Ухвала

від 11.08.2021 по справі 911/1380/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 серпня 2021 року

м. Київ

Справа № 911/1380/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників сторін:

позивача - Вакуленко О. М.,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - Винник М. П., Кедес Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 (судді: Кравчук Г. А. - головуючий, Коробенко Г. П., Козир Т. П.)

за позовом Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

до: 1. Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Хиби Анни Володимирівни,

2. Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське"

про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора та скасування реєстраційних записів про право власності,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Гореницька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області (далі - Рада, Позивач) звернулась до Господарського суду Київської області з позовом до Державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Хиби Анни Володимирівни (далі - Державний реєстратор, Відповідач-1) та Приватного сільськогосподарського підприємства "Шевченківське" (далі - ПСП "Шевченківське", Відповідач-2) про визнання незаконними і скасування рішень державного реєстратора та скасування реєстраційних записів про право власності на спірні земельні ділянки.

В обґрунтування позовних вимог Позивач вказує на порушення Державним реєстратором вимог Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" при прийнятті 16.07.2019 рішень щодо проведення державної реєстрації права приватної власності на земельні ділянки за ПСП "Шевченківське". Так, підставою виникнення права приватної власності за Відповідачем-2 на спірні земельні ділянки при здійсненні державної реєстрації став Державний акт на право колективної власності на землю серії КВ від 25.12.1995, виданий КСП імені Т. Шевченка (трудовий колектив). Позивач стверджує, що ухвалою Господарського суду Київської області від 20.09.2016 у справі № Б13/190-07 про банкрутство Колективному сільськогосподарському підприємству імені Т. Шевченка (далі - КСП ім.Т.Шевченка) було затверджено звіт ліквідатора підприємства, ліквідовано юридичну особу банкрута, встановлено відсутність у підприємства майна, зокрема, земельних ділянок або інших активів, які можна включити до ліквідаційної маси, встановлено відсутність правонаступників. У зв`язку з цим, Рада вважає, що землі колективного сільськогосподарського підприємства, яке припинено, вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані, а, отже, спірні земельні ділянки є комунальною власністю і належать територіальній громаді, розпорядження якими віднесено до компетенції Гореницької сільської ради. Враховуючи зазначене, Позивач просить суд визнати незаконним і скасувати рішення Державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на земельні ділянки, зазначені у позовній заяві, що розташовані у с. Гореничі Києво-Святошинський р-н Київській області, а також записи про реєстрацію прав власності на вказані земельні ділянки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 23.12.2020 у справі №911/1380/20 повністю задоволено позовні вимоги Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Визнано незаконними та скасовано рішення державного реєстратора Комунального підприємства "Агенція адміністративних послуг" Хиби Анни Володимирівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на спірні земельні ділянки, і відповідні номери записів про право власності.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ПСП "Шевченківське" не довело належними та допустимими доказами підстави отримання ним у приватну власність спірних земельних ділянок. На момент державної реєстрації за Відповідачем-2 права приватної власності на спірні земельні ділянки останнє не було ані власником зазначених земельних ділянок, ані землекористувачем на законних підставах. При цьому судом першої інстанції зазначено, що в порушення вимог чинного законодавства, державним реєстратором під час прийняття оскаржуваних рішень не було належним чином встановлено відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, а також не здійснено належну перевірку поданих документів, оскільки до заяв Відповідача-2 не було додано таких, що підтверджують набуття права приватної власності на відповідні земельні ділянки, а наданий ПСП "Шевченківське" державний акт на право колективної власності на землю, виданий КСП ім. Т. Шевченка, не надає змоги встановити набуття Відповідачем-2 права приватної власності.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 скасовано рішення Господарського суду Київської області від 23.12.2020 у справі №911/1380/20 та прийнято нове, яким у задоволенні позову Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відмовлено повністю.

Зазначене судове рішення обґрунтоване тим, що Позивач просив суд застосувати неналежні способи захисту, оскільки з 16.01.2020 матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, тобто на час подання позову і ухвалення оскаржуваного рішення такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, а навпаки визначає, що такі відомості не підлягають скасуванню або вилученню. Поряд з цим, ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав можливе лише з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Водночас, вимогу про визнання права власності на спірні земельні ділянки Позивач не пред`являв. Крім того, за висновком суду апеляційної інстанції, Позивач не довів яке саме його право порушено Відповідачем-2 та не надав доказів того, що спірні земельні ділянки є комунальною власністю.

У касаційній скарзі Рада просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

У якості підстави для подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарським судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду щодо застосування норм Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", викладених в постановах від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, від 18.02.2021 у справі №756/13679/16-ц, від 12.11.2020 у справі №405/812/19, від 11.02.2020 у справі № 915/572/17, в аналогічних правовідносинах.

У відзиві на касаційну скаргу ПСП "Шевченківське" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Від скаржника надійшли заперечення щодо доводів і міркувань, викладених у відзиві на касаційну скаргу, в яких Рада повторно просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення місцевого господарського суду.

Крім того, від Гореницької сільської ради надійшли додаткові пояснення щодо суті вимог касаційної скарги.

Відповідач-2 подав заперечення проти доводів і міркувань позивача в яких повторно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

06.08.2021 від ПСП "Шевченківське" також надійшло клопотання про закриття касаційного провадження, яке обґрунтоване тим, що касаційну скаргу підписано особою, яка не має права її підписувати.

Зазначено клопотання було розглянуто в судовому засіданні 11.08.2021. Заслухавши думку учасників процесу колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у його задоволенні з огляду на надання скаржником належних доказів наявності правових підстав для представництва відповідно до вимог статей 58, 60 Господарського процесуального кодексу України, зокрема ордеру від 27.05.2021, а також з огляду на те, що відповідальність за достовірність вказаних в ордері даних несе адвокат (п. 15 Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, а також матеріали справи, Верховний Суд відхиляє ці доводи та зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, тому касаційне провадження за касаційною скаргою Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 911/1380/20 підлягає закриттю з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у ній зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

За змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної в пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Так, у справі № 910/10963/19 розглядались позовні вимоги про: визнання права вимоги за кредитним договором; визнання права вимоги та іпотекодержателя за Іпотечними договорами; визнання незаконними дій щодо звернення стягнення на майно та визнання недійсними правочинів щодо такого звернення з моменту їх вчинення за іпотечними договорами; визнання недійсними договорів купівлі-продажу; визнання недійсним додаткового договору про внесення змін до договору іпотеки; визнання незаконними та скасування рішень у сфері державної реєстрації права власності, іпотеки та іпотекодержателя, обтяжень, припинення іпотеки, припинення обтяжень, припинення об`єктів нерухомого майна та зміни об`єктів нерухомого майна, вчинених відповідачами у вказаній справі з 31.12.2014, а також всі відповідні їм записи щодо об`єктів нерухомого майна, які були предметами іпотеки (всього 328 рішень).

Зазначені вимоги було мотивовано тим, що відповідно до Інформаційних довідок з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником майна, яке перебуває в іпотеці позивача частина об`єктів нерухомості піддалась поділу, об`єднанню і була припинена, а іпотека та обтяження банку щодо цих об`єктів також є припиненими. Натомість відповідачами у зазначеній справі неправомірно проведено реєстрацію нових іпотек та обтяжень на користь іншої особи. Саме внаслідок укладення нікчемного Договору купівлі-продажу права вимоги від 31.12.2014 (із змінами та доповненнями), недійсного Договору купівлі-продажу права вимоги від 04.07.2015 (із змінами та доповненнями), а також і подальших договорів щодо переходу права власності на заставлене майно, внесення відомостей до Єдиного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо зміни іпотекодержателів, внесення відомостей щодо припинення іпотеки та обтяження, внесення сторонніх іпотек та обтяжень, позивач позбавлений можливості реалізувати право вимоги за кредитним договором, а також права іпотекодержателя за Іпотечними договорами, в тому числі правом іпотекодержателя на задоволення своїх вимог за рахунок предметів іпотеки.

При цьому, розглядаючи вказану справу, Верховний Суд наголосив, що у ній вимоги про визнання права вимоги заявлено не самостійно, а разом із вимогами про визнання недійсними договорів та скасування рішень реєстраторів.

Також суд заначив, що у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла на час ухвалення судових рішень у даній справі), на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

В такий спосіб у справі № 910/10963/19 суди вирішували питання щодо скасування рішення державних реєстраторів разом з іншими позовними вимогами, на підставі яких судами встановлювалась наявність або відсутність порушеного права, що свідчить про неподібність відносин у ній та справі № 911/1380/20, що розглядається.

У справі № 756/13679/16-ц розглядалися позовні вимоги про скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно до якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру № 8 в будинку № 32 на просп. Оболонському у м. Києві за ТОВ "ФК "Вектор плюс".

При цьому вказані вимоги було мотивовано тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину позивач у зазначеній справі є власником квартири № 8 в будинку № 32 на просп. Оболонському у м. Києві. Однак, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А. М. на підставі дубліката іпотечного договору від 08.02.2008 прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), відповідно до якого провела державну реєстрацію права власності на квартиру № 8 в будинку №32 на просп. Оболонському у м. Києві за ТОВ "ФК "Вектор Плюс". Вказані дії, на думку Сисуєва Л. В., є протиправними, оскільки у нотаріуса були відсутні повноваження на прийняття рішення про державну реєстрацію права власності без вчинення нотаріальної дії з майном. Крім того, державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ "ФК "Вектор Плюс" проведено за наявності в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запису про заборону відчуження майна, що унеможливлювало проведення реєстрації права власності.

Водночас, розглядаючи вказану справу, Верховний Суд зазначив, що з урахуванням істотної зміни з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваних судових рішень матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин, обраний позивачем у вказаній справі та застосований судом спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі, відповідає вимогам закону та є ефективним.

У справі № 405/812/19 розглядалися позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

При цьому зазначені вимоги були обґрунтовані тим, що позивач у вказаній справі є власником квартири № 3 на вул. Тарковського Арсенія, 50 в м.Кропивницькому (до перейменування - м. Кіровоград, вул. Володарського) на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 03.07.2000. З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачу у зазначеній справі стало відомо, що власником належної їй квартири зареєстровано ТОВ "Кредитні ініціативи". На думку позивача у вказаній справі, рішення державного реєстратора, на підставі якого відбувся перехід права власності на квартиру до ТОВ "Кредитні ініціативи", є протиправним. Указана квартира є предметом іпотеки, і іпотекодержатель має право одержати задоволення своїх вимог за його рахунок лише у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов?язання.

При цьому, розглядаючи вказану справу, Верховний Суд зазначив, що доводи скаржника про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту не є обґрунтованими, оскільки суд першої інстанції при визнанні рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки недійсним в резолютивній частині судового рішення зазначив номер запису про проведену державну реєстрацію права власності, що дозволяє дійти висновку про ефективність обраного позивачем способу захисту порушеного права. Крім того, частина четверта статті 37 Закону України "Про іпотеку" прямо передбачє право іпотекодавця оскаржити у суді рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Водночас, з огляду на предмет і підстави позову та наявність спеціального правового регулювання правовідносин щодо іпотечного майна, зазначений правовий висновок не може бути застосований при вирішенні спору у цій справі, враховуючи встановлену судом недоведеність приналежності спірного майна Позивачу.

У справі № 915/572/17 розглядалися позовні вимоги про: 1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення, магазин з навісом за адресою: пр. Центральний, 75/12, м. Миколаїв; 2) скасування запису про право власності про державну реєстрацію права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна.

Указані вимоги з посиланням на норми Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, було обґрунтовано тим, що Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції в Миколаївській області скасовано реєстрацію декларації про початок будівельних робіт та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, які були підставою для прийняття спірного рішення державного реєстратора та внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірного запису про право власності на об`єкт нерухомого майна. Підставами для скасування Управлінням ДАБІ в Миколаївській області реєстрації вказаних декларацій стало те, що будівельні роботи на об`єкті виконувались без належно розробленого і затвердженого проекту та на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети.

Таким чином, правовідносини у справах на які посилався скаржник та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються підставами позову, а також правовим регулюванням спірних правовідносин і обставинами, що були встановлені судами.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у вказаних справах суди дійшли висновку про належність обраного позивачем способу захисту в частині визнання незаконним та скасування рішень державного реєстратора, враховуючи, у тому числі, істотну зміну матеріально-правового регулювання спірних реєстраційних відносин та встановлені судами фактичні обставини справ.

У той же час, апеляційний господарський суд, з огляду на предмет і підстави позову та встановлені істотні обставини, дійшов висновку, що обраний Радою спосіб захисту в практичному аспекті не може забезпечити і гарантувати Позивачу, який вважає себе власником спірних земельних ділянок, відновлення порушеного права (у разі його наявності), а отже неспроможний надати йому ефективний захист прав , оскільки ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав можливе лише з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав). Водночас, Позивачем не було надано належних та допустимих доказів того, що спірні земельні ділянки є комунальною власністю і належать територіальній громаді, як і не було заявлено позовної вимоги про визнання права власності на вказані ділянки за Радою.

З огляду на викладене судові рішення у справах, на які посилається заявник, та викладені у них правові позиції не могли бути взяті до уваги господарським судом апеляційної інстанції при вирішенні спору у цій справі, оскільки зазначені судові рішення хоча і прийняті за подібного правового регулювання, але за інших фактичних обставин, встановлених судами, з урахуванням інших поданих сторонами доказів, у залежності від оцінки яких вони і були прийняті, що, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, не створює подібність правовідносин.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 у справі № 911/1380/20.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за касаційною скаргою Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді І. C. Берднік

І. С. Міщенко