Ухвала

від 01.02.2021 по справі 910/2442/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/2442/20

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кролевець О.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020

(головуючий - Сулім В.В., судді Коротун О.М., Майданевич А.Г.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020

(суддя Марченко О.В.)

у справі №910/2442/20

за позовом ОСОБА_1

до Автокооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "Мінський"

про визнання недійсним рішення загальних зборів та скасування внесення змін до відомостей про юридичну особу,

ВСТАНОВИВ:

У 2020 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Автокооперативу по будівництву та експлуатації гаражів "Мінський" (далі - АКБЕГ "Мінський") про визнання недійсними рішення загальних АКБЕГ "Мінський", які відбулись 03.12.2015 та скасування внесення змін до внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо АКБЕГ "Мінський", проведених державним реєстратором Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Оболонського району Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 29.12.2015, номер запису 10691070009005008.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020, відмовлено у задоволені позову у справі №910/2442/20.

24.12.2020 ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №910/2442/20, разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Суд дійшов висновку, що вказана касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.

Статтею 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено форму і зміст касаційної скарги.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з ч. 2 ст. 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п.п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку.

У разі подання касаційної скарги на підставі п. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

При поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній.

У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у ч.ч. 1, 3 ст. 310 ГПК України. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в ч. 2 ст. 287 ГПК України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати про неправильне застосування конкретних норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судами при прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування, яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, а також зазначити виключний (виключні) випадок (випадки), передбачений (передбачені) п.п. 1 - 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України щодо підстави (підстав), на якій (яких) подано касаційну скаргу.

Враховуючи вищевикладене, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити:

1) формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах; або

2) обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; або

3) зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Звертаючись з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №910/2442/20 ОСОБА_1 , в якості підстав для касаційного оскарження вищезазначених судових рішень посилається на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій у випадках, що передбачені п.п. 3, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що оскаржувані судові рішення були прийняті без дослідження наданих ОСОБА_1 доказів, без з`ясування обставин, що мають значення для справи, а зроблені судами висновки, що викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, скаржник звертає увагу на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання визначення моменту з якого особа набуває статусу члена кооперативу, через що судами попередніх інстанцій були зроблені невірні висновки щодо цієї обставини, які стали підставою для відмови у задоволені позовних вимог. Разом з тим, скаржник вказує, що порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а тому оскаржувані судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 3 ч. 3 ст. 310 ГПК України.

Разом з тим, скаржником не дотримано вимог п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, оскільки при поданні касаційної скарги на підставі п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України не зазначено норму права щодо якої відсутній висновок її застосування.

Отже у визначений Верховним Судом строк, ОСОБА_1 слід належним чином виконати вимоги ст. 290 ГПК України та уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України.

Крім того, відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру розмір ставки судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру розмір ставки судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2102,00 грн.

Згідно з пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду; касаційних скарг у справі про банкрутство розмір ставки судового збору складає 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Таким чином, за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №910/2442/20 скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 8408,00 грн (2102,00 грн * 2 * 200%).

Однак до касаційної скарги скаржника у якості доказу сплати судового збору додано квитанцію №ТРЕ5-416А-9ХМ8-КХ01 від 24.12.2020 про сплату 4204,00 грн. Тобто судовий збір сплачено не в повному розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Верховний Суд звертає увагу скаржника, що судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

Отримувач коштів УК у Пече р-ні/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783

Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)

Код банку отримувача (МФО): 899998

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету: 22030102

Найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Символ звітності банку: 207

Отже, скаржнику необхідно надати суду докази, що підтверджують доплату судового збору у встановлених Законом порядку у сумі 4204,00 грн (8408,00 грн - 4204,00 грн).

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №910/2442/20 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку для усунення зазначених недоліків, а саме поданням до Суду доказів, що підтверджують доплату судового збору у встановлених Законом порядку у сумі 4204,00 грн.

Крім того, положеннями ст. 291 ГПК України передбачено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд з`ясував, що скаржником до касаційної скарги у якості доказів надсилання касаційної скарги учасникам справи додано фіскальні та службові чеки УДППЗ "Укрпошта".

Згідно положень ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України, належним та допустимим доказом надсилання іншому учаснику справи копії касаційної скарги з додатками може вважатися розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв`язку (касовий чек, розрахункова квитанція тощо) з надіслання адресату листа з описом вкладення, поданий в оригіналі або в належній чином засвідченій копії.

Неповідомлення учасника судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цього учасника, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені ч. 3 ст. 2 ГПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Не направлення скаржником копії касаційної скарги іншим учасникам судового процесу, позбавляє останніх, за відсутності тексту скарги, можливості надати свої заперечення та відзив на касаційну скаргу.

Таким чином, скаржнику слід належним чином виконати вимоги ст. 291 ГПК України, надіслати іншим учасникам справи копію касаційної скарги і доданих до неї документів і надати Суду належні докази такого надсилання.

Згідно з ч. 2 ст. 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 290 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №910/2442/20 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України, із наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення зазначених недоліків, шляхом подання до Верховного Суду заяви про усунення недоліків вищевказаної касаційної скарги, в якій скаржник має уточнити підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 ГПК України підстави (підстав) у спосіб, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 290 ГПК України, доказів, що підтверджують доплату судового збору у встановлених Законом порядку у сумі 4204,00 грн та належні докази надіслання іншим учасникам справи копії касаційної скарги і доданих до неї документів відповідно до вимог ст. 291 ГПК України.

Враховуючи викладене, касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 ГПК України.

Суд звертає увагу скаржника на те, що заяву про усунення недоліків слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Згідно з ч. 4 ст. 174 та ч. 2 ст. 292 ГПК України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою.

Крім того, оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги скаржника без руху, то клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 07.07.2020 у справі №910/2442/20 залишити без руху.

2. Встановити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали встановлені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя О.А. Кролевець