Рішення

від 29.01.2021 по справі 500/3761/20

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3761/20

29 січня 2021 рокум.Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2020 №0124832-5404-1915, яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 53326,77 грн.

В обґрунтування позову позивач вказує, що зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом його економічної діяльності є: код КВЕД 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, іншими видами діяльності позивача, зокрема, є код КВЕД 23.61 виготовлення виробів із бетону для будівництва та код КВЕД 23.69 виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу. При цьому, позивач є власником нерухомого майна, цеху по виготовленню бруківки. 04.05.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0124832-5404-1915, яким визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 53326,77 грн.

Позивач зазначає, що підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Відповідно до державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" (група 125 "Будівлі промислові та склади" клас 1251 "Будівлі промисловості").

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", що, зокрема, включає підклас 1251.8 "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості".

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

ОСОБА_1 , покликаючись на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17, наголошує, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками будівель промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з урахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва. Визначальним для звільнення від оподаткування є те, що будівля має використовуватися для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

Позивач стверджує, що належна йому будівля цеху по виготовленню бруківки, віднесена до будівель промисловості та використовується ним у підприємницькій діяльності, а отже, не є об`єктом оподаткування, відтак податкове повідомлення-рішення від 04.05.2020 №0124832-5404-1915 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 30.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

24.12.2020 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (а.с.38-39). Серед іншого, відповідач зазначає, що підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. Буквальний аналіз вказаного пункту свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як будівлі промисловості промислових підприємств . При цьому, відповідач звертає увагу, що законодавець використав прислівник зокрема , який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб`єкта власності. Відповідач стверджує, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Позивач є власником нежитлового приміщення - цеху по виготовленню бруківки, проте не підтвердив факт використання даного приміщення у підприємницькій діяльності. Відтак, на думку представника відповідача, об`єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім цього, представник відповідача звертає увагу, що долучені до позовної заяви матеріали стосуються іншого об`єкта оподаткування, оскаржуване ж повідомлення-рішення на суму 53326,77 грн винесене щодо нежитлового приміщення загальною площею 1277,9 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на вказане та посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справах №806/2676/17, №806/2461/17, від 11.12.2018 у справі №819/314/18, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

05.01.2021 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (а.с.76), у якій вказано, що Головним управлінням ДПС у Тернопільській області щодо ОСОБА_1 винесено два податкових повідомлення-рішення: № 0124832-5404-1915 від 04.05.2020 на суму 53326,77 грн (нежитлове приміщення загальною площею 1277,9 кв.м.) та № 0124831-5404-1915 від 04.05.2020 на суму 55420,36 грн (нежитлове приміщення загальною площею 1328,07 кв.м.).

При цьому позивачем помилково долучено до позовної заяви документи на нежитлове приміщення загальною площею 1328,07 кв.м. , у зв`язку з чим ОСОБА_1 вважає за необхідне долучити до матеріалів справи документи на нерухоме майно загальною площею 1277,9 кв.м., на яке було нараховано податок на нерухоме майно відповідно до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0124832- 5404-1915 від 04.05.2020.

Водночас посилання позивача на норми матеріального права та аргументи, які викладені в адміністративному позові, є незмінні.

Отже, враховуючи те, що зазначене нерухоме майно за всіма своїми будівельно-технічними характеристиками є промисловими будівлями, позивач вважає, що таке майно у розумінні підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не може виступати об`єктом оподаткування, тому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.05.2020 № 0124832-5404-1915.

Ухвалою суду від 20.01.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області в частині розгляду цієї справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено та задоволено дане клопотання в частині продовження строку для подання заперечення на відповідь на відзив, продовжено відповідачу Головному управлінню ДПС у Тернопільській області строк для подання заперечення до 25.01.2021.

У строк, встановлений судом, відповідач заперечення на відповідь на відзив до суду не подав.

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.10.2018 (а.с.8) з 10.04.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 26460170000006422, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області.

Видами діяльності позивача відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодами КВЕД є: 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний); 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну; 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва; 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу; 43.39 Інші роботи із завершення будівництва; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 42.11 Будівництво доріг і автострад (а.с.8, 9).

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №146335367 від 21.11.2018 ОСОБА_1 є власником нерухомого майна: нежитлового приміщення, цеху по виготовленню бруківки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 6110100000:11:001:0043, відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна: будинок для приїжджих, Г, загальна площа 133,6 кв.м.; виробничий цех №2, Д, загальна площа 364,7 кв.м.; склад сипучих матеріалів, Е, загальна площа 169,9 кв.м.; виробничий цех №3, Ж, загальна площа 147 кв.м.; виробничий цех №4, К, загальна площа 462,7 кв.м. (а.с.77).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №237975372 від 21.12.2020 (а.с.94-96) позивач є орендарем земельної ділянки площею 0,4148 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6110100000:11:001:0043, цільове призначення: для обслуговування цеху по виготовленню бруківки. Право оренди даної земельної ділянки, яка перебуває у власності Тернопільської міської ради, зареєстроване за позивачем на підставі договору оренди землі від 01.04.2016 (а.с.85-86).

Належна позивачу будівля, а саме цех по виготовленню бруківки є виробничою будівлею, що підтверджується техпаспортом на неї (а.с.78-84).

04.05.2020 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0124832-5404-1915, яким визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 53326,77 грн (а.с.26). Ставка податку, яка застосовувалась контролюючим органом, для визначення зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, встановлена рішенням Тернопільської міської ради від 15.06.2018 №7/25/43 (а.с.41-66).

Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відтак, суд, зважаючи на предмет позову, перевіряє чи оскаржуване рішення відповідача прийняте у відповідності до зазначених вище умов.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен повинен сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України, зокрема, передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28.12.2014 №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно. Різновидом податку на майно є податок на майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

При цьому, об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Відповідно до підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

При цьому, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що вказана норма розповсюджується лише на промислові підприємства та не поширюється на фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність, враховуючи таке.

Відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 17.02.2020 у справі № 820/3556/17 дійшов висновку, що підставою для звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податків за правилами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України є особливість, що характеризує об`єкт оподаткування.

Застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у підпункті є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України законодавець ключовим критерієм обрав функціональне призначення будівлі, а не належність конкретному суб`єкту-платнику.

Судова палата зазначила, що обмежувальне тлумачення за рахунок введення додаткової ознаки надання пільги по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - звільнення від оподаткування за критерієм будівлі промисловості , лише об`єктів нежитлової нерухомості промислових підприємств (юридичних осіб), по суб`єктному складу, не може бути застосовано, оскільки положеннями підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Прислівник зокрема вживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, однак таке вживання не означає присвоєння ознаки окремо виділених видових складових (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств) загальній (родовій) категорії - будівлі промисловості, оскільки не поглинає чи узагальнює, а виокремлює.

Поряд з цим конструкція згаданих правових норм дозволяє суду застосувати і такий вид тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту, як поширювальне тлумачення, в частині об`єкта оподаткування - предмета будівлі промисловості , оскільки норми не містять вичерпного переліку таких об`єктів та оскільки відсутні положення, які є винятком із загального правила.

При цьому застосовування системного способу тлумачення, який вимагається при застосуванні поширювального тлумачення дозволяє дійти до наступних висновків.

Сама по собі специфіка об`єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме статусу будівлі промисловості не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування.

Обираючи за вихідне поняття промисловість , у зв`язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець пов`язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.

Оскільки будівлі промислові , які є у складі об`єктів нежитлової нерухомості виступають загальним критерієм визначення об`єкта оподаткування (підпункт ґ підпункту 14.1.129 1 пункту 14.1 статті 14 ПК України), то встановлення пільги шляхом звільнення від оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівель промисловості , зокрема виробничих корпусів, цехів, складських приміщень промислових підприємств (підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України) не свідчить про недостатню чіткість податкового законодавства, оскільки увівши певний загальний критерій будівлі промислові , законодавець визначив спеціальний об`єкт (об`єкти), який звільнено від оподаткування, і зі змісту норми зрозуміло, яких об`єктів стосується така пільга.

При цьому, оскільки саме законодавець приймає рішення про встановлення пільг, то він може в подальшому змінити норму, яка встановлює преференцію, не змінюючи загального критерію, про який йшлося вище.

Отже, підстав для застосування компенсаторних правозастосовних нормативних механізмів - презумпції правомірності рішень платника податку (у даному випадку відповідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 та пункту 56.21 статті 56 ПК України) не виникає, оскільки немає колізії нормативно-правового регулювання.

Таке застосування вказаної правової норми відповідає принципам рівності усіх платників перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації (підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України), єдиного підходу до встановлення податків і зборів (підпункт 4.1.11 пункту 4.1 статті 4 ПК України) і нейтральності оподаткування (підпункт 4.1.8 пункту 4.1 статті 4 ПК України).

Наданням пільги щодо сплати податку, звільненням від сплати податків, держава має на меті встановлення певного рівня соціального або економічного захисту відповідної категорії платників податків.

Встановлення законодавцем певних податкових пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як в даному випадку підпункт є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за своєю сутністю спрямоване на збалансування суспільних відносин у сфері справляння податків та мало на меті створити умови для стимулювання та зменшення податкового навантаження на тих платників податків фізичних та юридичних осіб, які є власниками певних об`єктів нерухомості, що використовуються за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва.

Верховний Суд зазначив, що такий підхід у розумінні норми, про яку йдеться, випливає з того, що функціональне призначення об`єкта, який звільняється від оподаткування, яким є предмет - будівля промисловості (вид нежитлової нерухомості), є фактично визначальною родовою ознакою, оскільки не є об`єктом оподаткування саме будівлі промисловості, тобто будівлі, які використовуються для виготовлення промислової продукції будь-якого виду.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду вирішив частково відступити від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 справа №806/2676/17, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов`язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств, та сформувати новий правовий висновок, відповідно до якого визначити, що застосування підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі якщо власниками об`єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об`єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Аналогічна права позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №300/261/19, від 07.04.2020 у справі №200/8228/19, від 05.06.2020 у справі №300/352/19 та від 24.07.2020 у справі № 500/90/19.

Отже, фізична особа, яка є власником об`єкта промисловості за умови використання такого об`єкта за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду), має право на застосування податкової пільги, передбаченої нормами підпункту є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

В силу вимог підпункту 14.1.129 1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (підпункт ґ ).

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 Будівлі промислові віднесено до групи 125 Будівлі промислові та склади . Клас 1251 Будівлі промислові включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 Будівлі промислові , що включає підкласи: 1251.1 Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості ; 1251.2 Будівлі підприємств чорної металургії ; 1251.3 Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості ; 1251.4 Будівлі підприємств легкої промисловості ; 1251.5 Будівлі підприємств харчової промисловості ; 1251.6 Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості ; 1251.7 Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості ; 1251.8 Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості ; 1251.9 Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне .

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Таким чином, належний позивачу об`єкт нерухомості, а саме цех по виготовленню бруківки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1277,9 кв. м, слід вважати будівлею промисловості, на яку може бути поширена податкова пільга, передбачена підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за умови використання такої нерухомості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва будь-якого виду.

Отже, необхідно встановити, чи використовував позивач належний йому об`єкт нерухомості, який є будівлею промисловості, у своїй підприємницькій діяльності з врахуванням виду здійснюваної ним діяльності протягом податкового періоду 2019 року.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець, одним з видів його економічної діяльності є відповідно до Код КВЕД 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва, також до видів діяльності позивача належить Код КВЕД 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу.

Наказом Держспоживстандарту України від 11.10.2010 №457 прийнято та надано чинності Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010, згідно розділу 1 якої Класифікація видів економічної діяльності (далі - КВЕД) установлює основи для підготовлення та поширення статистичної інформації за видами економічної діяльності. Основний принцип КВЕД полягає в об`єднанні підприємств, що виробляють подібні товари чи послуги або використовують подібні процеси для створення товарів чи послуг (тобто сировину, виробничий процес, методи або технології), у групи. Основне призначення КВЕД - визначати та кодувати основні та другорядні види економічної діяльності юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців.

В розділі 4 КВЕД визначено, що виробництво - це економічна діяльність, результатом якої є продукція. Це поняття використовують для позначення всіх видів економічної діяльності. Термін виробництво призначено не тільки стосовно сільського господарства, добувної або переробної промисловості. Його використовують також стосовно сфери послуг. Для позначення виробництва можуть використовувати і точніші терміни: надання послуг, оброблення, перероблення тощо залежно від сфери діяльності. Обсяг виробництва вимірюють за допомогою різних методів у натуральному чи вартісному вираженні.

Процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B Добувна промисловість та розроблення кар`єрів , C Переробна промисловість , D Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря , E Водопостачання; каналізація, поводження з відходами та F Будівництво .

Таким чином, оскільки види економічної діяльності 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва та 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу відповідно до Класифікації видів економічної діяльності ДК 009:2010 класифікуються в секції С Переробна промисловість , яка є промисловим виробництвом, то діяльність позивача відноситься до видів промислового виробництва.

На підтвердження здійснення позивачем промислової діяльності ним надано суду копію податкової декларації про майновий стан і доходи за 2019 рік від 17.02.2020, згідно з якою загальна сума доходу, отриманого ФОП ОСОБА_1 у 2019 році, у тому числі за кодом КВЕД 23.61 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу, становить 974230,00 грн (а.с.24-25).

Враховуючи вищевикладене, позивачем доведено використання належної йому будівлі промисловості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).

Отже, судом встановлено, що позивач, маючи у власності об`єкт промисловості - цех по виготовленню бруківки, використовує його для промислового виробництва, а тому має право на застосування податкової пільги, передбаченої підпунктом є підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Як вбачається з розрахунку до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2020 №0124832-5404-1915, Головним управлінням ДПС у Тернопільської області визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік у розмірі 53326,77 грн, виходячи зі ставки податку 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м (а.с.40).

Рішенням Тернопільської міської ради від 15.06.2018 №7/25/43 встановлено на території міста Тернополя ради ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на 2019 рік згідно з Додатком 3 до цього рішення (а.с.45-50).

У Додатку 3 до вказаного рішення міської ради визначено ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2019 рік, зокрема, окремо для юридичних осіб та для фізичних осіб - власників промислових будівель та складів. Такої ставки, яку застосував податковий орган - 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м вказаним рішенням не передбачено, рішенням визначено ставки податку для фізичних осіб залежно від зони у розмірах 0,5 та 0,75 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м (а.с.47).

Таким чином, ОСОБА_1 ще й невірно визначено відповідачем суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, яке підлягає сплаті фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, за 2019 рік.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Аналізуючи досліджені подані учасниками справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості та правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення від 04.05.2020 №0124832-5404-1915, оскаржуване рішення прийняте без дотриманням критеріїв правомірності, передбачених частиною другою статті 2 КАС України, у зв`язку із чим позов підлягає до задоволення повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у сумі 840,80 грн за подання позовної заяви до суду, сплаченого згідно з квитанцією № МР_АВ18079800А_16643755 від 20.11.2020 (а.с.29).

Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області від 4 травня 2020 року №0124832-5404-1915, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 53326,77 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у Тернопільській області (вулиця Білецька,1, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 43142763).

Повний текст рішення складено та підписано 29 січня 2021 року.

Суддя Чепенюк О.В.