Постанова

від 21.01.2021 по справі 2-н-109/11

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року

м. Черкаси

Справа № 2-н-109/11 Провадження № 22-ц/821/198/21 Категорія: скарга на ухвалу

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої: Карпенко О.В.

суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І.

за участю секретаря: Попової М.В.

учасники справи :

заявник: ОСОБА_1

представник заявника : адвокат Замковенко Владислав Михайлович

стягувач:Баланюк Альона Вікторівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року (постановлену у приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області під головуванням судді Сивоконя С.С.) у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Замковенка Владислава Михайловича, стягував: ОСОБА_2 , про визнання судового наказу № 2-н-109/11, виданого Шполянським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

17 листопада 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Замковенко В.М. звернувся до Шполянського районного суду Черкаської області із заявою про визнання судового наказу № 2-н-109/11, виданого Шполянським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що судовим наказом Шполянського районного суду Черкаської області від 15 вересня 2011 року у справі № 2-н-109/11 із ОСОБА_1 було стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 19 вересня 2011 року і до повноліття дитини.

Заявник вважає, що даний судовий наказ видано з порушенням норм процесуального та матеріального права, що діяли на час його видачі, у зв`язку з чим обов`язок сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судовим наказом у ОСОБА_1 частково відсутній.

Зазначає, що станом на 15 листопада 2011 року згідно чинної редакції ЦПК України стягнення аліментів у розмірі ј частини всіх видів заробітку допускалося лише у позовному провадженні.

Вважаючи, що Шполянським районним судом Черкаської області при видачі судового наказу було допущено помилку, просив суд визнати судовий наказ №2-н-109/11, виданий 15 вересня 2011 року Шполянським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції, зокрема, мотивована тим, що у поданій заяві ОСОБА_1 по суті оскаржує судовий наказ від 15 вересня 2011 року у зв`язку з невірним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та порушенням норм процесуального права, допущеними при видачі судового наказу. Питання щодо оскарження судових рішень із зазначених підстав не відноситься до компетенції загального місцевого суду як суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 21 грудня 2020 року, ОСОБА_1 вважаючи, що суд першої інстанції допустив неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, постановив ухвалу із порушенням норм матеріального і процесуального права, просив ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким визнати судовий наказ № 2-н-109/11, виданий 15 вересня 2001 року Шполянським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню.

Аргументи учасників справи

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тими ж доводами, що і заява про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Також ОСОБА_1 зазначає, що вимога про стягнення аліментів у розмірі ј частини всіх видів заробітку платника аліментів станом на 15 вересня 2011 року могла була бути розглянута виключно у порядку позовного провадження. Розгляд даного питання у порядку наказного провадження судам було дозволено лише з 08 червня 2017 року.

Посилаючись на ст. 432 ЦПК України вказує, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково, або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою з інших причин і перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом даної статті ЦПК, не є виключним.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 24 грудня 2020 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 11 січня 2020 року призначено розгляд апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2011 року Шполянським районним судом Черкаської області у справі № 2-н-109/11 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі ј частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви, тобто з 13 вересня 2011 року і до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.с.4).

Крім того, судом встановлено, що відповідно до відмітки щодо набрання рішенням законної сили, судовий наказ від 15 вересня 2011 року набрав законної сили 06 жовтня 2011 року. Заяв про скасування судового наказу боржник до суду не подавав.

У 2020 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за даним судовим наказом. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ст. 173 ЦПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню, або відстрочити або розстрочити виконання судового наказу в порядку, встановленому статтями 432, 435 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України, суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до відмітки щодо набрання рішенням законної сили, судовий наказ від 15 вересня 2011 року набрав законної сили 06 жовтня 2011 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Заяви про скасування судового наказу боржник до суду не подавав.

Відповідно до ч. 7 ст. 170 ЦПК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

У 2020 році ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення від сплати заборгованості по аліментам за даним судовим наказом. Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 26 жовтня 2020 року частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що у поданій до суду першої інстанції заяві представник ОСОБА_1 - адвокат Замковенко В.М. фактично оскаржує судовий наказ від 15 вересня 2011 року, посилаючись на невірне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, допущених при видачі судового наказу.

Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено доводи представника заявника щодо підстав для визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

Виходячи з викладеного, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону. А доводи апеляційної скарги загалом зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції стосовно встановлених обставин справи, що були предметом дослідження й оцінки судом.

Таким чином, оцінивши наявні по справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до аргументованого висновку про відмову у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Замковенка В.М. про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.

У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України ).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що постановлена у справі ухвала є законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування за наведеними у апеляційній скарзі доводами не вбачає.

Керуючись ст.ст. 368, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Шполянського районного суду Черкаської області від 02 грудня 2020 року у справі за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Замковенка Владислава Михайловича, стягував: ОСОБА_2 ; про визнання судового наказу № 2-н-109/11, виданого Шполянським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню - залишити без змін .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча О.В. Карпенко

Судді В.Г. Бородійчук

Л.І. Василенко

/повний текст постанови виготовлено 22 січня 2021 року/