Постанова

від 27.01.2021 по справі 360/1427/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2021 року справа №360/1427/20

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Геращенка І.В., Міронової Г.М., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участі позивача ОСОБА_1 , представника позивача Шарко Д.Р., представника відповідача Власова М.Л., представника відповідача Обаполенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації та Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 р. у справі № 360/1427/20 (головуючий І інстанції В.С. Шембелян) за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним, скасування розпорядження,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації (далі - відповідача-1), Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях (далі - відповідач, ГУСБУ), в якому з урахуванням уточнення просив: визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації "Про звільнення ОСОБА_1 " № 133-к від 26 березня 2020 року та поновити останнього на посаді; визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 у зв`язку з обставинами, які підпадають під визначення пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю" - невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше".

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року задоволено позовні вимоги, а саме суд: визнав протиправним та скасував розпорядження Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 13 березня 2020 року № 64д/дск "Щодо скасування допуску до державної таємниці"; визнав протиправним та скасував розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 26 березня 2020 року № 133-к "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновив ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з 27 березня 2020 року; зобов`язав Луганську обласну державну адміністрацію Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію забезпечити можливість ОСОБА_1 пройти перевірку знань законодавства про державну таємницю відповідно до вимог пункту 117 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах і організаціях, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2013 №939, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Рішення суду в частині поновлення на посаді допустив до негайного виконання.

Луганська обласна державна адміністрація - Луганська обласна військово-цивільна адміністрація, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду та постановити нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог. В скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи внаслідок неповного з`ясування обставини справи. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що позивачу було безпідставно надано доступ до державної таємниці, в порушення вимог п. 117 Порядку 939, без проведення перевірки рівня знань вимог законодавства з питань державної таємниці. Підставою для прийняття рішення стало те, що позивач не виконав обов`язки із збереження державної таємниці, що виразилося у не проходженні ним перевірки рівня знань, як це передбачено Порядком. Апелянт наголошує, що доступ скасовано не тому, що позивач відмовився від проходження перевірки знань, а у зв`язку з обставинами, які підпадають під визначення п.3 ч.2 ст.23 Закону України Про державну таємницю - невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялась раніше. Також апелянт посилається на притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю.

Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій також просило скасувати рішення суду та постановити нове рішення яким відмовити в задоволені позовних вимог. В скарзі посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, висновок суду не відповідає фактичним обставинам справи внаслідок неповного з`ясування обставини справи. Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що за вимогами абз.2 п.117 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939 (далі - Порядок № 939), доступ до державної таємниці може бути наданий громадянові за умови знання вимог Закону України Про державну таємницю , цього Порядку та інших нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці у частині, що його стосується, та після перевірки цих знань. При надані доступу до державної таємниці позивачу процедуру було порушено, оскільки позивачем не було пройдено перевірку рівня знань щодо збереження державної таємниці чим порушив взяті на себе обов`язки громадянина, якому надано допуск. Апелянт зазначає, що підставою для прийняття рішення стало те, що позивач не виконав обов`язки із збереження державної таємниці, що виразилося у не проходженні ним перевірки рівня знань, як це передбачено Порядком.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували.

Представники відповідачів в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримали.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 30.08.2014 працював на посаді директора Департаменту екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації, що підтверджується розпорядженням від 28.08.2014 № 30С-к (т.1 а.с.23).

11.06.2015 розпорядженням УСБУ в Луганській області №72д директору Департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА ОСОБА_1 наданий допуску до державної таємниці відповідно до номенклатури посад працівників Луганської обласної державної адміністрації, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці (т.1 а.с.217).

Листом від 25.04.2019 за № 01/01-09-769 начальник управління екології та природних ресурсів звернувся до завідувача сектору режимно-секретної роботи з пропозицією включити з 01.05.2019 до номенклатури посад, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці посаду: Директор Департаменту екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації (т.1 а.с.140).

Департамент екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації надав пропозицію Сектору режимно-секретної роботи апарату облдержадміністрації листом від 12.12.2019 за № 01/14/01-06-1203 щодо включення до номенклатури посад, перебування на яких потребує оформлення допуску та надання доступу до державної таємниці посаду - директор Департаменту екології та природних ресурсів облдержадміністрації - ОСОБА_1 (т.1 а.с.139).

Позивач на день звільнення проходив державну службу, займаючи посаду керівника структурного підрозділу ЛОДА, яка передбачала наявність допуску до державної таємниці, що також підтверджено витягом з структури з номенклатури посад ЛОДА.

Відповідно до акту перевірки стану охорони державної таємниці в ЛОДА від 31.01.2020 № 78/3/26-983дск виявлено порушення п. 117 Порядку 939, зокрема, в порушення вимог Порядку без перевірки рівня знань вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці безпідставно надано доступ до держаної таємниці представникам ЛОДА: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 (т.1 а.с.118-120).

За результатами перевірки комісією з перевірки стану охорони державної таємниці зобов`язано привести стан охорони державної таємниці у відповідність до законодавства шляхом здійснення перевірки рівня знань вимог законодавства у зазначених працівників, за результатами скласти відповідні довідки; надано час на усунення вимог до 02.03.2020.

19.02.2020 головою обласної державної адміністрації - керівником обласної військово-цивільної адміністрації затверджено План заходів щодо приведення стану охорони державної таємниці у відповідність до законодавства на виконання вимог комісії 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях з проведення планової тематичної перевірки в Луганській обласній державній адміністрації (т.1 а.с.138).

26.02.2020 завідувачем сектору режимно-секретної роботи апарату облдержадміністрації Тульновою І.Й. на адресу голови обласної державної адміністрації-керівнику обласної військово-цивільної адміністрації складено доповідну записку, в якій, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 тричі телефоном, смс-повідомленням 25.02.2020 на номер НОМЕР_1 та при особистій розмові в приміщенні сектору режимно-секретної роботи 26.02.2020 о 09:40 год. повідомлено про необхідність перевірки знань ним вимог Закону України "Про державну таємницю", Порядку 939 та інших нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці, однак позивач відмовився проходити перевірку знань (т.1 а.с.115).

27.02.2020 Луганська обласна державна адміністрація листом №74дск повідомила Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про заходи, вжиті з метою виконання вимог комісії щодо приведення стану охорони державної таємниці у відповідність до вимог законодавства, зазначених в акті тематичної перевірки стану охорони державної таємниці в ЛОДА. Так, у листі зазначено, що проведено перевірки рівня знань вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці із оформленням результатів довідками особам, зазначеним у акті. Повідомлено, що директор Департаменту екології та природних ресурсів ЛОДА ОСОБА_1 відмовився проходити зазначену перевірку (т.1 а.с.145).

12.03.2020 ВОДТ 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях на ім`я начальника ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях складено відповідний рапорт в якому відображено відмову ОСОБА_1 пройти перевірку рівня знань щодо збереження державної таємниці, що є підставою для скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці (т.1 а.с.121-122).

13.03.2020 складено висновок про необхідність скасування ОСОБА_1 допуску до державної таємниці, який складено на підставі листа ЛОДА від 27.02.2020 №74дск, в якому повідомлено про відмову позивача від проходження перевірки знань законодавства про державну таємницю. Зазначені дії позивача визнано такими, що підпадають під визначення п.3 ч.2 ст.23 Закону України "Про державну таємницю" - невиконанням обов`язків особи, якій надано допуск до державної таємниці, щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше (т.1 а.с.123-124).

13.03.2020 Головним управлінням Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях видано розпорядження №64д/дск "Щодо скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 ", яке прийнято з аналогічних підстав, що викладені у висновку, на підставі вимог статей п.3 ч.2 ст.23, ч.2 ст.26, п.п.4, 6 ч.1 ст. 28 Закону України "Про державну таємницю" (т.1 а.с.127).

13.03.2020 ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях направлено лист №78/3/26-2683дск до Луганської обласної державної адміністрації, в якому повідомлено про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 та запропоновано прийняти рішення відповідно до вимог ч.5 ст.26 Закону України "Про державну таємницю" (т.1 а.с.125-126).

26.03.2020 розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації № 133-к звільнено ОСОБА_1 з посади директора Департаменту екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації 26.03.2020 відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку із скасуванням допуску до державної таємниці та неможливістю переведення на іншу роботу (т.1 а.с.21).

Листом голови Луганської облдержадміністрації від 25.03.2020 № 119 "Щодо скасування допуску до державної таємниці" до відома позивача доведено зміст листа ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від 13.03.2020 №78/3/26-2683дск, з якого не вбачається, що підставою для скасування допуску позивачу стала саме його відмова в проходженні перевірки знань законодавства про державну таємницю (т.1 а.с.22).

Зазначеним листом повідомлялось наступне: "відповідно до вимог пункт 81 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року № 939, повідомляємо, що відповідно до листа Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 13.03.2020 № 78/3/26-2683дск ОСОБА_1 скасовано допуск до державної таємниці у зв`язку з обставинами, які підпадають під визначення пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю" - "невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше".

Таке повідомлення позивач отримав 26.03.2020, що підтверджено його власноручним підписом на копії такого листа (т.1 а.с.114).

31.03.2020 голова Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації направив на адресу першого заступника начальника ГУ - начальнику 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях документи, що підтверджують відмову ОСОБА_1 проходити перевірку знань вимог законодавства про державну таємницю (копію доповіднуої записки ОСОБА_7 та копію листа-повідомлення від 25.03.2020 № 119) та (т.1 а.с.113-115).

Листком непрацездатності серії АДЕ №185708 та випискою №1854 з медичної карти стаціонарного хворого неврологічного відділення підтверджено факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в період з 26.03.2020 по 17.04.2020 в Лисичанській багатопрофільній лікарні (т.1 а.с.164, 242).

Також матеріали справи містять докази, які надавав відповідач на підтвердження факту відсутності на день звільнення позивача вакантних посад (керівників структурних підрозділів ЛОДА), вимоги щодо яких відповідали б його спеціальному стажу та освіті, на які він міг бути переведений за розпорядженням голови ЛОДА та продовжити працювати за відсутності допуску (т.1 а.с. 183-204).

Допитаний судом першої інстанції у якості свідка ОСОБА_7 надала такі пояснення суду. Вона працює начальником РСО ЛОДА з 2018 року. Позивач за посадою згідно з вимогами, які були визначені керівником ЛОДА, отримав допуск до державної таємниці в установі ГУ СБУ в 2015 році і мав доступ до державної таємниці, працюючи за вказаною посадою. Отже, здійснити перевірку знань позивача перед допуском до державної таємниці мала інша особа, яка займала на той час посаду начальника РСО ЛОДА. Однак, як було встановлено в акті перевірки ГУ СБУ від 31.01.2020 в особових справах позивача та ще чотирьох посадових осіб ЛОДА, що мають доступи до державної таємниці, відсутні довідки про результати перевірки знань законодавства про державну таємницю. Особові справи позивача та інших працівників, яким надані такі допуски зберігаються в приміщенні РСО, однак перевіряти наявність у всіх особових справах довідок про результати проходження перевірки знань таких працівників не входить до її посадових обов`язків. Зазначені порушення зобов`язано ЛОДА усунути у визначений в акті строк. Керівник ЛОДА затвердив план заходів щодо усунення порушень, виявлених під час перевірки. ОСОБА_7 зобов`язана була провести вказану перевірку знань та оформити довідки про результати такої перевірки, а потім надіслати їх до ГУ СБУ. Місцем проведення такої перевірки є приміщення РСО. Конкретна дата проведення перевірки знань у вказаних працівників в плані не була визначена, тому вона узгоджувала таку дату з кожним із них окремо в телефонному режимі. Порядок 939 не визначає певного способу доведення інформації про час та дату проведення такої перевірки, тому вона повідомляла працівників всіма можливими способами. Позивачу вона в телефонній розмові повідомила про необхідність з`явитися до РСО найближчим часом для проведення такої перевірки знань, час та дату не зазначила. Потім зі свого власного телефону мобільного зв`язку ОСОБА_7 на телефонний номер мобільного зв`язку позивача вона відправила смс повідомлення, в якому вказала про необхідність з`явитися до РСО для проведення перевірки знань законодавства. Зазначене повідомлення зберігається в її мобільному телефоні, однак дізнатися, чи отримав позивач це повідомлення, неможливо, оскільки її телефон не обладнаний такою функцією. Протоколу в порядку статті 9-1 Закону України "Про державну службу" про доведення до позивача такої інформації вона не складала, оскільки таких вимог не містить Порядок №939, яким саме вона керується в своїй роботі. 26.02.2020 позивач з`явився до РСО і на її пропозицію: "Давайте проходити перевірку знань!", - відповідач відповів емоційно, зазначивши, що нічого він проходити не збирається, і на підвищених тонах почав розмову щодо інших питань. А саме про те, що від РСО ЛОДА до ГУСБУ надійшла нібито неправдива інформація, що він у відпустці перебував за кордоном. ОСОБА_7 відповіла, що таку інформацію вона не надавала, після чого він покинув приміщення РСО. Про відмову позивача від проходження перевірки знань вона склала доповідну записку на ім`я керівника ЛОДА. Інші чотири працівника ЛОДА пройшли зазначену перевірку знань, тому вона підготувала документи про усунення недоліків, виявлених під час перевірки, які були надіслані ГУ СБУ.

Допитаний судом першої інстанції у якості свідка ОСОБА_8 зазначив, що він займає посаду начальника відділу охорони державної таємниці 3-го управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. Він був головою комісії під час проведення перевірки в ЛОДА, а також ним особисто складено та підписано висновок щодо необхідності скасування допуску до державної таємниці позивачу, на підставі якого керівником ГУ СБУ було прийняте оскаржене рішення. Висновок ним складено на підставі листа ЛОДА від 27.02.2020 №74дск, в якому повідомлено про відмову позивача від проходження перевірки знань законодавства про державну таємницю, що є невиконанням обов`язків особи, якій надано допуск до державної таємниці, щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше. Такі обов`язки перелічені в статті 28 Закону України "Про державну таємницю", в тому числі обов`язок додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю. Пунктом 117 Порядку 939 передбачено, що особи, яким надано допуск, проходять перевірку знань законодавства про державну таємницю, що є підставою для надання доступу таким особам до державної таємниці. Позивач мав допуск до державної таємниці, а від перевірки знань відмовився. Тому такі дії стали підставою для скасування наданого допуску відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 23, частини 2 статті 26 Закону України "Про державну таємницю". Сама інформація про дату, час та місце проведення перевірки знань не є секретною, тому могла бути доведена в будь-який спосіб, в тому числі поштовою кореспонденцією. Однак, РСО в своїй діяльності мають керуватися Порядком 939, який не передбачає вимог до певної форми доведення інформації до осіб про дату, час та місце проведення такої перевірки знань, а також форми фіксації відмови особи від проходження такої перевірки. Тому, на думку свідка, факт повідомлення позивача про необхідність проходження такої перевірки та факт відмови його від її проходження, зафіксовані в доповідній записці начальника РСО ОСОБА_7., відповідають вимогам Порядку №939.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржені рішення відповідачів, які прийняті у зв`язку з відмовою позивача проходити перевірку знань законодавства про державну таємницю є безпідставними, необґрунтованими, оскільки відповідач ЛОДА як суб`єкт владних повноважень не довів факту відмови позивача від проходження такої перевірки, не підтвердивши такий факт належними, допустимими та достовірними доказами.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади згідно з вимогами ч.2 ст.1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-XIV (Закон №586).

Згідно з вимогами частин 1-2 статті 5 Закону №586 склад місцевих державних адміністрацій формують голови місцевих державних адміністрацій та у межах бюджетних асигнувань визначають їх структуру.

Частинами 2-3 статті 11 Закону №586 передбачено, що керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій. Керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій зі статусом юридичних осіб публічного права здійснюють визначені Законом України "Про державну службу" повноваження керівника державної служби у цих структурних підрозділах.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (Закон №989) державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.

Позивач як державний службовець під час проходження служби мав право на повагу до своєї особистості, справедливе і шанобливе ставлення з боку керівників, колег та інших осіб, а також на безперешкодне ознайомлення з документами про проходження ним державної служби згідно з вимогами частини1 статті 7 Закону №989.

Відповідно до статті 1 Закону № 3855-ХІІ, державна таємниця (далі також - секретна інформація) - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою.

Допуск до державної таємниці - оформлення права громадянина на доступ до секретної інформації.

Доступ до державної таємниці - надання повноважною посадовою особою дозволу громадянину на ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, або ознайомлення з конкретною секретною інформацією та провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею, цією посадовою особою відповідно до її службових повноважень.

За змістом статті 2 Закону № 3855-ХІІ, відносини у сфері охорони державної таємниці регулюються Конституцією України, законами України "Про інформацію" та "Про доступ до публічної інформації", цим Законом, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 3 цього Закону визначено, що його сфера дії, поширюється , зокрема, на громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.

Дозвільний порядок провадження державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями діяльності, пов`язаної з державною таємницею є одним із основних організаційно-правових заходів щодо охорони державної таємниці, визначених статтею 18 означеного Закону.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону 3855 спеціально уповноваженим державним органом у сфері забезпечення охорони державної таємниці є Служба безпеки України.

Відповідно до вимог, встановлених частиною 6 статті 5 Закону № 3855 забезпечення охорони державної таємниці відповідно до вимог режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, діяльність яких пов`язана з державною таємницею, покладається на керівників зазначених органів, підприємств, установ і організацій.

За нормами статті 23 Закону № 3855-ХІІ, допуск до державної таємниці не надається у разі: 1) відсутності у громадянина обгрунтованої необхідності в роботі із секретною інформацією; 2) сприяння громадянином діяльності іноземної держави, іноземної організації чи їх представників, а також окремих іноземців чи осіб без громадянства, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України, або участі громадянина в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена у порядку, встановленому законом; 3) відмови громадянина взяти на себе письмове зобов`язання щодо збереження державної таємниці, яка буде йому довірена, а також за відсутності його письмової згоди на передбачені законом обмеження прав у зв`язку з допуском до державної таємниці; 4) наявності у громадянина судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, не погашеної чи не знятої в установленому порядку; 5) наявності у громадянина психічних розладів, які можуть завдати шкоди охороні державної таємниці, відповідно до переліку, затвердженого Міністерством охорони здоров`я України і Службою безпеки України.

У наданні допуску до державної таємниці може бути відмовлено також у разі: 1) повідомлення громадянином під час оформлення допуску недостовірних відомостей про себе; 2) постійного проживання громадянина за кордоном або оформлення ним документів на виїзд для постійного проживання за кордоном; 3) невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше.

Громадянина, якому відмовлено у допуску до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

За положенням статті 24 Закону, перевірка громадян у зв`язку з їх допуском до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у строк до одного місяця у порядку, встановленому цим Законом і Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність".

У ході перевірки органами Служби безпеки України з`ясовуються наявність чи відсутність обставин, передбачених пунктами 2 і 4 частини 1 та частиною 2 статті 23 цього Закону. За результатами перевірки органи Служби безпеки України надсилають протягом п`яти робочих днів з дня її закінчення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що звернулися з приводу надання громадянам допуску до державної таємниці, повідомлення про надання або відмову в наданні такого допуску.

Статтею 25 Закону № 3855-ХІІ визначено право громадянина оскаржити рішення про відмову у наданні допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом. При цьому, державний орган, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація зобов`язані у п`ятиденний строк з дня надходження повідомлення органу Служби безпеки України про відмову у наданні громадянину допуску до державної таємниці письмово повідомити такого громадянина про причини і підстави відмови.

Згідно норм частини 2, 4-5 статті 26 Закону № 3855-ХІІ, скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органами Служби безпеки України у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або після припинення громадянином діяльності, у зв`язку з якою йому було надано допуск, втрати ним громадянства або визнання його недієздатним на підставі інформації, здобутої органами Служби безпеки України або отриманої від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій.

Повідомлення про скасування громадянину допуску до державної таємниці з посиланням на відповідні положення статті 23 цього Закону орган Служби безпеки України надсилає до державного органу, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, де такий громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею. Громадянин має право оскаржити скасування йому допуску до державної таємниці в порядку, встановленому законом.

Громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

За приписами статті 28 Закону № 3855-ХІІ, громадянин, якому надано допуск до державної таємниці, зобов`язаний: не допускати розголошення будь-яким способом державної таємниці, яка йому довірена або стала відомою у зв`язку з виконанням службових обов`язків; не брати участі в діяльності політичних партій та громадських організацій, діяльність яких заборонена в порядку, встановленому законом; не сприяти іноземним державам, іноземним організаціям чи їх представникам, а також окремим іноземцям та особам без громадянства у провадженні діяльності, що завдає шкоди інтересам національної безпеки України; виконувати вимоги режиму секретності; повідомляти посадових осіб, які надали йому доступ до державної таємниці, та відповідні режимно-секретні органи про виникнення обставин, передбачених статтею 23 цього Закону, або інших обставин, що перешкоджають збереженню довіреної йому державної таємниці, а також повідомляти у письмовій формі про свій виїзд з України; додержуватися інших вимог законодавства про державну таємницю.

Частиною 1 статті 37 Закону № 3855 визначено, що керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій зобов`язані здійснювати постійний контроль за забезпеченням охорони державної таємниці.

Аналогічна норма відображена в пункті 3 Порядку № 939, яким серед іншого встановлено обовязок керівника підприємства, установи, організації бути обізнаним із вимогами законодавства у сфері охорони державної таємниці із станом справ у структурних підрозділах підприємства, установи, організації, своєчасно вживати заходів для забезпечення режиму секретності, здійснювати постійний контроль за охороною державної таємниці на підприємстві, в установі, організації.

За положенням пункту 63 Порядку № 939, для розгляду питання про скасування наданого громадянину допуску до державної таємниці керівник підприємства, установи, організації надсилає органу СБУ письмове повідомлення із зазначенням причин ненадання громадянину доступу до державної таємниці та підстав для такого скасування разом з обліковою карткою результатів перевірки громадянина у зв`язку з допуском до державної таємниці.

Скасування раніше наданого допуску до державної таємниці здійснюється органом СБУ за місцем провадження громадянином діяльності, пов`язаної з державною таємницею, якщо після отримання підприємством, установою, організацією письмового повідомлення органу СБУ про надання громадянину допуску до державної таємниці доступ йому не надано, такий допуск підлягає скасуванню (абз.2 п. 63 Порядку).

Скасування громадянину допуску до державної таємниці здійснюється на підставі висновку про скасування громадянину допуску до державної таємниці у разі виникнення обставин, передбачених статтею 23 Закону № 3855. Зазначений висновок затверджується начальником регіонального органу (п.3.4 Інструкції).

Після скасування громадянину допуску до державної таємниці до підприємства, установи, організації, де громадянин провадить діяльність, пов`язану з державною таємницею надсилається повідомлення про скасування.

Тобто, законодавчо встановлено імперативну норму щодо обов`язку керівника органу державної влади постійно здійснювати контроль за дотриманням охорони державної таємниці.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що органами Служби безпеки України здійснюється скасування раніше наданого допуску до державної таємниці у разі виникнення або виявлення обставин, передбачених статтею 23 Закону. Тобто, у будь-який час після виявлення обставин, передбачених статтею 23 Закону органи Служби безпеки України мають право прийняти відповідне рішення про скасування допуску до державної таємниці. При цьому, вказана стаття не містить строку але визначає обов`язковість наявності обставин визначених статтею 23 Закону.

Відповідно до частини 5 статті 26 Закону № 3855, громадянина, якому скасовано допуск до державної таємниці, якщо виконання трудових чи службових обов`язків вимагає доступу до державної таємниці, а переміщення на інше робоче місце чи іншу посаду неможливе, може бути в передбаченому законодавством порядку переведено на іншу роботу або службу, не пов`язану з державною таємницею, чи звільнено.

Згідно із частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров`я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов`язків вимагає доступу до державної таємниці.

Матеріали справи свідчать, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 , став пункт 3 частини 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю", а саме невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше, та пп.4, 6 ч.1 ст. 28 Закону України "Про державну таємницю", а саме порушення зобов`язання: виконувати вимоги режиму секретності; додержання інших вимог законодавства про державну таємницю.

Разом з цим, матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження невиконання позивачем обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше, та порушення вимог режиму секретності. При цьому,як зазначалось підставою для скасування допуску до державної таємниці є саме наявність обставин, передбачених статтею 23 Закону, а не ст. 28 Закону.

З матеріалів справи вбачається. що фактично підставою для прийняття рішення стало порушення п. 117 Порядку № 939, що не відповідає статті 23 Закону.

Пунктом 117 Розділу "Обов`язки та обмеження прав громадян, яким надано допуск і доступ до державної таємниці, та забезпечення умов їх роботи" Порядку № 939 передбачено, що громадяни, яким надано допуск і доступ до державної таємниці, несуть в установленому порядку відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері охорони державної таємниці.

Відповідно до абзацу 2 пункту 117 Порядку № 939, доступ до державної таємниці може бути наданий громадянинові за умови знання вимог Закону України "Про державну таємницю", цього Порядку та інших нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці у частині, що його стосується, та після перевірки цих знань. Таку перевірку проводить керівник РСО підприємства, установи, організації після надання громадянину допуску до державної таємниці. Результати перевірки оформляються довідкою, в якій зазначається дата перевірки та перелік питань на знання вимог законодавства про державну таємницю.

Отже, вказані положення визначають обов`язок для надання доступу наявність знання вимог Закону України "Про державну таємницю", цього Порядку та інших нормативно-правових актів з питань охорони державної таємниці у частині, що стосується особи які надається доступ, з їх підтвердженням відповідними результатами перевірки.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсутності у позивача відповідних знань. Отже, у відповідачів були відсутні підстави для висновку щодо відсутності у позивача зазначених знань.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях від голови Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації копію доповідної записки ОСОБА_7 та копію листа-повідомлення від 25.03.2020 № 119 отримало 31.03.2020, тобто, після прийняття оскаржуваних розпоряджень про скасування допуску до державної таємниці та звільнення позивача.

Також суд зазначає, що за вимогами спеціального законодавства органом який відповідно забезпечує перевірку зазначених знань є керівники державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, що провадять діяльність, пов`язану з державною таємницею, а не на громадяни щодо яких така перевірка проводиться.

Матеріали справи не містять належного доказу доведення інформації до позивача про дату, час та місце проведення перевірки знань, або відмови позивача від проходження такої перевірки. Доповідна записка начальника РСО ЛОДА ОСОБА_7. від 26.02.2020 не є допустимим доказом факту повідомлення позивача про необхідність проходження перевірки знань законодавства про держану таємницю, час, дату та місце проведення такої перевірки, та відповідно відмови позивача від проходження такої перевірки.

Крім того, згідно з вимогами частини 2 статті 9 Закону №989 державний службовець зобов`язаний виконувати накази (розпорядження), доручення керівника, видані в межах його повноважень.

Частиною 3 статті 9 Закону №989 передбачено, що наказ (розпорядження), доручення має містити конкретне завдання, інформацію про його предмет, мету, строк виконання та особу, відповідальну за виконання. Наказ (розпорядження) має бути письмовим, а доручення може бути письмовим або усним.

Відповідно до вимог частини 1статті 9-1 Закону №989 доведення інформації або документів до відома державного службовця відповідно до вимог цього Закону здійснюється шляхом її вручення або надсилання поштою, в тому числі з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку. У разі доведення інформації або документів шляхом використання інших засобів телекомунікаційного зв`язку такий спосіб фіксується протоколом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з вимогами Порядку фіксації доведення інформації або документів до відома державного службовця шляхом використання засобів телекомунікаційного зв`язку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1042 (Порядок №1042) інформація або документи надсилаються державному службовцю з використанням засобів телекомунікаційного зв`язку виключно на його адресу електронної пошти чи за іншими контактними даними, про які він повідомив службі управління персоналом під час вступу чи проходження державної служби та які зазначені в його особовій справі. Факт доведення інформації або документів до відома державного службовця фіксується протоколом про доведення інформації або документів до відома державного службовця (далі - протокол).

Такий протокол складається в довільній формі працівником державного органу, визначеним суб`єктом призначення або керівником державної служби, та повинен містити: 1) дату, час та місце складення протоколу; 2) підставу надіслання інформації або документів державному службовцю з посиланням на відповідну норму Закону; 3) дату, час та вид засобу телекомунікаційного зв`язку, за допомогою якого надіслано інформацію або документи державному службовцю; 4) контактні дані державного службовця, за якими надіслано інформацію або документи з використанням засобу телекомунікаційного зв`язку (номер телефону, адресу електронної пошти тощо); 5) короткий зміст інформації або документів, які надіслані державному службовцю; 6) найменування посади, прізвище та власне ім`я державного службовця, якому надіслано інформацію або документи; 7) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я працівника державного органу, який надіслав інформацію або документи державному службовцю; 8) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я уповноваженого працівника державного органу, який склав протокол; 9) підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім`я керівника служби управління персоналом; 10) додатки до протоколу, що підтверджують факт надіслання інформації або документів (копію знімку екрану засобу телекомунікаційного зв`язку тощо). Протокол складається в одному примірнику та зберігається у службі управління персоналом. Державний службовець, якому доведено інформацію або документи до відома, має право отримати завірену в установленому порядку копію відповідного протоколу.

Відповідно до вимог частини 4 статті 9-1 Закону №989 інформація або документи, надіслані поштою, в тому числі електронною, чи шляхом передачі з використанням інших засобів зв`язку вважаються такими, що доведені до відома державного службовця на п`ятий календарний день з моменту їх відправлення.

Суд погоджується з судом першої інстанції, що спеціальне законодавство, не містять певних вимог щодо способу доведення державному службовцю, якому надано допуск до державної таємниці, інформації про дату, час та місце проведення перевірки знань для отримання доступу до державної таємниці, така інформація не є секретною, отже мала бути доведена відповідно до вимог частини 1 статті 9-1 Закону №989 та пункту 3 Порядку №1042.

Отже, відповідачами як суб`єктами владних повноважень не доведено факту відмови позивача від проходження такої перевірки.

Суд не приймає посилання апелянта на притягнення позивача до адміністративної відповідальності за порушення законодавства про державну таємницю, оскільки зазначена обставина не була підставою для скасування допуску до державної таємниці та звільнення позивача.

Таким чином, оскаржені рішення відповідачів, які прийняті у зв`язку з відмовою позивача проходити перевірку знань законодавства про державну таємницю є безпідставними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховним Судом України в ухвалі від 07.05.2018 у справі № 800/530/17 зроблено правовий висновок, що захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно - правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної у постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення ( Постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Таким чином, у зв`язку з звільненням позивача зі служби, як передбачає обов`язковий допуск до державної таємниці, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав позивача оскаржуваними рішеннями відповідачів.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін

Керуючись статями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації та Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 р. у справі № 360/1427/20 - залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 р. у справі № 360/1427/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 27 січня 2021 року.

Суддя-доповідач: Е.Г.Казначеєв

Судді: І.В. Геращенко

Г.М. Міронова