Рішення

від 19.01.2021 по справі 200/6931/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2021 р. Справа№200/6931/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Циганенка А.І., за участі секретаря судового засідання Супрун Г.С., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Стужука О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання неправомірними дій, скасування наказу, попередження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

28 липня 2020 року позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача-1, Державного бюро розслідувань, відповідача-2, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Краматорську, відповіадча-3, виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, про визнання неправомірними дій, скасування наказу, попередження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З урахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач, посилаючись на статті 8, 19, 43, 58 Конституції України, статті 5-1, 40, 49-2, 235 Кодексу законів про працю України, статті 1, 13, 14 Закону України Про Державне бюро розслідувань , статті 1, 2, 3, 5, 17, 87 Закону України Про державну службу , статтю 27 Закону України Про оплату праці позивач просив:

- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14 липня 2020 року №336 Про попередження працівників ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року №336 Про попередження працівників ;

- визнати протиправними дії виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо вручення персонального попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року №10-13-01-15470;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос, підписаний виконуючим обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколовим Олександром Володимировичем, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 17 серпня 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису із припинення державної служби;

- поновити ОСОБА_1 на посаді директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 17 серпня 2020 року;

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2020 року по день прийняття рішення судом по справі;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми за один місяць.

Позов обґрунтований тим, що, по-перше, з 28 грудня 2019 року в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) відсутній керівник державної служби, а виконуючі обов`язки директора є особами начальницького складу ДБР, а не державними службовцями. Таким чином, попередити директорів риторіальних управління Державного бюро розслідувань (далі - ТУ ДБР) про наступне звільнення з державної служби внаслідок скорочення посади державної служби та звільнити їх з державної служби може виключно керівник державної служби в ДБР, який на час звільнення був відсутній. Як наслідок, попередження директорів ТУ ДБР про наступне звільнення з державної служби внаслідок скорочення посад державної служби, а також звільнення директорів ТУ ДБР із державної служби, є протиправним, оскільки здійснене не уповноваженою на це законом особою.

По-друге, відповідно до пункту 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань Кабінет Міністрів України у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом мав вжити заходів, необхідних для реалізації цього Закону; прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не прийняті нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, тому до прийняття таких нормативно-правових актів реалізація Положень цього Закону є неможливою, що прямо зазначено у прикінцевих положеннях Закону.

По-третє, відповідач не повідомив позивача про наявність вимог, яким не відповідав би позивач та/або не надав інших пояснень щодо того, чому посада Директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, позивачу запропонована не була, у зв`язку із чим, відсутність пропонування позивачу посади, яку обіймає позивач, або всіх інших рівнозначних вакантних посад ні у якому разі не може вважатися належним виконанням відповідачами обов`язку щодо вжиття заходів до переведення позивача, як працівника за його згодою на іншу роботу, та є протиправним.

В-четвертих, норми Закону України від 19 вересня 2019 року №117-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади , якими внесені зміни та доповнення до Законів від 17 березня 2011 року № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади та від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу , а саме в частині розширення повноважень суб`єкта призначення щодо звільнення державних службовців з посад державної служби, поставивши під загрозу гарантовані конституційні права на працю відповідної категорії осіб, які були призначені на визначений строк за процедурами до набрання чинності вказаними змінами та доповненнями, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

В-п`ятих, позивач вважає, що відповідачами протиправно не виконано зобов`язання щодо працевлаштування на рівнозначну посаду позивача.

Про очевидну протиправність дій відповідачів по подальшому звільненню позивача свідчить оголошення конкурсу на посаду директора ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську (оголошення про проведення конкурсу від 17 липня 2020 року) при тому, що ця посада не є вакантною, оскільки позивач станом на момент оголошення конкурсу не звільнений та ця посада ні у якому разі не може бути вакантною.

Від Державного бюро розслідувань надійшов відзив на позовну заяву. Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог позивача. У відзиві зазначено, що відповідно до Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань від 3 грудня 2019 року №305-ІХ, який набрав чинності з 27 грудня 2019 року, Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу, Директором та заступниками Директора якого є особи рядового і начальницького складу. В зв`язку з цим, з метою належного виконання покладених на Державне бюро розслідувань завдань щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції, враховуючи єдиноначальність у діяльності Державного бюро розслідувань, визначену підпунктом 8 частини 1 статті 3 Закону України Про Державне бюро розслідувань керівництво територіальних управлінь Державного бюро розслідувань також повинно відноситись до осіб рядового і начальницького складу.

На підставі пунктів 5, 8 частини 1 статті 12, статті 14-2 Закону України Про Державне бюро розслідувань , виконуючим обов`язки Директора полковником Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. прийнято наказ Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних знань за цими посадами від 08 липня 2020 року № 323.

Так, серед посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних знань та цими посадами визначено Директора (граничне спеціальне звання - полковник Державного бюро розслідувань) та Заступника Директора (граничне спеціальне звання - полковник Державного бюро розслідувань).

Наказом Державного бюро розслідувань Про попередження працівників від 14 липня 2020 року № 336 Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань надано вказівку персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17 серпня 2020 року скорочуються, про наступне вивільнення.

Згідно з додатком 6 до наказу Державного бюро розслідувань №336 до Списку працівників територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, зокрема, включена посада ОСОБА_1 : директор Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

У зв`язку із службовою необхідністю виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань надано вказівку керівництву територіальних управлінь Державного бюро розслідувань прибути особисто 16 липня 2020 року на 9:00 до Центрального апарату Державного бюро розслідувань.

16 липня 2020 року ОСОБА_1 прибув до центрального апарату Державного бюро розслідувань, де був ознайомлений з наказом від 14 липня 2020 року № 336.

Того ж дня, Державним бюро розслідувань за підписом в.о. Директора полковника Державного бюро розслідувань Соколова О.В. , складено та вручено ОСОБА_1 Попередження про наступне вивільнення, у зв`язку із скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

Діями відповідачів жодних прав позивача не порушено, оскільки позивач не позбавлений права участі у конкурсі на зайняття зазначених посад на рівних умовах з іншими кандидатами, проте документи для участі у конкурсі ним не подавались.

На спростування доводів позивача, про відсутність повноважень у в.о. Директора Державного бюро розслідувань на звільнення осіб, що є державними службовцями, відповідач зазначає наступне.

До повноважень Директора Державного бюро розслідувань належить, зокрема, призначення та звільнення директорів та заступників директорів територіальних управлінь Державного бюро розслідувань (пункт 9 частини першої статті 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань ).

Будь-яких обмежень по компетенції в.о. Директора щодо повноважень директора не встановлено. Виконуючий обов`язки директора наділений повноваженнями самого Директора.

Заступник Директора Державного бюро розслідувань Соколов О.В. приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань відповідно до положень частини четвертої статті 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань , і в силу вимог частини першої статті 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань наділений дискреційними повноваженнями Директора.

Крім того, відповідач-1 посилається на те, що станом на час прийняття оскаржуваного наказу Законом України Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади від 19.09.2019 №117-ІХ, абзац другий частини третьої статті 87 Закону України Про державну службу виключений, зокрема, виключено норму про те, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Натомість, в Закон України Про державну службу внесені відповідні зміни, зокрема, до статей 22 та 87, якими врегульовано питання звільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України Про державну службу .

Так, частиною 3 статті 87 Закону України Про державну службу (у редакції чинній на час прийняття оскаржуваного наказу Державного бюро розслідувань) встановлено, що державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

Також відповідач наголошує, що статтею 22 Закону України Про державну службу передбачено не обов`язок, а право суб`єкта призначення за власним рішенням у разі реорганізації, ліквідації державного органу і т.п. перевести державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду чи пропонувати іншу рівноцінну посаду державного службовця.

З урахуванням набрання чинності Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань , Державним бюро розслідувань було прийнято рішення здійснювати наступні призначення з обов`язковим проведенням конкурсу, окрім того, враховуючи той факт, що процедури переведення з посад державної служби на посади осіб рядового і начальницького складу законом не передбачено.

Державне бюро розслідувань вважає, що діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначених чинним законодавством, у відповідності до власних процедур . Оскільки дії ДБР по виданню наказу від 14 липня 2020 року № 336 мають правомірний характер, всі інші похідні вимоги також не підлягають задоволенню.

Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у м. Краматорську, поданий відзив на позовну заяву в якому відповідач-2 вважав позовну заяву необґрунтованою з аналогічних підстав, викладених у відзиву на первинну позовну заяву відповідача-1, та у відзиві на позовну заяву (з врахуванням заяви про зміну предмету позову). Відповідач-2 просив відмовити в задоволенні позову.

Виконуючий обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколов О.В. відзиву на позову заяву не подав.

03 серпня 2020 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначений за правилами загального позовного провадження.

17 серпня 2020 року відкладено розгляд справи у зв`язку з карантином, пов`язаним із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19), встановленим Кабінетом Міністрів України.

31 серпня 2020 року у судовому засіданні оголошено перерву до 21 вересня 2020 року.

04 вересня 2020 року від відповідача-1 витребувані докази.

21 вересня 2020 року витребувані докази від Науково-дослідного інституту публічного права та Громадської організації Рада громадського контролю .

21 вересня 2020 року у судовому засіданні продовжено підготовче провадження на 30 днів та оголошено перерву до 05 жовтня 2020 року.

05 жовтня 2020 року замінено первісного відповідача - Державне бюро розслідувань, належним відповідачем - Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Краматорську, в частині позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та призначено підготовче засідання на 05 листопада 2020 року.

05 листопада 2020 року відкладено розгляд справи на 12 листопада 2020 року, у зв`язку поданням позивачем клопотання про відкладення через підозру на COVID-19.

12 листопада 2020 року відкладено розгляд справи у зв`язку з наданим клопотанням від сторін про відкладення розгляду справи.

26 листопада 2020 року закрито підготовче провадження і справа призначена до судового розгляду по суті на 03 грудня 2020 року.

03 грудня 2020 року у судовому засіданні оголошено перерву до 23 грудня 2020 року.

23 грудня 2020 року сторони у судове засідання не прибули, подали заяви про відкладення розгляду справи.

У судових засіданнях, які відбулися 3 грудня 2020 року та 18 січня 2021 року, позивач позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити в повному обсязі. Надав пояснення аналогічні викладеним в заявах по суті справи.

Представник Державного бюро розслідувань у судових засіданнях, які відбулися 3 грудня 2020 року та 18 січня 2021 року, позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

Представники Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, у судовому засіданні, яке відбулося 3 грудня 2020 року, позов не визнали, просили відмовити в його задоволенні, надали пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов.

Виконуючий обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколов О.В. у судові засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, представників відповідачів, дослідивши докази, письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (том 1; а.с.13-16).

28 листопада 2018 року наказом Державного бюро розслідувань №208-ос позивача призначено на посаду директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, як обраного за конкурсом з 29 листопада 2018 року (том 1; а.с. 204).

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця (том 2; а.с. 107).

28 травня 2019 року наказом №142-ос Про присвоєння рангу ОСОБА_1 позивачу присвоєний 4 ранг державного службовця (том 2; а.с. 48).

27 грудня 2019 року указом Президента України №961/2019 Про призначення тимчасово виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктова І.В. була призначена тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань (том 3; а.с. 34).

28 грудня 2019 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №343 Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань (том 2; а.с. 102-103).

02 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №1 Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань (том 2; а.с. 104)

03 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №2 Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02.01.2020 №1 наказ №343 від 28.12.2019 був доповнений пунктом 3: Затвердити порядок зміни категорії посад Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (том 2; а.с. 105-109).

16 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №55-ос Про призначення Бабікова О.П. , яким Бабіков О.П. був прийнятий на посаду першого заступника директора Державного бюро розслідувань (том 1; а.с. 205).

17 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №57-ос Про призначення Соколова О.В. , яким Соколов О.В. був прийнятий на посаду заступника директора Державного бюро розслідувань (том 1; а.с. 206).

16 березня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №35-в Про надання відпусток працівникам , яким Бабікову О.П. першому заступнику директора Державного бюро розслідувань надана відпустка без збереження заробітної плати на 3 календарні дні: з 17 по 19 березня 2020 року (том 3; а.с. 11).

17 березня 2020 року указом Президента України №90/2020 Про призначення І.Венедіктової Генеральним прокурором Венедіктова І.В. була призначена Генеральним прокурором (том 3, а.с. 35).

17 березня 2020 року згідно з наказом №179-ос Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань О.Соколов приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань з 17 березня 2020 року (том 2; а.с. 113).

18 травня 2020 року згідно з наказом №327-ос Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань О.Соколов приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань з 18 травня 2020 року (том 2; а.с. 114).

08 липня 2020 року в.о. Директора Державного бюро розслідувань О.Соколовим виданий наказ №323 Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами . Згідно з наказом посада директора територіального управління Державного бюро розслідувань підлягає заміщенню особою начальницького складу (том 1; а.с. 52-53).

14 липня 2020 року в.о. Директора Державного бюро розслідувань О.Соколовим виданий наказ №94дск Про затвердження зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на 2020 рік . Згідно з наказом з 17 серпня 2020 року скорочується посада державної служби Директор територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську та вводиться посада старшого начальницького складу Директор територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську . Зміни до штатного розпису були погоджені ОСОБА_1 (том 1; а.с. 110-111).

14 липня 2020 року наказом Державного бюро розслідувань №336 Про попередження працівників Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань надано вказівку персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17 серпня 2020 року скорочуються, про наступне вивільнення (том 1; а.с. 54-55).

Згідно з додатком 6 до наказу Державного бюро розслідувань №336 до Списку працівників територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, зокрема. включено ОСОБА_1 - директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (том 1; а.с.61).

16 липня 2020 року позивачем отримане Попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року № 10-13-01-15470, підписане виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань полковником Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. , у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, відповідно до наказу ДБР від 14 липня 2020 року №94 дск Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на 2020 рік та попереджений ОСОБА_1 про скорочення посади Директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, яку обіймає позивач, по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження (том 1; а.с.21).

20 липня 2020 року рішенням колегії Державного бюро розслідувань №13 Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань рекомендовано заступнику директора Державного бюро розслідувань Соколову О.В. приступити до виконання повноважень директора Державного бюро розслідувань з 20 липня 2020 року (том 3; а.с. 8).

20 липня 2020 року згідно з наказом №352 Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань О.Соколов приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань з 20 липня 2020 року (том 2; а.с. 115).

13 серпня 2020 року наказом Державного бюро розслідувань №514-ос З особового складу , підписаним виконуючим обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколовим О.В. , ОСОБА_1 звільнено з посади директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 17 серпня 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису із припинення державної служби. Підставою звільнення зазначені пункти 8, 9 частини 1 статті 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань , пункт 1 частини 1 та частина 4 статті 87, стаття 89 Закону України про державну службу (том 1; а.с. 208).

Відповідно до довідки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, позивачу за червень 2020 року нарахована заробітна плата в сумі 104538,80 грн., за липень 2020 року - 88143,20 грн. (том 1; а.с.92).

При ухваленні рішення суд виходив з наступних мотивів та керувався такими положеннями законодавства.

Відповідно до статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 18, 19 частини 1 статті 4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень це або нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, або індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, письмове попередження про наступне вивільнення у розумінні КАС України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише засвідчує факт повідомлення працівника із зазначенням дати його вручення (ознайомлення). Така процедура має на меті виключення можливості спору з приводу як самого факту попередження про наступне вивільнення, так і дати вручення та змісту такого повідомлення.

Таким чином, попередження про звільнення є документом, який має інформативний характер та фіксує певні факти, такий документ не створює юридичних наслідків.

Частиною 2 статті 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Частиною шостою зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України від 12 листопада 2015 року №794-VIII Про Державне бюро розслідувань (в редакції Закону України № 720-IX від 17.06.2020, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України Про державну службу . Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Водночас, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу (тут і далі в редакції Закону України №805-IX від 16.07.2020, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №889-VIII державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в листі Міністерство праці та соціальної політики України від 07.04.2011 №114/06/187-11, скорочення чисельності та скорочення штату - поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списковий склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості. Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України , яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України Про державну службу норми частини 3 статті 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Національне агентство України з питань державної служби відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України Про державну службу надало Роз`яснення щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України Про державну службу ) від 20.02.2020 №86 р/з згідно з якими при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Однак, суд повторно наголошує, що положеннями частини 3 статті 5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, то суд доходить висновку, що в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню, а тому доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача, суд вважає помилковими.

Вирішуючи вказаний трудовий спір, який пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

На момент прийняття позивача на службу до Державного бюро розслідувань Закон України від 12 листопада 2015 року №794-VIII Про Державне бюро розслідувань (далі - Закон №794-VIII) діяв в редакції Закону України №2475-VIII від 03.07.2018.

Згідно зі статтею 1 Закону №794-VIII за своїм правовим статусом Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) було центральним органом виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

03 грудня 2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України №305-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань яким внесені зміни до Закону №794-VIII та який набрав чинності 27 грудня 2019 року.

Зокрема, змінено правовий статус Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган (стаття 1 Закону №794-VIII).

З 27 грудня 2019 року ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

На момент звільнення позивача Закон №794-VIII діяв в редакції Закону України №720-IX від 17.06.2020.

Отже, при вирішенні справи суд керується положеннями Закону №794-VIII в редакції Закону України №720-IX від 17.06.2020.

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону №794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 12 Закону №794-VIII Директор ДБР:

затверджує структуру та штатну чисельність […] територіальних органів Державного бюро розслідувань;

визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у […] територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Згідно з частиною 2 статті 12 Закону №794-VIII повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.

Судом встановлено, що згідно з наказом ДБР від 08 липня 2020 року №323 посада державного службовця директор територіального управління Державного бюро розслідувань підлягає заміщенню особою начальницького складу (том 1; а.с. 52-53), а згідно із Змінами до штатного розпису на 2020 рік №1 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську , які були погоджені ОСОБА_1 та затверджені наказом ДБР від 14.07.2020 № 94 дск, посада державної служби директор територіального управління Державного бюро розслідувань виводиться з штатного розпису, а вказана посада підлягає заміщенню особою старшого начальницького складу (полковник ДБР) - 1 штатна одиниця (том 1; а.с. 110-111)

З вищевикладеного, суд доходить висновку, що посада державної служби директор територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську виведена з штатного розпису, а отже таку посаду скорочено.

Як зазначено в абзаці першому пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

З вищевикладеного, суд доходить висновку про те, що у зв`язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок зміни штатного розпису.

Щодо посилання позивача на відсутність повноважень у виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. під час підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, суд зазначає наступне.

Припинення державної служби відбувається за ініціативою суб`єкта призначення з підстав, визначених частиною 1 статтею 87 Закону №889-VIII.

Згідно з пунктами 3, 7 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII суб`єкт призначення це державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади, суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади

Відповідно до частини 11 статті 91 Закону №889-VIII особливості вступу, проходження та припинення державної служби у […] правоохоронних […] органах регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством у відповідній сфері.

Закон №794-VIII визначає правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань, а отже є спеціальним законом у відповідній сфері.

Статтями 10 та 14 Закону №794-VIII визначено, що Директор Державного бюро розслідувань займає найвищу посаду служби в Державному бюро розслідувань, яка є державною службою особливого характеру.

Згідно зі статтею 12 Закону №794-VIII Директор Державного бюро розслідувань, зокрема,

координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань,

затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань,

визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами,

вносить на розгляд Президента України подання про відзначення державними нагородами України осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та інших працівників Державного бюро розслідувань, а також осіб, які сприяють у виконанні покладених на нього завдань,

видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань,

призначення на посади та звільнення з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних управлінь Державного бюро розслідувань,

вирішує питання про заохочення працівників Державного бюро розслідувань,

присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам Державного бюро розслідувань та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу,

здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами […].

З аналізу наведених положень Закону №794-VIII можна дійти висновку, що для правозастосовної необхідності законодавець поєднав суб`єкта призначення (керівника державної служби) та директора ДБР, як посадову особу, якій, відповідно до законодавства, надано повноваження призначати (звільняти) на відповідну посаду державної служби, отже, в усіх випадках, де в Законі №794-VIII значиться директор ДБР, розуміється й суб`єкт призначення (керівник державної служби), виходячи з умов конкретної ситуації.

Згідно з частиною 4 статті 12 Закону №794-VIII у разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається відповідно з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем його смерті, або з дня, наступного за останнім днем, коли місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо.

Уповноваженому на виконання обов`язків Директора надаються усі права передбачені Законом №794-VIII, зокрема, але не виключно укладати угоди, видавати накази. Будь-яких обмежень по компетенції в.о. Директора, щодо повноважень директора не встановлено. Виконуючий обов`язки директора наділений повноваженнями самого Директора.

Заступник Директора Державного бюро розслідувань Соколов О.В. приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань відповідно до положень частини 4 статті 12 Закону №794-VIII і в силу вимог частини 1 статті 12 цього ж Закону наділений дискреційними повноваженнями Директора. Зазначене підтверджується наказами Державного бюро розслідувань з 17 березня 2020 року №179-ос, від 18 травня 2020 року №327-ос, від 20 липня 2020 року №352 (том 2; а.с.113-115).

У матеріалах справи наявні Висновок науково-правової експертизи щодо доктринального тлумачення нормативно-правових актів, складений Науково-дослідним інститутом публічного права від 07 вересня 2020 року №5/1/6-511 (том 2; а.с.84-94) та Науково-правовий висновок на запит в.о. Директора Державного бюро розслідувань від 02 вересня 2020 року №10-11-01-19862 , підготовлений співробітниками Інституту держави і права імені В.М. Корецького НАН України.

Зміст висновку експерта у галузі права встановлений статтею 112 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) і може розкривати питання у галузі права щодо застосування аналогії закону чи аналогії права, чи змісту норм іноземного права згідно з їх офіційним або загальноприйнятим тлумаченням, практикою застосування, доктриною у відповідній іноземній державі.

Натомість, питання, визначені пунктів 1, 2 частини 1 статті 112 КАС України, в межах даної справи не виникали, а тому суд не приймає до уваги вказані висновки.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі РуїсТоріха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1, 5 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим та враховувати правові позиції Верховного Суду щодо застосування норм права.

За встановлених обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, суд доходить висновку, що дії по виданню наказу про попередження та врученню попередження, накази про попередження та про звільнення позивача є правомірними, та вчиненими/прийнятими відповідно до чинного законодавства, а позовні вимоги не підлягають задоволенню повністю.

Оскільки у задоволенні вимог позивача, який звільнений від сплати судових витрат, відмовлено, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного бюро розслідувань (місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 15; код ЄДРПОУ 41760289; e-mail: info@dbr.gov.ua), виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича (місцезнаходження: 01032 м. Київ, вул. Симона Петлюри, б. 15; e-mail: info@dbr.gov.ua), Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (місцезнаходження: 84333, Донецька область, місто Краматорськ, вулиця Героїв України, будинок 21) про:

визнання протиправними дій Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14 липня 2020 року № 336 Про попередження працівників ,

визнання противоправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року № 336 Про попередження працівників ,

визнання протиправними дій виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо вручення персонального попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року №10-13-01-15470,

визнання протиправним та скасування підписаного виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим Олександром Володимировичем персонального попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року №10-13-01-15470,

визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року № 514-ос, підписаного виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Соколовим Олександром Володимировичем, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 17 серпня 2020 року у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису із припиненням державної служби,

поновлення ОСОБА_1 на посаді директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 17 серпня 2020 року,

стягнення з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу, його вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 19 січня 2021 року.

Повний текст рішення складений 29 січня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Донецького окружного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Суддя А.І. Циганенко