Рішення

від 24.12.2020 по справі 209/1289/20

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОДЗЕРЖИНСЬКА

Справа № 209/1289/20

Провадження № 2/209/693/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24 грудня 2020 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Решетник Т.О.,

за участю секретаря Шаповал А.В.,

представника позивача - Московської О.Г.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в залі Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості і припинення речового права власності на об`єкт нерухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень відповідача.

08.05.2020 року представник позивача КМР - Московська О.Г., звернулася до суду із позовом. 22.05.2020 року надійшов уточнений позов та на його обґрунтування зазначено, що згідно договору купівлі-продажу від 10.06.2009 р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу Огнєвою Н.О., зареєстрованого за № 788, фізичною особою ОСОБА_1 придбано у ВАТ Будівельні матеріали та будівництво у приватну власність комплекс виробничо-побутових приміщень, що розташований за адресою: м. Кам`янське, 2-й провулок Волчанський, 2-В , загальною площею 1,3814 га. Відповідно до пункту 7 рішення Дніпродзержинської міської ради від 30.07.2009р. № 727-40/У, у зв`язку з відчуженням ВАТ Будівельні матеріали та будівництво нерухомого майна, вилучено із користування ВАТ БМБ земельну ділянку площею 1,3814 га за адресою: 2-й провулок Волчанський, 2-В та зобов`язано гр-на ОСОБА_1 оформити документи на землекористування. 23.10.2013 р. Прокурор Дніпровського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради подав позовну заяву в Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська про відшкодування збитків за користування земельною ділянкою з ОСОБА_1 06.02.2015 р. заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська позовні вимоги прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків були задоволені повністю. 09.06.2015 р. ухвалою Дніпровського райсуду м. Дніпродзержинська задоволено заяву ОСОБА_1 та скасовано заочне рішення суду від 06.02.2015 р., призначено новий судовий розгляд. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 15.06.2015 р. позов прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 19383,92 грн. Дніпродзержинською міською радою подано апеляційну скаргу, та 12.10.2015 р. Апеляційним судом Дніпропетровської області винесено рішення, яким відмовлено у задоволені позову прокурора. 06.07.2016р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалила скасувати рішення апеляційного суду Дніпропетровської області і направити справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції. 17.01.2017 р. апеляційна скарга Кам`янської міської ради Дніпропетровської області в частині стягнення недоотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою була задоволена в повному обсязі, з ОСОБА_1 стягнуто 176 477 грн.76 коп. Не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ОСОБА_1 оскаржив зазначене рішення в касаційному порядку. 26.05.2017 р. було відкрите касаційне провадження. Оскільки, касаційний цивільний суд не зупинив дію рішення суду апеляційної інстанції, представником Кам`янської міської ради була подана до Приватного виконавця Дніпропетровського виконавчого округу Шевцова І.В. заява про відкриття виконавчого провадження. 03.07.2019 р. приватним виконавцем Шевцовим І.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження та присвоєно номер ВП №59461614. 16.10.2019р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виніс ухвалу, якою задовольнив клопотання ОСОБА_1 , і зупинив виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року у справі за позовом прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради. 22.01.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив касаційну скаргу задовольнити частково, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови та виключено з її резолютивної частини слова: неодержаний дохід (недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою) . В іншій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, від 17 січня 2017 року залишено без змін. У період розгляду апеляційної скарги Дніпродзержинської міської ради у апеляційному суді Дніпропетровської області ОСОБА_1 08.10.2016 р. уклав договір дарування нерухомого майна, відповідно до якого подарував комплекс виробничо-побутових приміщень своєму сину - ОСОБА_2 . Відповідно до договору № 990 від 08.10.2016р. здійснено дарування від ОСОБА_1 ОСОБА_2 1/2 частки комплексу. Договором № 998 від 08.10.2016р. ОСОБА_2 подарована друга 1/2 частка комплексу. Про існування договору дарування представник позивача дізнався 27.02.2020 р. після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження після його поновлення. Оскільки представник міської ради про вчинення правочину дізнався тільки 27.02.2020 р., строк позовної давності є не порушеним. Вважає, що укладення зазначених договорів дарування між відповідачами є способом уникнення від виконання рішення суду, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином. На сьогодні виконати виконавчі дії є неможливими, оскільки нерухомість, яка була у власності ОСОБА_1 , та на яку могло бути накладено стягнення в рамках виконавчого провадження була відчужена іншій особі. В обґрунтування того, що зазначений правочин був вчинений з метою уникнення відповідальності зазначають, що згідно публічної інформації з відкритих інтернет-джерел, на теперішній час за адресою 2-й провулок Волчанський, 2-В, м. Кам`янське знаходиться ТОВ БВ БУДХІМПРОМ . ОСОБА_1 є одним із засновників цієї юридичної особи, а також одним з кінцевих бенефіціарних власників, та особою, уповноваженою вчиняти будь-які правові дії як керівник ТОВ БВ БУДХІМПРОМ . На сьогодні ТОВ БВ БУДХІМПРОМ не перебуває в процесі припинення та здійснює свою підприємницьку діяльність. ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_1 , не має жодного відношення до ТОВ "БВ БУДХІМПРОМ". Також, звертає увагу, що разом з позовною заявою у 2013 р. по справі №209/5477/13-ц Прокурором Дніпровського району м. Дніпродзержинська подавалась заява про забезпечення позову, в якій прокурор просив накласти арешт на комплекс виробничо-побутових приміщень, що належать ОСОБА_1 та заборонити вчиняти відповідним підприємствам, установам, організаціям будь-які дії пов`язані з перереєстрацією, зміною права власності та відчуження комплексу. В якості обґрунтування заяви прокурором було зазначено, що підставою подання цієї заяви є наявність ризику, що громадянин ОСОБА_1 може розпорядитися комплексом виробничо-побутових приміщень та відчужити його на користь невідомих осіб, що ускладнить або навіть зробить неможливим виконання рішення суду. Судом було відмовлено у задоволенні зазначеної заяви. Однією з підстав визнання договорів дарування № 990 та 998 недійсними є той факт, що в цих договорах в п.4 зазначається, що: "Дарувальник ОСОБА_2 гарантує, що внаслідок дарування вищезазначеного Нерухоме майно не буде порушено прав та законних інтересів осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних та інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати за законом або договором". При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 навмисно не повідомили приватному нотаріусу, що ведеться судовий розгляд щодо стягнення збитків за користування земельною ділянкою, на якій розташований комплекс виробничо-побутових приміщень. На теперішній момент відсутні відомості щодо оформлення у ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою за адресою: провулок 2-й Волчанський, 2-В, м. Кам`янське . Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Посилається на те, що Верховний суд дотримується правового прецеденту, відповідно до якого правочин, укладений з наміром приховування нерухомого майна від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів, є фіктивним. Таким чином, ОСОБА_1 ухиляється від виконання рішення суду, що є прямою підставою вважати порушеними права та інтереси позивача за захистом яких він і звернувся. Враховуючи викладене, просить суд Договір дарування нерухомого майна, а саме 1/2 частки комплексу виробничо-побутових приміщень за адресою провулок 2-й Волчанський, б. 2-В, у місті Кам`янське, Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16871401) від 08.10.2016 р. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , серія та номер: НВА 509562, реєстр № 990, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісєєнко Д.О. та Договір дарування нерухомого майна, а саме 1/2 частки комплексу виробничо-побутових приміщень за адресою провулок 2-й Волчанський, б. 2-В, у місті Кам`янське, Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16871401) від 08.10.2016 р. укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , серія та номер: НВА 509566, реєстр № 998 визнати недійсними. Судові витрати покласти на відповідача.

03.07.2020 року відповідачем ОСОБА_1 надано відзив на позовну заяву, згідно змісту якого зазначено, що оспорювані договори дарування були укладені 08 жовтня 2016 року, тобто до ухвалення апеляційним судом рішення від 17 січня 2017 року про стягнення з нього боргу, яке наразі перебуває на виконанні, а тому відсутні правові підстави для висновку, що укладання оспорюваних договорів дарування є способом уникнення виконання рішення суду, якого на час їх підписання взагалі не існувало. Щодо доводів позивача стосовно того, що він не мав права укладати договори дарування, а правочин вчинено без наміру створення реальних правових наслідків, зазначає. 10 червня 2009 року між ВАТ Будівельні матеріали та будівництво та ним, ОСОБА_1 , як фізичною особою, був укладений договір купівлі-продажу комплексу виробничо-побутових приміщень, відповідно до умов якого він набув у власність комплекс виробничо-побутових приміщень, загальною площею 1517,3 кв.м. по 2-му Волчанському провулку, 2В у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області . Дійсно, він є фізичною особою-підприємцем та одним із засновників ТОВ "БВ БУДХІМПРОМ". Між тим, ТОВ "БВ БУДХІМПРОМ" зупинило свою діяльність ще у 2010 році, наразі підприємство існує лише формально, однак не перебуває у процесі припинення. Він також значиться фізичною особою - підприємцем, але не здійснює підприємницьку діяльність через похилий вік та стан здоров`я. На підтвердження обставин щодо зупинення господарської діяльності ТОВ "БВ БУДХІМПРОМ" надав декларацію з податку на прибуток підприємства, а також фінансові звіти. Підприємство не отримувало жодного прибутку за період з 2011 року по теперішній час. Отже, будівлі, які є предметом Договорів дарування не мають жодного відношення до ТОВ "БВ БУДХІМПРОМ" та були подаровані ним сину суто як нерухоме майно, яким він може розпорядитись на власний розсуд. Крім того, вказана нерухомість потребує поточного ремонту, догляду за станом комунікацій, тощо, однак за станом здоров`я та фінансовим становищем він не може здійснювати будь-які ремонтні роботи, що і було однією із підстав для відчуження будівель ОСОБА_2 . Крім того, враховуючи сімейні стосунки та з метою уникнення суперечок між дітьми він вважав за необхідне розпорядитись нерухомим майном саме у такий спосіб, шляхом дарування його старшому сину. Отже, договір дарування укладений з метою створення реальних правових наслідків. Безпідставним є доводи позивача стосовно того, що він не мав права укладати договори дарування з огляду на наступне. Наразі на примусовому виконанні перебуває рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року про стягнення з нього на користь Кам`янської міської ради Дніпропетровської області орендної плати у розмірі 176477 грн.76 коп. Комплекс виробничо-побутових приміщень, загальною площею 1517,3 кв.м. по 2-му Волчанському провулку, 2В у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області не був предметом спору у зазначеній цивільній справі. Позовні вимоги стосувались стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою, що не є тотожним. 23 жовтня 2013 року Прокурор Дніпровського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради звертався до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на комплекс виробничо-побутових приміщень, загальною площею 1517,3 кв.м. по 2-му Волчанському провулку, 2в у м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області та заборонити вчиняти відповідним установам, підприємства, організаціям будь-які дії, пов`язані з перереєстрацією, зміною права власності та відчуження вказаного комплексу. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від листопада 2013 року у задоволенні заяви Прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради про забезпечення позову було відмовлено. Вказана ухвала заявником не оскаржувалась, отже позивач з нею погодився. Відтак, на час укладання договорів купівлі-продажу зазначене майно не перебувало під арештом чи забороною, щодо нього не велися судові спори, про що зазначено у п. 4 оспорюваних Договорів. Отже необґрунтованими, є доводи позивача стосовно того, що він навмисно не повідомив нотаріуса щодо наявності судового спору, оскільки, як зазначено вище, сам комплекс виробничо-побутових приміщень ніколи не був предметом судового спору. Таким чином, необґрунтованими є доводи позивача про визнання недійсними договорів - дарування від 08 жовтня 2016 року з цих підстав. Чинним законодавством не передбачено заборону відчуження нерухомості у випадку наявності позову про стягнення коштів. Крім того, сума орендної плати про стягнення якої поставив питання Прокурор Дніпровського району м. Дніпродзержинська в інтересах Дніпродзержинської міської ради є явно неспівмірною із вартістю комплексу виробничо-побутових приміщень, загальною площею 1517,3 кв.м., про що, зокрема, зазначив суд в ухвалі про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, яка набрала законної сили. Щодо посилань позивача на судову Практику та висновки Верховного Суду у справі №405/1820/17 зазначає, що у вказаній цивільній справі оспорювався договір дарування квартири, укладений між позичальником кредитний коштів та його матір`ю. Спір у цивільній справі стосувався виконання рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 1523987,97 доларів США, що свідчить про певну співмірність позову про визнання недійсним договору дарування квартири. Провадження у справі, рішення за наслідками розгляду якої перебуває на виконанні, було відкрито ще у 2013 році. Та за усі ці роки він жодним чином не намагався відчужити нерухоме майно, договори дарування були укладені у 2016 році, як вимушений захід, оскільки будучи пенсіонером він не має змоги утримувати це майно. Зазначає, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року ним виконується, щомісяця утримуються кошти з його доходів, отже оспорювані правочини жодним чином не порушують прав позивача. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними.

08.09.2020 року представником позивача - ОСОБА_3 надано відповідь на відзив, згідно змісту якого зазначає, що на теперішній час за адресою: 2-й провулок Волчанський, 2-В, м. Кам`янське знаходиться ТОВ БВ БУДХІМПРОМ , ОСОБА_1 є одним із засновників цієї юридичної особи, а також одним з кінцевих бенефіціарних власників, та особою, уповноваженою вчиняти будь-які правові дії як керівник ТОВ БВ БУДХІМПРОМ . На сьогодні ТОВ БВ БУДХІМПРОМ не перебуває в процесі припинення. ОСОБА_2 , який є сином ОСОБА_1 , не має жодного відношення до ТОВ ''БВ БУДХІМПРОМ". Твердження відповідача, що ТОВ БВ БУДХІМПРОМ з 2011 р. до сьогоднішнього моменту не здійсняє свою підприємницьку діяльність та знаходиться в стадії зупинення не має свого підтвердження. Так, згідно офіційного витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, на сьогодні ТОВ БВ БУДХІМПРОМ не знаходиться в стадії припинення, власником є ОСОБА_1 , а отже є всі підстави стверджувати, що підприємство продовжує свою діяльність. Представник позивача звертає увагу, що зазначене ствердження є протиріччям п.5 договорів дарування нерухомого майна № 998 та № 990. Цей пункт має однаковий текстовий зміст в обох договорах та зазначає, що технічні характеристики нерухомого майна фактично відповідають тим, які зазначені у технічному паспорті, а також, що застережних недоліків об`єкта не виявлено. Також є протиріччя в ч.3 п.4 Договорів дарування, так, недоліків речі або її особливих властивостей, які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна обдаровуваного а бо інших осіб не має. Отже, ствердження зараз відповідача ОСОБА_1 , що нерухоме майно потребує поточного ремонту, тому і було подаровано сину, є фактично визнанням фіктивності правочину, оскільки фактичні обставини є протиріччям тим обставинам, викладених у договорах дарування. Також зазначено, що Договори дарування були укладені у жовтні 2016 р., а навесні, а саме в березні, квітні, травні 2016 р. ОСОБА_1 звертався до ЦНАПу щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зазначені дії свідчать про намір користуватися земельною ділянкою в повному обсязі, а отже спростовують ствердження відповідача ОСОБА_1 , що він як пенсіонер не мав змоги утримувати майно. Як вбачається з відповіді Департаменту муніципальних послуг та регуляторної політики від 03.08.2020 р. Вх.№ 6/331, від ОСОБА_2 не надходила заява про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою за адресою: 2-й Вовчанський пров., 2В . Вважають, що зазначена бездіяльність свідчить про фіктивність правочину між ОСОБА_2 та небажанням настання реальних правових наслідків за договорами дарування.

08.09.2020 року представником позивача - ОСОБА_3 надано заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач окрім заявлених вимог просить також скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості - комплекс виробничо-побутових приміщень, загальної площі 1517.3 кв.м в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і припинити речове право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1053263912104, номер запису про право власності: 16871401.

08.09.2020 року представником позивача - ОСОБА_3 подано до суду заяву про забезпечення позову.

28.09.2020 року на ухвалу суду про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову представником позивача - ОСОБА_3 подано апеляцію.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 12.05.2020 року заяву позивача про забезпечення позову повернуто заявнику.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10.06.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.09.2020 року у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 16.10.2020 року закрито підготовче провадження у праві, призначено справу до судового розгляду по суті.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.12.2020 року апеляційну скаргу на ухвалу суду про відмову у забезпеченні позову залишено без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 08.09.2020 року залишено без змін.

Заяви (клопотання) учасників справи

Представник позивача - Московська О.Г. в судове засідання з`явилася, заявлені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання з`явився, заперечував проти заявлених позовних вимог. Зазначив, що рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року ним виконується, з нього у примусовому порядку стягуються кошти з його пенсії, залишок заборгованості становить 139732,47 грн., тому договори дарування жодним чином не порушують права позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився без поважних причин, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, про поважність причин неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю не надав, не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 червня 2009 року між ВАТ Будівельні матеріали та будівництво і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу комплексу виробничо-побутових приміщень, відповідно до умов якого, останній набув у власність комплекс виробничо-побутових приміщень загальною площею 1517,30 кв. м на другому Вовчанському провулку, 2 В у м. Кам`янське (на час укладення договору - м. Дніпродзержинськ) Дніпропетровської області .

Зазначений комплекс виробничо-побутових приміщень розташований на земельній ділянці площею 13 814,0 кв. м, яка надавалася в оренду ВАТ Будівельні матеріали та будівництво строком на 3 роки згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради від 27 травня 2008 року за № 395-22/V.

Згідно з рішенням Дніпродзержинської міської ради від 30 липня 2009 року № 727-40/V Про набуття (припинення) юридичними та фізичними особами права користування земельними ділянками несільськогосподарського призначення, які надаються у користування по матеріалах інвентаризації , з користування ВАТ Будівельні матеріали та будівництво вилучено земельну ділянку на другому провулку Вовчанському, 2 В м. Дніпродзержинську загальною площею 13 814,0 га у зв`язку з відчуженням нерухомого майна та зобов`язано ОСОБА_1 оформити документи на землекористування.

Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради від 25 червня 2013 року № 173 затверджено акт від 17 червня 2013 року про визначення розміру збитків, заподіяних міській раді, які виявлено Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області,. Згідно з розрахунку недоотриманої орендної плати за користування ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованої на другому Вовчанському провулку, 2 В площею 13 814,0 га (землі промисловості), розмір недоотриманої орендної плати за період з 01 вересня 2011 року по 01 січня 2013 року складає 176 477,76 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року позов прокурора Дніпровського району міста Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Дніпродзержинської (Кам`янської) міської ради до ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 заподіяні збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 19 383,92 грн.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу Кам`янської міської ради Дніпропетровської області задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року скасовано, позов прокурора Дніпровського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_1 про відшкодування збитків задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради Дніпропетровської області неодержаний дохід у розмірі 176 477,76 грн.

Ухвалою ВССУ від 26 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 15 червня 2015 року і рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року.

16 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду зупинено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року.

16 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду зупинено касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 917/1739/17.

22.01.2020 р. постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, касаційну скаргу задовольнив частково, рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови та виключено з її резолютивної частини слова: неодержаний дохід (недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою) . В іншій частині рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області, від 17 січня 2017 року залишено без змін. Поновлено виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 січня 2017 року (а.с.20-27).

На виконання рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року, яке набрало законної сили 17.01.2017 року, Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська 17.03.2017 року було видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 неодержаний дохід (недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою) у розмірі 176477 грн. 76 коп та судовий збір у розмірі 882 грн. 39 коп., що підтверджується копією виконавчого листа (а.с.18).

Постановою Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим І.В. від 03.07.2019 року відкрито виконавче провадження ВП № 59461614 з виконання виконавчого листа № 209/5477/13-ц виданого 17.03.2017 Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь КМР неодержаного доходу (недоотриману орендну плату за користування земельною ділянкою) у розмірі 176477 грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 882 грн. 39 коп.(а.с.19).

Судом встановлено, що на підставі постанови Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. від 28.02.2020 р. про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ВП № 59461614, виконавчий лист № 209/5477/13-ц, виданий 17 березня 2017 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради заборгованості в сумі 173407,89 грн. виконується ОСОБА_1 у спосіб, передбачений ст.68-70 Закону України Про виконавче провадження , шляхом звернення стягнення на доходи - пенсію ОСОБА_1 , яку він отримує у Кам`янському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно відповіді Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. на запит ОСОБА_1 щодо розгляду заяви від 27.11.2020 року № 1317, на примусовому виконанні перебуває ВП за АСВП № 59461614 з примусового виконання виконавчого листа № 209/5477/13-ц виданого 17.03.2017 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради заборгованості в сумі 173407,89 грн. Станом на 27.11.2020 року в рамках ВП за АСВП № 59461614 залишок заборгованості за виконавчим документом складає 139732,47 грн., залишок основної винагороди приватного виконавця - 13973,25 грн. (а.с.184).

З матеріалів справи вбачається, що 08.10.2016 р. відповідач ОСОБА_1 уклав договори дарування нерухомого майна, відповідно до яких подарував комплекс виробничо-побутових приміщень, що розташований за адресою: м. Кам`янське, 2-й провулок Волчанський, 2-В , загальною площею 1517,3 кв.м. своєму сину - відповідачу ОСОБА_2 . Відповідно до Договору дарування реєстр. № 990 від 08.10.2016 р. здійснено дарування 1/2 частки комплексу, Договором дарування реєстр. № 998 від 08.10.2016 р. ОСОБА_2 подарована 1/2 частка комплексу.

Відповідно до п.3 зазначених Договорів, нерухоме майно належить Дарувальнику на праві приватної власності та було отримано ним згідно з договором купівлі-продажу комплексу виробничо-побутових приміщень, посвідченого Огнєвою Н.О. приватним нотаріусом Дніпродзержинського нотаріального округу 10.06.2009 р., реєстровий № 788, право власності на відчужуване нерухоме майно зареєстроване в ОКП ДБТІ, що підтверджується копіями Договору дарування (а.с.10, 11).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить 1/1 частина комплексу виробничо-побутових приміщень, що розташований за адресою: м. Кам`янське, 2-й провулок Волчанський, 2-В (а.с.8, 71).

Згідно листа ТОВ БВ Будхімпром від 30.06.2020 року ТОВ БВ Будхімпром в 2010 р. призупинило господарську діяльність (а.с.99).

Згідно копії Декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ БВ Будхімпром ЄДРПОУ 36181814, за адресою: 2-й Волчанський пров. 2В, м. Дніпродзержинськ від 06.10.2010 р., копії Фінансового звіту суб`єкта малого підприємництва ТОВ БВ Будхімпром від 01.10.2010 року, копії Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2010р., копії Звіту про виробництво промислової продукції за 2010 рік ТОВ БВ Будхімпром , в період за 2010 рік відсутній дохід підприємства ТОВ БВ Будхімпром (а.с.99-104).

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 15.07.2020 року ТОВ БВ БУДХІМПРОМ , ЄДРПОУ 36181814, за адресою: 2-й Волчанський пров. 2В, м. Дніпродзержинськ, не знаходиться в стадії припинення, власником є ОСОБА_1 (а.с. 29-37, 120-122).

Згідно листа Департаменту муніципальних послуг та регуляторної політики від 31.07.2020 року щодо надання інформації, повідомлено, що згідно з інформації Віртуального офісу електронних послуг Дніпровської області до Центру надання електронних послуг м. Кам`янського від ОСОБА_1 у 2016 році чотири рази надходила заява про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою за адресою: 2-й Вовчанський пров. 2-В , аналогічна заява від ОСОБА_2 не надходила (а.с.123, 124).

Позивач стверджує, що укладення зазначених вище договорів дарування між відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є способом ухилення від виконання рішення суду, щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 176477 грн. 76 коп. та судового збору у розмірі 882 грн. 39 коп., оскільки на даний час неможливо накласти стягнення на відчужене нерухоме майно в рамках виконавчого провадження, та договори дарування вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином.

Відповідач ОСОБА_1 заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх необґрунтованими.

Оцінка судом доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Аналізуючи встановлені фактичні обставини та правовідносини сторін, суд керується наступними нормами права.

За правилами ст.ст. 317, 319 ЦК України виключно власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном, лише власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.

Для визнання правочину фіктивним суд повинен встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Згідно з частиною першою статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 719 ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перша статті 722 ЦК України).

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) викладено правовий висновок про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку).

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, Верховний Суд врахував, що: 1) відповідач відчужив майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості; 2) майно відчужене на підставі безвідплатного договору; 3) майно відчужене на користь близького родича; 4) після відчуження спірного майна у відповідача відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі 405/1820/17, на яку позивач посилається у позовні заяві, угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Також в зазначеному рішенні вказується, що поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності.

Судом встановлено, що зобов`язання відповідача ОСОБА_1 зі сплати суми боргу на користь позивача виникли після укладення оспорюваних договорів, виконавчий лист № 209/5477/13-ц, виданий 17 березня 2017 року Дніпровським районним судом м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Кам`янської міської ради заборгованості в сумі 173407,89 грн., а спірні правочини укладені 08 жовтня 2016 року.

Крім того, відповідач ОСОБА_1 здійснює погашення заборгованості, що підтверджується листом Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. від 27.11.2020 року № 1317 (а.с. 184) та станом на 27.11.2020 р. триває виконавче провадження та здійснюється утримання суми заборгованості з пенсії, та загалом стягнуто 33675,42 грн. в рахунок погашення заборгованості в сумі 173407,89 грн.

Так, на момент укладення спірних договорів жодних обтяжень на відповідне майно не існувало та не було зареєстровано, що було перевірено нотаріусом під час посвідчення договорів. Щодо предметів дарування відсутні будь-які судові рішення щодо звернення стягнення на них на користь позивача, визнання права власності на них за позивачем, передачі їх позивачу у власність тощо. Крім того, позивач не мав на момент укладення спірних договорів дарування жодних прав на нерухоме майно, яке було предметом дарування. За таких обставин, відповідач ОСОБА_1 мав право вільно розпоряджатися своїм майном, як власник, згідно ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України.

Спірні договори містять всі істотні умови, що характерні для договорів дарування, і були направлені на реальне настання наслідків. Відповідач ОСОБА_1 передав у дар своєму синові ОСОБА_2 комплекс виробничо-побутових приміщень, що розташований за адресою: м. Кам`янське, 2-й провулок Волчанський, 2-В , загальною площею 1517,3 кв.м. При цьому, оспорювані позивачем договори дарування не обумовлюють прийняття сторонами спеціальних умов, як то обов`язку здійснення господарської діяльності обдаровуваним.

Таким чином, під час укладення спірних договорів дарування між відповідачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було дотримано вимог чинного законодавства, у т.ч. щодо форми та змісту, відповідного типу правочинів. При цьому, позивачем не було доведено належними та допустимими доказами умислу в учасників оспорюваного правочину наміру створити юридичні наслідки направлені на ухилення від виконання боргових зобов`язань на виконання рішення суду.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання недійсними Договору дарування нерухомого майна, а саме 1/2 частки комплексу виробничо-побутових приміщень за адресою: провулок 2-й Волчанський, б. 2-В, у місті Кам`янське, Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16871401) від 08.10.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , серія та номер: НВА 509562, реєстр № 990, посвідчений приватним нотаріусом Дніпродзержинського міського нотаріального округу Моісєєнко Д.О. та Договору дарування нерухомого майна, а саме 1/2 частки комплексу виробничо-побутових приміщень за адресою: провулок 2-й Волчанський, б. 2-В, у місті Кам`янське, Дніпропетровської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 16871401) від 08.10.2016 р., укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , серія та номер: НВА 509566, реєстр № 998, тому у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

Також позивач просить скасувати запис про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомості - комплекс виробничо-побутових приміщень, загальної площі 1517.3 кв.м в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і припинити речове право власності на об`єкт нерухомого майна, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1053263912104, номер запису про право власності: 16871401.

Абзацом другим, третім частини третьої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачено, що у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Однак оскільки вимоги позивача про скасування запису (рішення) про державну реєстрацію права власності і припинення речового права власності є похідними від позовних вимог про визнання договорів дарування недійсними, у задоволенні яких судом відмовлено, вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості і припинення речового права власності на об`єкт нерухомого майна задоволенню не підлягають.

За встановлених обставин суд приходить висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Кам`янської міської ради Дніпропетровської області до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості і припинення речового права власності на об`єкт нерухомого майна повністю.

На підставі ст. 13, 141 ЦПК України, враховуючи результати розгляду справи, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-82, 89, 141, 142, 258-263, 273 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Кам`янської міської ради Дніпропетровської області (51931, м. Кам`янське, м-н Петра Калнишевського, буд. 2, ЄДРПОУ 24604168) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 ), про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними, скасування запису про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомості і припинення речового права власності на об`єкт нерухомого майна - відмовити.

Судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Роз`яснити учасникам справи, що згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020 р. в редакції Закону № 731-ІХ від 18.06.2020 р. суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Дата складення повного судового рішення - 04.01.2021 року.

Суддя Т.О. Решетник