Постанова

від 21.01.2021 по справі 450/548/15-ц

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 450/548/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О.

Провадження № 22-ц/811/1854/20 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.,

секретар - Юзефович Ю.І.

з участю апелянта ОСОБА_1 , представника апелянта ОСОБА_1 - адвоката Балуха А.Д., представника апелянта Компанії Четлайн Лімітед - адвоката Зеленіна С.С., третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Компанії Четлайн Лімітед на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року, ухвалене в складі головуючого судді Даниліва Є.О., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Четлайн ЛТД" (Chatline Limited), Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інветаризації та експертної оцінки", Товариства з обмеженою відповідальністю "Конопниця Ріелті", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркарпатсервіс" про скасування рішення про державну реєстрацію та державної реєстрації, визнання припиненою іпотеки та іпотечного договору, скасування заборони відчуження, визнання права власності, витребування майна зщ чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И Л А:

у березні 2015 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідачів, і з врахуванням уточених позовних вимог, просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте 20.11.2012 року реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Куйбідою З.Я.; скасувати державну реєстрацію права власності на цей житловий будинок; визнати припиненою з 03.05.2012 року іпотеку житлового будинку, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла на підставі іпотечного договору від 06.06. 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 728; визнати припиненим з 03.05.2012 року іпотечний договір від 06.06.2006 року; скасувати заборону (від 06.06.2006 року, зареєстровану в реєстрі за № 729) відчуження цього житлового будинку, встановлену приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. у зв`язку з посвідченням іпотечного договору від 06.06.2006 року;визнати право власності на житловий будинок загальною площею 518,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 ; витребувати (з чужого незаконного володіння) у Товариства з обмеженою відповідальністю Конопниця Ріелті на користь ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 518, 4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову посилався на те, що 28.04.2006 року між Корпорацією Четлайн Лімітед , як позикодавцем та ТзОВ Інтеркарпатсервіс , як позичальником було укладено договір позики, у відповідності з яким позикодавець надав позичальнику позику в розмірі 1 000 000, 00 дол. США, терміном на 6 років зі сплатою винагороди для будівництва готельного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 по АДРЕСА_2 .

28.04.2006 року було вчинено Додаток №1 до Договору позики, 09.06.2006 року - Додаток №2 до Договору позики, 28.12.2006 року - Додаток №3 до Договору позики, 29.07.2006 року - Додаток №4 до Договору позики.

06.06.2006 року між Приватною компанією Четлайн ЛТД та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрований в реєстрі за №728, у відповідності з котрим з метою часткового забезпечення виконання третьою особою - ТзОВ Інтеркарпатсервіс зобов`язань за Договром позики, позивач передав в іпотеку Приватній компанії Четлайн ЛТД житловий будинок загальною площею 518,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з п.п.4.5, 4.5.3 Договору іпотеки, іпотекодержатель (Приватна компанія Четлайн ЛТД ) звертає стягнення на предмет іпотеки, в тому числі, шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, встановленому ст. 37 Закону України Про іпотеку .

09.06.2006 року між Приватною компанією Четлайн ЛТД та ТзОВ Інтеркарпатсервіс було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. та зареєстрований в реєстрі за №1546, згідно з яким для забезпечення виконання третьою особою - ТзОВ Інтеркарпатсервіс своїх зобов`язань за Договором позики, ТзОВ Інтеркарпатсервіс передало в іпотеку Приватній компанії Четлайн ЛТД об`єкт незавершеного будівництва (готельний комплекс) за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до п.4.5.1.1 цього Договору іпотеки, у випадку набуття права на звернення на предмет іпотеки, іпотекодавець передає у власність іпотекодержателю предмет іпотеки.

28.02.2008 року було укладено Договір про внесення змін до Договору іпотеки від 09.06.2006 року.

03.05.2012 року реєстратором КП ЛОР Стрийське МБТІ Кубай В.Р. на підставі Договору іпотеки від 09.06.2006 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Компанії Четлайн Лімітед на об`єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 . За наслідками проведення державної реєстрації видано витяг про державну реєстрацію прав від 03.05.2012 року №34008848.

20.11.2012 року реєстратором ОКП ЛОР БТІ та ЕО Куйбідою З.Я. на підставі Договору іпотеки від 06.06.2006 року прийнято рішення про державну реєстрацію права власності Приватної компанії Четлайн ЛТД на житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . За наслідками проведення державної реєстрації видано витяг про державну реєстрацію прав від 20.11.2012 року №36335129.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.10.2011 у справі №5015/5307/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.12.2011 року, зобов`язано ТзОВ Інтеркарпатсервіс передати в управління Компанії Четлайн ЛТД готельний комплекс (об`єкт незавершеного будівництва, в тому числі приміщення та обладнання від котельні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить третій особі - ТзОВ Інтеркарпатсервіс , з метою спрямування доходів, отриманих від управління готельним комплексом, на погашення заборгованості перед Компанією Четлайн Лімітед на загальну суму 1 465867,59 дол. США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБ України становм на 08.09.2011 року становить 11 686 922, 53 грн.

06.06.2013 року Господарським судом Львівської області порушено провадження у справі №914/2125/13. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07.05.2015 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 року, стягнуто з ТзОВ Інтеркапатсервіс на користь Приватної компанії Четлайн ЛТД заборгованість за Договором позики, яка станом на 03.05.2012 року складала 11 905 275,17 грн.Встановлено, що ринкова вартість набутого 03.05.2012 року у власність Компанією Четлайн ЛТД об`єкта незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , станом на 03.05.2012 року складає 22 779 200, 00 грн.

Відтак, з урахуванням розміру заборгованості третьої особи - ТзОВ Інтеркапатсервіс перед Компанією Четлайн Лімітед , станом на 03.05.2012 року вартість предмета іпотеки за адресою: АДРЕСА_2 перевищує суму заборгованості ТзОВ Інтеркапатсервіс за Договором позики на 10 873 924, 83 грн. (22779200-11 905 275,17 =10873 824,83).

Виходячи з наведеного та приписів ЦК України і Закону України Про іпотеку , 03.05.2012 року припинились як Договір іпотеки від 06.06.2006 року, так і іпотека, що виникла на підставі іпотечного договору від 06.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрованого в реєстрі за №728.

Тому реєстрація права власності на житловий будинок, загальною площею 518,4 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 за Приватною компанією Четлайн ЛТД є незаконною та такою, що вчинена без достатньої на те підстави.

В подальшому право власності на спірний будинок без достатної правової підстави та поза волею законного власника, позивача, перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю Конопниця Ріелті .

Оскаржуваним рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано припиненою з 03.05.2012 року іпотеку житлового будинку, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла на підставі іпотечного договору від 06.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 728.

Визнано припиненим з 03.05.2012 року іпотечний договір від 06.06.2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрований в реєстрі за № 728.

Скасовано заборону (від 06.06.2006 року, зареєстровану в реєстрі за № 729) відчуження житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , встановлену приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. у зв`язку з посвідченням іпотечного договору від 06.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 728.

Витребувано з чужого незаконного володіння у Товариства з обмеженою відповідальністю Конопниця Ріелті (82660, Львівська обл., Сколівський р-н, смт Славське, вул. Устияновича, 155А, ідентифікаційний код: 40904206) на користь ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 518, 4 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в частині: визнання права власності на житловий будинок загальною площею 518,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 ; скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийнятого 20.11.2012 року реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Куйбідою З.Я.; скасування державної реєстрації права власності на цей житловий будинок- відмовлено.

Стягнуто з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД (ChatlineLimited), Товариства з обмеженою відповідальністю Конопниця Ріелті , Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в користь ОСОБА_1 з кожного по 1624,00 грн. понесених позивачем судових витрат.

Рішення суду оскаржили позивач ОСОБА_1 та відповідач Компанія Четлайн Лімітед .

Позивач ОСОБА_1 не погоджується з рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області в частині відмови у задоволенні позовних вимог та мотивує скаргу тим, що реєстратор ОКП ЛОР БТІ та ЕО Куйбіда З.Я., приймаючи 20.11.2012 року рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в цілому за Приватною компанією Четлайн ЛТД та вчиняючи того ж дня витяг №36335129 про державну реєстрацію прав зобов`язаний був на підставі підп. 3.2.1 п. 3.2 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.07.2010 року №1692/5 (в редакції станом на листопад 2012 року) прийняти рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, а у випадку неусунення заявником недоліків в тридцятиденний строк з моменту надіслання згаданого рішення - прийняти рішення про відмову у державній реєстрації прав (п.3.3 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 (в редакції на листопад-грудень 2012 року).

Зокрема зазначає, що 13.11.2012 року директором Компанії Четлайн Лімітед було вчинено заяву, адресовану начальнику ОКП ЛОР БТІ та ЕО , де було викладено прохання провести державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Будь-який вхідний номер установи та резолюція керівника ОКП ЛОР БТІ та ЕО на поданій заяві від 13.11.2012 року були відсутні.

Вказує, що на арк.41 реєстраційної справи міститься договір, датований 16.11.2012 року, у відповідності з котрим ОКП ЛОР БТІ та ЕО зобов`язалось виконати роботи по видачі витягу про реєстрацію права власності. Вказаний договір підписаний лише представником бюро - ОСОБА_3 . Другою ж стороною, замовником, якою зазначена фізична особа ОСОБА_4 , договір не підписано.

Зазначає, що з реєстраційної справи жодним чином не слідує, що ОСОБА_4 був уповноважений подавати та/або вчиняти заяву про державну реєстрацію прав на нерухоме майно.

В матеріалах реєстраційної справи відсутні будь-які докази надіслання вимоги від 12.09.2012 року за вих. №37 ТзОВ Інтеркарпатсервіс , як боржнику, відмінному від іпотекодавця.

Загалом суд першої інстанції з доводами апелянта в частині протиправності як рішення про державну реєстрацію, так і державної реєстрації погодився, однак безпідставно відмовив у задоволенні відповідних позовних вимог.

Апелянт вважає безпідставним покликання суду першої інстанції в судовому рішенні на неефективний спосіб захисту цивільного права як скасування рішення про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок.

Окрім того, вважає, що рішення про державну реєстрацію та державна реєстрація підлягають скасуванню ще й тому, що станом на листопад 2012 року припинилась іпотека житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла на підставі іпотечного договору від 06.06.2006 року. Тобто, Приватна компанія Четлайн ЛТД , а потім ТзОВ Конопниця Ріелті безпідставно та протиправно здійснили державну реєстрацію права власності на спірний будинок за собою.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення цих позовних вимог, а саме: скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте 20.11.2012 року реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Куйбідою З.Я.; скасувати державну реєстрацію права власності на цей житловий будинок та визнати право власності на ьакитй за ОСОБА_1 . В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В апеляційній скарзі Компанія Четлайн Лімітед посилається на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимоги є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають встановленим обставинам справи, рішення прийняте із неповним з`ясуванням всіх обставин.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про те, що починаючи з 2009 року ТзОВ Інтеркарпатсервіс допустило порушення п.п.2.3, 4.6 договору позики від 28 квітня 2006 року, укладеного між Компанією Четлайн Лімітед та ТзОВ Інтеркарпатсервіс , а саме припинила сплату відсотків, що призвело до виникнення заборгованості. 01 липня 2009 року, 25 січня 2010 на адресу ТзОВ Інтеркарпатбуд були надіслані вимоги про усунення порушень. Порушення усунені не були, борг не погашено ні позичальником, ні поручителями.

З метою захисту своїх прав у квітні 2010 року Компанія Четлайн Лімітед звернулась в Сколівський районний суд Львівської області із позовом до майнових поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на майно, передане в іпотеку. Відповідно до рішення Сколівського районного суду Львівської області від 15.07.2011 року у справі №2-85/2011 позов було задоволено. Даним рішенням була встановлена заборгованість ТОВ Інтеркаптсервіс перед Компанією Четлайн Лімітед у розмірі 1286221,79 дол. США, що станом на 18.02.2011 року еквівалентно 10212601 грн. 01 коп. Окрім того, Компанія Четлайн Лімітед подала позов в господарський суд про передачу готельного комплексу в управління. Рішенням господарського суду Львівської області від 20.10.2011 року по справі №5015/5307/11 була встановлена заборгованість 1 465 867, 59 дол. США, в еквіваленті становить 11 686 922, 53 грн.

03.05.2012 року Компанія Четлайн Лімітед скористалась своїм правом і відповідно до ст.ст. 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку , п. 4.5 Договору іпотеки №1546 від 09.10.2006 року та відповідно до порядку, передбаченого п.п. 1.13, 2.1, 2.2, 2.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, зареєструвала за собою права власності на об`єкт незавершеного будівництва - готельний комплекс (в силу приписів ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом).

Згідно із ч.3 ст. 37 Закону України Про іпотеку іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності.

Дотримуючись вимог ч.3 ст.37 Закону України Про іпотеку , право власності на даний готельний комплекс було зареєстроване в рахунок погашення боргу за вартістю готельного комплексу (об`єкта незавершеного будівництва), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , виконаний ТзОВ КО Експерт-Сервіс 09.03.2012 року на замовлення Компанії Четлайн Лімітед . На вказаний звіт про оцінку дана позитивна Рецензія Експертної Ради Українського товариства оцінювачів в АРК від 16.03.2012 року. Цей звіт не оскаржувався в суді, не ставилось питання щодо його недійсності, протиправності чи неповноти ні в ході розгляду справ у господарському суді, ні шляхом подання окремого позову.

Вказані обставини встановлені рішенням господарського суду Львівської області від 07.05.2015 року по справі №914/2125/13, на яке посилається і позивач у своєму позові, і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, а отже в силу приписів ч.4 ст.82 ЦПК України не потребують додаткового доказування.

Компанія Четлайн Лімітед звертає увагу на те, що вартість майна стала більшою лише через три роки після реєстрації права власності. Враховуючи наявність значної суми боргу після реєстрації права власності на готельний комплекс, Компанія Четлайн Лімітед також звернула стягнення на майно, яке було передане в іпотеку майновим поручителем ОСОБА_1 в забезпечення виконання зобов`язань ТзОВ Інтеркарпатсервіс за Договром позики, а саме на житловий будинок АДРЕСА_1 шляхом реєстрації 20.11.2012 року права власності на предмет іпотеки на підставі іпотечного договору від 06.06.2006 року №728.

Дотримуючись знову ж таки вимог ч.3 ст. 37 Закону України Про іпотеку право власності на даний житловий будинок було зареєстроване в рахунок погашення ТзОВ Інтеркарпатсервіс за вартістю предмета іпотеки 2 573000,00 грн., що підтверджується Висновком про вартість нерухомого майна від 16.10.2012 року, виготовленим суб`єктом оціночної діяльності ТзОВ Валікол . Цей звіт також не оскаржувався, питання його недійсності не ставилось.

По розрахункам Компанії Четлайн Лімітед і згідно звітів про оцінку незавершеного будівництва і житлового будинку, за рахунок іпотечного майна було погашено заборгованість в розмірі 9 385000,00 грн.

Таким чином як реєстрація права власності Компанії Четлайн Лімітед на готельний комплекс, що мала місце 03.05.2012 року, так і реєстрація 20.11.2012 року права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , відбулись без порушення вимог закону, на підставі ст.ст. 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку , відповідних іпотечних застережень, що містяться в договорах іпотеки №1546 від 09.10.2006 року та №728 від 06.06.2006 року, відповідно до порядку, передбаченого п.п. 1.13, 2.1, 2.2, 2.7 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме мйано, затвердженого Мінюстом згідно наказу №7/5 від 07.02.2002 року, яке діяло на момент оспорюваної позивачем реєстрації права власності на будинок.

Зазначає, що само по собі перевищення вартості зареєстрованого на підставі іпотечного застереження майна над сумою боргу не є підставою для визнання незаконною реєстрації права власності на таке майно, визнання припиненим іпотек з 03.05.2012 року та витребування такого майна у володільця. Такої підстави не передбачено ні ЗУ Про іпотеку , ні ЦК України, ні Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, ні іншими актами законодавства. Тому в даному спорі позивач обрав невірний спосіб судового захисту.

Просить скасувати рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині постановити нове, яким в позові ОСОБА_1 відмовити. В решті рішення суду залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Компанією Четлайн Лімітед частині є законним та обґрунтованим. Підстави для його скасування у цій частипні відсутні, оскільки доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судом допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішенняспору.

Від інших учасників справи відзиви на апеляційні скарги не надходили, що згідно із ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакціяЦПК України, відповідно до п.9 ст.1Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Таким чином, дана справа розглядається за правилами ЦПК України в редакції Закону №2147-У111 від 03.10.2017 року, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Згідно із ч. 1 ст. 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до Указу Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 року Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах Апеляційний суд Львівської області ліквідовано та створено новий - Львівський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Львівську область, з місцезнаходженням у місті Львові.

04 жовтня 2018 року у газеті Голос України опубліковано повідомлення голови Львівського апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду.

А відтак,справа розглядається Львівським апеляційним судом у межах територіальної юрисдикції якого перебуває районний суд, який постановив ухвалу, що оскаржується.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а у задоволенні апеляційної скарги Компанії Четлайн Лімітед слід відмовити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу , межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно п. п. 1 - 3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення зазначеним вимогам відповідає частково.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Суд першої інстанції зазначених вимог закону дотримався частково.

За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимоги апеляційної скарги.

Частиною 2 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом встановлено, що 28 квітня 2006 року між Корпорацією Четлайн Лімітед (Chatline Limited), як позикодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс , як позичальником, було укладено договір позики, згідно якого позикодавець надав позичальнику позику в розмірі 1000000,00 дол. США терміном на 6 років (з дати отримання першого траншу позики) зі сплатою винагороди (в сумі, що нараховується із розрахунку 11% річних від отриманої позики) для будівництва готельного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 .

06 червня 2006 року між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД (Chatline Limited) та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрований в реєстрі за № 728, у відповідності з котрим з метою часткового забезпечення виконання ТОВ Інтеркарпатсервіс зобов`язань за договором позики, позивач передав в іпотеку Приватній компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД (Chatline Limited) житловий будинок загальною площею 518,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна вартість предмета іпотеки за згодою сторін становила 403 725,00 грн.

09 жовтня 2006 року між Приватною компанією з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД (Chatline Limited) та Товариством з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс , було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Сколівського районного нотаріального округу Батлюк Ю.П. та зареєстрований в реєстрі за №1546, згідно з яким для забезпечення виконання ТОВ Інтеркарпатсервіс , своїх зобов`язань за договором позики, Товариство з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс передало в іпотеку Приватній компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД (Chatline Limited) об`єкт незавершеного будівництва (готельний комплекс) 42 % готовності за адресою: АДРЕСА_2 . Інвентаризаційна вартість предмета іпотеки становила 282 916,00 грн.

Обидва іпотечні договори містили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.

Рішенням господарського суду Львівської області від 20 жовтня 2011 року, яке набрало законної сили у справі № 5015/5307/11, зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс передати в управління Компанії Четлайн Лімітед (Сhatline Limited) готельний комплекс (об`єкт незавершеного будівництва, в тому числі приміщення та обладнання від котельні), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ТОВ Інтеркарпатсервіс , з метою спрямування доходів, отриманих від управління готельним комплексом, на погашення заборгованості перед Четлайн Лімітед (Сhatline Limited) на загальну суму 1 465 867,59 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБ України станом на 08 вересня 2011 року становить 11 686 922,53 грн.

03 травня 2012 року КП ЛОР Стрийське МБТІ прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: об`єкт незавершеного будівництва (готельний комплекс) 42 % готовності за адресою: АДРЕСА_2 , разом із земельною ділянкою, на підставі іпотечного застереження.

20 листопада 2012 року ОКП ЛОР БТІтаЕО прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки: житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Власником вказаного будинку на даний час є ТОВ Конопниця Ріелті , яка набула таке майно 20 жовтня 2016 року у власність у зв`язку із його внесенням, як вкладу до статутного фонду одноосібним засновником товариства - Компанією Четлайн Лімітед .

Рішенням Господарського суду Львівської області від 07 травня 2015 року, яке набрало законної сили у справі № 914/2125/13, стягнуто з Компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн Лімітед ("Сhatline Limited") га користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс 10 873 924,83 грн.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Під час розгляду справ № 5015/5307/11 та № 914/2125/13 господарським судом встановлено, що:

-заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю Інтеркарпатсервіс перед Компанією з обмеженою відповідальністю Четлайн Лімітед ("Сhatline Limited") за договором позики від 28 квітня 2006 року становила 11 686 922,53 грн.;

-відповідно до висновку від 28 листопада 2014 № 7697 комісійної судової оціночно-будівельної експертизи за матеріалами господарської справи №914/2125/13, по поставленому питанню: визначено, що ймовірна ринкова вартість незавершеного будівництва 92% готовності готельного комплексу ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , станом на 03 травня 2012 року, становить: 22 779 200,00 грн.;

-враховуючи визначену у висновку судової експертизи ринкову вартість предмета іпотеки, а також встановлений розмір заборгованості позивача перед відповідачем за договором позики, та визначений відповідачем та погоджений позивачем розмір боргу, який зріс станом на 03 травня 2012року та складав суму 11 905 275,17 грн., різниця перевищення вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя складає 10873924,83 грн. (22 779 200,00 - 11 905275,17 = 10 873 924,83).

Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України справедливість, добросовісність та розумність віднесено до загальних засад цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. ст. 3, 17 Закону України Про іпотеку іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

Частиною 6 цієї статті Закону передбачено, що якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є об`єкти, які належать різним особам, та задоволення отримується за рахунок частини переданого в іпотеку майна, ті іпотекодавці, на майно яких було звернено стягнення, мають право на пропорційне відшкодування від іпотекодавців, на майно яких не зверталось стягнення, і набувають прав іпотекодержателя на частину майна, на яку не було звернено стягнення, для забезпечення такого відшкодування.

Вказані положення узгоджуються з нормами ч. 6 ст. 590 ЦК України у якій вказано, що якщо предметом застави є дві або більше речей (два або більше прав), стягнення може бути звернене на всі ці речі (права) або на будь-яку з речей (прав) на вибір заставодержателя. Якщо заставодержатель зверне стягнення на одну річ (одне право), але його вимогу не буде задоволено в повному обсязі, він зберігає право застави на інші речі (права), які є предметом застави.

Частиною 3 ст. 36 Закону України Про іпотеку (в редакції, яка діяла на момент передачі предмета іпотеки - житлового будинку у власність іпотекодержателя у порядку позасудового врегулювання) передбачалося, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18) викладено висновок про те, що: Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах .

Аналогічний висновок щодо визначення поняття добросовісність викладено також в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 449/1154/14 (провадження № 61-1137св18) та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 жовтня 2020 року у справа № 450/2286/16-ц (провадження № 61-2032св19) і цей підхід є усталеним у практиці суду касаційної інстанції.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2020 року у справі №725/4901/17 (провадження №61-8872св20)).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 вересня 2019 року у справі № 910/9508/17 викладено такий висновок: Чинним законодавством України передбачена можливість забезпечення виконання зобов`язання шляхом передачі в іпотеку не тільки одного об`єкта нерухомого майна, а й декількох. У разі перебування в іпотеці декількох об`єктів нерухомого майна кредитор має право на задоволення своїх вимог за рахунок будь-якого з об`єктів або їх всіх, у разі якщо їх сукупна вартість є необхідною для погашення заборгованості іпотекодавця в повному обсязі. Тобто законодавець пов`язує задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предметів іпотеки, в тому числі, шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, саме з обсягом невиконаного зобов`язання, що не вказує на те, що отримання у власність одного з предметів іпотеки у будь-якому випадку є наслідком припинення основного зобов`язання в повному обсязі. Внаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем (кредитором) права власності на нього, кредитор не втрачає права вимоги до боржника щодо одержання задоволення порушеного основного зобов`язання за рахунок іншого виду забезпечення. Недійсними в розумінні частини четвертої статті 36 Закону України "Про іпотеку" є наступні вимоги кредитора до боржника, які залишились невиконаними та виходять за межі інших видів забезпечення основного зобов`язання цим боржником. Оскільки розмір забезпечення основного зобов`язання може мати істотне значення для кредитора при погодженні ним умов основного зобов`язання, у яке він вступає, припинення усіх інших забезпечень при реалізації кредитором одного з них - суперечило б принципу справедливості та розумності .

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 14 листопада 2018 року у справі №910/2535/18 та від 19 червня 2019 року № 904/9795/16.

У постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1685цс16 зроблено висновок, що Закон України Про іпотеку є спеціальним законом щодо урегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 Закону України Про іпотеку містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Близький за змістом висновок про те, що конструкція статті 17 Закону України дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом, викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2020 року у справі № 523/18503/16-ц (провадження № 61-7509св19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) викладено такий правовий висновок: Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника .

Встановивши, що набувши права власності на предмет іпотеки (об`єкт незавершеного будівництва (готельний комплекс) 42 % готовності, разом із земельною ділянкою) у позасудовому порядку, Компанія з обмеженою відповідальністю Четлайн Лімітед , як кредитор отримала повне погашення заборгованості (розмір якої не оспорюється) позичальника (ТОВ Інтеркарпатсервіс ) за договором позики від 28 квітня 2006 року, зі стягнення на користь позичальника різниці між вартістю предмета іпотеки та розміром невиконаного зобов`язання, внаслідок чого відбулося припинення основного зобов`язання (договору позики), суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про припинення другої іпотеки (житлового будинку) та договору іпотеки, а відтак і про незаконність звернення стягнення на неї у позасудовому порядку, зокрема, у зв`язку із недобросовісними діями іпотекодержателя (зловживанням ним своїми правами), які виразились в тому, що останній вживав заходів позасудового звернення стягнення на предметом іпотеки по припиненому основному зобов`язанні. Судом вірно задоволено позовну вимогу про скасування заборони відчуження житлового будинку, встановлену нотаріусом, як похідну від вимоги про визнання іпотеки припиненою.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги Компанії Четлайн Лімітед про те, що вартість майна, а саме готельного комплекс (об`єкт незавершеного будівництва), на яке було звернуто стягнення у посадовому порядку стала більшою лише через три роки після проведеної державної реєстрації, і що таке перевищення над розміром заборгованості не є підставою для визнання незаконною реєстрації права власності на інший предмет іпотеки (житловий будинок), оскільки ці обставини спростовано господарськими судами під час розгляду справ № 5015/5307/11 та № 914/2125/13, зокрема, висновком експертизи, за яким вартість предмета іпотеки визначалася саме на час прийняття рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно - готельний комплекс. І такі доводи не свідчать про те, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав.

Вірними є висновки суду і про задоволення позовної вимоги про витребування майна, які ґрунтуються на вірному правозастосуванні положень статті 388 ЦК України, адже права власності на предмет іпотеки, який в подальшому внесено як вклад до статутного фонду юридичної особи, вибуло від власника поза його волею (у зв`язку з незаконністю рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки), що дає право на його витребування від добросовісного набувача, яким є ТОВ Конопниця Ріелті .

Аналіз наведених положень статей 17, 33, 36, 37 Закону України Про іпотеку дає підстави зробити висновок про те, що згода іпотекодавця на передачу належного йому нерухомого майна у власність іншої особи (іпотекодержателя), не є беззастережною, а залежить від ряду умов, а саме: чинності іпотеки, невиконання або неналежного виконання основного зобов`язання, визначення в установленому порядку вартості майна, наявності чинного рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на це майно. За таких обставин вказана згода не може вважатися волевиявленням власника на вибуття майна з його володіння в розумінні статті 388 ЦК України.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного 14 лютого 2018 року у справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18).

Висновки суду першої інстанції про те, що ТОВ Конопниця Ріелті є добросовісним набувачем є вірними, однак суд прийшов до невірного висновку, що таке отримано набувачем безвідплатно, адже як роз`яснено в пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 5 Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав , отримання майна як вкладу до статутного (складеного) капіталу є відплатним придбанням, оскільки в результаті передання вкладу особа набуває права учасника господарського товариства.

Однак, такі висновки, з урахуванням наявності підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння, не призвели до невірного вирішення спору по суті, відтак не можуть буті підставою для зміни або скасування оскаржуваного рішення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині: визнання право власності на житловий будинок; скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на цей житловий будинок суд першої інстанції виходив з того, що у цій частині вимог позивачем обрано неефективний спосіб захисту.

Проте повністю з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може, з огляду таке.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на цей житловий будинок, колегія суддів вважає, що у задоволенні таких судом першої інстанції відмовлено безпідставно.

Відповідно до частини четвертої статті 37 Закону України Про іпотеку рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

При цьому не виключається одночасне пред`явлення вимог про оскарження рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки та про витребування такого майна з чужого незаконного володіння.

Близький за змістом висновок про це викладено у справі з аналогічними позовними вимогами Верховним Судом в постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 127/8068/16-ц (провадження № 61-5164св18).

Відтак, позовна вимога про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок та похідна від неї вимога про скасування державної реєстрації права власності на цей житловий будинок підлягають задоволенню, зокрема, і з підстав належного та ефективного захисту порушених прав позивача.

З матеріалів справи убачається, що спірний об`єкт нерухомого майна є житловим будинком, у якому зареєстровані, окрім позивача, його дружина та двоє дітей 1977 та 1984 року народження та які у ньому фактично проживають на даний час.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й необхідним у демократичному суспільстві. Інакше кажучи, воно має відповідати нагальній суспільній необхідності, зокрема бути співмірним із переслідуваною законною метою. Житло має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, особливої ваги надається процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс у результаті застосування виселення (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v.UKRAINE, № 30856/03, § 41 та § 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).

Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що витребування майна, яке є для позивача та членів його сім`ї єдиним та постійним місцем проживання, тобто житлом, від юридичної особи є пропорційним та необхідним для захисту прав позивача та не призведене до порушення прав добросовісного набувача (ТОВ Конопниця Ріелті ), які можуть бути захищені, у зв`язку із витребування у нього цього будинку, в судовому порядку.

Проте, щодо позовної вимоги про визнання права власності на будинок, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно відмовлено у задоволенні такої.

У постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15 зроблено висновок, що за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Таким чином, з огляду на те, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, чи в який передбачений законом спосіб позивач набув права власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статті 392 ЦК України.

За обставинами даної справи, після встановлення факту незаконності рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, який був предметом договору іпотеки, позивача відновлено в статусі його власника, що не вимагає підтвердження цього факту за правилами статті 392 ЦК України.

У зв`язку із цим, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні цієї позовної вимоги є вірними.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини. В рішеннях у справах Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень зазначила, що якість судового рішення залежить головним чином від якості його вмотивування. Виклад підстав прийняття рішення не лише полегшує розуміння та сприяє визнанню сторонами суті рішення, але, насамперед, є гарантією проти свавілля. По-перше, це зобов`язує суддю дати відповідь на аргументи сторін та вказати на доводи, що лежать в основі рішення й забезпечують його правосудність; по-друге, це дає можливість суспільству зрозуміти, яким чином функціонує судова система (пункти 34-35).В контексті вказаної практики колегія суддів вважає обґрунтування цієї постанови достатнім.

Пунктами першим та другим частини першої ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду в частині задоволення позовних вимог про визнання припиненою іпотеки житлового будинку, що знаходить за адресою: АДРЕСА_1 , яка виникла на підставі іпотечного договору від 06.06.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 728; визнання припиненим іпотечного договору від 06.06.2006 року; скасування заборони (від 06.06.2006 року, зареєстровану в реєстрі за № 729) відчуження цього житлового будинку, встановленої приватним нотаріусом Пустомитівського районного нотаріального округу Лозинською І.П. у зв`язку з посвідченням іпотечного договору від 06.06.2006 року; витребування (з чужого незаконного володіння) у Товариства з обмеженою відповідальністю Конопниця Ріелті на користь ОСОБА_1 житлового будинку загальною площею 518, 4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та відмови у задоволенні позовної вимоги про визнання право власності на житловий будинок загальною площею 518,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 , постановлено судом з дотриманням норм матеріального та процесуального права, при повному і всебічному з`ясуванні всіх дійсних обставини спору сторін. Суд у цій частині вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення в цій частині та задоволення поданих апеляційних скарг в цій їх частині, виходячи з меж їх доводів, відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддіввважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію та скасування державної реєстрації права власності на житловий будинок порушив норми матеріального права, то у цій частині таке слід скасувати та ухвалити нове про задоволення цих позовних вимог.

Статтею 382 ЦПК України, передбачено, що постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З матеріалів справи встановлено, що за подання позовної заяви ОСОБА_1 сплатив 3897 грн. 60 коп., за подання уточненої заяви - 4346 грн. , з урахуванням п.1 ч.1 ст. 4 Закону України Про судовий збір на час подання заяви. За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви - 5846 грн. 40 коп.

Приймаючи до уваги, що рішення суду частково скасоване, апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, то відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України таке в частині розподілу судових витрат слід змінити і стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД , Товариства з обмеженою відповідальністю Конопниця Ріелті та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки в користь ОСОБА_1 з кожного по 1529,86 грн. (4346+243,60/3=1529,86) понесених позивачем судових витрат за розгляд справи судом першої інстанції .

Що стосується розподілу судових витрат, понесених за розгляд справи судом апеляційної інтсканції, колегія суддів приходить до висновку, що з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД на користь ОСОБА_1 слід стягнути 365, 40 грн. (243, 60х150%) судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 268, 367-369, 374 ч.1 п.2, 376, 381-384, 389, 390, 393 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Компанії Четлайн Лімітед залишити без задоволення

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 26 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та скасування державної реєстрації права власності - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовом ОСОБА_1 до Приватної компанії з обмеженою відповідальністю "Четлайн ЛТД" (ChatlineLimited), Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інветаризації та експертної оцінки", Товариства з обмеженою відповідальністю "Конопниця Ріелті", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеркарпатсервіс" про скасування рішення про державну реєстрацію та державної реєстрації задовольнити.

Скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , прийняте 20.11.2012 року реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки Куйбідою З.Я. та скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 10787355; номер запису 49 в книзі 1), вчинену реєстратором Обласного комунального підприємства Львівської обласної Бюро технічної уінвентаризації та експертної оцінки Куйбідою З.Я. згідно з рішенням про державну реєстрацію від 20.11.2012 року.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат - змінити.

Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД (ChatlineLimited) /ідентифікаційний код 04678519/, Товариства з обмеженою відповідальністю Конопниця Ріелті та Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки /код ЄДРПОУ 03348525/ в користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / з кожного по 1 529, 86 грн. понесених позивачем судових витрат.

В решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з Приватної компанії з обмеженою відповідальністю Четлайн ЛТД (ChatlineLimited) /ідентифікаційний код 04678519/ на користь ОСОБА_1 /РНОКПП НОМЕР_1 / 365, 40 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 26 січня 2021 року.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

Ніткевич А.В.