Рішення

від 28.01.2021 по справі 917/1667/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2021 Справа № 917/1667/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія , 61128, м. Харків, проспект Льва Ландау, 149, оф. 212, ЄДРПОУ 37090791

до Акціонерного товариства Полтаваобленерго ,36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; ЄДРПОУ 00131819

про стягнення 430 265,66 грн.

Суддя Киричук О.А.

Секретар судового засідання Тертична О.О.

Представники сторін:

представник позивача: Михайловин .В., док. в справі

представник відповідача: Крат А.В., док. в справі

Товариство з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія звернулось до суду з позовом до Акціонерного товариства Полтаваобленерго про стягнення заборгованості за Договором підряду № 1511 за виконання проектних робіт від 15 травня 2018 року у розмірі 430 265,66 грн., з яких: 365 246,41 грн. (сума основного невиконаного зобов`язання), 10 957,4 грн. (3 % річних), 6 610,96 грн. (інфляційні втрати), 47 450,89 грн. (пеня).

Ухвалою від 23.10.2020р. суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати в порядку загального позовного провадження, призначити підготовче засідання у справі на 17.11.20, запропонував відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Ухвалою від 17.11.2020р. суд постановив відкласти підготовче засідання на 08.12.2020, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.

19.11.20 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він проти позову заперечив повністю (вх. № 12843 від 19.11.20).

Інші заяви по суті до суду не надходили.

Ухвалою від 08.12.2020р. суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 917/1667/20, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 14.01.2021.

Ухвалою від 14.01.21 р. відкладено розгляд справи на 28.01.21 р.

В судовому засіданні 28.01.21 суд заслухав вступне слово представника позивача стосовно предмета та підстав заявленого позову, вступне слово представника відповідача, з`ясував обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив докази, якими вони обгрунтовуються, після чого суд перейшов до судових дебатів.

Позивачем позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позову заперечив.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.01.21р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

15 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго (надалі Замовник , позивач)та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія (надалі Підрядник , відповідач) був укладений Договір підряду № 1511 на виконання проектних робіт (далі - Договір).

Умовами договору сторони визначили, зокрема, наступне:

- Пункт 1.1 Договору: Підрядник зобов`язується згідно з завданням на Проектування Замовника, у відповідності з вимогами ДБН А.2.2-3-2014, ДБН В 1.2.-14-2009, інших нормативних документів на свій ризик виконати, погодити та здати Замовнику в установлений строк Проектно-кошторисну документацію Розробка робочого проекту модернізації котлоагрегату ТГМ-84А ст. № 4 для зниження концентрації викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря з димовими газами Кременчуцької ТЕЦ (встановлення димососів рециркуляції димових газів (інв. № 70000611- котельний агрегат барабанний газомутний №4з-д). Замовник зобов`язується прийняти від Підрядника закінчену проектно-кошторисну документацію та оплатити її.

- Пункт 2.3 Договору: загальна ціна Договору з ПДВ складає 800 978,98 грн.

- Пункт 3.2. Договору: Строк закінчення Робіт, передбачених даним Договором: 31.01.2018 року.

- Пункт 4.3.2. Договору: Замовник зобов`язується прийняти в установленому порядку проектну документацію та оплатити належним чином виконані роботи на умовах, передбачених Договором.

- Пункт 5.2 Договору: розрахунок здійснюється на підставі підписаного Акта приймання проектної документації впродовж 30 календарних днів з дати підписання Акта приймання проектної документації.

- Пункт 7.3 Договору: за порушення строків оплати виконаних Робіт Підрядник має право нарахувати Замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки вЂ�НБУ, яка діяла у цей період, від простроченої суми, а Замовник зобов`язується на вимогу Підрядника сплатити зазначену пеню.

У разі прострочення Замовником строку оплати, Замовник зобов`язаний на письмову вимогу Підрядника, яка надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, сплатити один процент річних від простроченої суми.

- Пункт 13.1 Договору: Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками, і діє до 28.09.2018р., в частині здійснення розрахунків та гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання.

Згідно додаткових угод № 1 від 26.07.18 та № 2 від 14.11.18 Сторони домовились про наступне:

П. 3.2. Договору викласти у наступній редакції: Строк закінчення Робіт, Передбачених даним Договором: 31.01.2019 року. .

П. 13.1. Договору викласти в наступній редакції: Цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін і діє до 31.03.2019 року, а в частині здійснення розрахунків та, гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання. .

15.11.2018 року Додатковою угодою №3 до Договору підряду №15.05.2018 року Сторони домовились внести зміни в назву робіт: у п. 1.1. Договору; у Додатку №1 Договору (Завдання на проектування); у Додатку №2 Договору (Протокол узгодження Договірної ціни); у додатку №3 Договору (Кошторис).

16 вересня 2019 року сторонами Договору підписано Акт № вр 19-08-2 здачі- приймання проектної документації до договору № 1511 від 15 травня 2018 року (далі - Акт). Відповідно до акту: документація відповідає умовам договору та технічного завдання і належним чином оформлена.

Позивач вказує, що 29 листопада 2019 року відповідно до Платіжного доручення № 751734 Відповідач перерахував йому лише частину необхідної до сплати суми - 435 732, 57 грн. Інших платежів від АТ Полтаваобленерго до ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія на виконання умов договору № 1511 від 15 травня 2018 року - не надходило.

За твердженням позивача, АТ Полтаваобленерго не виконало умови договору № 1511 у повному обсязі та має заборгованість перед ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія у розмірі 365 246,41 грн.

13 січня 2020 року ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія направило на адресу АТ Полтаваобленерго вимогу за вих № 0113/ЕС01 про виконання умов договору підряду №1511.

Оскільки Відповідач вказану вимогу не виконав, вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 365 246,41 грн. (сума основного невиконаного зобов`язання), 10 957,4 грн. (3 % річних), 6 610,96 грн. (інфляційні втрати), 47 450,89 грн. (пеня).

Відповідач, заперечую проти позову, вказав на наступні обставини:

- роботи по Договору ТОВ ХАЕСК не були виконані у строк до 31.01.2019 року, як визначено у п. 3.2. Договору з урахуванням Додаткової угоди №2 від 14.11.2018 року.

- оскільки Договір закінчив свою дію, то строки, які були встановлені у ньому щодо розрахунків за виконані Роботи припинилися, а тому AT ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО не порушило жодним чином умови Договору, що втратив чинність.

- Оскільки з боку позивача зобов`язання не було виконано в строк 31.01.2019 року, а Договір діяв до 31.03.2019 року, то AT ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО жодним чином не прострочило виконання грошового зобов`язання в частині сплати 365 246,41 грн. Адже, строки встановлені умовами укладеного Договору діяли впродовж його дії. Таким чином, AT ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО відхиляє заявлені до стягнення 10 957,40 грн. 3% річних, 6 610,96 грн. інфляційні втрати, а також вказує на відсутність права на стягнення заявленої суми пені (неустойки) 47 450,89 грн.

Крім того, відповідач у відзиві вказав, що в разі, якщо Господарський суд Полтавської області дійде до висновку, що заявлені 10 957,40 грн. 3% річних, 6 610,96 грн. інфляційні втрати та 47 450,89 грн. пені підлягають задоволенню, АТ ПОЛТАВАОЛЕНЕРГО просить врахувати зроблений контррозрахунок по кожній із цих вимог.

При цьому, він звернув увагу суду на те, що умовами п.7.3. Договору передбачено, що у разі прострочення Замовником строку оплати, Замовник зобов`язаний на письмову вимогу Підрядника, яка надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, сплатити один процент річних від простроченої суми, а не 3% річних, як розраховано позивачем у позові.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, 15 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія був укладений Договір підряду № 1511 на виконання проектних робіт, який за своєю правовою природою відноситься до договору підряду.

15 травня 2018 року між Публічним акціонерним товариством Полтаваобленерго (надалі Замовник , позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія (надалі Підрядник , відповідач) був укладений Договір підряду № 1511 на виконання проектних робіт.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ст. 854 Цивільного кодексу України).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом. Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, і це не спростовано відповідачем, 16 вересня 2019 року сторонами Договору підписано Акт № вр 19-08-2 здачі- приймання проектної документації до договору № 1511 від 15 травня 2018 року (далі - Акт). Відповідно до акту: договірна ціна складає згідно з договором 800978,98 грн., документація відповідає умовам договору та технічного завдання і належним чином оформлена.

Згідно пункту 5.2 Договору розрахунок здійснюється на підставі підписаного Акта приймання проектної документації впродовж 30 календарних днів з дати підписання Акта приймання проектної документації.

Беручи до уваги дату підписання акту та п.5.2. Договору, останнім днем для виконання Замовником зобов`язання зі сплати робіт є 16 жовтня 2019 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань є таким, що настав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено, що 29 листопада 2019 року відповідно до Платіжного доручення № 751734 Відповідач перерахував позивачу частину необхідної до сплати суми - 435 732, 57 грн. Інших платежів від АТ Полтаваобленерго до ТОВ Харківська енерго-сервісна компанія на виконання умов договору № 1511 від 15 травня 2018 року - не надходило.

Тобто, Відповідачем відповідно до Акту № вр 19-08-2 здачі-приймання проектної документації до договору № 1511 від 15 травня 2018 року не сплачена заборгованість, яка і склала суму основного боргу в розмірі 365 246,41 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Твердження відповідача про те, що оскільки Договір закінчив свою дію, то строки, які були встановлені у ньому щодо розрахунків за виконані Роботи припинилися, а тому AT ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО не порушило жодним чином умови Договору, що втратив чинність, не спростовують зроблені вище висновки суду з огляду на те, що п. 13.1. Договору визначено, що цей Договір набирає чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками Сторін і скріплення печатками Сторін і діє в частині здійснення розрахунків та, гарантійних зобов`язань - до їх повного виконання.

Враховуючи, що наявність заборгованості з оплати вартості виконаних робіт у вищевказаному розмірі підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення заборгованості з оплати вартості виконаних робіт в загальному розмірі 365 246,41 грн.

Крім того, позивачем заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Факт прострочення відповідачем виконання зобов`язань з оплати вартості виконаних робіт підтверджується матеріалами справи та відповідачем при розгляді справи не спростовано.

Зазначене, з урахування вимог ст. 625 ЦК України надає право позивачу на нарахування 3% річних та інфляційних за таке прострочення.

Водночас, судом враховано, що пунктом 7.3 Договору сторони визначили наступне: у разі прострочення Замовником строку оплати, Замовник зобов`язаний на письмову вимогу Підрядника, яка надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, сплатити один процент річних від простроченої суми.

Тотбо, в даному випадку, сторони у договорі передбачили інший розмір процентів, ніж визначено положеннями ст.625 ЦК України.

Згідно з позовною заявою, позивачем нараховано до стягнення з відповідача:

3% річних за загальний період з 17.10.2019 по 16.10.2020 у розмірі 10 957,40 грн.

інфляційні за загальний період з листопада 2019 по вересень 2020 у розмірі 6 610,96 грн.

Перевіривши розрахунки позивача по нарахуванню річних та інфляційних, суд встановив, що позивач при нарахуванні річних не врахував п.7.3 Договору щодо нарахування 1% річних.

Здійснивши власний розрахунок за допомогою встановленої в господарському суді системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд дійшов висновку, що розраховані позивачем проценти річних та інфляційних перевищують розрахованих судом сум, у зв`язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов`язання та інфляційних є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково, а саме:

1% річних за загальний період з 17.10.2019 по 16.10.2020 у розмірі 3 654,54 грн.

інфляційні за загальний період з листопада 2019 по вересень 2020 у розмірі 4 003,25 грн.

При розрахунку вказаних нарахувань суд врахував наданий відповідачем контррозрахунок заявлених до стягнення сум.

В іншій частині вимог про стягнення з відповідача процентів річних від простроченої суми та інфляційних суд у позові відмовляє за необгрунтованістю.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 17.10.2019 по 16.04.2020 у розмірі 47 450,89 грн.

Щодо вимоги про стягнення пені, суд зазначає.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом ст. ст. 1, 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Разом з тим, п. 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як вже зазначалось, відповідач прострочив виконання своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати.

Відповідно до пункту 7.3 Договору за порушення строків оплати виконаних Робіт Підрядник має право нарахувати Замовнику пеню за кожен день прострочення у розмірі подвійної облікової ставки вЂ�НБУ, яка діяла у цей період, від простроченої суми, а Замовник зобов`язується на вимогу Підрядника сплатити зазначену пеню.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає, що розрахований позивачем розмір пені не перевищує розрахованих судом сум, у зв`язку з чим вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення грошових зобов`язань за договором підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Доводи відповідача про те, що оскільки з боку позивача зобов`язання не було виконано в строк 31.01.2019 року, а Договір діяв до 31.03.2019 року, то AT ПОЛТАВАОБЛЕНЕРГО жодним чином не прострочило виконання грошового зобов`язання в частині сплати 365 246,41 грн., адже, строки встановлені умовами укладеного Договору діяли впродовж його дії, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог з мотивів, що наведені вище у мотивувальній частині рішення.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява N 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішення даної справи враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування висновків, до яких дійшов господарський суд під час вирішення даного спору.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову частково, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 365 246,41 грн. основного невиконаного зобов`язання, 3 654,54 грн. 1 % річних, 4 003,25 грн. інфляційних, 47 450,89 грн. пені, в іншій частині у позові відмовити.

Судовий збір відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у розмірі 6 305,33 грн., оскільки позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Полтаваобленерго (36022, м. Полтава, вул. Старий Поділ, 5; ЄДРПОУ 00131819) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Харківська енерго-сервісна компанія (61128, м. Харків, проспект Льва Ландау, 149, оф. 212; ЄДРПОУ 37090791) 365 246,41 грн. основного боргу, 3 654,54 грн. 1 % річних, 4 003,25 грн. інфляційних, 47 450,89 грн. пені, судовий збір у розмірі 6 305,33 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В іншій частині у позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Полтавської області протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.01.21

Суддя Киричук О.А.