Рішення
від 18.01.2021 по справі 911/19/19
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" січня 2021 р. м. Київ Справа № 911/19/19

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, будинок 6)

до Комунального підприємства «Васильківтепломережа» , (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, будинок 60-А)

про стягнення 3748484,14 грн. боргу, у тому числі - 267186,15 грн. 3% річних, 3481297,99 грн. інфляційних втрат

секретар судового засідання: Павлюк В.Г.

Представники сторін:

від позивача: Бернацька О.В. (довіреність № 14-337 від 22.12.2020 р.; свідоцтво адвоката № 1417 від 27.07.2018 р.);

від відповідача : Крикунов О.В. (ордер КС № 703647 від 17.12.2020 р.).

Обставини справи:

08.01.2019 р. Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (далі - відповідач) про стягнення 267186,15 грн. 3% річних, 3481297,99 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання КП "Васильківтепломережа" зобов`язань за договором постачання природного газу № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. в частині своєчасного проведення розрахунку за переданий у власність відповідача природний газ, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 267186,15 грн. 3% річних, 3481297,99 грн. інфляційних втрат, а також витрати зі сплати судового збору.

26.02.2019 р. до господарського суду Київської області КП "Васильківтепломережа" було подано відзив № 197 від 26.02.2019 р. (вх. № 3981/19 від 26.02.2019 р.), відповідно до якого відповідач зазначав, що відповідно до положень Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» його включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, на підставі чого заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. має бути погашена за рахунок видатків державного бюджету в рамках процедури врегулювання заборгованості та не підлягає стягненню з відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що звертався до позивача з листом, у якому просив укласти договір про реструктуризацію, проте відповідач повідомив позивача про згоду на укладення договору про реструктуризацію за умови надання гарантії. Водночас, відповідач посилається на договір від 09.11.2017 р. № 107/332-в та зазначає, що за умовами вказаного договору сторони домовились не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчили, що після виконання договору не мають претензій один до одного стосовно предмета договору.

25.03.2019 р. до господарського суду Київської області ПАТ "НАК "Нафтогаз України" було подано відповідь на відзив № 14/4-9226 від 22.03.2019 р. (вх. № 5856/19 від 25.03.2019 р.), відповідно до якої позивач зазначає, що НАК "Нафтогаз України" не здійснювало нарахування санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, на кошти, сплачені на виконання договорів про взаєморозрахунки. Санкції нараховані виключно на суму основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок власних коштів.

Поряд з цим, позивач зазначав, що заборгованість за спірним договором була погашена лише 17.11.2017 р., у зв`язку з чим посилання відповідача на Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016 р., є безпідставним, оскільки кредиторська заборгованість за використаний природний газ не була погашена станом на 30.11.2016 р.

Рішенням господарського суду Київської області від 02.05.2019 р. у даній справі позовні вимоги були задоволені частково, стягнуто з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 266951,89 грн. 3% річних, 3457291,05 грн. втрат від інфляції, а також 55863,64 грн. судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 р. рішення господарського суду Київської області від 02.05.2019 р. було залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.10.2020 р. постанову Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 р. та рішення господарського суду Київської області від 02.05.2019 р. у даній справі було скасовано, а справу № 911/19/19 направлено на новий розгляд до господарського суду Київської області та встановлено, що судами в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено: за який період прострочення та на які суми заборгованості за договором позивачем при зверненні з позовом у цій справі нараховано 3% річних та інфляційні втрати; яка саме сума заборгованості за договором та коли саме була погашена підприємством власними коштами та якими доказами це підтверджується; яка сума заборгованості була погашена відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків; яка саме сума заборгованості була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.10.2020 р., для нового розгляду справи № 911/19/19 було визначено суддю господарського суду Київської області В.М. Бабкіну.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2020 р. було прийнято справу № 911/19/19 до провадження та призначено підготовче засідання на 19.11.2020 р.

18.11.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло пояснення № 820 від 18.11.2020 р. (вх. № 25570/20 від 18.11.2020 р.), за змістом якого останній просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своєї позиції, відповідач зазначає, що позивач нарахував штрафні санкції на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730, тоді як ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Серед іншого, відповідач зазначає, що саме такої позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 15/5005/153/2012 та у постанові від 30.11.2018 р. у справі № 904/990/18.

19.11.2020 р. до господарського суду Київської області засобами електронного зв`язку від позивача надійшло пояснення б/н б/д (вх. № 25640/20 від 19.11.2020 р.), до якого позивачем надано оновлений розрахунок позовних вимог, з урахуванням постанови Верховного Суду, без нарахувань на оплати, що були здійснені до 30.11.2016 р., та без нарахувань на кошти, сплачені на виконання договорів про організацію взаєморозрахунків, відповідно до якого позивач зазначав, що стягненню з відповідача підлягають 272439,29 грн. 3% річних та 3457245,51 грн. інфляційних втрат.

При цьому, позивачем не було заявлено про зменшення/збільшення позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній справі розглядаються судом в редакції позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Київської області від 19.11.2020 р. підготовче засідання було відкладено на 17.12.2020 р.

20.11.2020 р. до господарського суду Київської області засобами поштового зв`язку від представника відповідача надійшло пояснення № 820 від 18.11.2020 р. (вх. № 25801/20 від 20.11.2020 р.), відповідно до яких відповідач зазначав, що позивач нарахував штрафні санкції на заборгованість, що була погашена до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , у зв`язку з чим КП «Васильківтепломережа» вважає, що вимоги позивача щодо нарахування штрафних санкцій до 30.11.2016 р. неправомірні.

11.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло доповнення до пояснення № 884 від 08.12.2020 р. (вх. № 30730/20 від 11.12.2020 р.), в якому останній зазначає, що КП «Васильківтепломережа» надало до суду контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 4314905,92 грн. за період з 30.11.2016 р. по 17.11.2017 р., відповідно до якого суми 3% річних та інфляційних втрат становлять відповідно 73658,47 грн. та 296618,43 грн. Серед іншого, відповідач просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90% з тих підстав, що зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. було прострочено відповідачем з незначним періодом, та що позивач не поніс жодних збитків у зв`язку з вказаним простроченням. До того ж, КП «Васильківтепломережа» просить врахувати факт відсутності у відповідача основного боргу за укладеним між сторонами договором. Окрім того, як зазначає відповідач, на виконання рішення господарського суду Київської області від 23.04.2019 р., залишеного в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 р., у даній справі № 911/19/19 було видано наказ про стягнення з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» загалом 3780106,58 грн. (266951,89 грн. 3% річних, 3457291,05 грн. втрат від інфляції, а також 55863,64 грн. судового збору). 12.06.2020 р. заступником начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 62329865) з виконання вказаного наказу. 15.06.2020 р. КП «Васильківтепломережа» звернулось до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області № 911/19/19 від 06.11.2019 р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» . 16.06.2020 р. заступником начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 10 частини 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» . АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Київської області зі скаргою на рішення та дії державного виконавця. Ухвалою суду від 20.07.2020 р. скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було задоволено частково, а саме - визнано неправомірними дії заступника начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Л.С. з винесення 16.06.2020 р. постанови про зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення судового збору в межах виконавчого провадження ВП № 62329865. 05.08.2020 р. КП «Васильківтепломережа» сплатило в повному обсязі на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» суму судового збору в розмірі 55863,64 грн. по справі № 911/19/19 в межах виконавчого провадження ВП № 62329865. 13.11.2020 р. старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» , у зв`язку зі скасуванням рішення, яке підлягало виконанню. З огляду на викладене, відповідач просить в поворот виконання рішення господарського суду Київської області від 23.04.2019 р. у даній справі № 911/19/19 стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа» 55863,64 грн. судового збору.

17.12.2020 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшло пояснення № 39/3-4211-20 від 17.12.2020 р. (вх. № 31217/20 від 17.12.2020 р.) щодо заяви про поворот рішення, в якому позивач зазначає, що 05.08.2020 р. КП «Васильківтепломережа» сплатило на користь АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» суму судового збору у розмірі 55863,64 грн. в межах виконавчого провадження. Наразі виконавче провадження завершено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку із скасуванням рішення.

У судовому засіданні 17.12.2020 р. представник позивача підтримував позов та подані пояснення; представник відповідача заперечував проти позову та зазначав про погашення заборгованості відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730.

Також у судовому засіданні 17.12.2020 р. представники учасників процесу заявили суду про подання всіх наявних доказів, що мають значення для вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 17.12.2020 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 18.01.2021 р.

18.01.2021 р. до господарського суду Київської області АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було подано клопотання № 39/5-294-21 від 18.01.2021 р. (вх. № 1087/21 від 18.01.2021 р.), відповідно до якого позивач просив суд долучити до матеріалів справи постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2019 р. у справі № 926/34/19 та врахувати обставини, викладені в даній постанові, при прийнятті рішення у даній справі.

У судовому засіданні 18.01.2021 р. представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі; представник відповідача проти позову заперечував.

У судовому засіданні 18.01.2021 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

28.12.2012 р. між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством "Васильківтепломережа" (покупець) було укладено договір № 13/3528-БО-17 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України, підприємствами які не підпадають під дію ст. 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.1, 3.4 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 20.08.2013 р. до договору було змінено ціну за 1000 куб. метрів природного газу.

Додатковою угодою № 2 від 01.11.2013 р. до договору було змінено кількість газу, яка передається покупцеві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень - квітень 2013 року та жовтень - грудень 2013 року (копії актів містяться в матеріалах справи) продавець передав покупцю природний газ на загальну суму 12640386,02 грн., а відтак, належним чином виконав взяті на себе договірні зобов`язання.

Зазначена обставина сторонами справи не заперечується.

З огляду на наведене, у відповідача виник обов`язок оплатити вартість прийнятого природного газу.

У 2014 році позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором. Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 р. у справі № 911/4090/14 було задоволено позов та стягнуто з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» 7338098,94 грн. основного боргу, 920161,99 грн. пені, 1490512,11 грн. інфляційних втрат, 443291,83 грн. 3% річних.

Крім того, 14.10.2014 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем укладено договір № 787/30 про організацію взаєморозрахунків, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. у сумі 4575374,28 грн.

18.12.2015 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 544/375-в, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» і Порядком та умовами надання у 2015 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. у сумі 346537,50 грн.

18.12.2015 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 515/375-в, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» і Порядком та умовами надання у 2015 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. у сумі 2641810,77 грн.

09.11.2017 р. між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ «Укргазвидобування» укладено договір № 107/332-в, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст. 31 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» і Порядком та умовами надання у 2017 році субвенції з державного бюджету. Договором, зокрема, врегульовано процес погашення заборгованості за 2013 рік за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. у сумі 917297,56 грн.

Як слідує з матеріалів справи, КП Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» було оплачено поставлений НАК Нафтогаз України газ у повному обсязі лише в листопаді 2017 року (за рахунок субвенцій з бюджету та власних коштів), що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача за загальний період з 31.01.2013 р. до 17.11.2017 р.

Отже, як зазначає позивач, відповідач, в порушення умов договору, за отриманий природний газ розраховувався несвоєчасно.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати за спожитий природний газ, позивач і звернувся до суду з даним позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за періоди прострочення оплат.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Приписами ч. 2 п. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. станом на момент подання позову до суду було погашено повністю, однак з порушенням строків виконання зобов`язання.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивач нарахував штрафні санкції на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» № 1730, тоді як ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Серед іншого, відповідач зазначає, що саме такої позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 р. у справі № 15/5005/153/2012 та у постанові від 30.11.2018 р. у справі № 904/990/18. Поряд з цим, КП «Васильківтепломережа» надало до суду контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 4314905,92 грн. за період з 30.11.2016 р. по 17.11.2017 р., відповідно до якого суми 3% річних та інфляційних втрат становлять відповідно 73658,47 грн. та 296618,43 грн.

Суд відзначає, відповідно до актів приймання-передачі природного газу за договором № 13/3528-БО-17 продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 12640386,02 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 р. у справі № 911/4090/14 було стягнуто з відповідача на користь позивача 7338098,94 грн. основного боргу, 920161,99 грн. пені, 1490512,11 грн. інфляційних втрат, 443291,83 грн. 3% річних за зобов`язаннями січня-квітня, жовтня-грудня 2013 р. станом на 31.08.2014 р.

У даній справі № 911/19/19 позивачем заявлено до стягнення 3% річних та інфляційні втрати за період, який не охоплюється періодом, заявленим у справі № 911/4090/14, тобто з 01.09.2014 р. по 19.07.2017 р.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснював розрахунки за використаний природний газ власними коштами та на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків.

Загальна сума коштів, що була профінансована державою за договором, становить 7563722,55 грн.

Загальна сума власних коштів, сплачених відповідачем на рахунок позивача за спірним договором, становить 5076663,47 грн.

При цьому, із розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум вбачається, що на кошти, сплачені на підставі зазначених договорів про організацію взаєморозрахунків, 3% річних та інфляційні втрати не нараховувалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 267186,15 грн., нарахованій на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акту приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі - з 25.12.2015 р. до 10.04.2017 р. в сумі 5630,20 грн., з 01.09.2014 р. до 10.04.2017 р. в сумі 75059,24 грн., з 01.09.2014 р. до 24.04.2017 р. в сумі 90426,71 грн., з 01.09.2014 р. до 18.07.2017 р. в сумі 96070,00 грн.

Поряд з цим, суд відзначає, що 03.11.2016 р. було прийнято Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії (далі - Закон), який набрав чинності 30.11.2016 р.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (30.11.2016 р.), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом (частина третя).

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 168 від 10.07.2017 р. відповідача було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії (далі - Реєстр).

Разом з тим, суд констатує, що Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не змінює терміну виконання зобов`язання, встановленого сторонами у договорі (п. 6.1), відтак, правильним є нарахування штрафних санкцій та виплат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, з наступного дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20.11.2019 р. у справі № 926/34/19.

Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату 16.03.2016 р. за поставлений у квітні 2013 року природний газ на суму 34844,75 грн., позивачем було помилково нараховано 3% річних на кошти, сплачені відповідачем до 30.11.2016 р. - дати набрання чинності Законом, за актом квітня 2013 р., у зв`язку з чим розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача, становить 266951,89 грн., у тому числі - з 25.12.2015 р. до 10.04.2017 р. в сумі 5395,94 грн., з 01.09.2014 р. до 10.04.2017 р. в сумі 75059,24 грн., з 01.09.2014 р. до 24.04.2017 р. в сумі 90426,71 грн., з 01.09.2014 р. до 18.07.2017 р. в сумі 96070,00 грн.

Розмір інфляційних втрат, визначений позивачем, становить 3481297,99 грн., нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо актів приймання-передачі природного газу за період з 01.09.2014 р. до 29.02.2016 р. на суму 173935,10 грн. в сумі 166223,71 грн., з 01.03.2016 р. до 31.03.2017 р. на суму 139090,35 грн. в сумі 66797,72 грн., з 01.09.2014 р. до 31.03.2017 р. на суму 959265,58 грн. в сумі 921013,93 грн., з 01.09.2014 р. до 31.03.2017 р. на суму 1150286,33 грн. в сумі 1102213,11 грн., з 01.09.2014 р. до 31.03.2017 р. на суму 1148966,10 грн. в сумі 1189268,92 грн., з 01.04.2017 р. до 30.04.2017 р. на суму 1083445,61 грн. в сумі 20454,43 грн., з 01.05.2017 р. до 30.06.2017 р. на суму 504270,70 грн. в сумі 15326,17 грн.

Згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, з урахуванням здійснення часткової оплати 16.03.2016 р. за поставлений у квітні 2013 року природний газ на суму 34844,75 грн., вірний розмір інфляційних втрат становить 2916474,58 грн., у тому числі -

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.09.2014 - 31.03.2017 139090.35 1.851 118391.68 257482.03 01.09.2014 - 31.03.2017 959265.58 1.851 816512.91 1775778.49 01.09.2014 - 31.03.2017 1150286.33 1.851 979107.00 2129393.33 01.09.2014 - 31.03.2017 1148966.10 1.851 977983.24 2126949.34 01.04.2017 - 30.04.2017 1083445.61 1.009 9751.01 1093196.62 01.05.2017 - 30.06.2017 504270.70 1.029 14728.74 518999.44 Поряд з цим, відповідач у своїх доповненнях до пояснень просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 90% з тих підстав, що зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 р. було прострочено відповідачем з незначним періодом, та що позивач не поніс жодних збитків у зв`язку з вказаним простроченням. Відповідач зазначав, що несвоєчасна оплата за використаний на потреби теплопостачання природний газ, наслідком якої стало нарахування штрафних санкцій, вказаних у позові, виникла внаслідок несвоєчасної сплати бюджетними організаціями за отримані послуги з теплопостачання. Водночас, засновником підприємства є Васильківська міська рада, а отже майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Васильків. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничої діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства. Несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з споживачів. Заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади, є тією об`єктивною обставиною, що і викликає неможливість сплати додаткових сум неустойки. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем додано копії звітів про фінансові результати за 2013 рік та за 2020 рік.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (ч. 3 ст. 216 Господарського кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України сплата суми боргу за грошовим зобов`язанням з урахуванням трьох процентів річних з простроченої суми та інфляційних втрат здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору (ст.ст. 612, 625 Цивільного кодексу України).

При цьому, обсяг такої відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Такої правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 по справі № 902/417/18, в якій зазначено також, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому слід враховувати, що правила ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду № 902/417/18 від 18.03.2020 р.

Однак, у даному випадку, прострочення оплати мало тривалий характер та стосувалося значних сум грошових коштів. Позивачем були нараховані відповідачу 3% річних та інфляційні втрати, які суд дійшов висновку стягнути частково у визначеному судом розмірі, оскільки стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат має компенсаційний характер, і у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору, з іншого боку - не носить ознак каральної санкції, надмірного тягаря для боржника.

Інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляції та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні втрати, нараховані на суму боргу, та проценти річних входять до складу грошового зобов`язання, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат слід відмовити.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.07.2020 р. у справі № 903/125/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» .

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах Трофимчук проти України , Серявін та інші проти України обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до п. 2 ч. 1, п. 3 ч. 4, ч. 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме - в сумі 47751,40 грн., тобто 1,5% від суми 3183426,47 грн. (266951,89 грн. 3% річних + 2916474,58 грн. інфляційних втрат).

Поряд з цим, відповідем було заявлено про поворот виконання рішення у даній справі № 911/19/19, в обґрунтування якої відповідач зазначив наступне.

На виконання рішення господарського суду Київської області від 23.04.2019 р., залишеного в силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 р., у даній справі № 911/19/19 було видано наказ про стягнення з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» загалом 3780106,58 грн. (266951,89 грн. 3% річних, 3457291,05 грн. втрат від інфляції, а також 55863,64 грн. судового збору).

12.06.2020 р. заступником начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за вказаним наказом було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП № 62329865). 15.06.2020 р. КП «Васильківтепломережа» звернулось до Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із заявою про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Київської області № 911/19/19 від 06.11.2019 р. на підставі п. 10 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» . 16.06.2020 р. заступником начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій відповідно до пункту 10 частини 1 ст. 34, ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» , у зв`язку з чим АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду Київської області зі скаргою на рішення та дії виконавця.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.07.2020 р. скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» було задоволено частково, а саме - визнано неправомірними дії заступника начальника Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кияниці Л.С. з винесення 16.06.2020 р. постанови про зупинення вчинення виконавчих дій в частині стягнення судового збору в межах виконавчого провадження ВП № 62329865. 05.08.2020 р. КП «Васильківтепломережа» сплатило в повному обсязі на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» суму судового збору в розмірі 55863,64 грн. по справі № 911/19/19 в межах виконавчого провадження ВП № 62329865. 13.11.2020 р. старшим державним виконавцем Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального управління Міністерства юстиції (м. Київ) винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» , у зв`язку зі скасуванням рішення, яке підлягало виконанню.

З огляду на викладене, відповідач просить в поворот виконання рішення господарського суду Київської області від 23.04.2019 р. у даній справі № 911/19/19 стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа» 55863,64 грн. судового збору.

Факт сплати відповідачем за наказом у даній справі 55863,64 грн. судового збору позивачем не заперечувався.

Відповідно до ч. 2 ст. 333 Господарського процесуального кодексу України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо при новому розгляді справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Згідно з ч.ч. 5, 6 ст. 333 ГПК України питання про поворот виконання рішення суд вирішує за наявності відповідної заяви сторони. До заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуту за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним або приватним виконавцем.

У п. 3.2 рішення № 13-рп/2011 Конституційного Суду України від 02.11.2011 р. у справі № 1-25/2011 зазначено, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна і виконання дій) відпала.

Як встановлено судом, матеріали справи містять докази виконання наказу господарського суду Київської області від 06.11.2019 р. у даній справі № 911/19/19 в частині оплати 05.08.2020 р. КП «Васильківтепломережа» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» суми судового збору в розмірі 55863,64 грн. в межах виконавчого провадження ВП № 62329865.

За результатами надання правової оцінки вимогам КП «Васильківтепломережа» про поворот виконання рішення, а також враховуючи вищенаведені приписи чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для здійснення повороту виконання рішення господарського суду Київської області від 23.04.2019 р. у справі № 911/19/19 в частині стягнення з АТ «НАК «Нафтогаз України» на користь КП «Васильківтепломережа» грошових коштів у розмірі 8112,24 грн. судового збору як різниці між сумою, стягнутою з КП «Васильківтепломережа» на виконання рішення господарського суду Київської області від 23.04.2019 р. у справі № 911/19/19 (55863,64 грн.), та сумою ухваленого до стягнення судового збору з КП «Васильківтепломережа» при даному новому розгляді справи (47751,40 грн.).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 333 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, будинок 60-А, код 31916457) на користь Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 266951 (двісті шістдесят шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят одну) грн. 89 коп. 3% річних, 2916474 (два мільйони дев`ятсот шістнадцять тисяч чотириста сімдесят чотири) грн. 58 коп. інфляційних втрат.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. У поворот виконання рішення від 23.04.2019 р. у даній справі стягнути з Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) на користь Комунального підприємства «Васильківтепломережа» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, будинок 60-А, код 31916457) 8112 (вісім тисяч сто дванадцять) грн. 24 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28.01.2021 р.

Суддя В.М. Бабкіна

Дата ухвалення рішення18.01.2021
Оприлюднено29.01.2021

Судовий реєстр по справі —911/19/19

Ухвала від 12.10.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Ухвала від 26.08.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Ухвала від 15.07.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Постанова від 28.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 21.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 16.03.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Рішення від 18.01.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 17.12.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 19.11.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 20.10.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні