Постанова

від 28.01.2021 по справі 808/1892/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року

м. Київ

справа № 808/1892/14

касаційне провадження № К/9901/26304/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді -доповідача - Гончарової І .А.,

суддів - Олендера І .Я., Ханової Р .Ф .,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Сіпака А.В.; судді: Калашник Ю.В., Татаринов Д.В.)

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чепурнов Д.В.; судді: Сафронова С.В., Поплавський В.Ю.)

у справі № 808/1892/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізький титано-магнієвий комбінат (далі - ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат ; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05 березня 2014 року № 0000154710, від 05 березня 2014 року № 0000164710, від 05 березня 2014 року № 0000174710.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 16 листопада 2015 року адміністративний позов задовольнив у повному обсязі.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27 вересня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.

СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, зазначає, що контролюючим органом під час проведення перевірки вжито всіх необхідних заходів для достовірного порівняння договірної ціни на реалізацію титанової губки з її звичайною вартості. Натомість суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, не витребували у позивача пояснень та не дослідили самостійно, яким чином сформована ним ціна продажу товару.

Крім того звертає увагу на те, що витрати платника, здійснені у зв`язку з продажем нерезидентам - OSTCHEM INTERNATIONAL GmbH , Company Tolexis Enterprises AG , Company Tolexis International Limited титанової губки, отриманої за наслідками переробки давальницької сировини, в порядку підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) повинні визнаватися в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу.

Також наголошує на безтоварному характері господарських операцій, вчинених між ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат та Товариством з обмеженою відповідальністю Компані Плазма, Товариством з обмеженою відповідальністю Моноліт-форт , Товариством з обмеженою відповідальністю ТД СТРАТЕГ , Товариством з обмеженою відповідальністю Альфа ЛТД .

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 жовтня 2016 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі.

15 грудня 2016 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

20 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну перевірку ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2012 року по 30 вересня 2013 року, результати якої оформлено актом від 18 лютого 2014 року № 70/28-04-47-10/00194731.

За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 135.5.11 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, 138.4, підпункту 138.8.1 пункту 138.8, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, підпунктів 153.2.1, 153.2.3, 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України з огляду на: заниження доходів від операційної діяльності у зв`язку з проведенням операцій із реалізації продукції покупцям-нерезидентам за цінами, що є нижчими за звичайну ціну, на 74220877,00 грн; безпідставне невизнання витрат, здійснених у зв`язку з продажем нерезидентам - OSTCHEM INTERNATIONAL GmbH , Company Tolexis Enterprises AG , Company Tolexis International Limited титанової губки, отриманої за наслідками переробки давальницької сировини, в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу; неправомірне формування витрат при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Компані Плазма , Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт-форт , Товариства з обмеженою відповідальністю ТД СТРАТЕГ , Товариства з обмеженою відповідальністю АРІАР , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа ЛТД , що мотивовано посиланням на наявність у цих суб`єктів господарської діяльності ознак фіктивності, а також ненадання транспортної документації та сертифікаті якості на товар.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом 05 березня 2014 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000154710, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 7544271,00 грн за основним платежем та 3772135,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000164710, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 14803038,00 грн за основним платежем та 7401519,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000174710, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3545917,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить з такого.

Згідно з підпунктом 153.2.1 пункту 153.2 статті 153 ПК України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов`язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Положення підпунктів 153.2.1 і 153.2.2 цього пункту поширюються також на операції з особами, які: не є платниками цього податку; сплачують податок за іншими ставками, ніж платник податку на прибуток (підпункт 153.2.3 пункту 153.2 статті 153 ПК України).

Згідно з підпунктом 14.1.71 пункту 14.1 статті 14 ПК України звичайною ціною є ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

До 01 січня 2013 року (пункт 8 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення ПК України) порядок визначення звичайних цін регулювався за правилами пункту 1.20 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР Про оподаткування прибутку підприємств (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР).

Так, згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Згідно з цим підпунктом справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР обов`язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом № 334/94-ВР, покладається на податковий орган у встановленому порядку. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов`язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Таким чином, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору. При цьому обов`язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на контролюючий орган.

Для визначення звичайної ціни використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Однак, при цьому необхідно враховувати, чи є умови таких договорів співставними, важливе значення також мають і властивості товарів, які є предметом купівлі-продажу.

В подальшому методи визначення та порядок застосування звичайної ціни обумовлені статтею 39 ПК України, пунктом 39.1 якої передбачено, що звичайна ціна на товари (роботи, послуги) збігається з договірною ціною, якщо інше не встановлено цим Кодексом і не доведено зворотне, в тому числі в результаті неможливості визначення звичайної ціни із застосуванням положень пунктів 39.3 - 39.4 цієї статті.

За приписами пункту 39.2 статті 39 ПК України визначення звичайної ціни у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснюється за одним з методів, вказаних в цьому пункті. Встановлюються такі методи визначення звичайної ціни: а) порівняльної неконтрольованої ціни (аналогів продажу); б) ціни перепродажу; в) витрати плюс ; г) розподілення прибутку; ґ) чистого прибутку.

При визначенні звичайної ціни згідно з методами, встановленими цим пунктом, використовується інформація про ціни в операціях між непов`язаними особам у співставних умовах на відповідному ринку товарів (робіт, послуг).

При цьому умови визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами істотно не впливає на ціни, які отримуються в результаті застосування методів, встановлених цим пунктом.

Згідно з пунктом 39.11 статті 39 ПК України для визначення звичайних цін на товари (роботи, послуги) використовуються офіційні джерела інформації, у тому числі: статистичні дані державних органів і установ; ціни спеціалізованих аукціонів з торгівлі окремими видами продукції, біржові котирування; довідкові ціни спеціалізованих комерційних видань та публікацій, у тому числі електронних та інших банків даних; звіти та довідки відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном; інші інформаційні джерела, що визнаються офіційними в установленому порядку.

В свою чергу, пунктом 39.14 статті 39 ПК України визначено, що обов`язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Таким чином, за загальним правилом звичайна ціна збігається із договірною, якщо контролюючий орган не доведе інше в установленому порядку.

Відповідно до розділу І Методичних рекомендацій щодо алгоритму визначення звичайної ціни продукції (товарів) при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, доведених до відома з метою правильності визначення звичайної ціни продукції (товарів) при організації проведення контрольно-перевірочної роботи, поліпшення якості проведення перевірок суб`єктів господарювання-юридичних осіб, які здійснюють зовнішньоекономічні операції, листом Державної податкової служби України від 24 липня 2012 року № 20001/7/15-1217, для визначення звичайної ціни продажу продукції (товарів) на світових товарних ринках можуть використовуватись такі джерела інформації, зокрема, але не виключно: 1) статистичні дані державних органів статистики; 2) ціни спеціалізованих бірж з торгівлі окремими видами продукції; 3) Держзовнішінформ: бюлетень: Огляд цін українського та світового товарних ринків , Товарний монітор Біржові товари , Металургійні монітори Сталевий прокат , Сировинні матеріали каталог Імпортери та експортери України ; 4) інтернет-сайти: metaltorg.ru - ціни на метали; metalcourier-online.com - світові ціни на метали, феросплави та вугілля; icis.com - аналітика цін хімічної продукції та продукції нафтопереробки на світових ринках Азії, Африки та Європи; commoclityoniine.com - ціни на метали на світових товарних біржах; ugmk.ua - ціни на метали та продукти з металу на українському ринку; me.kmu.dov.ua - сайт Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (наявний моніторинг цін на метали на світових біржах); visnik.kiev.ua - ціни на зернові культури, по контрактах, укладених на товарних біржах; agriagency.com.ua - ціни на пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою, рапс; cropcongress.org - ціни на сільськогосподарську продукцію (зерно, ячмінь, пшениця тощо); zernoua.org - ціни та аналітика закупівельних цін на зерно тощо; 5) інформація від податкових органів інших країн; 6) інформація результатів незалежної оцінки майна та майнових прав, яка проведена відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні ; 7) пояснення, отримані від платника податків на запит органу Державної податкової служби України щодо обґрунтування рівня звичайних цін.

Також у пункті 2.2 розділу ІІ зазначених Методичних рекомендацій вказано, що для встановлення звичайних ринкових умов (або їх діапазону) необхідно порівняти характерні ознаки угоди чи підприємств, які впливатимуть на умови укладання звичайних ринкових угод. Характерні особливості, які можуть бути важливими, включають характеристики майна, які передаються, виконані функції сторонами (беручи до уваги використані активи та взяті на себе ризики), договірні умови, економічні обставини сторін та бізнес-стратегії, яких сторони дотримуються.

Фактори, які визначають порівнянність:

1. Характеристики майна: зокрема, фізичні особливості товару (майна), його якість та обсяги поставки.

2. Функціональний аналіз: зокрема, порівняння спрямоване на визначення та порівняння економічно значущої діяльності та відповідальності, яку на себе взяли чи візьмуть незалежні та пов`язані підприємства. Наприклад, виробництво, купівля, дистрибуція, маркетинг, рекламування, перевезення, фінансування та управління, основні обов`язки, які виконує кожна зі сторін, порівняння обов`язків щодо врахування ризиків, які беруть на себе відповідні сторони. Ризики, які слід враховувати, включають такі ринкові ризики, як вартість виробничих факторів та відхилення ціни вихідної продукції; виробничих потужностей та обладнання; фінансові ризики, спричинені коливаннями курсів валют та відсоткових ставок; кредитні ризики тощо.

3. Договірні умови: як правило, точно і беззастережно визначається, як саме зобов`язання, ризики та привілеї будуть розподілені між сторонами.

4. Економічні обставини: зокрема, для досягнення порівнянності потрібно, щоб ринки, на яких незалежні та пов`язані підприємства здійснюють свою діяльність, були порівнянними, та щоб відмінності не мали суттєвого впливу на ціну. Економічні обставини, які можуть бути важливими для визначення порівнянності ринку, включають: географічне розташування, розмір ринків, ступінь конкуренції на ринках та відносні конкурентні позиції покупців та продавців; доступність (їх ризик) взаємозамінних товарів та послуг; рівні постачання та попит на ринку в цілому та по регіонах зокрема, купівельна спроможність споживачів; характер та обсяг урядового регулювання ринку, виробничі витрати, включаючи вартість земельних, трудових та капітальних ресурсів; транспортні витрати; рівень ринку (наприклад, оптовий чи роздрібний); дата та час транзакцій тощо.

5. Ділові стратегії: зокрема, які можуть включати велику кількість аспектів певного підприємства, а саме інновації та розвиток нової продукції, ступінь диверсифікації, несхильність до ризику, оцінювання політичних змін, реалізація існуючого і планування трудового законодавства та інші фактори, які обумовлюють щоденну діяльність певного підприємства. Стратегії ведення бізнесу також можуть включати програми щодо завоювання ринку. Намагання платника податків завоювати ринок або збільшити свою участь на ринку може тимчасово впливати на зміну ціни його продукції у бік пониження по відношенню до іншої порівнянної продукції на тому ж ринку. Крім того, платник податків, який намагається проникнути на новий ринок чи завоювати (або ж відстояти) свої позиції на ринку, може тимчасово нести більші витрати (наприклад, первинні витрати або заходи на стимулювання споживацького попиту), а отже, може досягнути меншої прибутковості, ніж інші платники податків, які працюють на тому ж ринку.

За правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Надаючи оцінку доводам контролюючого органу про заниження платником доходів від операційної діяльності у зв`язку з проведенням операцій із реалізації продукції покупцям-нерезидентам за цінами, що є нижчими за звичайну ціну, суди виходили з того, що, порівнюючи договірну ціну на реалізацію титанової губки з її звичайною вартістю, контролюючим органом не враховано фактори, які визначають таку порівнянність, а саме: умови поставки товару; ризики коливання курсів валют; географічне розташування платника; ступінь конкуренції на ринках збуту титанової губки; попит на ринку титанової губки як в цілому, так і в регіонах; стратегію ведення бізнесу позивача. Як наслідок, ринкові ціни, що використані посадовими особами СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі для порівняння з договірними цінами не можуть бути об`єктивними для умов, за яких здійснює свою діяльність ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат .

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Утім, як з`ясовано судовими інстанціями, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі жодних належних доказів на підтвердження своєї позиції щодо правомірності збільшення платнику суми грошового зобов`язання за цим епізодом не представлено, а тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли цілком обґрунтованого висновку про безпідставність такого донарахування.

Щодо доводів СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі про порушення ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України, то за правилами абзацу другого цієї норми витрати, понесені у зв`язку з продажем/обміном товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов`язаним з таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу/обміну.

Застосовуючи положення цього пункту, контролюючий орган виходив виключно з оцінки доходності операцій із давальницькою сировиною, без урахування того, що за цією нормою врегульовані особливості оподаткування операцій із пов`язаними особами, а отже, для застосування приписів підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України до операцій ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат із нерезидентами - OSTCHEM INTERNATIONAL GmbH , Company Tolexis Enterprises AG , Company Tolexis International Limited необхідним є встановлення наявності передбачених підпунктом 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України критеріїв таких осіб.

Так, відповідно до підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України пов`язані особи - це юридичні та/або фізичні особи, взаємовідносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють і які відповідають будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, що здійснює контроль за господарською діяльністю платника податку або контролюється таким платником податку чи перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени її сім`ї, які здійснюють контроль за платником податку; посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення правових відносин, а також члени її сім`ї; платники податку-учасники об`єднання підприємств незалежно від його виду та організаційно-правової форми, що провадять свою господарську діяльність шляхом утворення такого об`єднання.

Під контролем господарської діяльності платника податку слід розуміти: а) володіння безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку в розмірі не менш як 20 відсотків статутного фонду платника податку; б) вплив безпосередньо або через пов`язаних фізичних та/або юридичних осіб на господарську діяльність суб`єкта господарювання в результаті: надання права, яке забезпечує вирішальний влив на формування складу, результати голосування та рішення органів управління платника податку; обіймання посад членів наглядової (спостережної) ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів платника податку особами, які вже обіймають одну чи декілька із зазначених посад в іншому суб`єкті господарювання; обіймання посади керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу платника податку особою, яка вже обіймає одну чи декілька із зазначених посад в інших суб`єктах господарювання; надання права на укладення договорів і контрактів, які дають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов`язкові до виконання вказівки або здійснювати делеговані повноваження і функції органу управління платника податку.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що покупці-нерезиденти OSTCHEM INTERNATIONAL GmbH , Company Tolexis Enterprises AG , Company Tolexis International Limited не є пов`язаними особами з позивачем, з безпосереднім державним володінням в охоплений перевіркою період часткою у статутному фонді в розмірі 100 відсотків, контроль за господарською діяльністю якого було покладено на Фонд державного майна України. Про відсутність пов`язаності платника з його покупцями свідчить й акт від 18 лютого 2014 року № 70/28-04-47-10/00194731, який не містить доказів відповідної пов`язаності.

За таких обставин норма абзацу другого підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 ПК України не розповсюджується на операції, здійснені між позивачем і нерезидентами OSTCHEM INTERNATIONAL GmbH , Company Tolexis Enterprises AG , Company Tolexis International Limited , та не може обмежувати витрати на виготовлення продукції, які фактично склалися за результатами господарської діяльності ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат , розміром, що не перевищує доходи, отримані від реалізації такої продукції.

Надаючи оцінку твердженню відповідача про безтоварний характер господарських операцій із придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю Компані Плазма , Товариства з обмеженою відповідальністю Моноліт-форт , Товариства з обмеженою відповідальністю ТД СТРАТЕГ , Товариства з обмеженою відповідальністю АРІАР , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Альфа ЛТД , Верховний Суд, виходить із того, що за правилами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податку.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи недоліки в їх оформленні не може бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а саме: видаткових накладних; податкових накладних; платіжних доручень; прибуткових ордерів; документів, що свідчать про господарський характер понесених платником витрат (актів на списання та накладних на списання матеріалів, які складалися щомісяця на відповідну фактично використану кількість матеріалів).

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб`єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ТОВ Запорізький титано-магнієвий комбінат розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

За таких обставин висновок судових інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись частиною другою розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ , статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя -доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова