Постанова

від 02.06.2021 по справі 260/1851/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 рокуЛьвівСправа № 260/1851/19 пров. № А/857/5992/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Обрізко І.М.,

суддів Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Лутчин А.М.,

за участю представника позивача Полгар М.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року, прийняте суддею Калинич Я.М. о 09 годині 04 хвилині у місті Ужгороді, повний текст складено 29.01.2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Біловарської сільської ради Тячівського району, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася з адміністративним позовом до Біловарської сільської ради Тячівського району (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльність Біловарської сільської ради, яка полягає в ухиленні від розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,2189 га. по АДРЕСА_1 .; зобов`язання розглянути на черговій сесії заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки пл. 0,2189 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд; визнання протиправним та скасування рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20.05.2016 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Біловарської сільської ради, яка полягає в ухиленні від розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га по АДРЕСА_1 та зобов`язано розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що норми Земельного кодексу України передбачають два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Проте, відповідачем не було винесено рішення по суті заяви позивача щодо надання дозволу або відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність від 09.04.2016 року, чим допустив протиправну бездіяльність.

Відтак, порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності Біловарської сільської ради щодо неприйняття рішення, передбаченого ч.7 ст.118 Земельного кодексу України.

Також суд зазначив про відсутність підстав вважати, що рішення Біловарської сільської ради від 20.05.2016 року №47 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , порушує права та інтереси позивача - ОСОБА_1 , оскільки за своєю правовою природою воно не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки безумовного права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лише наслідком виконання, дотримання особою порядку звернення за таким дозволом (маються покликання на постанови Верховного Суду від 28.02.2020 року у справі №461/1257/17 та від 25.06.2020 року у справі №509/594/17).

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт звертає увагу на те, що ОСОБА_3 у поданих до Біловарської сільської ради заявах не просила про надання неповнолітньому ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Натомість просила про виділення та перезакріплення земельної ділянки в порядку спадкування, розгляд яких не передбачено нормами ЗК України.

Покликання суду на те, що оскаржуване рішення Біловарської сільської ради не порушує прав позивача є необґрунтованим, оскільки наявність такого рішення на користь іншої особи унеможливлює набуття позивачем у власність земельної ділянки площею, зазначеною в заяві від 09.04.2016 року.

05.12.2019 року позивач повторно звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, однак, площею 0,1776 га.

Однак, орган місцевого самоврядування надав ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою лише на частину земельної ділянки - 0,0776 га., вважаючи іншу частину земельної ділянки - зайнятою.

Маються покликання на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 25.04.2018 року у справі №461/2132/17 та від 27.11.2019 року у справі №671/464/17 про можливість особи оскаржити рішення, ухвалені щодо інших осіб, якщо такі рішення, на їх думку, порушують права та законні інтереси таких осіб.

Просить скасувати рішення суду та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд в повній мірі дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 09.04.2016 року позивач звернулася до відповідача Біловарської сільської ради з заявою про надання їй дозволу на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки площею 0,2189 га у власність для будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 . До вказаної заяви нею було додано матеріали кадастрової справи і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Крім того, заяву з додатками про виділення та перезакріплення земельної ділянки площею 0,10 га в урочищі Замогилка , яка була виділена ОСОБА_4 на підставі рішення Біловарської сільської ради від 22 червня 1995 року, яким надано дозвіл на будівництво житлового будинку за його неповнолітнім сином ОСОБА_2 , так як він є його єдиним спадкоємцем, подано опікуном неповнолітнього ОСОБА_5 , згідно розпорядження Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області за № 379 від 12.12.2014 року.

Окаржуваним рішенням відповідач Біловарська сільська рада на засіданні четвертої позачергової сесії 7-го скликання за №47 від 20.05.2016 року, задовольнила заяву ОСОБА_5 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , надавши дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,10 га по АДРЕСА_1 у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, а також надала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Листом відповідача Біловарською сільською радою за № 64/02-36 від 24.05.2016 року проінформовано позивача щодо розгляду її заяви від 09.04.2016 року про дозвіл на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 загально площею 0,2189 га та заяву від 23.05.2016 року про видачу вказаного рішення, а саме, що:

1. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення заяви більшістю депутатів від загального складу ради. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської ради включається сільський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

2. Склад Біловарської сільської ради - 12 депутатів. В засіданні четвертої позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради 20.05.2016 року брали участь 10 депутатів і сільський голова. За результатами голосування по даній заяві 11 осіб (учасників голосування) в процесі голосування утрималися . Рішення сесії Про дозвіл на виготовлення проекту відводу із землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 загально площею 0,2189 га гр. ОСОБА_1 не прийнято.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Так, відповідно до норм частини першої статті 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відтак, як вірно звернута увага судом першої інстанції, є два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, зокрема, або надати дозвіл, або надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Згідно з частинами 1, 2 статті 59 цього Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Отже, відсутність рішення селищної ради свідчить про її протиправну бездіяльність.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції в частині обрання у цій справі такого способу захисту прав позивача як зобов`язання відповідача розглянути на черговій сесії заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,2189 га по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення позачергової сесії VII скликання Біловарської сільської ради № 47 від 20.05.2016 року про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , колегія судді зазначає таке.

Отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного вирішення питання про надання її у власність, а тому не створює правових наслідків, крім тих, що пов`язані з неправомірністю прийняття рішення органом місцевого самоврядування (постанова від 28 листопада 2018 року у справі № 826/5735/16).

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є одним з етапів процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Однак отримання такого дозволу не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки сам по собі дозвіл не є правовстановлюючим актом. Відтак правовідносини, пов`язані з прийняттям та реалізацією такого рішення, не підпадають під визначення приватноправових, оскільки не породжують особистих майнових прав та зобов`язань осіб (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16-ц та від18 грудня 2019 року у праві № 160/4211/19).

Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що рішення Біловарської сільської ради від 20.05.2016 року №47 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 , мешканцю АДРЕСА_2 порушує права та інтереси позивача - ОСОБА_1 , оскільки за своєю правовою природою воно не породжує виникнення у особи, якій надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки безумовного права власності на таку ділянку, а зазначений дозвіл є всього лише наслідком виконання, дотримання особою порядку звернення за таким дозволом.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у справі №814/741/16 (постанова від 31.01.2018 року), у справі №804/3703/16 (постанова від 14.03.2018 року) робив висновок про те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розробку такого проекту самостійно. Відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.

Проте згодом Верховний Суд у складі суддів Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав під час розгляду справи №509/4156/15-а у постанові від 17.12.2019 відступив від зазначених висновків та дійшов іншого висновку: Згідно з абзацом 3 частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу. Проте, цією нормою закріплено виключно право, а не обов`язок громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу після спливу місячного строку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу (бездіяльності суб`єкта владних повноважень) або відмови у його надані після спливу місячного строку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.07.2018 року в справі № 806/3095/17) .

Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи.

З приводу покликань апелянта на те, що за повторним зверненням до відповідача 05.12.2019 року, останній надав ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою лише на частину земельної ділянки - 0,0776 га., вважаючи іншу частину земельної ділянки - зайнятою, то такі на досліджувані правовідносини не впливають, а особа яка вважає, що подібним порушуються її права та інтереси не позбавлена можливості звертатися до суду з позовом про їх захист.

Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 січня 2021 року у справі № 260/1851/19 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 08.06.2021 року.