Рішення

від 19.01.2021 по справі 260/1851/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 січня 2021 рокум. Ужгород№ 260/1851/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участю:

представник позивача: Полгар М.З.,

відповідач: не з`явився,

представник третьої особи: Маркусь М.І.,

свідок: ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Біловарської сільської ради Тячівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2019 року до Закарпатського окружного адміністративного суду звернулася з позовом ОСОБА_2 до Біловарської сільської ради Тячівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_4 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , в якому просить суд: 1. Визнати протиправною бездіяльність Біловарської сільської ради, яка полягає в ухиленні від розгляду заяви ОСОБА_2 від 09.04.2016 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,2189 га. по АДРЕСА_1 . 2. Зобов`язати Біловарську сільську раду розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,2189 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. 3. Визнати протиправним та скасувати рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20.05.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач зазначає, що вона проживає в АДРЕСА_1 , в будинку своїх батьків. Земельна ділянка, площею 0,09 га на якій розташований будинок, належить її батьку ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю І-ЗК №017302 від 30.07.2001 року. Поряд з вказаною земельною ділянкою розташована земельна ділянка площею 0,10 га, на якій рішенням Біловарської сільської ради від 22 червня 1995 року ОСОБА_6 надано дозвіл на будівництво житлового будинку. Однак ОСОБА_6 таке не розпочинав, а в 2010 році помер, що стверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 01.07.2010 року. За нею знаходиться земельна ділянка площею 0,11 га, яка перебуває у користуванні її батька з 1994 року.

Позивачка вказує, що виділена ОСОБА_6 земельна ділянка площею 0,10 га з 2001 року на підставі усних домовленостей між її батьками та ОСОБА_6 , в рахунок погашення боргу останнього перед ними, передана їм і з того часу вони нею добросовісно, відкрито і безперервно користуються без належного оформлення. В свою чергу, ОСОБА_6 та члени його сім`ї з фактичної передачі їм даної земельної ділянки і на протязі всього періоду користування ними жодних претензій щодо земельної ділянки не пред`являли.

Позивач стверджує, що у користуванні її сім`ї поряд з будинком знаходяться дві земельні ділянки 0,10 га та 0,11 га відповідно до акту обстеження матеріально - побутових умов від 03.06.2016 року. 09.04.2016 року позивачка звернулась до Біловарської сільської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га, до якої додала графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, з метою одержання у власність земельної ділянки для ведення будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель споруд , так як проживала у будинку батьків і власної земельної ділянки не має.

Відповідно до поданого позивачем плану місця розташування земельної ділянки, вказана ділянка розташована на АДРЕСА_1 та складається із земельної ділянки площею 0,11 га, яка перебуває у користуванні її батька з 1994 року та земельної ділянки пл. 0,10 га, виділеної ОСОБА_6 , яка також перебуває у фактичному користуванні її сім`ї 15 років.

Під час розгляду її заяви на сесії Біловарської сільської ради 05.05.2016 року позивач дізналась про наявність на розгляді органу місцевого самоврядування ще однієї заяви про виділення земельної ділянки площею 0,10 га в АДРЕСА_1, яка була виділена ОСОБА_6 , тобто про виділення частини з земельної ділянки на яку претендувала вона, однак розгляд заяв було відкладено на іншу дату.

Позивач вказує, що на засіданні четвертої позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради 20.05.2016 року, на якій вона також була присутня, в першу чергу розглядалась її заява та після обговорення депутатами голова сільської ради всіх присутніх депутатів запросила на нараду з розгляду її заяви в іншу кімнату адмінбудівлі сільської ради, а після повернення оголосила голосування за результатами якого всі депутати та голова утримались , таким чином не прийнявши рішення по суті щодо її заяви.

Позивач вказує, що сільська рада маючи встановлені законом необхідні повноваження та обов`язки допустила бездіяльність, яка виразилась в умисному утриманні всіма присутніми депутатами від голосування під час розгляду її заяви відповідно до протоколу №1 четвертої сесії VII скликання Біловарської сільської ради, чим порушивши її конституційне право на набуття у власність земельної ділянки.

Крім того позивач зазначає, що не розглянувши по суті її заяву, сільська рада відразу перейшла до розгляду заяви ОСОБА_4 , в інтересах ОСОБА_3 , в якій просила виділити (перезакріпити) останньому земельну ділянку пл. 0,10 га в АДРЕСА_1, яка була виділена ОСОБА_6 , так як той є єдиним його спадкоємцем, тобто земельну ділянку на яку претендувала вона.

Рішенням позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради №47 від 20.05.2016 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку та рекомендовано у місячний термін звернутись до відповідного суб`єкта для розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства

Позивачка вважає, що таке рішення містить розбіжності щодо цільового призначення земельної ділянки та, на її думку, є незаконним, а бездіяльність Біловарської сільської ради протиправною.

Головуючий суддя Гаврилко Сергій Євгенович подав заяву про самовідвід та ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року задовольнив таку.

Згідно з витягом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 грудня 2019 року визначено головуючою суддею Калинич Я.М.

Справа була передана на розгляд судді ОСОБА_7 20 грудня 2019 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

16 січня 2020 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що відповідно до ст. 12, 118, 121, Земельного кодексу України, ст.20, 22, 25, 50 Закону України Про землеустрій , керуючись ст. 25, 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні четвертою сесією VII скликання Біловарської сільської ради від 20 травня 2016 року прийнято рішення № 47 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 , мешк, АДРЕСА_2 , яким надано гр. ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0, 10 га по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку. Четвертою сесією VII скликання Біловарської сільської ради від 20 травня 2016 року розглянута заява гр. ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою одо до відведення земельної ділянки у власність дня будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,2189 га, на яку рішення сесії не прийнято (11 осіб - учасників голосування утрималися). На заяву гр. ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , двадцять сьомою сесією VII скликання Броварської сільської ради прийнято рішення №263/01-3 від 17 грудня 2019 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_2 , мешк. АДРЕСА_1 , яким надано гр. ОСОБА_2 , мешканці АДРЕСА_1 , дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вільною площею 0,0776 га по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за рахунок земель, що перебувають у користуванні вказаної громадянки.

Ухвалою суду від 24 січня 2020 року було відмовлено у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 березня 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 11.12.2020 року, клопотання представника третьої особи задоволено та замінено третю особу ОСОБА_4 , яка діяла в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 на ОСОБА_3 , у зв`язку з досягненням остаттім повноліття та набуттям процесуальної дієздатності.

Представником третьої особи було подано до суду пояснення щодо позовної заяви. Відповідно до змісту таких пояснень, вбачається, що третя особа заперечує проти позовних вимог. Вважає, що прийняття Біловарською сільської радою рішення саме про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є цілком обґрунтованим та законним, оскільки в даному випадку орган місцевого самоврядування виходив із меж наданих йому повноважень та відповідно приймав рішення яке належним чином могло захистити реалізоване ОСОБА_3 право на безоплатне отримання у його власність земельної ділянки. Переконаний, що рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради №47 від 20.05.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , жодним чином не могло порушити конституційне право ОСОБА_2 на землю у зв`язку із тим, що відповідне рішення не є правовстановлюючим а являється виключно процесуальним закріпленням реалізованого ОСОБА_3 права.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просив такі задовольнити повністю.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, однак у поданому відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати без участі представника Біловарської сільської ради.

Представник третьої особи в судовому засіданні підтримав позицію, викладену у поданих письмових поясненнях щодо позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників позивача та третьої особи, допитавши свідків, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 09.04.2016 року позивач звернулася до відповідача Біловарської селищної ради з заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,2189 га у власність для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 . До вказаної заяви нею було додано матеріали кадастрової справи і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Крім того, заяву з додатками про виділення та перезакріплення земельної ділянки площею 0,10 га в АДРЕСА_1, яка була виділена ОСОБА_6 на підставі рішення Біловарської сільської ради від 22 червня 1995 року, яким надано дозвіл на будівництво житлового будинку за його неповнолітнім сином ОСОБА_3 , так як він є його єдиним спадкоємцем, подано опікуном неповнолітнього ОСОБА_4 , згідно розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області за № 379 від 12.12.2014 року.

Окаржуваним рішенням відповідач Біловарська сільська рада на засіданні четвертої позачергової сесії 7-го скликання за №47 від 20.05.2016 року, задовольнила заяву ОСОБА_4 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Листом відповідача Біловарською сільською радою за № 64/02-36 від 24.05.2016 року інформовано позивача щодо розгляду її заяви від 09.04.2016 року про дозвіл на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 загально площею 0,2189 га та заяву від 23.05.2016 року про видачу вказаного рішення, а саме, що:

1. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення заяви більшістю депутатів від загального складу ради. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської ради включається сільський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

2. Склад Біловарської сільської ради - 12 депутатів. В засіданні четвертої позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради 20.05.2016 року брали участь 10 депутатів і сільський голова. За результатами голосування по даній заяві 11 осіб (учасників голосування) в процесі голосування утрималися . Рішення сесії Про дозвіл на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 загально площею 0,2189 га гр. ОСОБА_2 не прийнято.

З заяви ОСОБА_4 від 15.04.2016 року, поданої в інтересах ОСОБА_3 , вбачається, що вона просила виділити (перезакріпити) земельну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1, яка була виділена ОСОБА_6 , його неповнолітньому сину, так як той є єдиним його спадкоємцем.

Посилаючись на статті 22, 23 ЗК України, в редакції 1990 року, статті 125, 126 ЗК України (2001 року) в редакції, чинній на момент смерті ОСОБА_6 , позивачка вказує, що, оскільки ОСОБА_6 за життя не виготовив у встановленому законом порядку державний акт на право власності на землю та відповідно не набув право власності на земельну ділянку площею 0,10 га в АДРЕСА_1, то така не являється спадковим майном та відповідно не підлягає спадкуванню, а тому заява ОСОБА_4 взагалі не підлягала розгляду на сесії сільської ради, так як не відповідала вимогам ст. 118 Земельного Кодексу України. Також при винесення сільською радою рішення, яким надано дозвіл на реалізацію неповнолітнім ОСОБА_3 права на землю на підставі безоплатної передачі із земель комунальної власності сільська рада не встановила наявність дозволу органу опіки та піклування на реалізацію такого неповнолітнім відповідно до ч.2 ст. 32 ЦК України.

На думку позивача, надавши ОСОБА_3 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 , сільська рада безпідставно врахувала тільки інтереси ОСОБА_3 , нехтуючи її правами та інтересами, не взяла до уваги об`єктивну необхідність у наданні переваги їй як повнолітній особі, оскільки власного житла та земельної ділянки вона не має, проживає разом з батьками у їхньому будинку, має намір у найближчий час будувати житло, а також ту обставину, що їхня сім`я на протязі багатьох років користується вказаною земельною ділянкою. Натомість, неповнолітній не проживає та ніколи не проживав в с. Біловарці, що підтверджує відповідь на запит №72/02-36 від 06.06.2016 року надана Біловарською сільською радою, а проживає з опікуном за межами Тячівського району та й не відомо чи взагалі колись захоче проживати в селі Біловарці та будуватися на спірній земельній ділянці.

Також, позивач вважає, що сільською радою не враховано ту обставину, що заявником ОСОБА_4 в поданій заяві вказано на відсутність у неповнолітнього ОСОБА_3 житла та земельної ділянки, хоча згідно розпорядження голови Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області №379 від 12.12.2014 року ОСОБА_4 призначено опікуном над майном дитини-сироти ОСОБА_3 , а саме: 1/2 частиною житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_3 , що свідчить про наявність в останнього нерухомого майна та можливість в разі необхідності оформлення права власності на земельну ділянку, на якій таке розташоване.

Вважаючи незаконною таку бездіяльність Біловарської сільської ради, а також незаконним рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20.05.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , позивач звернулася до суду з даним позовом.

З метою повного та всебічного з`ясування обставин справи, що мають значення для вирішення справи, суд, в ході розгляду справи, заслухав у якості свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_1 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що його племінниця ОСОБА_10 звернулась до органу місцевого самоврядування з заявою, щоб оформити документи на земельну ділянку. Вказана земельна ділянка включала в себе частину земельної ділянки, яку покійний ОСОБА_6 по домовленості надав сім`ї позивача, в рахунок коштів, які боргував їм. Зазначив, що ОСОБА_2 загородила вказану ділянку та відкрито використовувала близько 15-16 років, а коли вирішила приватизувати, то діти ОСОБА_6 також почали претендувати на неї. Також вказав, що був присутній на сесії під час розгляду заяв та ствердив, що першою розглядалася заява позивача, депутати шуміли, кричали, радилися, виходили в інше приміщення для обговорення заяви, голова комусь телефонувала, після чого повернулись та за результатами голосування утримались, а потім прийняли рішення по заяві ОСОБА_11 . При цьому, ОСОБА_4 , яка представляла інтереси ОСОБА_12 висловлювалась, про те, щоб їй дали кошти в рахунок землі, так-як землю їм не потрібно.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_6 взяв на роботу в Чехію сина її чоловіка від першого шлюбу та заборгував йому кошти. Тоді вони домовились, що в рахунок вказаних коштів він надає їм земельну ділянку. Вони поорали ділянку, посадили на ній овочі, дерева, огородили її капітальним парканом та тривалий час користувались нею як власною. При цьому, ні ОСОБА_13 ні орган місцевого самоврядування будь-яких претензій щодо користування ними, вказаною земельною ділянкою не пред`являли. А коли її дочка ОСОБА_10 вирішила будуватись, то в квітні 2016 року звернулась до сільської ради, щоб оформити на землю документи, однак розгляд заяви чомусь відкладався, а згодом виявилось, що на частину тієї ж земельної ділянки пізніше була подана ще одна заява сином ОСОБА_6 , який постійно проживає в Ужгороді. Щодо порядку та результату розгляду заяв дала пояснення аналогічні поясненням ОСОБА_8 .

Свідок ОСОБА_1 в судовому засідання ствердив, що працював землевпорядником Біловарської сільської ради та повідомив, що сім`я позивачки тривалий час користується земельною ділянкою, яку загородила та посадила на ній дерева. На сесії він також був присутній, така проходила шумно, депутати виходили в інше приміщення, за закритими дверима радились як голосувати. Ствердив, що то був єдиний випадок, оскільки до цього всі засідання проводились відкрито. Зазначив, що по заяві ОСОБА_2 рішення не було прийнято, а по заяві ОСОБА_4 було прийнято рішення про надання дозволу на розроблення відповідної документації.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України Про місцеве самоврядування органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 42 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільський, селищний, міський голова підписує рішення ради та її виконавчого комітету.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно п. б ч.1 ст. 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно до ч. 2 ст. 116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з п. в ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.

Пунктом г ч. 1 ст. 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Дана норма кореспондується зі змістом абз. 1 ч.3 ст.123 ЗК України, якою визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З огляду на вказані норми права, суд дійшов висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Крім того, вищенаведені норми передбачають два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Проте, Біловарською сільською радою не було винесено рішення по суті заяви позивача щодо надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 09.04.2016 року. Суд констатує, що відповідач доказів на підтвердження розгляду такої заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність у місячний строк суду не надав.

У випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС України.

У разі надання особою пакету документів, необхідних для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з недоліками щодо комплектності, форми чи змісту, відповідний орган має право звернутися до заявника з пропозицією усунути виявлені недоліки. Така дія є правомірним способом поведінки органу і має на меті створення громадянам умов для реалізації їх прав на землю. Зазначена пропозиція щодо усунення недоліків не може вважатися відмовою у наданні дозволу у розумінні частини сьомої статті 118 ЗК України. Проте, звернення з такою пропозицією не звільняє відповідний орган від обов`язку прийняти рішення щодо надання дозволу (або відмову) в межах встановленого законом місячного строку.

Правовий висновок аналогічного змісту викладений Верховним Судом у постанові від 17.12.2018 у справі №509/4156/15-а.

Таким чином, відповідач, не приймаючи жодного з визначених ч.7 ст.118 Земельного кодексу України рішень з питання надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, допустив протиправну бездіяльність.

З огляду на наведене, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Біловарської сільської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України, за заявою ОСОБА_2 від 09.04.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,2189 га, яка розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003). При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Зважаючи на встановлені обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в даному випадку належним способом захисту прав та інтересів позивача є зобов`язання Біловарської сільської ради розглянути заяву ОСОБА_2 від 09.04.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,2189 га, яка розташована в АДРЕСА_1 та прийняти рішення у відповідності з вимогами ст.118 Земельного кодексу України.

Тому, адміністративний позов в цій частині також належить до задоволення.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20.05.2016 року про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Суд погоджується, що ОСОБА_2 , подавши 09.04.2016 року до Біловарської сільської ради заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва житлового будинку, мала законні сподівання та правомірні очікування на отримання у майбутньому права власності на таку земельну ділянку.

Разом з тим, суд наголошує, що дозвіл і проект землеустрою, розроблений на його підставі, є стадіями єдиного процесу надання земельної ділянки у власність чи користування. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не гарантує особі прийняття відповідним органом рішення про надання земельної ділянки у власність чи користування.

Аналогічного за змістом висновку дійшов Верховний суд у постанові від 27.11.2019 у справі №671/464/17.

Надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не покладає на орган місцевого самоврядування обов`язку (не є підставою для виникнення зобов`язання перед особою, яка розробила проект землеустрою) щодо надання цієї земельної ділянки у власність чи користування.

Як вбачається зі ст. 79-1 ЗК України, метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Отже, надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. При цьому не суттєво за чиїм замовленням такий проект буде розроблено. Закон не виключає ситуації, коли проекти одночасно розробляються різними замовниками.

Під час розробки проекту, серед іншого, визначаються (узгоджуються) її межі та з`ясовується наявність правових та фактичних перешкод для надання її у власність, зокрема спірність прав щодо ділянки. Ці обставини повинні враховуватися органом, що розпоряджається землями, під час затвердження проекту та надання земельної ділянки у власність, а не на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Надання дозволу на розробку проекту відведення не свідчить, що такий проект радою буде затверджено. У разі, якщо згодом будуть виявлені обставини, які за законом є підставами для відмови у затвердженні проекту, рада може відмовити у такому погодженні проекту.

Суд зауважує, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування. Власник земельної ділянки (в даному випадку Біловарська сільська рада, яка діє від імені власника - територіальної громади с. Біловарці) має право на власний розсуд розпоряджатися земельною ділянкою. При цьому, жодного алгоритму дій у разі надходження до органу місцевого самоврядування одночасно кількох заяв громадян про отримання дозволу на розроблення складання проекту землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж самої земельної ділянки у власність законодавством не передбачено, порядку і черговості розгляду вказаних заяв не визначено.

Як встановлено судом, заява ОСОБА_2 від 09.04.2016 року та заява ОСОБА_4 від 15.04.2016 року були включені до порядку денного та були розглянуті в межах однієї сесії ради - на позачерговому засіданні 4 сесії сьомого скликання Біловарської сільської ради 20.05.2016 року.

З огляду на наведене, у суду відсутні правові підстави вважати, що рішення Біловарської сільської ради від 20.05.2016 року №47 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_3 , мешк. АДРЕСА_2 порушує права та інтереси позивача - ОСОБА_2 , оскільки за своєю правовою природою воно не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки безумовного права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лише наслідком виконання, дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.

Правові висновки аналогічного змісту викладені у постановах Верховного суду від 28.02.2020 у справі №461/1257/17, від 25.06.2020 у справі №509/594/17.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Біловарської сільської ради від 20.05.2016 року №47 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 не підлягає до задоволення.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності суд приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи положення ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений судовий збір в розмірі 1536,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 72-77, 90, 139, 263, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Біловарської сільської ради Тячівського району (90562, Закарпатська область, Тячівський район, с. Біловарці, вул. Біловарська, № 56, код ЄДРПОУ 22115324), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ) про визнання протиправними та скасування рішень та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Біловарської сільської ради, яка полягає в ухиленні від розгляду заяви ОСОБА_2 від 09.04.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га по

АДРЕСА_1 . Зобов`язати Біловарську сільську раду розглянути на черговій сесії заяві ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

4. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Біловарської сільської ради Тячівського району (90562, Закарпатська область, Тячівський район, с. Біловарці, вул. Біловарська, № 56, код ЄДРПОУ 22115324) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1536,80 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість гривень вісімдесят копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 29 січня 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич