Ухвала

від 18.01.2021 по справі 372/1794/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 січня 2021 року

м. Київ

справа № 372/1794/17

провадження № 61-19572ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,

розглянувши касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старостіна Ярослава Ігоровича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив витребувати на користь держави в особі Козинської селищної ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,6751 га, з кадастровим номером 3223155400:03:008:0040, вартістю 486 365 грн, розташовану на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області.

Позов прокурора мотивовано тим, що згідно з розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2009 року № 1204 та від 21 грудня 2009 № 1691 було передано у приватну власність фізичним особам земельні ділянки, розташовані на землях водного фонду в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. При виділенні та зміні цільового призначення вказаних земельних ділянок було порушено вимоги законодавства, що встановлено заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 01 липня 2015 року. Вказаним рішенням визнано незаконним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 28 вересня 2009 року № 1204 та від 21 грудня 2009 № 1691. Договір купівлі-продажу земельної ділянки, який в подальшому було укладено між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , є нікчемним, оскільки земельна ділянка водного фонду незаконно вибула з державного володіння у приватну власність.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 червня 2020 року, позов задоволено. Витребувано на користь держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,6751 га, з кадастровим номером 3223155400:03:008:0040, розташовану на території Козинської селищної ради Обухівського району Київської області. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У серпні 2020 року особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Старостіна Я. І. подала апеляційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Старостіна Я. І. залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року - без змін.

24 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Старостін Я. І. подав засобами поштового зв`язку касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини дев`ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року - 2 102 грн.

Ціна позову в цій справі становить 486 365 грн (вартість спірної земельної ділянки), що станом на 01 січня 2020 року не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 250 = 525 500 грн).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України викладено у наведеній вище редакції згідно із Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , який набув чинності 08 лютого 2020 року.

Тобто справа № 372/1794/17 на час подання касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Старостіна Я. І. не підлягає перегляду в касаційному перегляду в силу вимог закону як справа з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

Зазначення у постанові Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року про можливість оскарження цієї постанови в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Старостіна Ярослава Ігоровича на рішення Обухівського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року в справі за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко