Постанова

від 19.04.2021 по справі 200/6931/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року справа №200/6931/20-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Гайдара А.В., Cіваченка І.В.,

за участі секретаря судового засідання Сізонова Є.С.,

представника відповідача Стужука О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №200/6931/20-а (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань, виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, про визнання неправомірними дій, скасування наказу, попередження, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням змінених позовних вимог (а.с.85-90 том 1), просив:

- визнати протиправними дії Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14 липня 2020 року №336 Про попередження працівників ;

- визнати протиправними дії виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо вручення персонального попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року №10-13-01-15470;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державного бюро розслідувань від 13 серпня 2020 року №514-ос, підписаний виконуючим обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколовим Олександром Володимировичем, відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 17 серпня 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису із припинення державної служби;

-поновити ОСОБА_1 на посаді директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську з 17 серпня 2020 року;

- стягнути з територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2020 року по день прийняття рішення судом по справі;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку у межах суми за один місяць.

В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.

1. з 28 грудня 2019 року в Державному бюро розслідувань (далі - ДБР) відсутній керівник державної служби, а виконуючі обов`язки директора є особами начальницького складу ДБР, а не державними службовцями.

Таким чином, попередити директорів територіальних управлінь ДБР про наступне звільнення з державної служби внаслідок скорочення посади державної служби та звільнити їх з державної служби може виключно керівник державної служби в ДБР, який на час звільнення був відсутній. Як наслідок, попередження директорів ТУ ДБР про наступне звільнення з державної служби внаслідок скорочення посад державної служби, а також звільнення директорів ТУ ДБР із державної служби, є протиправним, оскільки здійснене не уповноваженою на це законом особою.

2. Відповідно до пункту 4 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 03 грудня 2019 року № 305-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань Кабінет Міністрів України у місячний строк із дня набрання чинності цим Законом мав вжити заходів, необхідних для реалізації цього Закону; прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, та привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом; забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом, а також прийняття актів, необхідних для реалізації цього Закону.

Враховуючи, що Кабінетом Міністрів України не прийняті нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону, тому до прийняття таких нормативно-правових актів реалізація Положень цього Закону є неможливою, що прямо зазначено у прикінцевих положеннях Закону.

3. Відповідач не повідомив позивача про наявність вимог, яким не відповідав би позивач та/або не надав інших пояснень щодо того, чому посада Директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, позивачу запропонована не була, у зв`язку із чим, відсутність пропонування позивачу посади, яку обіймає позивач, або всіх інших рівнозначних вакантних посад ні у якому разі не може вважатися належним виконанням відповідачами обов`язку щодо вжиття заходів до переведення позивача, як працівника за його згодою на іншу роботу, та є протиправним.

4. Норми Закону України від 19 вересня 2019 року №117-ІХ Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади , якими внесені зміни та доповнення до Законів від 17 березня 2011 року № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади та від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу , а саме в частині розширення повноважень суб`єкта призначення щодо звільнення державних службовців з посад державної служби, поставивши під загрозу гарантовані конституційні права на працю відповідної категорії осіб, які були призначені на визначений строк за процедурами до набрання чинності вказаними змінами та доповненнями, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

5. Відповідачами протиправно не виконано зобов`язання щодо працевлаштування на рівнозначну посаду позивача.

Про очевидну протиправність дій відповідачів по подальшому звільненню позивача свідчить оголошення конкурсу на посаду директора ТУ ДБР, розташованого у м. Краматорську (оголошення про проведення конкурсу від 17 липня 2020 року) при тому, що ця посада не є вакантною, оскільки позивач станом на момент оголошення конкурсу не звільнений та ця посада ні у якому разі не може бути вакантною.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позов у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

Зазначивши у рішенні про зміну статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність, на державний правоохоронний орган, суд не врахував, що завдання цього органу та його територіальних управлінь при цьому жодним чином не змінились. Незмінними також лишилися визначені законом повноваження ДБР, повноваження безпосередньо директора ТУ ДБР, поняття працівника ДБР тощо.

Відповідачем не доведені відмінності у посадових обов`язках директора ТУ ДБР, який перебуває на посаді державної служби, та директора ТУ ДБР на посаді, яка відноситься до начальницького складу.

Крім того, фактично розпочавши процедуру звільнення державних службовців та заміщення їх особами рядового та начальницького складу, у відповідачів 1,2 було відсутнє правове регулювання проходження цієї служби.

Починаючи з 05.08.2020 року всі накази, направленні на здійснення скорочення штату та звільнення у зв`язку із цим працівників ДБР повинні були бути погоджені в.о.директора з іншими заступниками директора. Отже, наказ про звільнення позивача суперечить Положенню №743.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що вирішення питання про переведення державного службовця не є обов`язковими.

Судом невірно надана оцінка тому що попередження про звільнення позивача та звільнення здійснені неуповноваженою особою.

Оскільки з 28.12.2019 року в ДБР відсутній керівник державної служби, а виконуючі обов`язки директора є особами начальницького складу Бюро, а не державними службовцями, тому з зазначеного часу в ДБР відсутня особа, яка наділена повноваженнями попереджати державного службовця про наступне звільнення внаслідок скорочення посади державної служби, призначати на посади державної служби категорії Б , В та звільняти з таких посад.

Як наслідок, попередження директорів ТУ ДБР та його заступників про наступне звільнення з державної служби внаслідок скорочення посад державної служби, а також звільнення директорів ТУ ДБР та їх заступників з державної служби, є протиправними, оскільки здійснене неуповноваженою законом особою.

Суддею першої інстанції при прийнятті рішення по цій справі грубо порушені вимоги ст.ст.228,243 КАС України щодо таємниці нарадчої кімнати та ухвалення рішення негайно після закінчення судового розгляду.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованність рішення. Зазначив, що у зв`язку зі зміною правового статусу ДБР з центрального органу виконавчої влади на правоохоронний орган, замість посад державної служби введено іншу категорію посад - рядового і начальницького складу. Жодного нормативно - правового акту, який би передбачав переведення державного службовця на посаду рядового або начальницького складу не існує.

Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне.

Фактичні обставини справи.

28 листопада 2018 року наказом Державного бюро розслідувань №208-ос позивача ОСОБА_1 призначено на посаду директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, як обраного за конкурсом з 29 листопада 2018 року (том 1; а.с. 204).

29 листопада 2018 року ОСОБА_1 прийняв присягу державного службовця (том 2; а.с. 107).

28 травня 2019 року наказом №142-ос Про присвоєння рангу ОСОБА_1 позивачу присвоєний 4 ранг державного службовця (том 2; а.с. 48).

27 грудня 2019 року указом Президента України №961/2019 Про призначення тимчасово виконуючого обов`язки Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_2 була призначена тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань (том 3; а.с. 34).

28 грудня 2019 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №343 Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань (том 2; а.с. 102-103).

02 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №1 Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань (том 2; а.с. 104)

03 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №2 Про внесення змін до наказу Державного бюро розслідувань від 28.12.2019 №343 Про організацію проведення заходів на виконання вимог Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань з урахуванням змін, внесених наказом Державного бюро розслідувань від 02.01.2020 №1 наказ №343 від 28.12.2019 був доповнений пунктом 3: Затвердити порядок зміни категорії посад Державного бюро розслідувань, які заміщуються державними службовцями на посади, які підлягають заміщенню особами рядового і начальницького складу (том 2; а.с. 105-109).

16 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №55-ос Про призначення ОСОБА_3 , яким ОСОБА_3 був прийнятий на посаду першого заступника директора Державного бюро розслідувань (том 1; а.с. 205).

17 січня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №57-ос Про призначення ОСОБА_4 , яким ОСОБА_4 був прийнятий на посаду заступника директора Державного бюро розслідувань (том 1; а.с. 206).

16 березня 2020 року тимчасово виконуючою обов`язки Директора Державного бюро розслідувань Венедіктовою І.В. виданий наказ №35-в Про надання відпусток працівникам , яким ОСОБА_3 першому заступнику директора Державного бюро розслідувань надана відпустка без збереження заробітної плати на 3 календарні дні: з 17 по 19 березня 2020 року (том 3; а.с. 11).

17 березня 2020 року указом Президента України №90/2020 Про призначення І.Венедіктової Генеральним прокурором ОСОБА_2 була призначена Генеральним прокурором (том 3, а.с. 35).

17 березня 2020 року згідно з наказом №179-ос Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань з 17 березня 2020 року (том 2; а.с. 113).

18 травня 2020 року згідно з наказом №327-ос Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань з 18 травня 2020 року (том 2; а.с. 114).

08 липня 2020 року в.о. Директора Державного бюро розслідувань О.Соколовим виданий наказ №323 Про затвердження Переліку посад у територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами . Згідно з наказом посада директора територіального управління Державного бюро розслідувань підлягає заміщенню особою начальницького складу (том 1; а.с. 52-53).

14 липня 2020 року в.о. Директора Державного бюро розслідувань О.Соколовим виданий наказ №94дск Про затвердження зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, на 2020 рік . Згідно з наказом з 17 серпня 2020 року скорочується посада державної служби Директор територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську та вводиться посада старшого начальницького складу Директор територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську . Зміни до штатного розпису були погоджені ОСОБА_1 (том 1; а.с. 110-111).

14 липня 2020 року наказом Державного бюро розслідувань №336 Про попередження працівників Управлінню кадрової роботи та державної служби Державного бюро розслідувань надано вказівку персонально попередити працівників територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, посади яких з 17 серпня 2020 року скорочуються, про наступне вивільнення (том 1; а.с. 54-55).

Згідно з додатком 6 до наказу Державного бюро розслідувань №336 до Списку працівників територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську, які попереджаються про скорочення посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису, зокрема, включено ОСОБА_1 - директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську (том 1; а.с.61).

16 липня 2020 року позивачем отримане Попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року № 10-13-01-15470, підписане виконуючим обов`язки Директора Державного бюро розслідувань полковником Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, відповідно до наказу ДБР від 14 липня 2020 року №94 дск Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську на 2020 рік та попереджений ОСОБА_1 про скорочення посади Директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, яку обіймає позивач, по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження (том 1; а.с.21).

20 липня 2020 року рішенням колегії Державного бюро розслідувань №13 Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань рекомендовано заступнику директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 приступити до виконання повноважень директора Державного бюро розслідувань з 20 липня 2020 року (том 3; а.с. 8).

20 липня 2020 року згідно з наказом №352 Про виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_5 приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань з 20 липня 2020 року (том 2; а.с. 115).

13 серпня 2020 року наказом Державного бюро розслідувань №514-ос З особового складу , підписаним виконуючим обов`язки директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 , ОСОБА_1 звільнено з посади директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, 17 серпня 2020 року у зв`язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни штатного розпису із припинення державної служби. Підставою звільнення зазначені пункти 8, 9 частини 1 статті 12 Закону України Про Державне бюро розслідувань , пункт 1 частини 1 та частина 4 статті 87, стаття 89 Закону України про державну службу (том 1; а.с. 208).

Відповідно до довідки Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, позивачу за червень 2020 року нарахована заробітна плата в сумі 104538,80 грн., за липень 2020 року - 88143,20 грн. (том 1; а.с.92).

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивача правомірно звільнено з державної служби у зв`язку із скороченням займаної ним посади.

Оцінка суду.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон № 794-VIII Про Державне бюро розслідувань (далі - Закон № 794-VIII), який набрав чинності з 01 березня 2016 року, відповідно до якого ДБР визначено як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції (ст.1).

Завданнями ДБР відповідно до статті 5 Закону № 794-VIII є запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування:

1) злочинів, вчинених службовими особами, які займають особливо відповідальне становище відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про державну службу", особами, посади яких віднесено до першої - третьої категорій посад державної служби, суддями та працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України;

2) злочинів, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України;

3) злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військових злочинів), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.

За змістом положень статті 6 Закону № 794-VIII, ДБР відповідно до покладених на нього завдань та у межах своєї компетенції, серед іншого: бере участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері протидії злочинності, вносить відповідні пропозиції на розгляд Кабінету Міністрів України; припиняє і розкриває злочини, розслідування яких віднесено до його компетенції; здійснює оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування злочинів, віднесених до підслідності ДБР, на підставах та в порядку, встановлених законом; розробляє і затверджує методику розслідування окремих видів злочинів; вживає заходів для повернення в Україну з-за кордону коштів та іншого майна, одержаних внаслідок вчинення злочинів, віднесених до підслідності ДБР; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Незалежність ДБР від незаконного втручання у його діяльність гарантується, зокрема, визначеними цим та іншими законами: 1) спеціальним статусом ДБР, особливим порядком визначення його загальної структури, фінансування та організаційного забезпечення діяльності; 2) особливим порядком добору, призначення та звільнення ДБР, першого заступника Директора ДБР і заступника Директора ДБР, а також вичерпним, визначеним законом, переліком підстав для припинення їхніх повноважень; 3) порядком здійснення повноважень ДБР та його працівниками; 4) колегіальним прийняттям найбільш важливих рішень керівництвом ДБР; 5) забороною незаконного втручання у здійснення повноважень працівників ДБР; 6) належною оплатою праці працівників ДБР і соціальними гарантіями; 7) правовим захистом і забезпеченням особистої безпеки працівників ДБР, їхніх близьких родичів (стаття 4 Закону № 794-VIII).

Отже, нормами Закону № 794-VIII (у вказаній вище редакції) ДБР визначався як орган із спеціальним статусом, структурно незалежний від існуючих правоохоронних органів та органів безпеки.

На виконання пункту 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 794-VIII Кабінет Міністрів України 29 лютого 2016 року прийняв постанову № 127 Про утворення Державного бюро розслідувань .

03 грудня 2019 року Верховна Рада України, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР, прийняла Закон № 305-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань (далі - Закон № 305-IX), який набрав чинності 27 грудня 2019 року.

Статтею 1 Закону № 794-VIII (тут і надалі - у редакції Закону № 305-IX) визначено, що ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Отже з 27 грудня 2019 року ДБР припинило своє існування, як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції та змінило статус на державний правоохоронний орган.

На момент звільнення позивача Закон №794-VIII діяв в редакції Закону України №720-IX від 17.06.2020.

Отже, при вирішенні справи суд керується положеннями Закону №794-VIII в редакції Закону України №720-IX від 17.06.2020.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону №794-VIII керівництво діяльністю Державного бюро розслідувань здійснює його Директор, який має першого заступника та двох заступників. У разі відсутності Директора Державного бюро розслідувань його повноваження здійснює перший заступник Директора Державного бюро розслідувань, а в разі його відсутності - один із заступників Директора Державного бюро розслідувань згідно із розподілом обов`язків.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини 1 статті 12 Закону №794-VIII Директор ДБР:

затверджує структуру та штатну чисельність […] територіальних органів Державного бюро розслідувань;

визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у […] територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Згідно з частиною другою статті 12 Закону №794-VIII повноваження, передбачені пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, щодо діяльності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Директор Державного бюро розслідувань здійснює за поданням директорів відповідних територіальних управлінь.

За обставинами справи, 16.07.2020 року ДБР повідомило ОСОБА_1 про наступне вивільнення (звільнення) на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України "Про державну службу", відповідно до якої підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Судом встановлено, що згідно з наказом ДБР від 08 липня 2020 року №323 посада державного службовця директор територіального управління Державного бюро розслідувань підлягає заміщенню особою начальницького складу (том 1; а.с. 52-53), а згідно із Змінами до штатного розпису на 2020 рік №1 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську , які були погоджені ОСОБА_1 та затверджені наказом ДБР від 14.07.2020 № 94 дск, посада державної служби директор територіального управління Державного бюро розслідувань виводиться з штатного розпису, а вказана посада підлягає заміщенню особою старшого начальницького складу (полковник ДБР) - 1 штатна одиниця (том 1; а.с. 110-111)

Вищевикладене свідчить, що посада державної служби директор територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Краматорську виведена з штатного розпису, а отже таку посаду скорочено.

Як зазначено в абзаці першому пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року Про практику розгляду судами трудових спорів , розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

Отже, в зв`язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок зміни штатного розпису.

Вказані обставини підтверджують скорочення штату державних службовців ТУ ДБР, що враховано судом першої інстанції при відхиленні відповідних доводів позивача.

Крім того, Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктами 18, 19 частини першої статті 4 КАС України рішення суб`єкта владних повноважень це або нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування, або індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, письмове попередження про наступне вивільнення у розумінні КАС України не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише засвідчує факт повідомлення працівника із зазначенням дати його вручення (ознайомлення). Така процедура має на меті виключення можливості спору з приводу як самого факту попередження про наступне вивільнення, так і дати вручення та змісту такого повідомлення.

Таким чином, попередження про звільнення є документом, який має інформативний характер та фіксує певні факти, такий документ не створює юридичних наслідків.

З огляду на зазначене не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Державного бюро розслідувань по виданню наказу від 14 липня 2020 року №336 Про попередження працівників ; визнання протиправним та скасування наказу Державного бюро розслідувань від 14 липня 2020 року №336 Про попередження працівників ; визнання протиправними дій виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова Олександра Володимировича щодо вручення персонального попередження про наступне вивільнення від 16 липня 2020 року №10-13-01-15470.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону України від 12 листопада 2015 року №794-VIII Про Державне бюро розслідувань (в редакції Закону України № 720-IX від 17.06.2020, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України Про державну службу . Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Водночас, принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначаються Законом України від 10 грудня 2015 року №889-VIII Про державну службу (тут і далі в редакції Закону України №805-IX від 16.07.2020, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №889-VIII державна служба це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо:

1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів;

2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів;

3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг;

4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства;

5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням;

6) управління персоналом державних органів;

7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

На підставі частин першої - третьої статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.

Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.

Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

Так, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

При цьому, скорочення чисельності та скорочення штату - не є тотожніми поняттями. Чисельність працівників - це списковий склад працюючих, і скорочення чисельності працівників передбачає зменшення їх кількості.

Штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства. Тому скорочення штату являє собою зміну штатного розпису за рахунок ліквідації певних посад або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX Про внесення змін до Кодексу законів про працю України , яким внесені зміни до Кодексу законів про працю України та викладено його у новій редакції. Так, нормами зазначеного Закону змінено порядок скорочення державних службовців.

Зокрема, відповідно до частини 6 статті 49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України Про державну службу , здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті;

не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

Отже, після внесення Законом України від 14 січня 2020 року №440-IX змін у Закон України Про державну службу норми частини 3 статті 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/202 зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Однак, положеннями частини 3 статті 5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII на час прийняття оскаржуваного наказу було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню.

Отже, доводи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача, є безпідставними.

Вирішуючи вказаний трудовий спір, який пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII, суд зобов`язаний з`ясувати, чи дійсно у відповідача мало місце скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису з припиненням державної служби.

Судова колегія враховує, що ОСОБА_1 не оскаржене рішення в частині мотивів, з яких воно було прийнято. Отже доведеними є обставини скорочення штату ДБР та відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст.49-2 КЗпП України.

Щодо посилання позивача на відсутність повноважень у виконуючого обов`язки директора Державного бюро розслідувань Соколова О.В. під час підписання наказу про звільнення ОСОБА_1 з посади директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську, суд зазначає наступне.

Припинення державної служби відбувається за ініціативою суб`єкта призначення з підстав, визначених частиною першою статтею 87 Закону №889-VIII.

Згідно з пунктами 3, 7 частини першої статті 2 Закону №889-VIII суб`єкт призначення це державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади, суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

На підставі частини одинадцятої статті 91 Закону №889-VIII особливості вступу, проходження та припинення державної служби у […] правоохоронних […] органах регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, визначених спеціальним законодавством у відповідній сфері.

Статтями 10 та 14 Закону №794-VIII визначено, що Директор Державного бюро розслідувань займає найвищу посаду служби в Державному бюро розслідувань, яка є державною службою особливого характеру.

Згідно зі статтею 12 Закону №794-VIII Директор Державного бюро розслідувань, зокрема,

координує і контролює діяльність центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань,

затверджує структуру та штатну чисельність центрального апарату та територіальних органів Державного бюро розслідувань,

визначає відповідно до законодавства в межах граничної чисельності переліки посад у центральному апараті та територіальних управліннях Державного бюро розслідувань, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами,

вносить на розгляд Президента України подання про відзначення державними нагородами України осіб рядового та начальницького складу, державних службовців та інших працівників Державного бюро розслідувань, а також осіб, які сприяють у виконанні покладених на нього завдань,

видає у межах повноважень накази і розпорядження, дає доручення, які є обов`язковими для виконання працівниками Державного бюро розслідувань,

призначення на посади та звільнення з посад працівників центрального апарату Державного бюро розслідувань, директорів та заступників директорів територіальних управлінь Державного бюро розслідувань,

вирішує питання про заохочення працівників Державного бюро розслідувань,

присвоює у встановленому законодавством порядку ранги державних службовців працівникам Державного бюро розслідувань та спеціальні звання особам рядового і начальницького складу,

здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами […].

Аналіз наведених положень Закону №794-VIII свідчить, що для правозастосовної необхідності законодавець поєднав суб`єкта призначення (керівника державної служби) та директора ДБР, як посадову особу, якій, відповідно до законодавства, надано повноваження призначати (звільняти) на відповідну посаду державної служби, отже, в усіх випадках, де в Законі №794-VIII значиться директор ДБР, розуміється й суб`єкт призначення (керівник державної служби), виходячи з умов конкретної ситуації.

Згідно з частиною четвертою статті 12 Закону №794-VIII у разі звільнення Директора Державного бюро розслідувань з посади, його смерті або відсутності відомостей про місце його перебування повноваження Директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому - почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового Директора Державного бюро розслідувань у порядку, передбаченому цим Законом. Строк виконання повноважень розпочинається відповідно з дня, наступного за днем звільнення Директора Державного бюро розслідувань, або з дня, наступного за днем його смерті, або з дня, наступного за останнім днем, коли місце перебування Директора Державного бюро розслідувань було відомо.

Уповноваженому на виконання обов`язків Директора надаються усі права передбачені Законом №794-VIII, зокрема, але не виключно укладати угоди, видавати накази. Будь-яких обмежень по компетенції в.о. Директора, щодо повноважень директора не встановлено. Виконуючий обов`язки директора наділений повноваженнями самого Директора.

Заступник Директора Державного бюро розслідувань ОСОБА_4 приступив до виконання повноважень Директора Державного бюро розслідувань 17 березня 2020 року відповідно до положень частини 4 статті 12 Закону №794-VIII і в силу вимог частини 1 статті 12 цього ж Закону наділений дискреційними повноваженнями Директора.

Зазначене підтверджується наказами Державного бюро розслідувань з 17 березня 2020 року №179-ос, від 18 травня 2020 року №327-ос, від 20 липня 2020 року №352 (том 2; а.с.113-115).

Також, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на час спірних відносин керівником Державного бюро розслідувань зазначено ОСОБА_4 , що відповідно до приписів ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" є достатнім доказом на підтвердження його повноважень.

Є неприйнятними доводи апелянта про порушення суддею першої інстанції таємниці нарадчої кімнати пари прийнятті рішення по цій справі, оскільки він спростовується даними ЄДРСР та довідкою Донецького окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року №М-51/286/21.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки в межах доводів апеляційної скарги судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Відповідно до статті 139 КАС України розподіл судових витрат по справі не здійснюється.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №200/6931/20-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі №200/6931/20-а - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 19 квітня 2021 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2021 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді А.В. Гайдар

І.В. Сіваченко