Постанова
від 28.04.2021 по справі 911/19/19
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2021 р. Справа№ 911/19/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Коваленко С.В.

від відповідача: Крикунов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

Комунального підприємства "Васильківтепломережа" та Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Київської області від 18.01.2021 (повний текст складено та підписано 28.01.2021)

у справі № 911/19/19 (суддя Бабкіна В.М.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Васильківтепломережа"

про стягнення 267 186,15 грн. 3 % річних, 3 481 297, 99 грн. інфляційних втрат

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач; АТ НАК Нафтогаз України ) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (далі по тексту - відповідач; КП Васильківтепломережа ) про стягнення 267 186,15 грн. 3% річних та 3 481 297, 99 грн. інфляційних втрат.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу від 28.12.2012 № 13/3528-БО-17 в частині своєчасної оплати спожитого у 2013 році газу.

Матеріально-правовою підставою позову визначені норми статей 11, 16, 509, 526, 530, 612, 655, 625 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), статей 20, 173, 174, 175, 193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України).

Історія справи та короткий зміст судових рішень

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Київської області від 23.04.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 24.09.2019 у даній справі позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 266 951, 89 грн - 3 % річних, 3 457 291,05 грн. втрат від інфляції, а також 55 863, 64 грн судового збору; в задоволенні решти вимог відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2020 у даній справі за результатами розгляду касаційної скарги Комунального підприємства "Васильківтепломережа" зазначені судові рішення були скасовані, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Київської області.

Підставою для скасування судових рішень став висновок Верховного Суду про порушення судами норм процесуального права, яке полягало в неналежному дослідженні зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для вирішення цього спору, а також у ненаданні їм належної правової оцінки.

Направляючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції констатував відсутність в текстах судових рішень висновків з таких питань: за який період прострочення та на які суми заборгованості за договором позивачем при зверненні з позовом у цій справі нараховано 3 % річних та інфляційні втрати; яка саме сума заборгованості за договором та коли саме була погашена відповідачем власними коштами та якими доказами це підтверджується; яка сума заборгованості була погашена відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків; яка саме сума заборгованості була сплачена відповідачем до набрання чинності Законом.

За результатами нового розгляду справи, 18.01.2021 господарським судом Київської області ухвалено рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з КП Васильківтепломережа на користь АТ НАК Нафтогаз України 266 951 грн 89 коп 3 % річних, 2 916 474 грн 58 коп інфляційних втрат, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При прийнятті зазначеного рішення судом враховано норми Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , який набрав чинності 30.11.2016 та встановлено, що позивачем помилково нараховано 3 % річних на суму заборгованості, погашеної до зазначеної дати, а також проведено власний перерахунок сум інфляційних втрат.

Короткий зміст апеляційних скарг та їх доводів.

Частково не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 18.01.2021, АТ НАК Нафтогаз України звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні інфляційних втрат в розмірі 564 823, 41 грн, 3 % річних в розмірі 234, 26 грн та ухвалити у цій частині нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути вказані суми з відповідача.

Апеляційна скарга позивача обґрунтована тим, що судом першої інстанції було невірно визначено інфляційне збільшення та не враховано, що нарахуванню згідно інфляційних процесів підлягають не тільки основна сума боргу, а й суми, на які він збільшився за попередні періоди внаслідок інфляційних процесів, посилаючись при цьому на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19.

Також до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою на вказане судове рішення звернулось КП Васильківтепломережа , в якій просить його скасувати частково та ухвалити нове рішення з урахуванням контррозрахунку, відповідно до якого, належний розмір інфляційних втрат складає 73 658, 47 грн, трьох процентів річних - 296 618, 43 грн.

Апеляційна скарга відповідача обґрунтована тим, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних має здійснюватись на суму заборгованості за період з 30.11.2016 по 17.11.2017, тобто з моменту набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , положення якого не були враховані судом першої інстанції при ухваленні судового рішення. Нарахування позивачем інфляційних втрат і 3 % річних на заборгованість, що була погашена до набрання чинності вказаним Законом, відповідач вважає неправомірним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021 справу № 911/19/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Владимиренко С.В., Демидова А.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 за клопотаннями сторін поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Київської області від 18.01.2021, відкрито апеляційне провадження у справі № 911/19/19, розгляд апеляційних скарг призначено на 21.04.2021; зупинено дію оскарженого судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 розгляд справи відкладено на 28.04.2021.

У судове засідання 28.04.2021 з`явилися представники позивача та відповідача, які підтримали доводи апеляційних скарг та просили їх задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

28.12.2012 між АТ НАК Нафтогаз України (продавець) та КП Васильківтепломережа (покупець) було укладено договір № 13/3528-БО-17 купівлі-продажу природного газу, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, або/та природний газ, видобутий на території України, підприємствами які не підпадають під дію ст. 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.

Продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов`язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п. 3.1, 3.4 договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1 договору).

Додатковою угодою № 1 від 20.08.2013 до договору було змінено ціну за 1 000 куб. метрів природного газу.

Додатковою угодою № 2 від 01.11.2013 до договору було змінено кількість газу, яка передається покупцеві.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за період січень - квітень 2013 року та жовтень - грудень 2013 року продавець передав покупцю природний газ на загальну суму 12 640 386, 02 грн, що сторонами у справі не заперечується.

Оскільки відповідач сплачував за газ, спожитий у 2013 році, несвоєчасно та з порушенням встановлених договором строків, у 2014 році позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4090/14, яке набрало законної сили, стягнуто з КП "Васильківтепломережа" на користь АТ НАК Нафтогаз України 7 338 098, 94 грн основного боргу, 920 161, 99 грн пені, 1 490 512, 11 грн інфляційних втрат, 443 291, 83 грн 3 % річних.

14.10.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем укладено договір № 787/30 про організацію взаєморозрахунків, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 та п. 2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором №13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 4 575 374, 28 грн.

18.12.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір № 544/375-в, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядком та умовами надання у 2015 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 346 537, 50 грн.

18.12.2015 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір № 515/375-в, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, визначеною п. 16 ст. 14 та ст. 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" і Порядком та умовами надання у 2015 році субвенції з державного бюджету. Договором врегульовано процес погашення заборгованості за договором № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 2 641 810, 77 грн.

09.11.2017 між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Фінансовим управлінням Васильківської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою, відповідачем, позивачем, ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір № 107/332-в, за умовами якого предметом договору є організація проведення сторонами взаєморозрахунків за субвенцією з державного бюджету місцевим бюджетам, передбаченою ст. 31 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" і Порядком та умовами надання у 2017 році субвенції з державного бюджету. Договором, зокрема, врегульовано процес погашення заборгованості за 2013 рік за договором №13/3528-БО-17 від 28.12.2012 у сумі 917 297, 56 грн.

Відповідачем було оплачено поставлений НАК "Нафтогаз України" газ у повному обсязі лише в листопаді 2017 року (за рахунок субвенцій з бюджету та власних коштів), що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за загальний період з 31.01.2013 до 17.11.2017 (т.1, а.с.51, 52).

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача 267 186,15 грн. - 3 % річних та 3 481 297,99 грн. інфляційних втрат, нарахованих за періоди, що не охоплені рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4090/14.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 509 та ст. 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За загальним правилом зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Положеннями ст.ст. 11, 629 ЦК України встановлено, що договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Правовідносини у справі між сторонами виникли на підставі договору постачання природного газу.

Згідно із статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, борг відповідача перед позивачем за поставлений газ згідно договору № 13/3528-БО-17 від 28.12.2012 станом на момент подання позову до суду було погашено повністю, однак з порушенням строків, встановлених договором.

Обґрунтовуючи свої заперечення проти позову відповідач посилається на те, що позивач нарахував штрафні санкції на заборгованість, яка була погашена до набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії № 1730, тоді як ч. 3 ст. 7 зазначеного Закону передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Серед іншого, відповідач зазначає, що саме такої позиції дотримується і Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 15/5005/153/2012 та у постанові від 30.11.2018 у справі № 904/990/18. Поряд з цим, відповідач надав до суду контррозрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму заборгованості 4 314 905, 92 грн за період з 30.11.2016 по 17.11.2017, відповідно до якого суми 3 % річних та інфляційних втрат становлять відповідно 73 658,47 грн. та 296 618, 43 грн.

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу за договором № 13/3528-БО-17 продавець передав покупцю природного газу на загальну суму 12 640 386, 02 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 11.11.2014 у справі № 911/4090/14 було стягнуто з відповідача на користь позивача 7338098,94 грн. основного боргу, 920 161,99 грн пені, 1 490 512, 11 грн. інфляційних втрат та 443 291, 83 грн 3 % річних за зобов`язаннями січня-квітня, жовтня-грудня 2013 року станом на 31.08.2014.

У справі, що розглядається, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних та інфляційні втрати за період, який не охоплюється періодом, заявленим у справі № 911/4090/14, тобто з 01.09.2014 по 19.07.2017.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснював розрахунки за використаний природний газ власними коштами та на підставі договорів про організацію взаєморозрахунків.

Так, загальна сума коштів, що була профінансована державою за договором складає 7 563 722, 55 грн, а загальна сума власних коштів, сплачених відповідачем на рахунок позивача за спірним договором становить 5 076 663, 47 грн, що сторонами не заперечується.

При цьому, із розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум вбачається, що на кошти, сплачені на підставі зазначених договорів про організацію взаєморозрахунків, 3 % річних та інфляційні втрати не нараховувалися.

Водночас з наявного у матеріалах справи розрахунку 3 % річних вбачається, що розмір 3 % річних було визначено позивачем у сумі 267 186, 15 грн, нараховані на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо кожного акта приймання-передачі природного газу окремо, у тому числі з 25.12.2015 до 10.04.2017 в сумі 5 630, 20 грн, з 01.09.2014 до 10.04.2017 в сумі 75 059, 24 грн., з 01.09.2014 до 24.04.2017 в сумі 90 426,71 грн., з 01.09.2014 до 18.07.2017 в сумі 96 070,00 грн.

30.11.2016 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною 1 статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Частиною третьою статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення. Передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Таким чином, частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено можливість уникнення боржником відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання як у спосіб ненарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних, так і у спосіб списання цих нарахувань. Право не нараховувати неустойку, інфляційні втрати, відсотки річних не ставиться в залежність від будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства № 168 від 10.07.2017 відповідача було включено до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії.

Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії не змінює строк виконання зобов`язання, встановленого сторонами у договорі. Оскільки станом на час набрання чинності цим Законом (30.11.2016) заборгованість не була сплачена відповідачем, тому нарахування виплат, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, слід здійснювати з наступного дня коли зобов`язання мало бути виконане. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 926/34/19.

Враховуючи, що відповідач здійснив часткову оплату 16.03.2016 за поставлений у квітні 2013 року природний газ на суму 34 844,75 грн, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку, що позивачем було помилково нараховано 3 % річних на кошти, сплачені відповідачем до 30.11.2016 - дати набрання чинності Законом, за актом квітня 2013 року, у зв`язку з чим розмір 3 % річних, який є обґрунтованим, становить 266 951, 89 грн., у тому числі - з 25.12.2015 до 10.04.2017 в сумі 5 395, 94 грн., з 01.09.2014 до 10.04.2017 в сумі 75 059, 24 грн., з 01.09.2014 до 24.04.2017 в сумі 90 426,71 грн, з 01.09.2014 до 18.07.2017 в сумі 96 070, 00 грн.

Розмір інфляційних втрат, що визначений позивачем, становить 3 481 297, 99 грн, нарахованих на заборгованість відповідача, з урахуванням часткових оплат щодо актів приймання-передачі природного газу за період з 01.09.2014 до 29.02.2016 на суму 173 935, 10 грн. в сумі 166 223,71 грн., з 01.03.2016 до 31.03.2017 на суму 139 090,35 грн. в сумі 66 797,72 грн., з 01.09.2014 до 31.03.2017 на суму 959 265,58 грн. в сумі 921 013, 93 грн., з 01.09.2014 до 31.03.2017 на суму 1 150 286, 33 грн. в сумі 1 102 213, 11 грн., з 01.09.2014 до 31.03.2017 на суму 1 148 966, 10 грн. в сумі 1 189 268, 92 грн., з 01.04.2017 до 30.04.2017 на суму 1 083 445, 61 грн. в сумі 20 454,43 грн., з 01.05.2017 до 30.06.2017 на суму 504 270,70 грн. в сумі 15 326, 17 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи частково у задоволенні стягнення інфляційних втрат, зазначив, що згідно з арифметичним розрахунком, здійсненим судом, з урахуванням часткової оплати 16.03.2016 за поставлений у квітні 2013 року природний газ на суму 34 844,75 грн, вірний розмір інфляційних втрат становить 2 916 474, 58 грн, згідно таблиці, що наведена у судовому рішенні, з якої вбачається, що судом було здійснено перерахунок інфляційних втрат на суму боргу, що залишалася несплаченою станом на 30.11.2016 - день набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії .

Колегія вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо порядку нарахування інфляційних втрат на суму несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання з огляду на таке.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), в якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання, то їх нарахування за наступний період необхідно здійснювати позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.

Наведених висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №905/600/18.

Питання щодо розрахунку інфляційних втрат також було предметом розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19, за наслідками розгляду якої в постанові від 26.06.2020 викладено правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). Подальший розрахунок інфляційних втрат здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемноження на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Утім у справі, що розглядається, суд першої інстанції під час здійснення перерахунку інфляційних втрат не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18 та від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат як компенсацію за знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових рішень про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Як зазначалося вище, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 зазначено, що нарахування інфляційних втрат за наступний період з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця є обґрунтованим, оскільки інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 викладений правовий висновок про те, що при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення , приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу.

Утім суд першої інстанції у справі, що розглядається, не звернув уваги на те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням саме збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця з урахуванням раніше стягнутих втрат від інфляції.

Правовідносини у справах №№ 905/600/18, 905/21/19 є подібними. Розходження у деяких деталях цих справ не може впливати на висновок про подібність правовідносин з огляду на те, що в цих справах для вирішення питання про правомірність стягнення інфляційних втрат необхідно було дослідити питання щодо порядку здійснення нарахування інфляційних втрат, а саме чи потрібно включати до суми боргу за кожний розрахунковий місяць суму боргу з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, зменшену на суму погашення заборгованості у розрахунковому місяці.

У розрахунку суду першої інстанції (таблиці) за зобов`язаннями квітня 2013 року за період з 01.09.2014 по 31.03.2017 на суму боргу 139 090, 35 грн, судом першої інстанції помилково зазначено інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 118 391,68 грн і визначено суму боргу з врахуванням індексу інфляції 257 482, 03 грн, у той час коли сума 257 482, 03 грн є сумою боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попереднього періоду. При цьому інфляційне збільшення становить 106 466, 58 грн.

Отже, інфляційне збільшення заборгованості за зобов`язаннями квітня 2013 року становить 106 466, 58 грн, сума боргу становить 139 090, 35 грн, з урахуванням цього інфляційного збільшення сума боргу, на яку мають бути нараховані інфляційні втрати становить 245 556, 93грн.

Розрахунок наступний:

сума боргу за розрахунковий період з 01.09.2014 по 31.03.2017 становитиме: 139 090, 35 грн + 106 466, 5 8грн = 245 556, 93грн * 185,1 = 454 525, 88 грн - 245 556, 93 = 208 968, 95 грн. Отже підлягають стягненню інфляційні нарахування за зобов`язаннями квітня 2013 року у сумі 208 968, 95 грн.

За зобов`язаннями жовтня 2013 року станом на 30.11.2016 - день набрання чинності Законом № 1730 була несплаченою сума боргу - 959 265, 58 грн. Так, у розрахунку суду (таблиці) за зобов`язаннями жовтня 2013 року за період з 01.09.2014 по 31.03.2017 на суму боргу 959 265, 58 грн, судом першої інстанції помилково зазначено інфляційне збільшення суми боргу 816 512,91 грн і визначено суму боргу з урахуванням індексу інфляції 1 775 778,49 грн (959 265, 58 + 816 512, 91). При цьому інфляційне збільшення інфляційне збільшення становить 122 771, 15 грн.

Отже, інфляційне збільшення заборгованості за зобов`язаннями жовтня 2013 року становить 122 771,15 грн, сума боргу - 959 265, 58 грн, з урахуванням цього інфляційного збільшення сума боргу, на яку мають бути нараховані інфляційні втрати становить 1 082 036,73 грн.

Розрахунок інфляційних втрат жовтня 2013 року наступний:

сума боргу за розрахунковий період з 01.09.2014 по 31.03.2017 становитиме: 959 265,58грн + 816 512,91 грн = 1 082 036,73 грн * 185,1 = 2 003 050,66 грн - 959 265,58 = 921 013,93 грн. Отже підлягають стягненню інфляційні нарахування за зобов`язаннями жовтня 2013 року у сумі 921 013,93 грн.

За зобов`язаннями листопада 2013 року станом на 30.11.2016 - день набрання чинності Законом № 1730 була несплаченою сума боргу - 1 150 286,33 грн. Так, у розрахунку суду (таблиці) за зобов`язаннями листопада 2013 року період з 01.09.2014 по 31.03.2017 на суму боргу 1 150 286, 33 грн, судом першої інстанції помилково зазначено інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 979 107,00 грн і визначено суму боргу з врахуванням індексу інфляції 2 129 393,33 грн (1 150 286, 33 + 979 107, 00). При цьому інфляційне збільшення становить 144 629, 02 грн.

Отже, інфляційне збільшення заборгованості за зобов`язаннями листопада 2013 року становить 144 629,02 грн, сума боргу - 1 150 286,33 грн, з урахуванням цього інфляційного збільшення сума боргу, на яку мають бути нараховані інфляційні втрати становить 1 294 915, 35 грн.

Розрахунок інфляційних втрат листопада 2013 року наступний:

сума боргу за розрахунковий період з 01.09.2014 по 31.03.2017 становитиме: 1 150 286, 33 грн + 144 629, 02 грн = 1 294 915,35 грн * 185,1 = 2 397 128, 46 грн - 1 150 286, 33 = 1 102 213,11 грн. Отже підлягають стягненню інфляційні нарахування за зобов`язаннями листопада 2013 року у сумі 1 102 213,11 грн.

За зобов`язаннями грудня 2013 року станом на 30.11.2016 - день набрання чинності Законом № 1730 була несплаченою сума боргу - 1 148 966, 10 грн. Так, у розрахунку суду першої інстанції (таблиці) за зобов`язаннями грудня 2013 року - період з 01.09.2014 по 31.03.2017 на суму боргу 1 148 966, 10 грн, судом першої інстанції помилково зазначено інфляційне збільшення суми боргу 977 983, 24 грн і визначено суму боргу з урахуванням індексу інфляції 2 126 949,34 грн (1 148 966, 10 + 977 983, 24). При цьому інфляційне збільшення становить 248 225, 21 грн.

Отже, інфляційне збільшення заборгованості за зобов`язаннями грудня 2013 року становить 248 225,21 грн, сума боргу - 1 148 966,10 грн, з урахуванням цього інфляційного збільшення сума боргу, на яку мають бути нараховані інфляційні втрати становить 1 397 191, 31 грн.

Розрахунок інфляційних втрат грудня 2013 року на суму боргу 1 397 191, 31 грн наступний:

сума боргу за розрахунковий період з 01.09.2014 по 31.03.2017 становитиме: 1 148 966, 10 грн + 248 225, 21 грн = 1 397 191, 31 грн * 185,1 = 2 586 460, 23 грн - 1 148966,10 = 1 189 268,92 грн.

25.04.2017 відповідачем було зменшено суму боргу на 65 520, 49 грн відповідно підлягають нарахуванню інфляційні втрати на суму боргу зменшену на 65 520, 49 грн, яка становить 1 083 445,61 грн.

Сума боргу за розрахунковий період з 01.04.2017 по 30.04.2017 становитиме: 1 083 445, 61 грн + 1 189 268, 92 грн (інфляційне збільшення минулого періоду) = 2 272 714, 53 грн * 100,9 = 2 293 168,96 грн - 2 272 714,53 = 20 454, 43 грн; 22.05.2017, 25.05.2017 відповідачем було зменшено суму боргу на 429 236, 49 грн + 149 938, 48 грн відповідно підлягають нарахуванню інфляційні втрати на суму боргу зменшену на 579 174, 91 грн, яка становить 504 270, 70 грн.

Сума боргу за розрахунковий період з 01.05.2017 по 30.06.2017 становитиме: 504 270, 70 грн + 20 454, 43 грн (інфляційне збільшення минулого періоду) = 524 725, 13 грн * 102, 9 = 540 051, 30 грн - 524 725,13 = 15 326,17 грн.

Таким чином, підлягають стягненню інфляційні нарахування за зобов`язаннями за грудень 2013 року у розмірі 1 225 049, 52 грн = 1 189 268,92 + 20 454,43 + 15 326, 17.

Отже, враховуючи те, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням саме збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця з урахуванням раніше стягнутих втрат від інфляції, обґрунтованою сумою інфляційних втрат у цій справі в загальному розмірі є 3 457 245, 51 грн (208 968, 95 грн (квітень 2013 року) + 921 013, 93 грн (жовтень 2013 року) + 1 102 213,11 грн (листопад 2013 року) + 1 225 049, 52 грн (грудень 2013 року).

Посилання відповідача в апеляційній скарзі, що нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних має здійснюватись на прострочену суму боргу з 30.11.2016, тобто з дня набрання чинності Законом України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії є помилковим, оскільки відповідно до приписів цього закону інфляційні втрати та три проценти річних нараховуються на несплачену станом на 30.11.2016 суму заборгованості на загальних підставах. Як зазначає сам відповідач в апеляційній скарзі заборгованість була погашена у повному обсязі лише у листопаді 2017 року.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру трьох процентів річних.

Відповідач під час розгляду даної справи просив суд зменшити розмір заявлених до стягнення зокрема трьох процентів річних на 90 % з тих підстав, що зобов`язання за договором купівлі-продажу природного газу №13/3528-БО-17 від 28.12.2012 було прострочено відповідачем з незначним періодом, та що позивач не поніс жодних збитків у зв`язку з вказаним простроченням. Відповідач зазначав, що несвоєчасна оплата за використаний на потреби теплопостачання природний газ, наслідком якої стало нарахування штрафних санкцій, вказаних у позові, виникла внаслідок несвоєчасної сплати бюджетними організаціями за отримані послуги з теплопостачання. Водночас, засновником підприємства є Васильківська міська рада, а отже майно підприємства перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Васильків. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничої діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства. Несвоєчасне погашення заборгованості перед позивачем сталося не з вини відповідача, оскільки єдиним джерелом для оплати за спожитий природний газ є кошти, отримані в якості оплати за спожиту теплову енергію з споживачів. Заборгованість споживачів, за умови невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджені органами державної влади, є тією об`єктивною обставиною, що і викликає неможливість сплати додаткових сум неустойки. На підтвердження скрутного фінансового становища відповідачем додано копії звітів про фінансові результати за 2013 рік та за 2020 рік.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які встановлюють певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Главою 24 ГК України врегульовано загальні засади відповідальності учасників господарських відносин таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово та послідовно звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц та інших.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України.

Так, у вище вказаному пункті зазначене таке: з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника .

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Таким чином, колегія погоджується у цій частині з доводами відповідача, що суд мав би (має право) врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов`язок з виконання умов договору в контексті обставин цієї справи тощо.

Водночас колегія зазначає, що конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання за договором, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов`язання зі сплати трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату трьох процентів річних є додатковою до основної вимогою.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи у цій частині наведеного у повній мірі не врахував.

Беручи до уваги те, що відповідач повністю розрахувався за спожитий у 2013 році газ за рахунок як власних коштів, так і субвенцій з бюджету, враховуючи кризові явища у вітчизняній економіці, зважаючи на специфіку діяльності відповідача, його фінансовий стан, а також те, що відповідачем є комунальне підприємство, з метою виконання судового рішення, колегія вирішила зменшити розмір трьох процентів річних на 90 % до 26 695, 19 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч.ч. 1, 4 ст. 277 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що доводи, викладені скаржниками у апеляційних скаргах, знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим, апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, а оскаржене рішення суду першої інстанції - зміні.

Судові витрати.

Відповідно до частин 4 та 14 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню частково, а прийняте у справі судове рішення суду першої інстанції підлягає зміні, враховуючи часткове задоволення позову, судові витрати позивача за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо судових витрат за розгляд апеляційної скарги відповідача суд зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Васильківтепломережа" задовольнити частково.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Комунальне підприємство "Васильківтепломережа".

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі № 911/19/19 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду Київської області від 18.01.2021 у справі № 911/19/19 викласти в такій редакції:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, будинок 60-А, код 31916457) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 26 695, 19 грн (двадцять шість тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень дев`ятнадцять копійок) 3 % річних, 3 457 245, 51 грн (три мільйони чотириста п`ятдесят сім тисяч двісті сорок п`ять гривень п`ятдесят одна копійка) інфляційних втрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Комунального підприємства "Васильківтепломережа" (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, будинок 60-А, код 31916457) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код 20077720) 12 167, 34 грн (дванадцять тисяч сто шістдесят сім гривень тридцять чотири копійки) судового збору за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/19/19 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 30.04.2021.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова

Дата ухвалення рішення28.04.2021
Оприлюднено05.05.2021

Судовий реєстр по справі —911/19/19

Ухвала від 12.10.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Ухвала від 26.08.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Ухвала від 15.07.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Булгакова І.В.

Постанова від 28.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 21.04.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Ухвала від 16.03.2021

Господарське

Північний апеляційний господарський суд

Ходаківська І.П.

Рішення від 18.01.2021

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 17.12.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 19.11.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

Ухвала від 20.10.2020

Господарське

Господарський суд Київської області

Бабкіна В.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні