Рішення

від 23.12.2020 по справі 911/1380/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1380/20

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Гарбуз Л.В.

розглянувши справу № 911/1380/20

за позовом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської

області, с. Гореничі Києво-Святошинського району

до 1. Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція

адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни, м. Бориспіль

2. Приватного сільськогосподарського підприємства Шевченківське ,

с. Гореничі Києво-Святошинського району

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та

скасування реєстраційних записів про право власності

представники:

від позивача: Клокун Т.Г., адвокат, довіреність № 02-14/66 від 21.01.2020;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Кедес Т.О., адвокат, довіреність від 23.09.2019; Винник М.П., директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (надалі -позивач) звернулась до господарського суду Київської області з позовом до 1. Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни (надалі - відповідач 1), 2. Приватного сільськогосподарського підприємства Шевченківське (надалі - відповідач 2) про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора та скасування реєстраційних записів про право власності.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на порушення Державним реєстратором Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хибою Анною Володимирівною вимог Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство , Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень при прийнятті 16.07.2019 рішень щодо проведення державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське . Так, як зазначає позивач, підставою виникнення права приватної власності за відповідачем 2 на спірні земельні ділянки при здійсненні державної реєстрації став Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 25.12.1995, виданий КСП імені Т.Шевченка (трудовий колектив). Позивач звертає увагу, що ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі № Б13/190-07 про банкрутство КСП ім. Т.Шевченка було затверджено звіт ліквідатора підприємства, ліквідовано юридичну особу банкрута, встановлено відсутність у підприємства майна, зокрема, земельних ділянок або інших активів, які можна включити до ліквідаційної маси, встановлено відсутність правонаступників. У зв`язку з цим, позивач стверджує, що землі колективних сільськогосподарських підприємства, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а отже спірні земельні ділянки є комунальною власністю і належать територіальній громаді, розпорядження якими віднесено до компетенції Гореницької сільської ради. Враховуючи зазначене позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки: кадастровий номер 3222482001:01:002:5063, площа 0,6443 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5064, площа 0,3204 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5066, площа 5,6304 га, кадастровий номер 3222482003:04:006:5062, площа 13,3545 га, кадастровий номер 3222482001:01:005:5043, площа 0,1139 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5065, площа 0,0542 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5059, площа 1,9625 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5062, площа 0,0604 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5061, площа 0,2411 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5060, площа 0,6855 га, що розташовані у Київській області, Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.05.2020 позовну заяву Гореницької сільської ради Києво-Свяошинського району Київської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1380/20; розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 10.06.2020.

03.06.2020 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшло клопотання (вх. № 11018/20) про закриття провадження у справі. В обґрунтування свого клопотання, відповідач 2 стверджує, що даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, оскільки з позовних вимог випливають питання щодо незаконності та скасування рішень державного реєстратора, що не відноситься до юрисдикції господарських судів.

03.06.2020 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 11019/20), в якому останній просить суд відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі. Так, заперечуючи проти позову, відповідач 2 стверджує про те, що Приватне сільськогосподарське підприємство Шевченківське було створено на базі Колективного сільськогосподарського підприємства імені Т. Шевченка у 2000 році та було зареєстроване Києво-Святошинською районною державною адміністрацією Київської області; ПСП Шевченківське є правонаступником КСП ім. Тараса Шевченка, в частині переданого підприємству майна та пов`язаних з ним прав та зобов`язань, що підтверджується Статутом ПСП Шевченківське , з чого випливає, що до ПСП Шевченківське перейшло право власності на все рухоме та нерухоме майно, майнові права, в т.ч. і на спірні земельні ділянки; відповідач 2 стверджує, що спірні земельні ділянки перейшли у приватну власність відповідача 2 ще у 2007 році на підставі закону, як до власника будівель і споруд, розташованих на спірних земельних ділянках та наявне рішення виконкому Гореницької сільської ради № 3/14 від 31.07.2007, за яким відповідачем 2 отримано свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та приміщення; відповідач 2 не погоджується з посиланням позивача, як на підставу виникнення у нього права комунальної власності на спірні земельні ділянки з 01.01.2019, на п. 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (в редакції Закону № 2498-VIII від 10.07.2018) оскільки за твердженням відповідача 2 після припинення КСП ім. Т.Шевченка не залишилось ніякої землі, тому що вся вона була розподілена на земельні частки (паї) між членами КСП ім. Т.Шевченка, що підтверджується ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі № Б13/190-07, тому до комунальної власності територіальної громади Гореницької сільської ради не було чому переходити; також відповідач 2 у відзиві зазначає, що з моменту передачі йому майна, тобто з 02.04.2000, відповідач 2 відкрито користується земельними ділянками, що залишилися після розпаювання в розмірі 23,0672 га; вказані земельні ділянки отримані відповідачем 2 внаслідок того, що він є власником будівель та приміщень, які розташовані на цих земельних ділянках; також відповідач 2 зазначає, що його правонаступництво після КСП ім. Т.Шевченка підтверджується багатьма рішеннями судів.

Ухвалою суду від 10.06.2020 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача 2 про закриття провадження у справі № 911/1380/20 з підстав, зазначених в ухвалі суду від 10.06.2020; підготовче засідання у справі № 911/1380/20 відкладено на 29.07.2020.

20.07.2020 через канцелярію суду від Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області надійшла відповідь вих. № 02-14/777 від 13.07.2020 (вх. № 15021/20) на відзив на позовну заяву, в якій останній повністю підтримує свої вимоги та просить суд позов задовольнити. Так, позивач стверджує про належність спірних земельних ділянок до комунальної власності територіальної громади Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, що встановлено Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в України від 10.07.2018, яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 21, за яким з 01.01.2019 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Станом на 01.01.2019 землі колективної власності, що були передані у 1995 році в колективну власність КСП ім. Т.Шевченка відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серії КВ від 25.12.1995, залишились не розпайованими між членами КСП та стали комунальною власністю; заперечуючи проти тверджень відповідача 2 щодо створення ПСП Шевченківське на базі КСП ім. Т.Шевченка, позивач вказував, що згідно з Статутом, ПСП Шевченківське було засновано у лютому 2000 року на власності однієї фізичної особи із статутним капіталом 5 000,00 грн. Згідно п. 6.1 Статуту ПСП Шевченківське майно підприємства формується в процесі його поточної діяльності за рахунок грошових і майнових, земельних внесків засновників в статутний фонд і, що майно підприємства знаходиться у власності засновника; позивач також вказує на те, що відповідачем 2 не надано будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, які підтверджували його право приватної власності на неї.

Ухвалою суду від 29.07.2020 підготовче засідання у справі № 911/1380/20 було відкладено на 17.08.2020.

11.08.2020 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли заперечення від 11.08.2020 (вх. № 16744/20) на відповідь на відзив, в яких відповідач 2 наполягав на тому, що підприємство є правонаступником КСП ім. Т.Шевченка із визначеним статутним капіталом 1 670 000,00 грн., що визначено в Статуті відповідача 2, в редакції внесених змін; відповідач 2 стверджує, що після припинення діяльності КСП ім. Т.Шевченка не залишилось ніякої землі, оскільки земля була розподілена на земельні частки (паї) між членами КСП ім. Т.Шевченка, що в свою чергу свідчить про те, що спірні земельні ділянки ніколи не були і не могли бути комунальною власністю територіальної громади Гореницької сільської ради; відповідач звертає увагу, що єдиним офіційним та належним способом підтвердження права власності на нерухоме майно є реєстрація такого права в порядку, визначеному Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 01.04.2004 № 1952-ІV із змінами та доповненнями і, що відсутність відомостей щодо реєстрації Гореницькою сільською радою майнових прав на спірні земельні ділянки за територіальною громадою після 01.01.2019 на підставі п. 2.1 Перехідних положень ЗК України, що є обов`язковим, свідчить про те, що вони не були комунальною власністю територіальної громади; відповідач 2 вказує на помилкові твердження позивача про відсутність у КСП ім. Т.Шевченка правонаступників, що спростовується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також Статутом відповідача 2 наданих до відзиву на позову заяву.

Ухвалою суду від 17.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 911/1380/20, справу призначено до розгляду по суті на 07.09.2020.

В судовому засіданні 07.09.2020 судом оголошено перерву до 07.10.2020. Проте, у зв`язку із перебуванням судді Христенко О.О. на лікарняному, судове засідання з розгляду справи № 911/1380/20, призначене на 07.10.2020, не відбулось.

Ухвалою суду від 22.10.2020 розгляд справи № 911/1380/20 по суті призначений в судовому засіданні на 23.11.2020.

В судовому засіданні 23.11.2020 судом оголошено перерву до 07.12.2020.

В судовому засіданні 07.12.2020 судом оголошено перерву до 23.12.2020.

В судових засіданнях представником позивача підтримані позовні вимоги, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представники відповідача 2 заперечували проти позовних вимог, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Представник відповідача 1 жодного разу в судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку, відзив на позов не надіслав.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши присутніх представників учасників процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

Спірні відносини, що є предметом розгляду у даній справі виникли у зв`язку із здійсненням державним реєстратором Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хибою Анною Володимирівною 16.07.2019 державної реєстрації права приватної власності за Приватним сільськогосподарськими підприємством Шевченківське щодо спірних земельних ділянок, а саме: кадастровий номер 3222482001:01:002:5063 площею 0,6443 га; кадастровий номер 3222482001:01:002:5064 площею 0,3204 га; кадастровий номер 3222482001:01:002:5066 площею 5,6304 га; кадастровий номер 3222482003:04:006:5062 площею 13,3545 га; кадастровий номер 3222482001:01:005:5043 площею 0,1139 га; кадастровий номер 3222482001:01:002:5065 площею 0,0542 га; кадастровий номер 3222482001:01:002:5059 площею 1,9625 га; кадастровий номер 3222482001:01:002:5062 площею 0,0604 га, кадастровий номер 3222482001:01:002:5061 площею 0,2411 га; кадастровий номер 3222482001:01:002:5060 площею 0,6855 га. Всі земельні ділянки розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі. Підставою виникнення права власності у відповідача 2 - ПСП Шевченківське на зазначені земельні ділянки вказано Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 25.12.1995.

Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 25.12.1995 був виданий Колективному сільськогосподарському підприємству імені Т.Шевченка про право колективної власності на земельну ділянку площею 1 630,4 га у с. Гореничі Києво-Святошинського району Київської області для сільськогосподарського виробництва на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації від 25.12.1995 № 764.

Відповідно до п. 6.3 Статуту КСП ім. Т.Шевченка, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради від 04.05.1995 № 00849391, земельна ділянка передана підприємству у колективну власність, є власністю членів підприємства і обліковується окремо.

Згідо п. 7.1 Статуту КСП ім. Т.Шевченка, вищим органом управління підприємства є загальні збори його членів (збори уповноважених).

Загальні збори (збори уповноважених) приймають рішення про припинення діяльності підприємства, призначають склад ліквідаційної комісії, затверджують ліквідаційній комісії баланс.

Доказів щодо прийняття загальними зборами КСП ім. Т.Шевченнка рішення про припинення КСП та про визначення правонаступника до суду не надано.

Щодо зазначення у Статуті відповідача 2, що він є правонаступником КСП ім. Т.Шевченка, оскільки це підтверджується п. 1.3 та п. 1.6 різних редакцій Статуту ПСП Шевченківське , суд зазначає, що Статут юридичної особи є одностороннім актом цієї юридичної особи, який не є підставою правонаступництва щодо іншої юридичної особи, якщо таке правонаступництво не виникло відповідно до закону.

Таким чином, для встановлення обставин, які б засвідчували правонаступництво ПСП Шевченківське після КСП ім. Т.Шевченка необхідно дослідити прийняття КСП ім. Т.Шевченка рішення про реорганізацію підприємства шляхом перетворення.

Згідно з відомостями, які містяться у витягу з ЄДР, 15.02.2000 року проводилась реєстрація нового підприємства - ПСП Шевченківське , а не перетворення КСП ім. Т.Шевченка.

Суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку прийняття рішення про реорганізацію КСП ім. Т.Шевченка шляхом перетворення в іншу юридичну особу колишні члени КСП ім. Т.Шевченка автоматично повинні були б стати учасниками цієї юридичної особи, позаяк перетворенням юридичної особи є саме зміна її організаційно-правової форми, а не складу її учасників.

Натомість згідно зі статутом ПСП Шевченківське , станом на момент державної реєстрації підприємства, єдиним засновником останнього є ОСОБА_1 . Тобто перетворення з КСП ім. Т.Шевченка у ПСП Шевченківське не відбулося, оскільки склад засновників (учасників) КСП ім. Т.Шевченка та ПСП Шевченківське не співпадають.

За таких обставин ПСП Шевченківське не набуло статусу землекористувача чи статусу власника спірних земельних ділянок КСП ім. Т.Шевченка, що є предметом спору.

За приписами ст. 37 ЦК Української РСР у відповідній редакції станом на час нібито припинення КСП ім. Т.Шевченка, юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання); при злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов`язки) переходять до новостворених юридичних осіб; при приєднанні юридичної особи до іншої юридичної особи її майно (права і обов`язки) переходить до останньої; майно переходить в день підписання передаточного балансу, якщо інше не передбачене законом або постановою про реорганізацію.

Приписами Закону України Про підприємства в Україні (в редакції до 01.01.2004) колективне підприємство визначено як вид підприємств в Україні; ліквідація та реорганізація яких, відповідно до ст. 34 (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) здійснюється за рішенням власника з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду; підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України; при перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке виникло, переходять усі майнові права і обов`язки колишнього підприємства.

Отже, за приписами наведених законів розподіл між підприємствами-правонаступниками реорганізованого підприємства його майнових прав та зобов`язань оформляється розподільним актом (балансом) при виділенні чи поділі підприємства або передаточним актом (балансом) - при злитті, приєднанні чи перетворенні підприємства. Правонаступник реорганізованого підприємства отримує за передаточним балансом його зобов`язання та майно під їх забезпечення. Перелік майна, яке виділяється під забезпечення зобов`язань підприємства, визначається і затверджується вищим органом управління підприємства.

Аналогічно були врегульовані питання реорганізації та ліквідації підприємств приписами ст. 31 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство .

Відповіднро до витягів з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій вих. № 21-10/6604 від 10.11.2006 та вих. № 21-10/3350 від 15.07.2007, наданих Головним міжрегіональним уравлінням статистики у м. Києві, станом на 15.10.2006 та на 15.05.2007 КСП ім. Т.Шевченка було зареєстровано в ЄДР та керівником зазначено ОСОБА_1 .

Згідно з Статутом Приватного сільськогосподарського підприємства Шевченківське , зареєстрованого Києво-Святошинською райдержадміністрацією Київської області, реєстраційний № 2548 від 15.02.2000, Приватне сільськогосподарське підприємство Шевченківське створено громадянином України ОСОБА_1 (засновник), на основі приватної власності для проведення виробничо-комерційної діяльності та іншої діяльності незабороненої чинним законодавством України з метою одержання прибутку (п. 1.1 Статуту).

У зазначеній редакції Статуту відповідача 2, яка була чинна на дату державної реєстрації ПСП Шевченківське , як юридичної особи (15.02.2000), відсутня інформацію, що відповідач 2 є правонаступником КСП ім. Т.Шевченка.

08.09.2000 Києво-Святошинськю районною державною адміністрацією зареєстровані доповнення до Статутут ПСП Шевченківське , а саме Статут доповнено п. 1.6 відповідно до якого підприємство є правонаступником КСП ім. Т.Шевченка, зареєстрованого Києво-Святошинським райвиконкомом 04.05.1995, ідент. код 00849391, в частині переданого йому майна та зв`язаних з цим прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 № 755-IV, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Статтею 10 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань установлено спростовну презумпцію відомостей, унесених до ЄДР. Такий висновок зроблено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 813/6286/15, від 06.02.2019 у справі № 462/2646/17, від 19.06.2019 у справі № 826/5806/17, від 17.06.2020 у справі № 826/10249/18, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Згідно з Статутом Приватного сільськогосподарського підприємства Шевченківське (нова редакція), затвердженого Загальними зборами власників ПСП Шевченківське від 08.02.2010, Державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 19.02.2010, підприємство є правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Шевченка, зареєстрованого виконкомом Києво-Святошинської районної ради Київської області 05.05.1995, ідентифікаційний код 00849391, в частині переданого підприємству майна та пов`язаних з ним прав та зобов`язань (п. 1.3 Статуту в новій редакції).

На підтвердження передачі відповідачу 2, як правонаступнику, майна від КСП ім. Т.Шевченка, відпоівдач 2 надав копію актів від 02.04.2000, підписаних між головою ліквідаційної комісії КСП ім. Т.Шевченка та директором ПСП Шевченківське про передачу ліквідаційною комісією КСП ім. Т.Шевченка та прийняття ПСП Шевченківське майна, яке належить власникам майнових паїв .

Жодних доказів щодо передачі від КСП ім. Т.Шевченка до ПСП Шевченківське земельних ділянок до суду не надано. Разом з тим матеріали справи не містять інформації про те, що відповідними рішеннями КСП було передано залишок земель, що не підлягають розпаюванню і не розпайовані, ПСП Шевченківське .

Посилаючись на п. 1.6 Статуту відповідача 2 (із змінами від 08.09.2000), яким підприємство визначено правонаступником Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Т.Шевченка в частині переданого підприємству майна та пов`язаних з ним прав та зобов`язань, відповідач 2 у відзиві на позовну заяву робить висновок, що до ПСП Шевченківське перейшло право власності на все рухоме та нерухоме майно, майнові права КСП ім. Т.Шевченка, у тому числі й на земельну ділянку, надану КСП у колкетивну власність, в розмірах, що залишилися після розпаювання.

Вказуючи, що відповідач 2 є правонаступником КСП ім.Т.Шевченка, відповідач 2 зазначає, що до нього на підставі Угоди від 10.06.2000, укладеної між КСП ім. Т.Шевченка та ПСП Шевченківське , перейшли усі зобов`язання КСП ім. Т.Шевченка, а самме: реструкторизована заборгованість по оплаті зборів до бюджету в сумі 451 436,92 грн., заборгованість по сплаті податків і зборів до бюджету, що рахується за КСП ім.Т.Шевченка станом на 01.05.2000 в сумі 187 982,30 грн.

В той же час, постановою господарського суду Київської області від 15.06.2007 у справі № Б13/190-07 визнано банкрутом боржника - Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Тараса Шевченка, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Крижановського Ю.П. та зобов`язано ліквідатора за результатами роботи по ліквідації підприємства-банкрута подати господарському суду Київської області звіт, ліквідаційний баланс та пояснювальну записку до нього.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі № Б13/190-07 затверджено звіт ліквідатора Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Тараса Шевченка; ліквідовано юридичну особу банкрута - Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Тараса Шевченка; зобов`язано державного реєстратора та орган державної статистики за місцем знаходження боржника провести державну реєстрацію припинення юридичної особи - Колективного сільськогосподарського підприємства ім. Тараса Шевченка та виключити Колективне сільськогосподарське підприємство ім. Тараса Шевченка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, КСП ім. Т.Шевченка мало зобов`язання та борги, які не було передано відповідачу 2, що й стало підтавою для відкриття провадження у справі про банкрутство, визнаня КСП ім. Т.Шевченка банкрутом та його ліквідації, а не припинення шляхом реорганізації або перетворення.

18.10.2016 було здійснено державну реєстрацію припинення КСП ім. Т.Шевченка (код ЄДРПОУ 00849391) на підставі судового рішення про припинення юридичної особи. Інформація щодо наявності правонаступників КСП ім. Т.Шевченка у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань відсутня.

Ліквідацією юридичної особи є спосіб припинення суб`єкта господарювання при якому припиняються всі його права, а зобов`язання мають бути виконані повністю в межах ліквідаційної процедури (ст. 111 ЦК України).

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

У відзиві на позовну заяву та у судвих засіданнях відповідач 2 зазначав, що правонаступництво ПСП Шевченківське після КСП ім. Т.Шевченка та перехід права на земельну ділянку, яка знаходилась у колективній власності КСП до відповідача 2, підтверджується також рішеннями апеляційного суду Київської області від 18.10.2007 у справі № 22ц-3090/2007, ухвалою апеляційного суду Київської області від 24.01.2008 у справі № 22ц-4043/2007, рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06.05.2015 у справі № 369/3604/15-ц.

Із зазначеним суд погодитись не може, оскільки обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Таким чином, висновок суду про наявність правонаступництва є правовою оцінкою, яка не має преюдиційного значення. Відповідно до ч. 7 статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Указом Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям від 08.08.1995 № 720/95 установлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі майна радгоспів. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства відповідно до списку, який додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Також необхідно зазначити, що Указом Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки від 03.12.1999 № 1529/99 передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності.

Отже, відповідно до зазначених Указів паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність, зокрема, колективним сільськогосподарським підприємствам. Відповідач 2 не пояснив та не довів, яким чином у КСП ім. Т.Шевченка могли залишитися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані. При цьому передання сільськогосподарських угідь від колективного сільськогосподарського підприємства до власності юридичної особи, землі якої не підлягають розпаюванню відповідно до вказаних Указів, спричинило б порушення прав членів колективного сільськогосподарського підприємства на одержання відповідних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19.

Як зазначає відповідач 2, після розподілення майнових паїв між членами КСП ім. Т.Шевченка, ПСП Шевченківське викупило багато з них. Рішенням виконавчого комітету Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Про одержання свідоцтва про право власності ПСП Шевченківське від 31.07.2007 № 3/14 визнано право приватної власності за ПСП Шевченківське на нежитлові будівлі в с. Гореничі по вул. Леніна 205, вул. Леніна 208, вул. Леніна 246, вул. Гагаріна, 1а, в с. Лука по вул. Шевченка 26б, вул. Шевченка 36б, про що видано свідоцтва про право власності на нерухоме майно.

Відповідач 2 зазначає, що оскільки він є власником нерухомого майна, то до нього в силу ст. 120 Земельного кодексу України перейшло з 31.07.2007 й право вланості на земельні ділянки загальною площею 23,0672 га, на яких зазначене нерухоме майно знаходиться, в межах земельної ділянки, наданої в колективну власність КСП ім. Т.Шевченка.

У витягах з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (дата формування 08.07.2019) у розділі Експлікація земельних угідь зазначено, що всі земельні ділянки - це землі під сільськогосподарськими та іншими господарськими будівлями і дворами .

Відповідно до частин першої, другої статті 120 ЗК України (у редакції, чинній станом на 31.07.2007) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Такий перехід майнових прав до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування. Розмір цієї частини земельної ділянки має визначатися на основі державних будівельних норм та санітарних норм і правил.

Однак, у спірних правовідносинах КСП ім. Т.Шевченка, якому належали спірні земельні ділянки на праві колективної власності не є попереднім власником для відповідача 2, оскільки відповідно до Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам, та відповідно до зазначених вище Указів Президента України та Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" земля КСП ім. Т.Шевченка повинна була бути розпайована між його членами, а вже його члени, отримавши право власності на земельний пай, мали право передати в оренду або продати належну їм земельну дялянку відповідачу 2.

Частиною 4 ст. 7 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" встановлено, що із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), виключаються землі, що підлягають передачі у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані: деградовані, малопродуктивні, техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; землі, на яких розташовані розвідані родовища корисних копалин загальнодержавного значення, запаси яких затверджені в установленому законодавством порядку; землі під полезахисними лісовими смугами; землі під водними об`єктами; землі під господарськими шляхами, прогонами, польовими дорогами, у тому числі запроектованими у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); землі, які відповідно до закону не можуть перебувати у приватній власності; землі під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна; землі, які передаються до запасу та резервного фонду; інші землі несільськогосподарського призначення.

Відповідач 2 у відзиві зазначає, що з 02.04.2000 відкрито користується земельними ділянками, що залишилися після розпаювання в розмірі 23,0672 га, та на які 16.07.2019 року зареєстрував право приватної власності. В той же час, відповідач 2 не довів, яким чином у КСП ім. Т.Шевченка залишилися спірні землі сільськогосподарського призначення, які не підлягали розпаюванню та не були розпайовані.

В той же час, у запереченнях(вх. № 16744/20 від 11.08.2020) на відповідь на відзив відповідач 2 зазначає, що після КСП ім. Т.Шевченка не залишилось землі, тому що вона вся була розподілена на земельні частки (паї) між членами КСП ім. Т.Шевченка, та отримана ними.

Таким чином, відповідач 2 не довів належними та допустимими доказами підстави отримання ним у приватну власність спірних земельних ділянок, або якщо всі землі колективої власності КСП ім. Т.Шевченка було розподілено між членками КСП, то підстави отримання відповідачем 2 права приватної власності на цю землю. На момент державної реєстрації за відповідачем 2 права приватної власності на спірні земельні ділянки ПСП Шевченківське не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не

Абзацом 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" визначено, що майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членами.

Згідно ч.ч. 1 та 5 ст. 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у тимчасове користування, у тому числі на умовах оренди.

Розподіл земель колективної власності підприємства здійснюється відповідно до Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.

Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Особи, власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які виявили бажання одержати належну їм земельну частку (пай) в натурі (на місцевості), подають до відповідної сільської, селищної, міської ради заяву про виділення їм земельної частки (паю) в натурі (на місцевості).

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

Згідно п. 12 постанови Кабінету Міністрів України "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)" від 04.02.2004 № 122 (в редакції від 21.06.2019) розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності, проводиться згідно з вимогами статті 14-1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".

За змістом ст.14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи ч.ч. 1 і 2 ст. 373 ЦК України та ст. 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 82 ЗК України юридичні особи (засновані громадянами України або юридичними особами України) можуть набувати у власність земельні ділянки для здійснення підприємницької діяльності у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) внесення земельних ділянок її засновниками до статутного капіталу; в) прийняття спадщини; г) виникнення інших підстав, передбачених законом.

Частинами 1 і 2 ст. 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 та ч. 2 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч.ч. 1 та 6 ст. 120 ЗК України (у редакції, яка діяла на момент реєстрації права приватної власності) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з набуттям права власності на ці об`єкти, крім об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації.

Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулюванню зрошення в Україні від 10.07.2018, що набрав чинності з 01.01.2019, внесено зміни до деяких законодавчих актів, у тому числі Земельного кодексу України в частині вирішення питання колективної власності на землю.

Вказаним Законом внесено зміни до Перехідних положень Земельного кодексу України та доповнено останні п. 21 відповідно до якого, установлено, що з дня набрання чинності Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" було доповнено Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" статтею 14-1.

Зокрема ч. 7 ст. 14-1 вищевказаного Закону вказано, що землі, зазначені у ч. 4 ст. 7 цього Закону, які залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності територіальної громади, на території якої вони розташовані.

Статтею 14-1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) визначено, що організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Доказів того, що станом на 01.01.2019 спірні земельні ділянки перебували у приватній власності, та зазначене право було зареєстровано у встановленому законодавством порядку, до суду не надано.

Вказаним спростовуються твердження відповідача, що позивачем не доведено наявності власного суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу щодо цих земельних ділянок як обов`язкової передумови реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства .

Реєстраційні дії відповідача 1 розглядалися колегією Міністерства юстиції України за скаргою Гореницької сільської ради, за результатами розгляду якої зроблено висновок від 24.01.2020 колегії Міністерства юстиції України з розгяду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, щодо відмови у задоволенні скарги Гореницької сільської ради у зв`язку з тим, що закінчився встановлений строк подачі скарги. В той же час, у вказаному висновку колегією Міністерства юстиції України зроблено висновок, що оскаржувані рішення щодо державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за ПСП Шевченківське прийняті державним реєстратором Хибою А.В. з порушенням вимог Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень . Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2020 № 571/7 відмовлено у задоволені скарги Гореницької сільської ради у зв`язку з тим, що закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постаовою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Частиною 1 ст. 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7 частини 3 ст. 10 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, а саме: наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення;

під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником.

виготовляє електронні копії документів, поданих у паперовій формі, та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав).

Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках: подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством; неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

У разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, зокрема, якщо подані документи не дають змоги, встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Як зазначає позивач, під час прийняття державним реєстратором Хибою А.В. оскаржуваних рішень щодо державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за ПСП Шевченківське , в порушення вимог чинного законодавства не було виготовлено електронної копії поданого заявником державного акта на право колективної власності на землю, який зазначвено як підставу виникнення права власності, шляхом сканування та розміщення його у Державному реєстрі прав. Зазначеного спростовано не було.

Відповідачем 1 не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду зазначених заяв, оскільки до заяв не було додано документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття права приватої власності на відповідні земельні ділянки, чим порушено вимоги п. 2 ч. 3 ст. 10, п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Також, в порушення вимог чинного законодавства, державним реєстратором, під час прийняття оскаржуваних рішень не було належним чином встановлено відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а також не здійснено належну перевірку поданих документів, оскільки поданий ПСП Шевченківське державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП ім. Т.Шевченка, не надає змоги встановити набуття відповідачем 2 права приватної власності на земельні ділянки.

При цьому суд керується приписами ст.ст. 74, 86 ГПК України, згідно яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів учасників процесу була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовує.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47806716) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5063, площа 0,6443 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873456032224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32417842.

3. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47808839) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5064, площа 0,3204 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873551532224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32419792.

4. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47807493) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5066, площа 5,6304 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873490232224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32418558.

5. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47807066) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482003:04:006:5062, площа 13,3545 га; що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. Гореницька сільська рада (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873470232224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32418151.

6. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47808923) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:005:5043, площа 0,1139 га; що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873555432224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32419867.

7. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47807195) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5065, площа 0,0542 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873475232224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32418267.

8. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47807626) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5059, площа 1,9625 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873495432224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32418267.

9. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47809202) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5062, площа 0,0604 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1873569532224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32420151.

10. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47808759) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5061, площа 0,2411 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873548132224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32419720.

11. Визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 47807344) від 16.07.2019 про реєстрацію права приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222482001:01:002:5060, площа 0,6855 га, що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н. с. Гореничі (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1873482632224) за Приватним сільськогосподарським підприємством Шевченківське , і номер запису про право власності 32418400.

12. Стягнути з Державного реєстратора Комунального підприємства Агенція адміністративних послуг Хиби Анни Володимирівни (08302, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 76-А, каб. 5) на користь Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі вул. Соборна, 204, код ЄДРПОУ 04358514) 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору.

13. Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Шевченківське (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі, вул. Соборна, 205, код ЄДРПОУ 30796166) на користь Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08114, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Гореничі вул. Соборна, 204, код ЄДРПОУ 04358514) 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) грн. 00 коп. судового збору.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 26.01.2021.

Суддя О.О. Христенко