Постанова

від 21.01.2021 по справі 619/2444/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

21 січня 2021 року

м. Київ

справа № 619/2444/17

провадження № 61-2524св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: Проходівська сільська рада Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє від свого імені та імені малолітніх дітей: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

третя особа - служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 серпня 2019 року у складі судді Кононихіної Н. Ю. та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Коваленко І. П., Овсяннікової А. І., Сащенко І. С.,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись з позовом до Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , яка діє від свого імені, а також від імені малолітніх дітей: ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , ОСОБА_8 , третя особа - служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністраціїХарківської області, про укладення договору найму житла та визнання права користування квартирою.

Позов мотивований тим, що 05 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено шлюб. ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_9 . З ОСОБА_9 був укладений договір найму жилого приміщення - квартири, за адресою: АДРЕСА_1 , на ім`я ОСОБА_9 відкрито особовий рахунок, він є основним наймачем спірної квартири. У вказаній квартирі позивачі та ОСОБА_9 проживали однією сім`єю з 2007 року, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Окрім ОСОБА_9 в квартирі також були зареєстровані відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , які фактично в квартирі не проживали з 2003 року, однак, реєстрацію місця проживання за цією адресою зберігали. ОСОБА_9 , як основний наймач житла, неодноразово намагався зареєструвати місце проживання позивачів в спірній квартирі, однак не зміг цього зробити у встановленому порядку, оскільки не зміг отримати згоди відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . На час вселення до квартири позивачка ОСОБА_2 була неповнолітньою. Позивачі вселилися до спірної квартири як члени сім`ї наймача (дружина та донька). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер. Оскільки відповідно до статті 61 Житлового кодексу договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем і наймачем, та враховуючи, що ОСОБА_1 не зареєстрована у спірній квартирі через відсутність згоди відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , поновлення прав позивачів можливе лише в судовому порядку.

Просили:

визнати ОСОБА_1 наймачем квартири за адресою: АДРЕСА_1 ., замість попереднього наймача ОСОБА_9 ;

визнати за ОСОБА_2 право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 01 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Проходівської сільської ради Дергачівського району Харківської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від імені яких малолітніх діє законний представник ОСОБА_10 , третя особа: служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, про укладення договору найму житла та визнання право користування квартирою, відмовлено у повному обсязі.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов до висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що позивачі не довели заявлені позовні вимоги. Позивачі не надали належні та допустимі докази на підтвердження факту їх вселення до спірної квартири у встановленому законом порядку та їх постійного проживання в ньому. Відповідачі правомірно користуються спірним житлом. Визнання права користування спірною квартирою за позивачами прямо порушує права дітей на житло, передбачені чиним міжнародним та національним законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди порушили норми Сімейного кодексу України та Житлового кодексу УРСР. Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання про повторний допит свідка. Питання правомірності користування відповідачами спірною квартирою не було ні предметом, ні підставою позову. Рішення судів не мотивовані, не викликають переконання в їх законності, не надають відповіді на аргументи позивачів.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_4 , подали відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_12 , у якому просять касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що за час життя ОСОБА_9 не здійснив жодних заходів для вселення в спірну квартиру ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Спірна квартира не була місцем постійного проживання позивачів. Набуття позивачами права користування спірною квартирою призвело б до порушення житлових прав відповідачів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 619/2444/17, витребувано справу з суду першої інстанції.

У лютому 2020 року матеріали цивільної справи № 619/2444/17 надійшли до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460- IX , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що квартира АДРЕСА_2 перебуває на балансі і обслуговуванні КП Проходівське джерело , яке є комунальною власністю Проходівської сільради Дергачівського району Харківської області. Квартира не приватизована.

Власником будинку, де розташована спірна квартира є Проходівська сільрада Дергачівського району Харківської області.

Відповідальним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . На його ім`я було відкрито особовий рахунок.

У спірній квартирі також зареєстровані в якості членів сім`ї наймача: з 1989 року - ОСОБА_3 , 1973 року народження, колишня дружина ОСОБА_9 - шлюб розірвано; з 1990 року - ОСОБА_10 , 1990 року народження, дочка наймача, з 1991 року - ОСОБА_4 , 1991 року народження, дочка наймача, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , онук наймача, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онука наймача, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , онук наймача.

Згідно довідок Проходівскої сільради Дергачівського району Харківської області від 19 грудня 2003 року, від 19 січня 2007 року у квартирі АДРЕСА_3 - члени сім`ї наймача ОСОБА_13 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 не проживали у період з червня 2003 року по січень 2007 року.

ОСОБА_14 , ОСОБА_4 сплачували рахунки і комунальну заборгованість за користування холодною водою, каналізацією, квартирну плату, тверді побутові відходи з березня 2007 року по серпень 2017 року, комунальна заборгованість відсутня.

05 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 укладено шлюб.

ОСОБА_2 є донькою ОСОБА_9

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані в якості членів сім`ї по АДРЕСА_4 у квартирі їх матері та бабусі.

Згідно Договору оренди квартири від 24 серпня 2017 року ОСОБА_2 орендувала квартиру з меблями та побутовою технікою у АДРЕСА_5 у період 24 серпня 2017 по 20 лютого 2018 року.

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Таким чином, в судовому порядку підлягає захисту лише наявне в особи право.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили укласти договір найму та визнати право користування квартирою.

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Житлові правовідносини щодо забезпечення прав громадян на житло, належне використання і схоронність житлового фонду встановлені ЖК Української РСР.

Відповідно до статті 5 ЖК Української РСР державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих Рад народних депутатів (житловий фонд місцевих Рад) та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Підстави та порядок надання жилих приміщень у будинках державного та громадського житлового фонду передбачені главою 1 розділу III ЖК Української РСР.

У постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 зроблено висновок, що у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (частини перша та друга статті 64 ЖК УРСР). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК УРСР). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, суд повинен з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічний по суті висновок зроблено у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року у справі № 438/271/17 (провадження № 61-43019св18).

Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спірній квартирі зареєстровані не були, зареєстровані за іншою адресою, належних доказів на отримання письмової згоди наймача на їх вселення до житлового приміщення не надали.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку.

Встановивши, що позивачі не довели факту набуття права на користування спірним жилим приміщенням, вселення до спільного житлового приміщення саме на умовах постійного проживання однією сім`єю з наймачем, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення постановлені без додержанням норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) , 401, 409, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 01 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. Ю. Тітов