Постанова

від 22.12.2020 по справі 920/94/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" грудня 2020 р. Справа№ 920/94/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Майданевича А.Г.

Коротун О.М.

За участі секретаря судового засідання Яценко І.В.

представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 22.12.2020

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудпрес"

на рішення Господарського суду Сумської області

від 21.07.2020

у справі № 920/94/20 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства Український графіт

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес

про стягнення 1 314 000,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство Український графіт (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом, з урахуванням зменшення позовних вимог, у якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес (далі - відповідач) на свою користь заборгованість у загальній сумі 1 314 000 грн, з них: 600 000,00 грн - сума невикористаної та неповернутої передоплати; 714 000,00 грн - неустойка; судовий збір у сумі 19 710 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було виконано умови договору поставки, зокрема, прострочено поставку обладнання більше ніж на 10 днів, у зв`язку з чим підлягає поверненню передоплата в розмірі 600 000,00 грн, а також стягненню неустойка у розмірі 714 000,00 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 у справі №920/94/20 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес на користь Приватного акціонерного товариства Український графіт 600 000,00 грн неповернутої передоплати, 116 613,70 грн пені та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 10 747,86 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 600 000,00 грн. передоплати та пені в сумі 116 613,70 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить частково скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 у справі №920/94/20 в частині стягнення 600 000,00 грн неповернутої передоплати та ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскаржуване рішення є необґрунтованим у частині стягнення з відповідача на користь позивача 600 000,00 грн, оскільки судом першої інстанції при винесенні рішення не правильно визначено правову природу та характер спірних правовідносин щодо стягнення 600 000,00 грн попередньої оплати за договором, у зв`язку із чим неправильно застосовано норми матеріального права (неправильне тлумачення закону), а саме безпідставне застосування до спірних правовідносин ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес на рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 у справі №920/94/20, призначено справу до розгляду на 20.10.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2020, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М. на лікарняному, визначено для розгляду справи №920/94/20 колегію суддів у складі головуючий суддя: Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.10.2020 прийнято справу №920/94/20 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г., у задоволенні клопотань Приватного акціонерного товариства Український графіт та Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес про участь у судовому засіданні 20.10.2020 у справі №920/94/20 в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 клопотання Приватного акціонерного товариства Український графіт про відкладення розгляду справи задоволено, відкладено розгляд справи №920/94/20 на 10.11.2020.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 задоволені клопотання Приватного акціонерного товариства Український графіт та Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначено справу №920/94/20 до розгляду в режимі відеоконференції.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Ткаченка Б.О. з 03.11.2020 по 11.11.2020 на лікарняному, розгляд справи 10.11.2020 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2020 розгляд справи №920/94/20 призначено на 03.12.2020 в режимі відеоконференції.

Розпорядженням керівника Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2020, у зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, справу №920/94/20 передано на повторний автоматизований розподіл.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 920/94/20 передано для розгляду колегії суддів: Ткаченко Б.О.- головуючий суддя, судді: Коротун О.М., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2020 призначено справу №920/94/20 до розгляду в режимі відеоконференції на 22.12.2020 у приміщенні Північного апеляційного господарського суду, доручено Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя забезпечити проведення відеоконференції 22.12.2020 у приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, доручено Шосткинському міськрайонному суду Сумської області забезпечити проведення відеоконференції 22.12.2020 у приміщенні Шосткинського міськрайонного суду Сумської області.

Позиції учасників справи

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 у справі №920/94/20 в частині стягнення 600 000,00 грн неповернутої передоплати та ухвалити нове рішення у цій частині, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник Приватного акціонерного товариства Український графіт у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

15.05.2019 між Приватним акціонерним товариством Український графіт (далі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес (далі - постачальник, відповідач) укладено Договір на поставку, шефмонтаж та введення в експлуатацію обладнання №804/1921038/05 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1.1. Договору Постачальник зобов`язується поставити покупцю обладнання, яке відповідає вимогам, викладеним у Технічному завданні на виконання робіт по виготовленню технологічної машини для подрібнення злиплого пеку (далі - Обладнання), відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), та передати право власності на обладнання та документи на нього.

Згідно з п. 2.1 Договору кількість та склад обладнання зазначені в Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору).

Відповідно до п. 2.2 Договору якість, комплектність, технічні та експлуатаційні характеристики обладнання, що постачається мають відповідати Технічному завданню на виконання робіт по виготовленню технологічної машини для подрібнення злиплого пеку , умовам договору, вимогам діючого законодавства, державним стандартам та іншій нормативній документації та підтверджується сертифікатом якості (паспортом), пакувальними листами, специфікаціями.

Технічне завдання на виконання робіт по виготовленню технологічної машини для подрібнення злиплого пеку , який погоджено сторонами, є Додатком №3 до Договору.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що обладнання постачається автомобільним транспортом Покупця на умовах FСА (Інкотермс-2010) - ТОВ Укрбудпрес , Сумська обл. м. Шостка. вул. Гагаріна. 1.

Відповідно до п. 4.2. Договору строки поставки Обладнання зазначені в Специфікації №1.

Умовами Специфікації №1 до Договору сторонами визначено, що строк поставки - 120 календарних днів від дати перерахування 50 % передоплати (п. 7.1. Договору).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору та Специфікації до нього позивачем 31.05.2019 перераховано на рахунок відповідача 50 % передоплати у розмірі 600 000,00 грн. із ПДВ.

Факт перерахування суми передоплати, що становить 600 000,00 грн підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №9475 від 31.05.2019, із призначенням платежу Передоплата за товар по рах 12 від 22/05/2019, у т. ч. ПДВ 20% - 100 000 грн. .

З урахуванням умов договору, поставка обладнання за Договором відповідачем мала бути здійснена до 01.10.2019.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що станом на 28.01.2020 поставка обладнання відповідачем не здійснена.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням терміново здійснити постачання обладнання, зокрема листами: №05/4238 від 09.10.2019; №05/3998 від 24.09.2019; №05/4439 від 23.10.2019р; лист №05/4808 від 19.11.2019р.

У своїх листах відповідач просив позивача продовжити строк виконання робіт, вказував, що роботи по виготовленню обладнання ведуться і умови договору будуть виконані найближчим часом.

Доказів укладення Додаткових угод на продовження строків виконання робіт по Договору чи інші докази зміни умов щодо строків виконання робіт за Договором матеріали справи не містять.

Згідно з п.п. 10.1, 10.2 Договору у випадку порушення постачальником строків поставки обладнання постачальник зобов`язаний сплатити покупцю неустойку в розмірі 0,5% від вартості обладнання за кожен день прострочення. При простроченні поставки Обладнання та/або вводу в експлуатацію більше ніж на 10 днів Постачальник зобов`язаний повернути грошові кошти, отримані від Покупця протягом 10 днів з моменту вимоги, а також відшкодувати всі документально підтвердженні прямі витрати понесені покупцем.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що враховуючи, що Постачальником прострочено поставку Обладнання більше ніж на 10 днів, передоплата в розмірі 600 000,00 грн. підлягає поверненню, відповідно до п. 10.2 Договору.

Враховуючи факт непоставки Обладнання в обумовлені Договором терміни, на адресу відповідача відповідно до положень п. 10.2 Договору, було направлено Претензію (вих.№16/5271 від 23.12.2019) з вимогою повернути передоплату в розмірі 600 000,00 гри. та сплатити неустойку.

Оскільки вказана претензія відповідачем задоволена не була, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до положень ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частиною 1 ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 7 ст. 180 ГК України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У п. 1.1.1. Договору сторони визначили, що відповідач зобов`язується поставити позивачу обладнання, яке відповідає вимогам, викладеним в Технічному завданні на виконання робіт по виготовленню технологічної машини для подрібнення злиплого пеку, відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору), та передати право власності на обладнання та документи на нього.

При цьому, як свідчать матеріали справи, зобов`язання відповідача з виконання умов договору щодо поставки обладнання виконані не були, так само як додаткові угоди між сторонами щодо продовження дії договору укладені не були.

Відповідно до ч 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту Договору вбачається, що строк дії договору сторонами визначений у п. 15.1 Договору, відповідно до якого, договір діє до 31.12.2019р. При цьому, на момент припинення дії договору попередня оплата не була повернута позивачу у повному обсязі, а тому ПрАТ Український графіт , відповідно до п. 10.2 Договору має право вимагати повернення грошових коштів зарахованих на рахунок відповідача - ТОВ Укрбудпрес .

Стосовно тверджень відповідача про те, що зобов`язання виконано, обладнання надане в розпорядження позивача та готове до відвантаження, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що після відкриття провадження у даній справі на адресу Позивача надійшов Лист Відповідача (вих. №07 від 26.02.2020), на який Відповідач посилається у відзиві на позов, з повідомленням про готовність обладнання (машини для подрібнення злиплого пеку) до поставки.

На зазначений Лист Позивачем було надіслано відповідь від 12.03.2020 №16/1002, згідно з якою підстави для прийняття позивачем обладнання відсутні, а обставини невиконання відповідачем зобов`язань за Договором є предметом судового розгляду.

У заперечення проти позовних вимог, відповідач стверджує, що спірні кошти в розмірі 600 000,00 грн, отримані як попередня оплата за Договором, були використані відповідачем з метою виконання обов`язків Постачальника по Договору, а саме на закупівлю сировини для виготовлення Обладнання (технологічної машини для подрібнення пеку), в підтвердження чого надав до матеріалів справи платіжні доручення.

Судом першої інстанції правомірно не було враховано платіжні доручення, додані відповідачем до відзиву на позовну заяву, оскільки вони не підтверджують, що оплата по ним була проведена саме на виконання Договору №804/1921038/05 від 15.05.2019 на поставку, шефмонтаж та введення в експлуатацію обладнання, укладеного між позивачем і відповідачем.

Апелянт стверджує, що спірні правовідносини мають договірний характер, оскільки виникли на підставі укладеного сторонами Договору № 804/1921038/05 на поставку, шефмонтаж та введення в експлуатацію обладнання від 15.05.2019, що виключає можливість застосування положень ст. 1212 ЦК України.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апелянт, зокрема, вказує, що у постанові 30.01.2019 у справі №755/10947/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

При цьому, посилаючись на позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, апелянт стверджує, що, оскільки у даному випадку набуття майна однією із сторін зобов`язання відбулось за рахунок іншої сторони в порядку виконання вказаного Договору підряду, а зобов`язання за вказаним Договором не припинилися, тому стягнення передоплати в розмірі 600 000,00 грн є безпідставним.

Так, у пунктах 6.2-6.4 вказаної Постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 631 ЦК України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

У п. 6.9 вказаної Постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки між сторонами у справі існують договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як невикористаний аванс, набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Водночас, беручи до уваги позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, на яку посилається апелянт в обґрунтування своєї апеляційної скарги, щодо неможливості витребування позивачем коштів як передоплати в розмірі 600 000,00 грн відповідно до положень статті 1212 ЦК України, у зв`язку із договірним характером правовідносин між сторонами, колегія суддів зазначає, що відповідні норми статті 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, оскільки право позивача у даній справі на повернення суми попередньої оплати у зв`язку із простроченням відповідачем поставки Обладнання більше ніж на 10 днів передбачено у п. 10.2 укладеного між сторонами Договору та, відповідно, сплачені позивачем відповідачу 600 000,00 грн підлягають поверненню позивачу саме на підставі п. 10.2 Договору, а не на підставі положень статті 1212 ЦК України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача 600 000,00 грн. передоплати, але не на підставі положень статті 1212 ЦК України, про що зазначив суд першої інстанції, а на підставі укладеного між сторонами Договору.

Стосовно задоволених судом першої інстанції позовних вимог про стягнення з відповідача 714 000,00 грн неустойки колегія суддів зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Апелянтом не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення з нього на користь позивача 714 000,00 грн неустойки, тому, з урахуванням наведених положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції не здійснює перегляд рішення суду першої інстанції в цій частині.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову, проте помилково послався на норми матеріального права, зокрема, на норми ст. 1212 Цивільного кодексу України, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, у зв`язку з чим мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом викладення її в редакції даної постанови.

Практикою Європейського суду з прав людини передбачено, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, проте його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Згідно ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду даної справи.

Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює мотивувальну частину рішення суду першої інстанції та залишає без змін його резолютивну частину, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес залишити без задоволення.

2. Резолютивну частину рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 у справі № 920/94/20 залишити без змін.

3. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Сумської області від 21.07.2020 у справі № 920/94/20, виклавши її в редакції даної постанови.

4. Судові витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Укрбудпрес .

5. Матеріали справи № 920/94/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

6. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у порядку та строк, передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складене 18.01.2021, у зв`язку з перебуванням суддів Майданевича А.Г. та Коротун О.М. у відпустках.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді А.Г. Майданевич

О.М. Коротун