Постанова

від 26.01.2021 по справі 910/314/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" січня 2021 р. Справа№ 910/314/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Станіка С.Р.

секретар судового засідання Макуха О.А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши матеріали апеляційної скарги Міністерства оборони України

на рішення Господарського суду міста Києва

від 07.04.2020 (повна дата складання рішення 21.04.2020)

у справі № 910/314/20 (суддя Ващенко Т.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Роза Трейд

до Міністерства оборони України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство Український будівельно-інвестиційний банк

про визнання такими, що не підлягають виконанню, банківської

гарантії та вимоги

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Роза Трейд (далі - ТОВ Роза Трейд , позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання такими, що не підлягають виконанню банківську гарантію від 15.04.2019 № BGV/U/03-2-1584, видану Міністерству оборони України Акціонерним товариством Український будівельно-інвестиційний банк на суму 657.405,00 грн. та вимогу від 20.12.2019 № 286/8/7986 Міністерства оборони України до Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк про виплату за банківською гарантією від 15.04.2019 № BGV/U/03-2-1584 в розмірі 657 405,00 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що позивач з вини відповідача не мав можливості своєчасно виконати свої зобов`язання щодо строків поставки, оскільки приймання товару за Договором за якістю передбачає попередню перевірку контрольних зразків. Позивач, як добросовісний постачальник, неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти додаткову угоду про продовження строків поставки, натомість відповідач після завершення поставки товару в повному обсязі звернувся до банку з вимогою № 286/8/7986 від 20.12.2019 про виплату грошових коштів за банківською гарантією в розмірі 657 405,00 грн. При цьому, позивач вважав, що підстава для задоволення вимоги по виплаті за банківською гарантією не настала, оскільки у вимозі не вказано про порушення умов Договору щодо якості, а лише щодо кількості. Крім цього, затримка в строках поставки та прийому товару сталася з вини самого відповідача, який не вжив відповідних заходів для належного виконання своїх зобов`язань із своєчасного надання зразків-еталонів та затвердження контрольних зразків, чим створив перешкоди до належного виконання позивачем своїх зобов`язань за Договором. Також позивач стверджував, що у разі, якщо банком будуть перераховані відповідачу кошти в розмірі 657 405,00 грн. на підставі банківської гарантії та згідно з вимогою відповідача, позивач буде вимушений сплатити банку зазначену суму з нарахованими відсотками за користування коштами, а у випадку несплати позивачу будуть нараховані також штрафні санкції. Вказані обставини негативно вплинуть на господарську діяльність позивача, тобто, завдадуть збитків та зменшать обігові кошти підприємства до вирішення позовних вимог по суті спору, що також негативно вплине на виконання інших зобов`язань. Крім цього, позивач зазначив, що вимога про стягнення за банківською гарантією подана відповідачем після повного виконання позивачем всіх своїх зобов`язань за Договором із поставки продукції, відповідач нічого не втратив, не поніс збитків чи шкоди/недостачі, яку належить компенсувати/відшкодувати. Навпаки, відповідач отримав усе належне за Договором поставки. Тому, забезпечення позову шляхом заборони банку вчиняти будь-які дії за банківською гарантією та здійснювати виплату за нею не потягне за собою негативних для відповідача майнових наслідків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2020 залучено до участі у справі в якості третьої особи - Акціонерне товариство Український будівельно-інвестиційний банк (далі - третя особа).

Заперечуючи проти позову, відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому стверджував про невиконання позивачем умов Договору поставки у встановлені строки, що свідчить про настання гарантійного випадку для сплати банком-гарантом суми банківської гарантії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 справі № 910/314/20 позов задоволено повністю. Визнано такою, що не підлягає виконанню банківську гарантію від 15.04.2019 № BGV/U/03-2-1584, видану Міністерству оборони України (ідентифікаційний код 00034022) Акціонерним товариством Український будівельно-інвестиційний банк (ідентифікаційний код 26547581) на суму 657 405,00 грн. Визнано такою, що не підлягає виконанню вимогу від 20.12.2019 № 286/8/7986 Міністерства оборони України (ідентифікаційний код 00034022) до Акціонерного товариства Український будівельно-інвестиційний банк (ідентифікаційний код 26547581) про виплату за банківською гарантією від 15.04.19. № BGV/U/03-2-1584 в розмірі 657 405,00 грн. Стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Роза Трейд 4 204,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Міністерство оборони України оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що оскаржуване рішення ухвалено за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказало, що вимога Міністерства оборони України від 20.12.2019 № 286/8/7986 щодо перерахування суми банківської гарантії була направлена на адресу банку-гаранта в межах строку дії банківської гарантії, однак залишилась без задоволення. На переконання апелянта, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки цьому, не дослідив в повній мірі змісту та умов банківської гарантії та Договору, що призвело до ухвалення необґрунтованого рішення. Крім цього, апелянт вважав, що закінчення строку дії гарантії не звільняє банк-гарант від сплати гарантійної суми, оскільки вимога про сплату була направлена в межах строку з посиланням на неналежне виконання постачальником умов Договору. Також апелянт не погоджується із висновками місцевого суду про відсутність вини позивача у невиконанні поставки у визначені Договором строки та звертає увагу, що 13.08.2019 Головним управлінням розвитку та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України затверджено зразок-еталон (дублікат) Сорочка-поло та 19.08.2019 Комісія в перевірки зразків предметів речового майна здійснила перевірку та затвердила контрольний зразок товару Сорочки-поло оливкового кольору , який було надано позивачу тощо.

Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому стверджував про безпідставність та необґрунтованість апеляційних вимог, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін. Зокрема, зазначив, що суд першої інстанції дослідив обставини щодо того, що представником замовника (відповідача) було надано позивачу контрольний зразок товару сорочки-поло оливкового кольору лише 19.08.2019, що в свою чергу спричинило затримку у виготовленні та поставці товару, про що позивач повідомляв відповідача листами від 15.07.2019 №5432 та від 26.11.2019 №36223, а також іншими листами, наявними в матеріалах справи. Крім цього, позивач зазначив, що відповідач своєчасно не вжив усіх заходів, необхідних для виконання ним своїх зобов`язань з перевірки зразків товару та прийняття товару, а саме, від часу проведення обшуку та вилучення зразків-еталонів (27.06.2019) відповідач лише 19.08.2019 затвердив дублікати зразків-еталонів, тобто аж через 54 календарні дні після вилучення, коли терміни поставки товару за Договором спливли або добігали кінця. Таким чином, відповідач проявив бездіяльність і своєчасно не вжив необхідних дій для виконання своїх власних зобов`язань, тому є стороною, що прострочила зобов`язання з власної вини. Також позивач звертав увагу, що у своєму відзиві відповідач не заперечував та не спростовував обставин, зазначених позивачем як причини прострочення з вини відповідача (ненадання контрольних зразків-еталонів), а у своєму листі №408/5/2600 від 15.07.2019 сам підтвердив, що не взмозі перевірити контрольні зразки якості, без яких позивач не може здійснити поставку. Вказані обставини, на переконання позивача, в силу ст. 75 ГПК України не підлягають доказуванню. Крім цього, позивач вважав, що висновком торгово-промислової плати підтверджено, що позивач дійсно не мав можливості здійснити поставку у строки, визначені Договором поставки, через обставини,які спричинилися з боку відповідача, а також визначено можливі строки поставки з урахуванням дати фактичного надання контрольного зразка: до 26.11.2019 (включно) в кількості 30 000 шт. та у термін до 20.12.2019 (включно) в кількості 5 000 шт. З врахуванням прострочення самого відповідача позивачем виконано свої зобов`язання в повному обсязі та в строки згідно висновку торгово-промислової палати та відповідно до ст. 613 ЦК України. При цьому, вимога та документи про поставку та прийняття товару свідчать, що у відповідача немає жодних претензій з приводу кількості, якості, ціни та асортименту, як і щодо факту поставки товару в повному обсязі. Позивач також стверджував, що вимога відповідача містить такі підстави для отримання коштів, які не відповідають дійсності, а тому така вимога не відповідає вимогам гарантії на підставі ст. 563 ЦК України, відповідно є неналежною. У відповідача немає підстав стверджувати, що ним було подано вимогу протягом строку дії спірної банківської гарантії, оскільки належної вимоги згідно ст. 563 ЦК України не подано, подання неналежної вимоги не можна вважати поданням. Таким чином, спірна вимога не підлягає задоволенню (виконанню) як незаконна й така, що не відповідає вимогам та умовам спірної банківської гарантії. Оскільки позивачем виконано умови Договору поставки в повному обсязі та в строки, які відповідають положенням п.1 ст. 613 ЦК України, а протягом дії банківської гарантії вимога, яка відповідає умовам гарантії, подана не була, спірна банківська є такою, що не підлягає виконанню тощо.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.01.2021 з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з`явився не зважаючи на його належне повідомлення про дату, час та місце розгляду справи шляхом направлення йому відповідної ухвали суду про оголошення перерви, яку за наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення отримано уповноваженим представником третьої особи 14.12.2020.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, № 475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Оскільки в судове засідання апеляційної інстанції 26.01.2021 представник третьої особи, явка якої в судове засідання обов`язковою не визнавалась, не з`явився не зважаючи на її належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надіслала, апеляційний суд вважав за можливе розглядати справу за відсутності цього учасника за наявними у справі матеріалами.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в даному судовому засіданні надав пояснення, в яких заперечив доводи апеляційної скарги, просив не брати їх до уваги, оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено матеріалами справи, 19.04.2019 ТОВ Роза Трейд (позивач, постачальник за договором) та Міністерство оборони України (відповідач, замовник за договором) уклали Договір № 286/3/19/137 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти державного бюджету України) (далі - Договір поставки), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався у 2019 поставити замовнику футболки та сорочки (183330000-1) (Сорочка-поло оливкового та темно-синього кольору) (лот 2. Сорочки (18332000-2) (Сорочка-поло оливкового кольору)) (далі - товар), а замовник - забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані в Договорі поставки.

Товар постачається на об`єднані центри забезпечення після приймального контролю (якості) представниками Головного управління якості та супроводження матеріального забезпечення Збройних Сил України (далі - представник замовника) (п. 1.5 Договору поставки).

У відповідності до специфікації до Договору поставки товар мав бути поставлений до 17.07.2019 включно в кількості 15 000,00 шт., до 21.08.2019 включно в кількості 15 000,00 шт., до 20.09.2019 включно у кількості 5 000,00 шт.

За умовами п. 2.1 Договору поставки здійснення контролю за якістю товару складається з етапів: перевірка виготовлення товару; перевірка контрольного зразка; приймальний контроль товару.

Постачальник письмово повідомляє представника замовника про початок та місце виготовлення товару і місце зберігання матеріалів. Після отримання повідомлення представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає перевірку виготовлення товару (п. 2.2 Договору поставки). Представник постачальника в присутності представника замовника здійснює відбір зразків матеріалів з кожної партії, які опечатуються представником замовника зі складанням акту відбору зразків матеріалів (п. 2.3 Договору поставки). Постачальник зобов`язаний до початку поставки товару разом з оголошенням письмово повідомити представника замовника про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання листа разом з оголошенням представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщенні, вказаному у листі (п. 2.5 Договору поставки).

Договір згідно п. 10.1 набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Договором на підставі ст. 626 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства на підставі ст. 628 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами згідно ст. 629 ЦК України.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин згідно ст. ст. 193 ГК України, 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань або одностороння зміна його умов, якщо інше не встановлено договором або законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Положеннями п. 6.3.3 Договору поставки сторони погодили обов`язок постачальника письмово, не пізніше ніж за два робочі дні повідомити представника замовника про дату, коли товар буде наданий для приймання по якості.

Як встановлено матеріалами справи, листом від 11.07.2019 № 5382 позивач звернувся до представника замовника з проханням провести перевірку відповідності та затвердити наданий контрольний зразок товару Сорочки (18332000-5) (Сорочка-поло оливкового кольору).

Листом-відповіддю від 15.07.2019 № 408/5/2600 представник замовника повідомив позивача про те, що на час надання даної відповіді Комісія з перевірки зразків предметів речового майна не має можливості здійснити перевірку, оскільки 26,27 червня 2019 року під час обшуку представниками ГПУ та ДБР вилучено 14 зразків-еталонів та нормативну документацію, в тому числі і на Сорочку-поло .

Оскільки поставка товару за Договором поставки є неможливою без перевірки відповідності контрольного зразка, його затвердження, позивач листом від 15.07.2019 № 5432 звернувся до відповідача з проханням повідомити, коли будуть здійснені перевірка відповідності контрольного зразка, його затвердження, та запропонував відповідачу внести зміни до Договору поставки в частині строків поставки першої партії товару.

Листом від 23.08.2019 № 5696 позивач повідомив відповідача про те, що тільки 19.08.2019 представником замовника було надано Товариству з обмеженою відповідальністю Роза Трейд контрольний зразок товару Сорочки-поло оливкового кольору, що спричиняє затримку поставки товару за Договором поставки, а також повторно запропонував внести зміни до Договору поставки в частині строків поставки першої партії товару.

Листом-відповіддю від 03.09.2019 № 286/8/5691 на лист від 23.08.2019 № 5696 відповідач вказав на необхідність надання для внесення змін до Договору поставки документів про наявність обставин непереборної сили.

За приписами ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Враховуючи той факт, що відповідач в порушення вказаних умов Договору поставки своєчасно не надав контрольний зразок товару Сорочки-поло оливкового кольору, позивач не мав можливості поставити товар за Договором поставки відповідачу у встановлені Договором строки, адже останній своїм невиконанням умов Договору фактично не вчинив дій за Договором, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку, відтак виконання зобов`язання було відстрочене на час прострочення кредитора, що в свою чергу є триваючим порушенням Договірного обов`язку.

Як встановлено матеріалами справи, зокрема, науково-практичним висновком № 3127 від 06.12.2019 Торгово-промислової палати України, суттєве ускладнення виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору поставки у встановлені ним строки, зумовлене істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладанні, а саме: тривалістю 54 календарних днів з 27.06.2019 по 19.08.2019 затвердження контрольного зразка товару в зв`язку із вилученням зразків-еталонів під час обшуку; строк поставки товару можливий у термін до 26.11.2019 (включно) у кількості 30 000,00 штук, у термін до 20.12.2019 включно у кількості 5 000,00 штук.

Відповідно до пп. 2 п. 3 ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати України торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Положеннями ч. 2 ст. 11 вказаного Закону визначено, що торгово-промислові палати мають право, зокрема, за дорученням державних органів проводити незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв`язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; на замовлення українських та іноземних підприємців проводити експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; виконувати інші повноваження, що не суперечать законодавству України. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Відповідно ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З огляду на наведене, судом першої інстанції вірно прийнято наданий позивачем висновок торгово-промислової плати в якості доказу відсутності вини позивача у непоставці товару до 17.07.2019 включно у кількості 15 000,00 шт., до 21.08.2019 включно у кількості 15 000,00 шт., до 20.09.2019 включно у кількості 5 000,00 шт., та того, що строк поставки товару можливий у термін до 26.11.2019 (включно) у кількості 30 000,00 штук та у термін до 20.12.2019 включно у кількості 5 000,00 штук.

Матеріалами справи встановлено, що для забезпечення виконання зобов`язань постачальника за Договором поставки третя особа (банк-гарант) видала гарантію від 15.04.2019 № BGV/U/03-2-1584 (далі - гарантія), за умовами якої третя особа зобов`язалась виплатити бенефіціару (відповідачу) протягом п`яти робочих днів з дати отримання письмової вимоги суму 657 405,00 грн. у разі невиконання (неналежного виконання) принципалом (позивачем) умов Договору поставки щодо кількості, якості та строків. Гарантія діє до 10.02.2020 включно.

За приписами ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі (ч. 1 ст. 547 ЦК).

Відповідно до ст. 560 ЦК за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Положеннями ст. 563 ЦК України визначено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

За змістом ст. 564 ЦК після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Відповідно до ст. 200 ГК України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. Гарант має право висунути управненій стороні лише ті претензії, висунення яких допускається гарантійним листом. Зобов`язана сторона не має права висунути гаранту заперечення, які вона могла б висунути управненій стороні, якщо її договір з гарантом не містить зобов`язання гаранта внести до гарантійного листа застереження щодо висунення таких заперечень. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК.

За умовами банківської гарантії від 15.04.2019 № BGV/U/03-2-1584 виплата за гарантією здійснюється у разі невиконання (неналежного виконання) позивачем умов Договору щодо кількості, якості та строків. Доказів порушення позивачем Договору в частині кількості та якості поставленого товару матеріали справи не містять.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується відповідачем (апелянтом), поставка позивачем товару за Договором здійснена в повному обсязі, зокрема, частину зобов`язання з поставки товару в кількості 30 000,00 штук постачальник виконав 26.11.2019, а в кількості 5 000,00 штук - 13.12.2019.

Водночас, як вище згадувалось, прострочення поставки товару відбулося не з вини позивача, який неодноразово звертався до відповідача з листами, зокрема, щодо внесення змін до Договору щодо строків поставки, оскільки відповідач не здійснював перевірки відповідності та затвердження наданого контрольного зразку товару, як передбачено умовами Договору. Наведене вбачається із листування сторін, зокрема, починаючи з 11.07.2019 відповідач повідомляв про вилучення контрольних зразків товару та можливість їх затвердження після вирішення питання зі зразками-еталонами та нормативною документацією.

При цьому, станом на дату звернення відповідача до третьої особи з вимогою вих. № 286/8/7986 від 20.12.2019 (подана відповідачем банку та отримана ним згідно вхідного штемпеля 23.12.2019) зобов`язання з поставки товару були виконані в повному обсязі, що вказується самим відповідачем у вимозі, хоча за приписами ЦК та ГК України гарантія являється способом забезпечення виконання зобов`язань та спрямована на мінімізацію ризиків невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, а не штрафною санкцією за неналежне виконання чи невиконання договірних зобов`язань.

Оскільки у даному випадку судом встановлено, що відповідач направив третій особі вимогу після поставки товару в повному обсязі за Договором поставки, обставини, з якими чинне законодавство пов`язує сплату коштів за гарантією, вважаються такими, що не відбулись.

При цьому, місцевим судом враховано правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/5723/18, за змістом якої судом також взято до уваги, що відповідач звернувся до третьої особи з вимогою про сплату грошових коштів за банківською гарантією після поставки позивачем товару в повному обсязі та належної якості, в той час як метою надання банківської гарантії є забезпечення задоволення вимог бенефіціара саме у разі невиконання або неналежного виконання принципалом своїх зобов`язань.

Одночасно, в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі № 910/21641/17 та від 20.06.2018 у справі № 904/9536/17 наведено правову позицію про те, що якщо умовами банківської гарантії не передбачено обов`язку гаранта здійснити виплату на користь бенефіціара у випадку виконання принципалом умов договору в повному обсязі, але з простроченням, а також, якщо замовник (бенефіціар) жодних претензій щодо її якості або інших підстав до постачальника (принципала) не висував, а вимогу бенефіціара до банку пред`явлено після виконання постачальником (принципалом) зобов`язань з поставки продукції у повному обсязі, підстави для стягнення коштів за банківською гарантію відсутні.

З огляду на наведене, за встановлених судом обставин належного виконання позивачем умов Договору в частині поставки товару в обумовленій договором кількості та якості, а також відсутності вини позивача у простроченні поставки цього товару через несвоєчасне виконання відповідачем свого зустрічного обов`язку - затвердження контрольного зразку товару, апеляційний суд визнає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для визнання банківської гарантії від 15.04.2019 № BGV/U/03-2-1584 та вимоги від 20.12.2019 № 286/8/7986 Міністерства оборони України такими, що не підлягають виконанню, відтак про задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апелянта з приводу неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення, а також з приводу невідповідності висновків місцевого суду обставинам справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

За приписами ч.ч. 1, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Проніна проти України від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

За рішенням від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами, інші доводи апелянта за текстом його апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 269-270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2020 у справі № 910/314/20 - без змін.

Матеріали справи № 910/314/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 288-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 01.02.2021

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Є.Ю. Шаптала

С.Р. Станік