Постанова

від 19.01.2021 по справі 385/979/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

19 січня 2021 року м. Кропивницький

справа № 385/979/20

провадження № 22-ц/4809/321/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах головуючого судді Чельник О.І., суддів Єгорової С.М., Черненка В.В.,

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми),

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2020 року у складі судді Ханас М.М.,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Гайворонського районного суду Кіровоградської області із позовною заявою до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про зняття арешту з майна, в якому просила зняти арешт з усього майна та заборону на його відчуження, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який накладений постановою від 26.08.2004 року серії АА №171869, виданою ВДВС Ковпаківського районного управління юстиції, відомості про реєстрацію: Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 1266295, реєстратор Друга Сумська державна нотаріальна контора, Сумський міський нотаріальний округ.

В обґрунтування доводів позовної заяви зазначала, що у січні 2018 року при реєстрації договору оренди земельної ділянки, яка належить їй на праві власності, від державного реєстратора їй стало відомо, що на все належне їй нерухоме майно зареєстровані обтяження речових прав. Зазначала, що не була боржником у жодній справі та на її майно не накладався арешт. Вважає відповідача - ОСОБА_1 своєю однофамілицею, на майно якої і було накладено арешт. На її запит до Ковпаківського ВДВС у місті Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) вона отримала відповідь про те, що за виконавчим провадженням від 26.08.2004 року боржником є відповідач у справі, копію постанови про арешт майна боржника надати немає можливості, оскільки строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки.

Крім того, 31.08.2020 року нею отримано відповідь від 19.08.2020 року № 4548/01/16 на запит від Сумської міської державної нотаріальної контори Сумської області про те, що відповідач ОСОБА_1 дійсно є однофамілицею позивача та долучено копію постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження серії АА № 568899.

Вважає, що позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2020 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Ковпаківський відділ державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми), про зняття арешту з майна закрито. Повернуто ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840,80 грн, сплачений згідно з квитанцією від 04.09.2020 року №74155.

Закриваючи провадження у справі, суд дійшов висновку, що даний спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, зокрема, суд роз`яснив позивачу, що спір відноситься до юрисдикції адміністративного суду, визначеного за правилами підсудності згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , в порядку адміністративного судочинства. Оскільки спір виник з публічно-правових відносин, тому належить до юрисдикції адміністративних судів.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду з підстав порушення норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що суд першої інстанції не повинен був застосовувати публічно-правові правовідносини до позову, оскільки позивач мала на меті захистити своє право власності, а тому спір не може відноситися до публічно-правових. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Апеляційне провадження відкрито 21 грудня 2020 року, з повідомленням учасників справи , 29 грудня 2020 призначено розгляд справи на 19 січня 2021 року.

Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 та Ковпаківського ВДВС міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) не надійшов.

У судове засідання апеляційного суду з`явилась позивач ОСОБА_1 , інші учасники справи, повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, тому колегія суддів постановила ухвалу про розгляд справи при даній явці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено і підтверджується письмовими доказами по справі, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є власником земельної ділянки, кадастровий номер 3521181700:02:000:0734, площею 3,092 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Кіровоградська область, Гайворонський район, Жакчицька сільрада, що підтверджується даними Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.07.2020 року, Державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-КР №003878, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02.03.2015 року (а.с.9, 11, 12).

При звернення до державного реєстратора прав на нерухоме майно Центру надання адміністративних послуг Гайворонської районної державної адміністрації Кіровоградської області Здержко А.М. з приводу реєстрації прав права оренди даної земельної ділянки 02.02.2018 року державним реєстратором було відмовлено у державній реєстрації іншого речового права права оренди земельної ділянки, зареєстрованої за ОСОБА_1 , з огляду на те, що наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, що підтверджується рішенням про відмову у реєстрації іншого речового права, права оренди земельної ділянки від 02.02.2018 року №39486229 та договором оренди земельної ділянки від 26.01.2018 року (а.с.10, 13).

При зверненні позивача до завідувача Сумської міської державної нотаріальної контори з приводу накладеного арешту на майно ОСОБА_1 завідувачем нотаріальної контори було встановлено, що відповідно до постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 21.08.2004 року №АА 568899 арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , яка доводиться однофамілицею позивачці - ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.17).

З постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.08.2004 року серії АА № ї568899 убачається, що державним виконавцем державної виконавчої служби Ковпаківського районного управління юстиції Грищенко Н.М. при примусовому виконанні виконавчого листа від 04.11.2003 №2-4248, виданого Ковпаківським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ Укртелеком 683 грн. 28 коп. боргу та 51 грн. державного мита, накладено арешт на все майно, що належить ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом заборони здійснювати відчуження будь-якого майна, яке їй належить (а.с.18).

З листа від 31.07.2020 року № 98408, виданого начальником Ковпаківського відділу державної виконавчої служби міста Суми Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Д. Мозговим з приводу розгляду заяви позивача про зняття арешту на майно, убачається, що дійсно боржником згідно з постановою про арешт на майно є ОСОБА_1 , причина відсутності коду - інша причина відсутності коду, АДРЕСА_1 . Між тим, у даному листі зазначено, що згідно з Правилами ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями строк зберігання завершених виконавчих проваджень становить 3 роки (а.с.15).

Закриваючи провадження у цій справі суд першої інстанції не врахував роз`яснення, викладені у п.2 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.06.2016 року №5 Про суду практику в справах про зняття арешту з майна , згідно з якими позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Згідно із частинами третьою-п`ятою статті 59 Закону України Про виконавче провадження у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Для визначення юрисдикції цього спору необхідно визначити підстави позову, зміст прав, на захист яких направлено звернення до суду. Якщо підставою позову є неправомірні, на думку позивача, дії органу державної виконавчої служби при накладенні арешту на певне майно, то такий спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо підставою позову є наявність спору про право та/або позивач подає його з метою захисту права власності або іншого речового права, то ці спори мають розглядатися в порядку цивільного/господарського судочинства як такі, що випливають із цивільних правовідносин.

Такий висновок викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі №340/25/19.

Так, підставою цього позову позивачка визначила наявність арешту, помилково накладеного на належне їй на праві власності майно, що перешкоджає їй в реєстрації договору оренди на земельну ділянку. За таких умов позов спрямовано на захист цивільних прав позивачки.

За таких обставин ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі про зняття арешту з майна не можна визнати законною і обґрунтованою.

Враховуючи викладене вище оскаржувана ухвала суду відповідно до п.4 ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 374, 379, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 16 листопада 2020 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 січня 2021 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді С.М. Єгорова

В.В. Черненко