Ухвала

від 26.01.2021 по справі 530/1726/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 530/1726/20 Номер провадження 11-сс/814/124/21Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

представника ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві провадження за апеляційною скаргою потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цією ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання інспектора СД Зіньківського відділення поліції Гадяцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_9 про накладення арешт па земельні ділянки, а саме: ділянку з кадастровим номером 53211386000:00:031:0016 площею 4.5900 га що знаходиться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_8 , ділянку з кадастровим номером 5321386000:00:003:0010 площею 4.5603 га яка знаходиться поза межами с. Ставкове, Зіньківського району Полтавської області, яка являється землями сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_7 та ділянку з кадастровим номером 532138360000:00:031:0015 площею 4.5899 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Ставківської сільської ради, що належить ОСОБА_7 .

Рішення слідчого судді мотивовано, тим що у потерпілих склалися цивільно правові усталені договірні відносини які вирішуються шляхом звернення із негаторними позовами в цивільному судочинстві про повернення їм їхніх земельних ділянок поза межами кримінального провадження.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, потерпілими ОСОБА_7 та ОСОБА_8 подано апеляційну скаргу, в якій вони просять ухвалу слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області від 30 грудня 2020 року скасувати та постановити нову, відповідно до якої задовольнити клопотання про накладення арешту.

З рішенням районного суду не погоджується, так як вважають, що воно є невмотивованим та необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що у клопотанні про накладення арешту на майно аргументовано доведено необхідність накладення арешту на земельні ділянки, але судом проігноровано наведені факти, та негативні наслідки відмови у задоволенні клопотання.

Заслухавши доповідача, представника власників земельних ділянок, дослідивши матеріали клопотання та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Положеннями ст. ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Згідно з ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У відповідності до ч.2 ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

ЄСПЛ нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98) (справа«East/West Alliance Limited» проти України).

З матеріалів провадження убачається, що слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод та прийнято законне та обґрунтоване рішення.

Згідно з клопотанням та ухвалою слідчого судді, у провадженні Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за № 12016170000083 від 11 березня 2016 року за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 197 -1, ст. 356 КК України.

Досудовим розслідування встановлено, шо 11 березня 2016 року Зіньківським ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області внесено відомості до ЄРДР на підставі заяви ОСОБА_8 ,жительки с.Ставкове ЗіньківськогорайонуПолтавської областіпро те,що в2008році невідомаособа підробилаїї підписв договоріоренди земельногопаю,що належитьостаннійза №12016170170000083 за ч.1 ст. 358 КК України.

В ході досудового розслідування допитано ОСОБА_8 , яка зазначила, що в 2001 році вона особисто уклала договір з ОСОБА_10 , який на той час був директором ПП «Агрекологія», на оренду земельного паю площею 4,59 га строком на 7 років. В січні 2008 року ОСОБА_8 було повідомлено про необхідність з`явитися до філії ПП «Агроекогологія» з майновим сертифікатом. Коли остання прийшла до філії то віддала майновий сертифікат, натомість отримала вже нібито нею підписаний договір оренди земельного паю, який був укладений строком на 25 років. Також ОСОБА_8 повідомила, що даний договір особисто вона не підписувала та підпис в договорі оренди земельного паю є підробленим.

13.06.2016 року слідчим Зіньківського ВП Гадяцького ВП ГУНП в Полтавській області було призначено почеркознавчу експертизу документу, а саме договору оренди земельного паю від 16 січня 2008 року.

Згідно висновку експерта № 1160 від 16 червня 2016 року підпис у графі «Орендодавець» у договорі оренди землі від 16 січня 2008 року, виконаний не ОСОБА_8 , а іншою особою.

Згідно відомостей про земельну ділянку з кадастровим номером 53211386000:00:031:0016 площею 4,5900 га, що знаходиться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_8 .

17 травня 2019 року працівники ПП «Агроекологія» здійснили самовільне зайняття та засів соєю земельної ділянки площею 4,5603 га., (кадастровий номер 5321386000:00:003:0010), яка розташована за межами с. Ставкове Зіньківського району Полтавської області, внаслідок чого її законному власнику - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , завдано значної шкоди.

31 липня 2019 року до Зіньківського ВП надійшла письмова заява від ОСОБА_7 про те, що ПП «Агроекологія» самовільно зайняла його земельну ділянку.

Відомості по даному факту 01 серпня 2019 року внесено до ЄРДР за №12019170170000304 за ч.1 ст. 197-1 КК України.

06 серпня 2019 року допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 показав, що даний земельний пай в період з 2003 до 2009 року згідно укладеного договору оренди перебував в оренді ПП «Агроекологія» .

Після 2009 року договір оренди закінчився та ніхто його не продовжував, але ПП «Агроекологія» на усній домовленості далі продовжувала користуватися даною земельною ділянкою, за що ОСОБА_7 отримував близько 2 тонн зерна. У квітні 2019 року він повідомив ПП «Агроекологію» про те, що він забирає у своє особисте користування даний земельний пай, щоб сіяти кукурудзу.

15 травня 2019 року ОСОБА_7 дізнався, що даний пай вже було засіяно соєю, після чого, він звернувся до керівництва ПП «Агроекологія», на що вони відповіли, що дану землю він забрав незаконно, та що вони мали повне право засіювати соєю.

21 серпня 2019 року було допитано в якості свідка ОСОБА_8 , яка повідомила, що даний пай має кадастровий номер 5321386000:00:003:0010 та належить її чоловікові ОСОБА_7 з 2003 року. Допитана ОСОБА_8 дала аналогічні показання що і ОСОБА_7

06 вересня 2019 року було проведено огляд місця події, а саме поля, що знаходиться поза межами с. Ставкове, на якому знаходиться земельний пай, що належить ОСОБА_7 , де було встановлено, що на полі соя вже була зібрана, а на земельному паю залишилася.

06 вересня 2019 року дана земельна ділянка визнана по кримінальному провадженню речовим доказом.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 5321386000:00:003:0010 плошею 4,5603 га, яка знаходиться поза межами с. Ставкове, Зіньківського району Полтавської області являється землями сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_7 .

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства щодо об`єкту-земельної ділянку з кадастровим номером 5321386000:00:003:0010 від 27.12.2019 року №1239-ДК/1520/АП/09/01/-19 встановлено, що дана земельна ділянка самовільно зайнята та використовується ГГП «Агроекологія».

15.10.2019 року до Зіньківського ВП надійшла письмова заява від ОСОБА_8 про те, що 15 жовтня 2019 року близько 16 год. працівники ПП "Агроекологія" на земельній ділянці з кадастровим номером 532138360000:00:031:0015 ОСОБА_11 , яка розташована в с. Ставкове, Зіньківського району, самовільно перешкоджали збору врожаю кукурудзи з вище вказаної земельної ділянки, чим спричинили збитки.

Відомості по даному факту внесено до ЄРДР 16 жовтня 2020 року за №12019170170000412 за ст. 356 КК України.

15 жовтня 2019 року проведено огляд даної земельної ділянки, в ході якого вилучено комбайн ОСОБА_12 та зерно кукурудзи з бункеру даного комбайну вагою 1,5 тонн.

16 жовтня 2019 року вказану земельну ділянку було визнано речовим доказом по вказаному кримінальному провадженню.

16 жовтня 2019 року в якості потерпілої допитано ОСОБА_8 яка показала, що вказана земельна ділянка з кадастровим номером 532138360000:00:031:0015 належить її чоловіку ОСОБА_7 та на протязі останніх 4-х років знаходиться у власному користуванні. На весні 2019 року вони разом із чоловіком засіяли вказану ділянку кукурудзою. Після дозрівання вказаної с/г культури, восени 2019 року вони проводили скошування кукурудзи, але працівники ПП «Агроекології» перешкоджали проводити збір вказаного врожаю кукурудзи.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельна ділянка, що знаходиться на території Ставківської сільської ради з кадастровим номером 532138360000:00:031:0015 площею 4,5899 га, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_7 .

24 жовтня 2019 року кримінальні провадження №12019170170000304 та №12019170170000412 об`єднано в одне в одне провадження № 12019170170000304.

21 квітня 2020 року кримінальні провадження №12016170170000083 та №12019170170000304 об`єднано в одне кримінальне провадження № 12016170170000083.

09 грудня 2020 року до Зіньківського ВП від потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 по кримінальному провадженню № 12019170170000083 надійшло клопотання з метою ініціювання звернення до слідчого судді Зіньківського районного суду Полтавської області про арешт їхніх земельних ділянок, а саме: ділянку з кадастровим номером 53211386000:00:031:0016 площею 4,5900 га, що знаходиться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_8 , ділянку з кадастровим номером 5321386000:00:003:0010 площею 4,5603 га, яка знаходиться поза межами с. Ставкове, Зіньківського району Полтавської області призначена являється землями сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та належить ОСОБА_7 та ділянку з кадастровим номером 532138360000:00:031:0015 площею 4,5899 та, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Ставківської сільської ради, що належить ОСОБА_7 .

З метою необхідності збереження земельних ділянок з кадастровими номерами 53211386000:00:031:0016, 5321386000:00:003:0010 , 532138360000:00:031:0015, які можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, та з метою забезпечення їх від псування і відчуження, виникла необхідність в накладенні арешту на вищезазначені самовільно зайняті земельні ділянки.

Звертаючись до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме: на самовільно зайняті земельні ділянки, які знаходяться на території Ставківської сільської ради Зіньківського району Полтавської області, що належать ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , прокурор зазначив метою для арешту майна - забезпечення збереження речових доказів, а саме зазначив, що вони можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні, та з метою забезпечення їх від псування і відчуження.

Разом з цим, матеріали клопотання не містять докази, що вказують на існування загрози псування земельних ділянок, які використовуються за призначенням та їх відчуження. Також в матеріалах клопотання відсутні доводи стосовно можливого настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженні у разі незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки органом досудового розслідування жодним чином не доведено, що вищезазначене майно зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Крім того, колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що у власників майна, а саме ОСОБА_8 та ОСОБА_7 якими було ініційоване вказане клопотання, склалися цивільно правові договірні відносини, та вказане питання повинно вирішуватися в цивільному судочинстві про повернення їм їхніх земельних ділянок.

Таким чином, доводи потерпілих про необґрунтованість та безпідставність прийнятого слідчим суддею рішення про відмову в накладенні арешту на майно не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки спростовуються матеріалами провадження, а також дослідженими під час апеляційного розгляду доказами, в зв`язку з чим апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.

Будь яких даних, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає та прокурором надано не було.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального Закону, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, у зв`язку з чим така апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді, апеляційний суд не вбачає та прокурором наведено не було.

У відповідності до положень п.1 ч.3 ст.407 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу, а ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Керуючись ст. ст.405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Зіньківського районногосуду Полтавськоїобласті від30грудня 2020 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4