Ухвала

від 15.03.2021 по справі 360/1427/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2021 року

м. Київ

справа № 360/1427/20

адміністративне провадження № К/9901/6829/21

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Мельник-Томенко Ж.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року

у справі №360/1427/20 за позовом ОСОБА_1 до Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про визнання протиправним, скасування розпорядження,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Луганської обласної державної адміністрації - Луганської обласної військово-цивільної адміністрації, Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях, у якому з урахуванням уточнення просив:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації Про звільнення ОСОБА_1 №133-к від 26 березня 2020 року та поновити останнього на посаді;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях про скасування допуску до державної таємниці ОСОБА_1 у зв`язку з обставинами, які підпадають під визначення пункту 3 частини 2 статті 23 Закону України "Про державну таємницю" - невиконання громадянином обов`язків щодо збереження державної таємниці, яка йому довірена або довірялася раніше".

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року, задоволено позовні вимоги, а саме суд:

- визнав протиправним та скасував розпорядження Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 13 березня 2020 року №64д/дск Щодо скасування допуску до державної таємниці ;

- визнав протиправним та скасував розпорядження голови Луганської обласної державної адміністрації - керівника Луганської обласної військово-цивільної адміністрації від 26 березня 2020 року № 133-к Про звільнення ОСОБА_1 ;

- поновив ОСОБА_1 на посаді директора Департаменту екології та природних ресурсів Луганської обласної державної адміністрації Луганської обласної військово-цивільної адміністрації з 27 березня 2020 року;

- зобов`язав Луганську обласну державну адміністрацію Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію забезпечити можливість ОСОБА_1 пройти перевірку знань законодавства про державну таємницю відповідно до вимог пункту 117 Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах в установах і організаціях, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2013 року №939, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Рішення суду в частині поновлення на посаді допустив до негайного виконання.

Не погоджуючись із такими судовими рішеннями Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях звернулось із касаційною скаргою.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно із частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Відповідно до пункту четвертого частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, у тексті касаційної скарги заявник указує, що підставою касаційного оскарження судових рішень у справі №360/1427/20 є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У тексті касаційної скарги заявник зазначає, що судами не ураховано правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №814/2850/17, від 23 грудня 2020 року у справі №420/7243/19.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду.

Так, Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/7, пункт 40 постанов від 25 квітня 2018 року у справі №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі №910/8956/15 та від 13 вересня 2017 року у справі №923/682/16.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини , а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №757/31606/15-ц).

У справі №814/2850/17 позивачці скасовано допуск до державної таємниці, оскільки вона не вживала заходів для забезпечення режиму секретності, а саме:

- не запровадила пропускний режим в установі;

- порушила порядок доставки секретної кореспонденції, не уклала договір з підрозділом ДП спецзв`язку про доставку секретної кореспонденції;

- не забезпечила режим секретності в автоматизованих системах, своєчасно не розробила та не впровадила необхідних заходів щодо цього.

У справі №420/7243/19 встановлено, що вчиненню порушень, які можуть привести до витоку секретної інформації та втрати її матеріальних носіїв, сприяло невжиття керівником установи (позивачем) заходів для забезпечення режиму секретності та незабезпечення контролю за охороною державної таємниці.

Так, у вищевказаних постановах Верховного Суду не досліджувалось питання скасування доступу до державної таємниці у зв`язку із непроходженням особою перевірки рівня знань вимог Закону України Про державну таємницю , Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2013 року №939.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 23 квітня 2020 року у справі №814/2850/17, від 23 грудня 2020 року у справі №420/7243/19, про які зазначає заявник, стосуються інших фактичних обставин справи, установлених судами , тому посилання скаржника на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними.

З огляду на викладене, Суд відхиляє посилання заявника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Суд, також, звертає увагу скаржника на те, що оскаржуваними судовими рішеннями не лише скасовано розпорядження Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях від 13 березня 2020 року №64д/дск Щодо скасування допуску до державної таємниці , а й задоволено позовні вимоги позивача про поновлення його на посаді.

У прохальній частині касаційної скарги міститься вимога до Суду скасувати оскаржувані судові рішення повністю.

Однак, шляхом перевірки змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить будь-яких доводів щодо протиправності поновлення позивача на посаді.

З огляду на викладене, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №360/1427/20.

Одночасно Суд роз`яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.

Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 КАС України Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2021 року у справі №360/1427/20 - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

Суддя Верховного Суду