Рішення

від 20.01.2021 по справі 912/3252/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 32-05-11/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2021 рокуСправа № 912/3252/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участі секретаря судового засідання Ліподат Я.В. розглянув у судовому засіданні справу № 912/3252/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ", вул. Івана Франко, буд. 55, м. Одеса, 65049

до відповідача Приватного підприємства "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС", 25006, м. Кропивницький, провулок Фортечний, буд. 19, кв. 73

про стягнення 2 704 269,48 грн

Представники сторін:

від позивача - Зудова В.В., ордер № 423791 від 29.09.20, в режимі відеоконференції;

від відповідача - Пушкарьов Д.Є., ордер № 423791від 29.09.20.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" до Приватного підприємства "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" про стягнення заборгованості в розмірі 2 704 269,48 грн, з яких 2 293 553,00 грн основного боргу, 332 423,89 грн пені, 55 470,71 грн 3 % річних, 22 821,88 грн інфляційних збитків, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору генерального підряду №09/09 від 09.09.2019 в частині повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

09.10.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" подано суду заяву від 06.10.2020 про забезпечення позову, яка містить вимоги наступного змісту:

- накласти арешт на грошові кошти, що належать приватному підприємству "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" та знаходяться на рахунках № НОМЕР_1 у валютах Євро, гривня га долар США, відкритих у акціонерному товаристві "ВЕСТ ФАЙНЕНС ЕНД КРЕДИТ БАНК" на суму 2 704 269,48 грн;

- вжити заходи зустрічного забезпечення;

- зобов`язати ТОВ "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" надати суду банківську гарантію на суму 2 704 269,48 грн протягом десяти днів з дня постановлений ухвали про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відмовлено в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" від 06.10.2020 про забезпечення позову у справі №912/3252/20.

Ухвалою суду від 12.10.2020 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/3252/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 06.11.2020, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

19.10.2020 позивачем подано заяву від 15.10.2020 про стягнення додаткових судових витрат, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача додаткові судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 19200,00 грн у разі задоволення позову.

02.11.2020 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про продовження строку для надання відзиву на позов до 06.11.2020, обґрунтоване тим, що відповідач не отримував позовну заяву із додатками. Відповідач зазначив, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.10.2020 отримав поштою - 16.10.2020.

Ухвалою суду 03.11.2020 вказане клопотання відповідача задоволено та продовжено останньому процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву до 06.11.2020.

05.11.2020 до господарського суду відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову в повному обсязі та вважає його необґрунтованим.

За твердженнями відповідача, у Акті приймання виконаних підрядних робіт (форма Кб-2в) від 09.12.2019, так само як і в Акті надання послуг № 85 від 09.12.2019 на який посилається позивач, жоден конкретний строк здійснення оплати Замовником (тобто ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС") не встановлений, що свідчить про те, що сторони такий строк не визначили.

Посилаючись на положення ст. 173, 175, 193, 317, 318, 321 Господарського кодексу України та положення ст. 837, 854, 879, 526, 530 Цивільного кодексу України відповідач зазначає, що оскільки, як вказано Договором генерального підряду № 09/09 від 09.09.2019 та додатками до нього конкретний строк виконання ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" як замовником здійснення авансового платежу 4 етапу в сумі 1 535 516, 00 грн на рахунок позивача не визначений, такий строк має обраховуватися лише з восьмого дня після отримання ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" від позивача відповідної вимоги.

Разом з тим, відповідачем заперечено щодо розрахунків здійснених позивачем пені, втрат від інфляції та 3 % річних, зазначивши при цьому, що Акт звірки взаємних розрахунків наданий позивачем станом на 21.02.2020 не може бути належним, допустимим доказом, оскільки складений позивачем в односторонньому порядку та не погоджений із відповідачем.

Як стверджує відповідач, насправді результати виконаних робіт були передані ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" не 09.12.2019, а 16.01.2020 про що свідчить Акт приймання-передачі фотогальванічної електростанції, тому що до цієї дати ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" не міг ними користуватись та розпоряджатись, оскільки цей об`єкт не був переданий відповідачу у натурі. Цей факт свідчить про порушення позивачем строків виконання робіт, визначних у Календарному плані на виконання робіт.

Додатково відповідачем заперечено щодо отримання претензії позивача від 02.09.2020 , зазначивши, що вказана особа у згадуваному позивачем рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, працівником, власником, засновником або уповноваженою особою ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" не є і ніколи не була.

Крім того, у даному відзиві відповідачем повідомлено, що у зв`язку з розглядом справи очікує понести судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 15000 грн.

В підготовчому засіданні 06.11.2020 оголошено перерву до 24.11.2020 о 11:00 год.

23.11.2020 на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив від 18.11.2020.

Позивачем щодо порушення умов договору, в частині оплати вартості виконаних робіт з боку відповідача та розрахунку штрафних санкцій із посиланням на положення п.3.2. Договору вказано, що сторонами договору чітко і конкретно визначено коли і в якій сумі відповідач зобов`язаний оплатити виконані роботи. Будь - якого іншого тлумачення цих положень договору бути не може, а тому заперечення відповідача в цій частині є безпідставними.

Щодо розрахунку штрафних санкцій позивачем зазначено, що позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкцій заявлені обґрунтовано, додатково вказавши, що відповідачем не зазначено, коли на його думку настав строк виконання зобов`язання, не надано контр розрахунку штрафних санкцій та взагалі не визнано заборгованості, при цьому прийняття виконаних робіт з боку відповідача не заперечено.

Також, зазначено, що доказами існування заборгованості відповідача є Договір, Додаткова угода № 1 до Договору, акт КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками сторін; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3в, підписана уповноваженими представниками сторін; виконавча документація, акт приймання - передачі фотогальванічної електростанції "Кропивницький" від 16 січня 2020 року.

Щодо передачі виконаних робіт та часу, з якого ці роботи мають бути оплачені, позивач вказує, що Акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в уповноваженими представниками сторін було підписано 09.12.2019. Отже, авансовий платіж 4 етапу мав бути сплачений саме 09.12.2019, а не 16.01.2020 (дати приймання - передачі електростанції), оскільки сторонами у самому договорі чітко визначено який саме акт мається на увазі, як підстава для оплати 4 етапу авансового платежу, тобто остаточного здійснення розрахунку за виконані роботи.

З приводу спроби досудового врегулювання, позивачем зазначено, що направлену ним претензію від 02.09.2020 отримано відповідачем 08.09.2020, крім того, позивач направив вказану претензію на адресу зазначену у договорі, у ЄДРПОУ та на електронну адресу. Твердження, що представник відповідача, який отримав претензію не працює на підприємстві не підтверджено відповідачем, адже не додано штатного переліку співробітників підприємства відповідача.

В засіданні суду 24.11.2020 на підставі ст. 183 ГПК України оголошено перерву до 04.12.2020 о 14:00 год.

26.11.2020 за заявою від 25.11.2020 представник відповідача Чернецький Д.В. ознайомлений з матеріалами справи в дистанційному порядку.

26.11.2020 на адресу суду від представника позивача надійшла заява від 23.11.2020 про стягнення додаткових судових витрат, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача додаткові судові витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3600,00 грн, а з врахуванням заяви від 19.10.2020, загалом стягнути 22800,00 грн у разі задоволення позову.

01.12.2020 від відповідача надійшли заперечення від 30.11.2020 на відповідь ТОВ "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" щодо поданого відзиву ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС".

Відповідачем вказано, що зміст п. 3.2. Договору під час його укладення тлумачився наступним чином, а саме цей пункт передбачає визначення конкретних строків остаточного розрахунку саме у відповідному Акті приймання робіт, який має складатися сторонами після їх завершення. Так, обране позивачем тлумачення змісту норми Договору є хибним і не відповідає волі сторін договору в момент його укладення.

Додатково відповідачем повідомлено, що позивачем не передано виконавчу документацію, у порядку п. 3.4. Договору, а отже відсутність факту такої передачі свідчить про відсутність підстав для здійснення остаточного розрахунку. Наданий позивачем Акт надання послуг № 85 від 09.12.2019 таким доказом не є, як і Акт приймання електростанції під охорону від 16.01.2020.

Щодо розрахунку штрафних санкцій та спроби врегулювання спору з боку позивача, порушення строків оплати з боку ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" не могло існувати до 16.09.2020, тобто до спливу 7 днів з дня формального отримання претензії позивача, хоча і цей день не може вважатися днем належного повідомлення, адже особа, яка отримала претензію працівником, власником, засновником, уповноваженою особою ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" не є і ніколи не була.

Щодо розміру судових витрат на правничу допомогу відповідачем висловлено заперечення з приводу заявлених сум.

04.12.2020 від ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" надійшло клопотання, за змістом якого відповідач просить відкласти проведення підготовчого засідання у даній справі на іншу дату, не закриваючи його, за необхідності продовживши строк його проведення в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України.

Ухвалою від 04.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №912/3252/20 на тридцять днів. Відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 04.12.2020 в частині відкладення підготовчого засідання на іншу дату. Закрито підготовче провадження у справі № 912/3252/20 та призначено справу №912/3252/20 до судового розгляду по суті на 23.12.2020 о 09:00 год.

22.12.2020 на електронну адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності позивача та його представника на підставі ч. 4 ст. 202 ГПК України.

Протокольною ухвалою від 23.12.2020 на підставі ст. 216 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 15.01.2021 об 11:30 год. Постановлено позивачу надати суду в порядку п. 5 ст. 161 ГПК України пояснення по здійснених відповідачем оплатах за договором підряду, що відображені в акті звірки, та щодо їх зарахування (розмір здійснених оплат, призначення платежів, в т.ч. продаж 03.12.2019 та оплата 326500,00 грн, залишок боргу тощо).

28.12.2020 від позивача надійшли пояснення на виконання ухвали від 23.12.2020 відповідно до яких надано роз`яснення щодо кожної оплати здійсненої відповідачем на виконання умов спірного договору, та в якості доказу прикладено відповідні платіжні доручення та договір.

11.01.2021 від представника позивача надійшла заява про стягнення додаткових судових витрат у розмірі 2 400, 00 грн, а у загальному розмірі 25 200,00 грн.

14.01.2021 на адресу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме адвокатського запиту від 04.01.2020 та доказів його направлення на адресу позивача.

З огляду на положення норм статті 207 ГПК України, суд залишає без розгляду подане клопотання.

За клопотанням відповідача (з метою підготовки до судових дебатів) в судовому засіданні 15.01.2021 оголошено перерву до 14:00 20.01.2021.

20.01.2020 відповідачем подано суду тези судових дебатів.

У судовому засіданні 20.01.2021 був присутній представник позивача у режимі відеоконференції та представник відповідача.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 20.01.2021.

В судовому засіданні 23.12.2020 та 15.01.2021 досліджено докази у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2019 року між Приватним підприємством "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" (далі ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС", Замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" (далі - ТОВ "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ", Генеральний підрядник) був укладений Договір генерального підряду № 09/09 (далі - Договір, а.с. 16-25), згідно п.1.1. якого Замовник доручає, а Генеральний підрядник на замовлення та за кошти Замовника зобов`язується власними або залученими силами і засобами виконати роботи з будівництва об`єкту відновлювальних джерел енергії (сонячної електростанції), (надалі -Роботи) по проспекту Інженерів в місті Кропивницькому Кіровоградської області, піковою потужністю 4,555 МВт, кадастровий номер земельної ділянки: 3510100000:19:235:0005, площею 6,6867 га (надалі - Об`єкт) та передати Об`єкт Замовнику в обумовлені строки, а Замовник зобов`язується передати Генеральному підряднику фронт робіт (будівельний майданчик), прийняти та оплатити виконані роботи.

Згідно пункту 2.1 Договору вартість виконання Робіт за цим договором визначається Сторонами у Додатку № 1 до Договору, що є невід`ємною частиною цього Договору та складає 30 026 875,00 (тридцять мільйонів двадцять шість тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 коп.

Згідно пункту 2.3 Договору вартість виконання Робіт, згідно даного Договору, підлягає перегляду (збільшенню Генпідрядником чи зменшенню Замовником) протягом дії цього Договору шляхом укладення додаткової угоди до цього Договору за наявності обставин, викладених у п.п.2.3.1- 2.3.3 Договору.

Згідно п. 3.2 Договору остаточні розрахунки за виконані Генпідрядником Роботи Замовник проводить відповідно до Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в).

За п. 3.3 Договору Замовник зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Генпідрядника авансові платежі відповідно до графіку фінансування та/або заявок-листів на фінансування Генпідрядника.

Відповідно до п. 3.4 Договору для проведення остаточних розрахунків за виконані роботи, Генпідрядник зобов`язаний надати Замовнику:

- акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками Сторін;

- довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3в, підписану уповноваженими представниками Сторін;

- виконавчу документацію.

Умовами п. 4.2. Договору визначено, що строк виконання Робіт та здачі закінченого будівництвом Об`єкта визначається графіком виконання робіт (Додаток №2 до Договору).

Пунктами 9.1., 9.2. Договору передбачено, що після виконання всього комплексу робіт, обумовлених Договором, Генпідрядник повинен здати, а Замовних прийняти виконані Роботи у відповідності з нормами і правилами, діючими в Україні. Здача та приймання виконаних Генпідрядником Робіт здійснюється за письмовим повідомленням Генпідрядника, комісією Замовника та Генпідрядника.

У п. 9.3. Договору зазначено, що після закінчення виконання робіт, Генпідрядник передає замовнику результати виконаної роботи та підписаний у 2-х примірниках Акт приймання-передавання виконаних робіт. Замовник протягом 10 (десяти) робочих днів з дня одержання Акту приймання-передавання виконаних робіт повинен надіслати Генпідряднику підписаний Акт, або надати мотивовану відмову від приймання робіт.

Як встановлено п. 9.5. Договору, факт виконання робіт за цим Договором підтверджується Актами виконаних робіт (ф. КБ-2В) та Довідкою про їх вартість (ф. КБ-3в), які складаються Генпідрядником у 2-х екземплярах (по одному екземпляру для кожної із Сторін) та передаються Замовнику.

Згідно п. 9.9., 9.10. Договору Замовник приймає виконані Генпідрядником роботи за умови наявності позитивних результатів випробувань електроустановок. Після закінчення виконання робіт, Генпідрядник передає Замовнику результати виконання робіт та підписаний у 2-х примірниках Акт приймання-передавання виконаних робіт.

Пунктом 16.1. Договору передбачено, що зміни та доповнення умов цього Договору здійснюється шляхом підписання уповноваженими особами Сторін додаткових угод про умови, узгоджені шляхом переговорів, після чого вони стають невід`ємною частиною Договору.

За п. 17.1 Договору, останній вступає в силу після його підписання належним чином уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

Договір підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

У Додатку № 1 до Договору сторони визначили Протокол угоди про договірну ціну на будівництво, якою засвідчено, що сторонами досягнута угода про розмір договірної ціни по виконанню робіт в розмірі 30 026 875,00 грн (а.с. 26).

Додаток № 1 підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

У Додатку № 1 до Договору сторонами затверджено Календарний план на виконання робіт з будівництва об`єкту відновлювальних джерел енергії (сонячної електростанції), відповідно до якого передача станції замовнику здійснюється у терміни 25.11.2019 - 10.12.2019 (а.с. 27).

Додаток № 2 підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками.

У Додатку № 3 визначено Графік фінансування робіт, який підписаний повноваженими представниками сторін та скріплений печатками (а.с. 28).

26.11.2019 сторони уклали Додаткову угоду № 1 до Договору (далі - Додаткова угода №1), якою дійшли згоди стосовно зменшення загальної суми Договору до 20 473 553,00 (двадцяти мільйонів чотириста семидесяти трьох тисяч п`ятсот п`ятдесят трьох) гривень (а.с. 29).

Пунктом 1 Додаткової угоди № 1 сторони погодили, що сума договору є твердою і незмінною і є погодженою Сторонами.

У п. 2 Додаткової угоди № 1 сторони дійшли згоди викласти додаток № 2 до Договору (Графік фінансування робіт) до Договору генерального підряду № 09/09 від 09.09.2019 в наступній редакції:

- Авансовий платіж 1 етап 03.10.2019 року у розмірі 16 180 000,00 грн;

- Авансовий платіж 2 етап 02.12.2019 року у розмірі 100 000,00 грн;

- Авансовий платіж 3 етап 05.12.2019 року у розмірі 1 758 037,00 грн;

- Авансовий платіж 4 етап у строк згідно акту у розмірі 1 535 516,00 грн.

Додаткова угода № 1 від 26.11.2019 підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками.

Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року за примірною формою КБ-2в на загальну суму 20 473 553,00 грн підписано уповноваженими представниками сторін 09.12.2019 (а.с. 30-44).

Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 на загальну суму 20 473 553,00 грн примірною формою КБ-3в підписано сторонами 09.12.2019 (а.с. 45-46).

Крім того, сторонами 09.12.2019 було підписано Акт надання послуг № 85 на загальну суму 20 473 553,00 грн, із зазначенням, що замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має (а.с. 47).

16.01.2020 сторонами підписано Акт приймання-передачі фотогальванічної електростанції "Кропивницький" на території Кропивницької міської ради Кіровоградської області загальною площею 6,686 га під охорону ПП "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" (а.с. 48).

На підтвердження заборгованості відповідача, позивачем надано Акт звірки взаємних розрахунків станом на 18.08.2020 року, за яким заборгованість щодо оплати Договору складає 2 293 553,00 грн (а.с. 49). Доказами здійснених розрахунків між сторонами, вказаних у Акті звірки взаємних розрахунків є відповідні платіжні доручення, додані позивачем.

За твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, відповідач мав оплатити роботи здійснені позивачем у розмірі 2 293 553,00 грн за Договором генерального підряду № 09/09 від 09.09.2019 ще 09.12.2019 року, відповідно до п. 2 Додаткової угоди № 1 до Договору.

Однак, вказана сума коштів не була перерахована на поточний рахунок позивача, незважаючи на неодноразові звернення до Відповідача (листи, переговори, претензії) із вимогою цієї сплати.

Так, до відповідача 21.08.2020 за адресою місцезнаходження, зазначеною у Договорі була направлена письмова претензія, в якій позивач просив у строк 30 календарних днів з моменту отримання претензії оплатити заборгованість за виконані роботи за Договором генерального підряду № 09/09 від 09 вересня 2019 року з врахуванням штрафних санкцій у розмірі 2 671 055,78 грн. Зазначену претензію не було отримано відповідачем, тому 02.09.2020 року її було направлено повторно за адресою місцезнаходження відповідача, яка визначена у ЄДРПОУ та на електронну адресу відповідача (а.с. 51-56).

Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 08.09.2020 відповідачем отримано претензію, про що свідчить підпис особи, яка одержала лист (а.с. 55).

Однак, відповідачем жодної відповіді на вказану претензію не направлено, кошти позивачу не сплачено, що стало підставою для звернення позивача із вказаним позовом до суду.

Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує наступні норми права.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (статті 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини підряду.

За ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України, будівництво об`єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб`єктами господарювання для інших суб`єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду.

Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 318 Господарського кодексу України за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов`язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об`єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов`язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об`єкти і оплатити їх.

Отже, договір підряду складається з двох взаємопов`язаних між собою зобов`язань:

1) правовідношення, в якому виконавець має виконати роботу, а замовник наділений правом вимагати виконання цього обов`язку;

2) правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати.

ТОВ "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" належним чином виконало свої зобов`язання за Договором генерального підряду № 09/09 від 09.09.2019, а саме у повному обсязі виконало роботи з будівництва об`єкту відновлювальних джерел енергії (сонячної електростанції) по проспекту Інженерів в місті Кропивницькому Кіровоградської області, піковою потужністю 4,555 МВт, кадастровий номер земельної ділянки: 3510100000:19:235:0005, площею 6,6867 га.

Відповідачем жодних заперечень з приводу неналежного виконання позивачем умов Договору генерального підряду № 09/09 від 09.09.2019 суду не подано.

Так, за приписами ч. 1 ст. 877 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

Відповідно до ст. 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, - етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором. Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. Прийняття робіт може здійснюватися після попереднього випробування, якщо це передбачено договором будівельного підряду або випливає з характеру робіт. У цьому випадку прийняття робіт може здійснюватися лише у разі позитивного результату попереднього випробування.

Так, сторони на виконання п. 4.2 Договору та обумовленого у Додатку № 2 до Договору Календарного плану на виконання робіт з будівництва об`єкту відновлювальних джерел енергії (сонячної електростанції) визначили строк у який повинна здійснюватись передача станції замовнику, а саме 25.11.2019 - 10.12.2019.

Порядок здачі-прийняття робіт визначений п. 9.1 - 9.3. Договору, за результатами якого сторони підписують Акт приймання-передавання виконаних робіт у 2-х примірниках, при цьому Замовнику надається строк 10 робочих днів задля висловлення підписання/відмови підписання такого акта.

Пунктом 9.5. Договору визначено, що факт виконання робіт за цим Договором підтверджується Актами виконаних робіт (ф. КБ-2в) та Довідкою про їх вартість (ф. КБ-3в), які складаються Генпідрядником у 2-х екземплярах (по одному екземпляру для кожної із Сторін) та передаються Замовнику.

Додатковою умовою для прийняття Замовником виконаних Генпідрядником робіт є наявність позитивних результатів випробувань електроустановок (п. 9.9. Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами, за відсутності заперечень замовника, у визначний у Додатку № 2 до Договору строк, а саме 09.12.2019 підписано Акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року за примірною формою КБ-2в на загальну суму визначену Додатковою угодою № 1 до Договору від 26.11.2019 у розмірі 20 473 553,00 грн, Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2019 на загальну суму 20 473 553,00 грн примірною формою КБ-3в та Акт надання послуг № 85 від 09.12.2019 на суму 20 473 553,00 грн.

Таким чином, роботи вважаються здані позивачем та прийняті відповідачем 09.12.2019.

Наведеним спростовується твердження відповідача, викладені у відзиві на позов, щодо порушення позивачем строків виконання робіт та передачі результатів виконаних робіт не 09.12.2019, а 16.01.2020 на підтвердження чого сторонами підписано Акт приймання-передачі фотогальванічної електростанції під охорону.

Суд зазначає, що зі змісту Акта приймання-передачі фотогальванічної електростанції під охорону від 16.01.2020 вбачається, що позивачем було передано відповідачу фотогальванічну електростанцію із зазначенням об`єктів, які додатково передаються, саме під охорону. Вказаний Акт не містить жодного зазначення виконаних робіт, або їх переліку, вартості, якості та будь-яких розрахунків, також підписання такого акта не передбачено умовами укладеного між сторонами договору, а тому останній не може вважатися таким, згідно якого передано результати відповідних робіт.

Частиною 4 ст. 879 Цивільного кодексу України передбачено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до п. 3.4 Договору для проведення остаточних розрахунків за виконані роботи, Генпідрядник зобов`язаний надати Замовнику:

- акт приймання виконаних робіт за формою КБ-2в, підписаний уповноваженими представниками Сторін;

- довідку про вартість виконаних підрядних робіт за формою КБ-3в, підписану уповноваженими представниками Сторін;

- виконавчу документацію.

Пунктом 12.10. Договору визначено, що Генпідрядник зобов`язується надати Замовнику після закінчення Робіт виконавчу документацію, всі сертифікати та погодження, які отримані Генпідрядником для здачі Об`єкта, а також експлуатаційну документацію (паспорта, інструкції тощо) на Об`єкт та його складові, в якій визначаються гарантійні зобов`язання Генпідрядника та виробників матеріалів та обладнання.

Як, вказує відповідач у запереченнях поданих суду 01.12.2020, позивачем відповідна виконавча документація не передавалась, а отже відсутність її передачі свідчить про відсутність підстав для здійснення остаточного розрахунку.

В той час у п. 9.5. Договору встановлено, що фактом підтвердження виконання робіт є тільки Акт виконаних робіт (ф. КБ-2в) та Довідка про їх вартість (ф. КБ-3в).

Аналізуючи положення цієї норми, суд приходить до висновку, що роботи вважаються виконаними з моменту складення та підписання вказаних документів сторонами.

Додатково у п. 9.3 Договору сторони визначили замовнику строк - 10 робочих днів задля підписання/відмови від підписання такого акта, тим самим передбачаючи можливість врегулювати усі спірні для нього питання.

У матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачем під час підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2019 року або ж після його підписання, до вирішення справи у судовому порядку, здійснювалися неодноразові спроби щодо отримання відповідної виконавчої документації, шляхом зазначення відповідного зауваження на самому акті про відсутність виконавчої документації, надсилання листів, повідомлень засобами поштового або електронного зв`язку, тощо.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Враховуючи вищенаведені положення, господарський суд зазначає, що докази подані позивачем є належними, допустимими та вірогідними, тобто такими, що дозволяють у повній мірі встановити обставини справи, зокрема факт беззаперечного прийняття робіт відповідачем, при цьому звертаючи увагу на відсутність подання відповідачем будь-яких доказів на підтвердження власних тверджень, зокрема намагань отримати чи витребувати у законодавчому порядку виконавчу документацію, необхідну для проведення остаточних розрахунків.

Відтак, господарський суд вважає наявними обставини, які зазначені у п. 3.4. Договору задля проведення остаточних розрахунків відповідача із позивачем за виконані роботи.

Закріплене у ЦК України визначення договору підряду дає підстави для висновку про те, що це консенсуальний, двосторонній та оплатний договір (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц).

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України норми якої аналогічні із ч. 5 ст. 321 Господарського кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Пунктом 98, 99 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві" № 668 від 01.08.2005 (зі змінами) визначено, що оплата за виконані роботи проводиться у порядку, визначеному договором підряду.

Договором підряду може бути передбачено, що оплата виконаних робіт проводиться після прийняття замовником закінчених робіт (об`єкта будівництва) або поетапно проміжними платежами в міру виконання робіт. У договорі підряду сторони можуть передбачати надання замовником авансу з визначенням порядку його використання.

Розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов`язаний оплатити виконані роботи.

Порядок подання підрядником документів про обсяги і вартість виконаних робіт, проведення перевірки їх достовірності, підписання та оплати замовником визначається у договорі підряду.

Так, умовами п. 3.2 Договору визначено, що остаточні розрахунки за виконані Генпідрядником Роботи Замовник проводить відповідно до Актів приймання виконаних підрядних робіт (форма КБ-2в).

За п. 3.3 Договору Замовник зобов`язаний перерахувати на поточний рахунок Генпідрядника авансові платежі відповідно до графіку фінансування та/або заявок-листів на фінансування Генпідрядника.

Відповідно до ч. 2 ст. 570 Цивільного кодексу України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Додатковою угодою № 1 до Договору від 26.11.2019 сторони передбачили Графік фінансування робіт, який передбачає здійснення замовником авансових платежів у чотири етапи із визначенням дати для трьох етапів та встановленням дати авансового платежу четвертого етапу згідно Акта.

За нормою ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відтак, оскільки Акт приймання виконаних будівельних робіт підписано сторонами 09.12.2019, роботи можуть вважатися виконаними, а обов`язок з їх оплати таким, що настав, у день складення акта виконаних робіт. Складений акт, що підписаний сторонами, породжує правові наслідки.

Таким чином зобов`язання замовника з оплати грошових коштів за виконані генпідрядником роботи у повному обсязі повинно було бути виконане у день підписання такого акта, тобто 09.12.2019.

Аналізуючи подані позивачем платіжні доручення за період із 04.10.2019 по 25.11.2019, вбачається що оплата на загальну суму 16 180 000,00 грн була здійснена в якості авансових платежів, тобто до моменту прийняття виконаних робіт відповідачем, однак суму у розмірі 2 000 000,00 грн за платіжним дорученням від 21.02.2020 фактично відповідачем оплачено вже після підписання Акта приймання виконаних будівельних робіт від 09.12.2019.

Отже, за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 2 293 553,00 грн, оплата якої за п.3.2. Договору та умовами Додаткової угоди № 1 від 26.11.2019 поставлена у залежність від Акта приймання виконаних будівельних робіт підписаного 09.12.2019, а тому повинна була бути оплачена відповідачем 09.12.2019 відповідно.

Зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, заборгованість відповідача перед позивачем складає 2 293 553,00 грн та остання повинна була бути сплачена 09.12.2019. Отже, відповідач вважається таким, що прострочив оплату із 10.12.2019.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими Господарським кодексом України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, згідно частини першої статті 199 Господарського кодексу України.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень частини першої статті 546 Цивільного кодексу України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а частиною другою цієї норми визначено, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений статтею 627 Цивільного кодексу України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

За змістом положень частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). При цьому такий порядок обрахування штрафних санкцій не поставлено в залежність від того, яке зобов`язання порушене-грошове чи не грошове.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість визначення сторонами в договорі окремої від визначених в статті 549 Цивільного кодексу України форм неустойки штрафних санкцій, в тому числі можливість застосування за порушення не грошового зобов`язання штрафної санкції, порядок обчислення якої встановлено сторонами аналогічно до порядку обчислення пені - у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Вказана правова позиція щодо можливості застосування договірної санкції, яка не передбачена ст. 549 Цивільного кодексу України узгоджується з правовою позицією Верховного суду України та Верховного суду, викладеною, зокрема в постановах: від 22.11.2010 у справі № 14/80-09-2056, від 25.06.2018 у справі №912/2483/17, від 25.07.2018 у справі №904/7589/17, від 25.07.2018 у справі №904/8299/17, від 03.09.2018 у справі №908/2411/17.

Позивачем нараховано до стягнення із відповідача пеню на суму боргу 2 293 553,00 грн за період із 09.12.2019 по 28.09.2020 у розмірі 332 423,89 грн.

Пунктом 14.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, винна Сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій Стороні завдані таким невиконання або неналежним виконання збитки відповідно до чинного законодавства України. Сплата неустойки (штрафу, пені) і відшкодування збитків не звільняють винну Сторону від виконання своїх зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові ВП Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, якщо умовами договору не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов`язання з посиланням на частину шосту статті 231 ГК України і водночас зазначена норма не передбачає конкретного розміру (відсотку) належної до стягнення пені, то немає підстав для застосування такої міри відповідальності як договірна санкція.

Господарський суд враховує, що сторонами ані в п. 14.1. Договору, ані у інших його положеннях не погоджено базу нарахування пені, тобто не визначено умови її нарахування - від суми якого зобов`язання обраховується розмір пені у відповідному відсотковому розмірі, тому правові підстави для стягнення пені із відповідача відсутні.

Відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 332 423,89 грн пені за невиконання зобов`язань за договором заявлені безпідставно і задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних на суму боргу 2 293 553,00 грн за період із 09.12.2019 по 28.09.2020 у розмірі 55 470,71 грн та втрати від інфляції за період грудень 2019 - серпень 2020 у розмірі 22 821,88 грн.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України).

Виходячи з положень частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові 3% річних нараховуються від простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції наданий позивачем, суд встановив, що останній є арифметично правильним, в той час як під час здійснення нарахувань 3% річних позивачем неправильно обрано період такого нарахування, тоді як правильним буде з 10.12.2019 по 28.09.2020, та сума 3% річних складатиме 55 282,19 грн.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" до Приватного підприємства "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" підлягають частковому задоволенню у загальному розмірі 2 371 657,07, з яких 2 293 553,00 грн - основний борг, 22 821,88 грн - втрати від інфляції, 55 282,19 грн - 3% річних.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Крім того, позивачем заявлено та підтримано в судовому засіданні 25 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Положеннями статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи 19.08.2020 між адвокатом Зудовою Вікторією Володимирівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" укладено Договір № 22/10 про надання правничої допомоги (а.с. 58), за п.1.1. якого клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе обов`язок надати правничу допомогу у справі щодо стягнення заборгованості за Договором генерального підряду № 09/09 від 09.09.2019 у об`ємі та за умовами передбаченими цим Договором.

Пунктом 1.2. Договору № 22/10, правнича допомога надається у вигляді прав та обов`язків, наданих стороні відповідно до ГПК України.

Згідно п. 3.1. Договору № 22/10, розмір гонорару за цим Договором складає 600 грн за одну робочу годину.

За п. 3.2. Договору № 22/10, клієнт здійснює оплату протягом 5 днів після виставляння рахунку виходячи з розрахунку витрачених годин.

Умовами п.4.1. Договору № 22/10, визначено, що Договір укладається сторонами на строк або термін до 31 грудня 2020 року.

Договір підписаний представниками сторін.

Суд зазначає, що позивачем у поданій позовній заяві заявлено попередній розмір витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 60 000, 00 грн.

Повноваження адвоката додатково підтверджено наявним у матеріалах справи Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 2195 від 27.04.2012, виданого 04.05.2012 та ордером серії ОД № 423791 від 29.09.2020.

19.10.2020 позивачем подано заяву від 15.10.2020 про стягнення додаткових судових витрат у розмірі 19 200,00 грн у разі задоволення позову. До вказаної заяви додано рахунок-фактуру № 1/22/20 від 15.09.2020, за яким на суму 11 400, 00 грн адвокатом було надано наступні послуги:

- за вивчення матеріалів справи - 4 год. вартістю 2 400,00 грн;

- складання письмової претензії - 5 год. вартістю 3 000,00 грн;

- складання позовної заяви - 12 год. вартістю 7 200,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 644 від 30.09.2020 суму 11 400,00 грн перераховано позивачем.

До вказаної заяви також додано рахунок-фактуру № 2/22/20 від 06.10.2020, за яким на суму 7 800, 00 грн адвокатом було надано наступні послуги:

- за складання клопотання про забезпечення позову - 5 год. вартістю 3 000,00 грн;

- складання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, заяви про стягнення судових витрат - 2 год. вартістю 1 200,00 грн;

- участі адвоката в судових засіданнях в режимі відеоконференції із розрахунку за три судових засідання - 6 год. вартістю 3 600,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 659 від 07.10.2020 суму 7 800,00 грн перераховано позивачем (а.с. 96-99).

26.11.2020 позивачем подано заяву від 23.11.2020 про стягнення додаткових судових витрат у розмірі 3 600,00 грн у разі задоволення позову. До вказаної заяви додано рахунок-фактуру № 3/22/20 від 18.11.2020, за яким на суму 3 600, 00 грн адвокатом було надано наступні послуги: складання відповіді на відзив - 6 год. вартістю 3 600,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 218 від 19.11.2020 суму 3 600, 00 грн перераховано позивачем (а.с. 159-160).

11.01.2021 позивачем подано заяву від 02.01.2021 про стягнення додаткових судових витрат у розмірі 2 400,00 грн у разі задоволення позову. До вказаної заяви додано рахунок-фактуру № 4/22/20 від 25.12.2020, за яким на суму 2 400, 00 грн адвокатом було надано наступні послуги: складання пояснень з додатками - 4 год. вартістю 2 400,00 грн.

Згідно платіжного доручення № 718 від 28.12.2020 суму 2 400, 00 грн перераховано позивачем (а.с. 212 - 215).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем у відзиві на позов зазначено про необґрунтованість вказаного позивачем розміру витрат на правничу допомогу, оскільки останній включає в себе витрати здійснені позивачем на оплату правничої допомоги адвоката на стадії досудового врегулювання спору, зокрема під час підготовки претензії.

У запереченні відповідача поданого 01.12.2020 зауважено, що розмір витрат є завищеним, виходячи із наступного: оплата за вивчення матеріалів справи, в той час як насправді представник жодного разу за матеріалами справи не знайомився; оплата за складання письмової претензії, хоча даний документ до судового розгляду справи відношення не має та спір не передбачає обов`язкового досудового порядку його врегулювання; оплата за 12 годин складання позовної заяви є надто великим проміжком часу для такого роду документа; оплата за складання заяви про забезпечення позову, яке суд визнав необґрунтованим та відхилив; складання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, що не є обов`язковим процесуальним документом для надання правничої допомоги; оплата за 6 годин складання відповіді на відзив, що є занадто великим проміжком часу для такого документа, особливо зважаючи на його зміст, який дублює текст позову.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 03.12.2020 у справі № 902/753/19.

Суд зауважує, що при вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, виходив із заявлених сум представником позивача та здійснених із ним розрахунків відповідача.

Доводи відповідача щодо необґрунтованості заявлених витрат за вивчення матеріалів справи та складення представником позивача претензії надісланої відповідачу у досудовому порядку суд оцінює критично, оскільки задля складення тексту позовної заяви, адвокат першочергово повинен вивчити подані йому матеріали, щодо претензії надісланої 02.09.2020, то суд зазначає, що Договір № 22/10 про надання правничої допомоги укладений між позивачем та адвокатом Зудовою В.В. 19.08.2020, в той час як дата складення претензії 21.08.2020. Отже, вказані витрати належать до правничої допомоги.

Так, суд не покладає на відповідача витрати на правничу допомогу понесені позивачем за написання заяви про забезпечення позову у розмірі 3 000,00 грн, оскільки ухвалою суду від 12.10.2020 відмовлено в задоволенні такої заяви.

Щодо кількості витрачених представником позивача годин на складення процесуальних документів, господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19, згідно з якою від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Велика Палата Верховного Суду в пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Представником позивача заявлено витрати щодо участі адвоката у судових засіданнях в режимі відеоконференції із розрахунку за три судових засідання (6 год вартістю 3 600 грн).

Однак, дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив, що всього було проведено 6 засідань, з яких адвокат Зудова В.В. була присутня в режимі відеоконференції у п`яти, а саме 06.11.2020 тривалістю 14 хв., 24.11.2020 тривалістю 28 хв., 04.12.2020 тривалістю 21 хв., 15.01.2021 тривалістю 40 хв., та 20.01.2021 тривалістю 45 хв., загалом 2 години 30 хв., що складає 1500,00 грн.

Господарський суд, вважає, що надання вказаної послуги у кількості визначеній позивачем спростовується встановленими обставинами справи, тому підстав відшкодовувати її вартість у повному розмірі позивачу, немає.

Також, суд вважає обґрунтованим розмір понесених представником позивача витрат за складання клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, заяв про стягнення судових витрат у кількості 2 год. вартістю 1 200,00 грн.

Таким чином, загальна сума витрат понесених позивачем на правничу допомогу складає 20100,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи надані докази на підтвердження здійснених фактичних витрат на оплату послуг адвоката та обґрунтованість їх розміру, заявлення вказаної суми в попередньому розрахунку суми судових витрат, предмет позову, підготовлені адвокатом документи, господарський суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача понесені позивачем витрати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 17627,70 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "КІРОВОГРАДБУДРЕСУРС" (25006, м. Кропивницький, провулок Фортечний, буд. 19, кв. 73, і.к.35193169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ "СПЕЦЕНЕРГОЮГ" (вул. Івана Франко, буд. 55, м. Одеса, 65049, і.к. 38848635) заборгованість у розмірі 2 371 657,07, з яких 2 293 553,00 грн - основний борг, 22 821,88 грн - втрати від інфляції, 55 282,19 грн - 3% річних, а також 35 574,86 грн судового збору та 17627,70 грн витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірники рішення надіслати позивачу на електронні адреси: 70333@ukr.net , 3130211728@mail.gov.ua ; відповідачу на електронну адресу - legitas@ukr.net.

Повне рішення складено 25.01.2021.

Суддя В.Г. Кабакова