Ухвала

від 22.01.2021 по справі 947/35595/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/35595/20

Провадження № 1-кс/947/501/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2021 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , вивчивши клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42020160000000866 від 29.10.2020 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання сторони обвинувачення про арешт майна, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020160000000866 від 29.10.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Одеською обласною прокуратурою.

Приводом та підставою до внесення Одеською обласною прокуратурою відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань стало звернення члена ГО «водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок-любителів» щодо неправомірних дій з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які вчиняють неправомірні дії, направлені на неправомірне заволодіння майном вказаної громадської організації.

В ході проведення досудового розслідування встановлено, що відповідно до статуту ГО «Водно-моторне спортивно-оздоровче товариство рибалок любителів» (ВМСОТРЛ), створена та зареєстрована в 1995 році, яка є правонаступником ГО «Одеська водо-моторна пристань» та всього її майна. Після створення ГО «ВМСОТРЛ», майно, яке перебувало на балансі ГО «Одеська водо-моторна пристань», було поставлено на облік до ГО «ВМСОТРЛ». Зокрема, нежитлові приміщення, в яких свою роботу здійснює керівництво громадської організації «ВМСОТРЛ» «шкіперські», комунікаційні мережі (енергомережі, електромережі, водопостачання) на п`яти причалах. А саме, причал № 195 «Ярморочна», розташований за адресою: м. Одеса, вулиця Чорноморського Козацтва, 110, причал № 133 «Зелений Мис», розташований за адресою: м. Одеса, вул. Набережна, причал № 137 «Маяк», розташований за адресою: м. Одеса, вул. Шкіперська, причал № 114 «Бугово», розташований за адресою: м. Чорноморськ, вул. Набережна, 25, причал № 611 «Хаджибей», розташований на території Нерубайської сільської ради. На кожному з причалів розташовані місця для зберігання рибацького інвентарю, човнів, нежитлові приміщення «шкіперські» та будинки рибалок. Вказані споруди знаходяться на земельних ділянках, які перебувають у власності відповідної територіальної громади, у залежності від адреси розташовування причалу, проте земельні ділянки перебувають у довгостроковій оренді громадської організації «ВМСОТРЛ».

На теперішній час, до складу громадської організації входить приблизно 1750 чоловік. Для того, щоб стати членом вказаної громадської організації, відповідно до статуту ГО «ВМСОТРЛ», особі, яка виявила бажання не вступ до вказаної громадської організації, подає заяву до ради організацію, яка, в свою чергу, є центральним органом управління громадської організації.

Серед іншого, встановлено, що рада організації формується конференцією, яка створюється шляхом представлення від кожного причалу по одному члену ГО «ВМСОТРЛ» на кожного п`ятдесятого члена громадської організації, тобто участь у конференції можуть брати лише члени організації та у кількості 35 осіб. До повноважень конференції відноситься прийняття рішень про затвердження директора ГО «ВСОТРЛ», створює ревізійну комісію та раду громадської організації.

Крім того, вході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , який є членом громадської організації, та ОСОБА_5 , яка на теперішній час не є членом громадської організації, вживають протиправних заходів щодо зміни керівництва ГО «ВМСОТРЛ». Так, 26 жовтня 2020 року ними, нібито, проведено позачергову Конференцію ГО «ВМСОТРЛ», що оформлена протоколом № 1Р, на якій, серед іншого, вирішено питання про обрання директором ГО «ВМСОТРЛ» ОСОБА_4 . Реєстраційна дія щодо зміни керівних органів ГО «ВМСОТРЛ» на підставі вказаного вище протоколу була проведена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань головним спеціалістом Південного міжрегіонального управління Міністрества юстиції (м. Одеса) ОСОБА_6 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу, 27.10.2020, 1005561070018034756, Зміна керівника або відомостей про керівника юридичної особи.

Однак, досудовим розслідуванням встановлено, що порушено порядок скликання позачергової Конференції, яка відбулася 26.10.2020. А саме:

Відповідно до п.4.27.4 Статуту Організації позачергові Конференції можуть проводитись у будь-який час на вимогу:

4.2.7.4.1. не менше ніж десяти відсотків від загальної кількості членів Організації;

4.2.7.4.2. Ради Організації;

4.2.7.4.3. Директора;

4.2.7.4.4. Ревізійної комісії.

Однак, у протоколі позачергової Конференції від 26.10.2020 не міститься інформації про те, хто виступив ініціатором скликання позачергової Конференції. Вказане питання має істотне значення для правомочності Конференції. Оскільки відсутність у ініціатора скликання позачергової Конференції права на її скликання повністю нівелює правомочність такої Конференції. Викладене свідчить про те, що протокол позачергової Конференції не відповідає вимогам п.4.27.4 Статуту ГО «ВМСОТРЛ».

Згідно п. 4.2.1. Статуту ГО «ВМСОТРЛ» вищим керівним органом (вищим органом управління) є Конференція.

Відповідно до п. 4.26.1. Статуту Організації членами вищого керівного органу є делегати, які обираються від кожного з причалів з числа членів Організації.

Відповідно до п. 4.26.8 Статуту ГО «ВМСОТРЛ» рішення про обрання делегатів від причалів приймається простою більшістю голосів, членів Організації, присутніх на відповідних зборах. Списки обраних делегатів разом із відповідними протоколами передаються до виконавчого органу не пізніше десяти днів з дня проведення зборів на причалах.

Крім того, на позачерговій Конференції був відсутній кворум, необхідний для визнання її правомочною.

Так, відповідно до протоколу позачергової Конференції № 1Р від 26.10.2020 вбачається, що загальна кількість делегатів, обраних відповідно до пункту 4.26.6. чинної редакції Статуту складає 21 делегат, проте на Конференції присутні 16 делегатів.

У реєстрі осіб (делегатів), які брали участь у роботі позачергової Конференції Організації 26.10.2020 вказано, зокрема, наступних осіб:

- ОСОБА_7 (№ 8 реєстру);

- ОСОБА_8 (№ 9 реєстру);

- ОСОБА_9 (№ 10 реєстру);

- ОСОБА_10 (№ 13 реєстру);

- ОСОБА_11 (№ 14 реєстру);

- ОСОБА_12 (№ 15 реєстру).

Однак, жоден з вказаних 6 (шести) осіб, не мав права приймати участь у позачерговій Конференції у якості делегата, оскільки вказані особи взагалі не являються членами ГО «ВМСОТРЛ».

Так, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 припинили своє членство в Організації за власним бажанням, що підтверджується їх особистими заявами про припинення членства у ГО «ВМСОТРЛ».

ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 були виключені зі складу членів ГО «ВМСОТРЛ» за несплату членських внесків, що підтверджується заявою ГО «ВМСОТРЛ» вих. № 560 від 15.10.2020.

Згідно п. 4.2.1. Статуту ГО «ВМСОТРЛ» вищим керівним органом (вищим органом управління) є Конференція.

Відповідно до п. 4.26.1. Статуту ГО «ВМСОТРЛ» членами вищого керівного органу є делегати, які обираються від кожного з причалів з числа членів ГО «ВМСОТРЛ». Аналогічне положення міститься у п. 4.7. Статуту, відповідно до якого членами статутних органів, окрім виконавчого органу, можуть бути виключно члени вказаної громадської організації.

Таким чином, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 не могли бути обрані делегатами до вищого керівного органу - Конференції, яка відбулася 26.10.2020, оскільки вони не являються членами Організації у зв`язку з припиненням їх членства.

З урахуванням цього на позачерговій Конференції 26.10.2020р. були присутні 10 делегатів з 21 делегатів, що становить менше 50 % від загальної кількості обраних на Конференцію делегатів.

Відповідно до пункту 4.15 Статуту ГО «ВМСОТРЛ» колегіальні статутні органи правомочні приймати рішення у разі коли в їх роботі приймають участь більше половини членів цих органів.

Згідно, ч. 1 ст. 179 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим кодексом порядку позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати що воно доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 96-2 Спеціальна конфіскація застосовується у разі. Якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна. Згідно ч. 2 ст. 96-2 КК України у разі якщо гроші, цінності та інше майно, зазначені в п.1 ч.1 ст. 96-2 КК України, були повністю або частково перетворені в інше майно, спеціальній конфіскації підлягає повністю або частково перетворене майно.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що не накладення арешту на об`єкт нерухомого майна шкіперська, загальною площею 75,2 метрів квадратних, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 110, право власності на яке зареєстровано за ГО «ВМСОТРЛ», а також земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні зазначеної громадської організації, а саме:

-5110800000:02:026:0138, загальною площею 0,0229 Га;

-5110800000:02:003:0141, загальною площею 3,3448 Га;

-5110800000:02:003:0137, загальною площею 0,0057 Га;

-5110800000:02:003:0136, загальною площею 0,0208 Га;

оскільки, може призвести до приховування об`єктів нерухомого майна, незаконного вибуття із власності, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що унеможливить застосувати в подальшому заходи забезпечення кримінального провадження, на теперішній час сторона обвинувачення звертається з даним клопотанням до слідчого судді.

Дослідивши подане клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК Українивизначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбаченіст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів. Одним з таких заходів є арешт майна у кримінальному провадженні.

Частиною другоюст.173 КПК Українивстановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Згідно з ч.1ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другоюстатті 170 КПК Українивстановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч. 2ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Як вбачається з поданого клопотання та долучених в його обґрунтування матеріалів, слідчим під час складання клопотання не було дотримано вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, що позбавляє можливості слідчого суддю розглянути таке клопотання по суті.

Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого про арешт майна належним чином не обґрунтовано наявність підстав та необхідності в дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Зокрема, згідно з нормами Глави10та Глави17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбаченихпунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

З поданого клопотання вбачається, що досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

В обґрунтування такого клопотання сторона обвинувачення зазначає, що не накладення арешту на об`єкт нерухомого майна шкіперська, загальною площею 75,2 метрів квадратних, розташована за адресою: м. Одеса, вул. Чорноморського Козацтва, 110, право власності на яке зареєстровано за ГО «ВМСОТРЛ», а також земельні ділянки, які знаходяться в постійному користуванні зазначеної громадської організації, може призвести до приховування об`єктів нерухомого майна, незаконного вибуття із власності, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що унеможливить застосувати в подальшому заходи забезпечення кримінального провадження.

Крім того, у своєму клопотанні сторона обвинувачення робить посилання на норму, передбачену п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК України, зазначаючи, що на теперішній час наявні підстави вважати, що право власності на зазначені у клопотанні об`єкти нерухомого майна набуто внаслідок порушення норм діючого законодавства України.

Попри це, належного обґрунтування в частині можливого подальшого застосування в рамках такого кримінального провадження спеціальної конфіскації майна, як і в цілому зазначення на необхідності накладення арешту майна з цією метою, подане клопотання сторони обвинувачення не містить.

За таких обставин, оскільки конкретного посилання на підставу, з огляду на яку в рамках такого кримінального провадження слід застосувати захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна подане стороною обвинувачення клопотання не містить, слідчий суддя не може прийти до переконання про відповідність такого клопотання вимогам, встановленим ст. 171 КПК України.

В свою чергу, оскільки без належного зазначення підстав для накладення арешту майна слідчий суддя позбавлений процесуальної можливості перевірити наявність/відсутність необхідності в застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, слідчий суддя приходить до переконання про необхідність повернення такого клопотання про арешт майна прокурору, встановивши йому відповідний процесуальний строк для усунення зазначених у даній ухвалі слідчого судді недоліків.

За таких обставин та враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_2 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42020160000000866від 29.10.2020за фактомвчинення кримінальногоправопорушення,передбаченого ч.4ст.190КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1