Рішення

від 20.01.2021 по справі 260/629/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2021 року м. Ужгород№ 260/629/20 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання - Попович М.М.

за участі:

позивач - не з`явився,

представник відповідача 1 - Шелемончаак В.В.,

представники відповідача 2 - Тодікаш Н.О., Білканич М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області, Управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач 1, Великоберезнянська РДА), Управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - відповідач 2), в якому просить суд:

1. Визнати незаконним та скасувати наказ начальника управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області від 02.03.2020 року № 4-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області з 02 березня 2020 року.

2. Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області.

3. Стягнути з управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з моменту звільнення з посади, а саме з 02.03.2020 року по день винесення рішення судом.

Позивач вважає її звільнення з роботи незаконним, таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства. Зокрема, зазначає, що відповідачем порушено норми Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 20 березня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

02 квітня 2020 року на електронну адресу суду надійшов відзив Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області. Згідно поданого відзиву відповідач вважає безпідставними доводи позивача та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки про заплановане вивільнення позивача було повідомлено відповідно до вимог чинного законодавства. Вказує, що на виконання розпорядження голови райдержадміністрації 31.10.2019 №207, керівникам структурних підрозділів райдержадміністрації із статусом юридичних осіб - публічного права (керівника державної служби) необхідно було провести процедуру вивільнення у зв`язку з скороченням чисельності та штату державних службовців відповідного структурного підрозділу та зміни істотних умов державної служби відповідно до статей 43 та 87 Закону України Про державну службу .

09 квітня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від Управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області. Відповідач 2 позовні вимоги не визнає та вважає такі безпідставними. Зазначає, що 01 листопада 2019 року ОСОБА_1 для ознайомлення та підпису було надіслано попередження про наступне вивільнення, з яким вона ознайомилася та 05 листопада 2019 року проставила свій особистий підпис. ОСОБА_1 не була запропонована жодна посада у зв`язку з тим, що станом з 01 листопада 2019 року по сьогоднішній день вакантні посади головних спеціалістів та інші посади відповідно до її кваліфікації в управлінні відсутні. Згідно штатних розписів на 2019 рік та 2020 рік чисельність працівників було скорочено на 5 одиниць. ОСОБА_1 з 09.12.2019 року по 28.02.2020 року перебувала на лікарняних при тому не постійно, а починаючи з 13.01.2020 року відкривала собі лікарняні з перервами у різних лікарів. Зазначає, що при звільненні позивача управління соціального захисту населення Великоберезнянської райдержадміністрації діяло в рамках своїх повноважень, в межах встановлених чинним законодавством України та без порушень прав державного службовця.

Ухвалою суду від 18 грудня 2020 року закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання позивач та представник не з`явились, однак в матеріалах справи міститься клопотання від представника позивача про розгляд справи без його участі та без участі позивача. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову.

Представники відповідача 2 в судовому засіданні проти позову заперечували з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просили суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Заслухавши пояснення представників відповідачів, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що 01.06.1999 року ОСОБА_1 прийнята на посаду спеціаліста відділу компенсацій і гарантій малозабезпечених громадян райдержадміністрації. Цього ж дня позивачем прийнято присягу державного службовця, про що містяться записи у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 21.08.1991 (а.с.8-14).

01 травня 2016 року позивачу присвоєно 9 ранг державного службовця категорії В .

01 лютого 2018 року позивач переведена на посаду головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці.

Відповідно до підпункту 9.1 пункту 9 Розпорядження голови Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області від 31.10.2019 року № 207 Про структуру та граничну чисельність працівників районної державної адміністрації визначено реорганізувати з 01 січня 2020 року відділ у справах інвалідів ветеранів війни та праці управління соціального захисту населення райдержадміністрації зі штатною чисельністю три одиниці шляхом приєднання посади головного спеціаліста-юрисконсульта управління соціального захисту населення райдержадміністрації у відділ у справах осіб з інвалідністю, ветеранів війни і праці та правової роботи управління соціального захисту населення райдержадміністрації зі штатною чисельністю три одиниці, а саме: начальника відділу, головного спеціаліста та головного спеціаліста-юрисконсульта (а.с.55-62).

У зв`язку з цим, 01.11.2019 року Великоберезнянською районною державною адміністрацією Закарпатської області надано позивачеві для ознайомлення повідомлення про майбутнє вивільнення №07-05/2221. Згідно вказаного повідомлення зазначено, що позивачеві буде запропонована вакантна посада державної служби у Великоберезнянській районній державній адміністрації.

Наказом керівника апарату державної адміністрації від 02.03.2020 року №4-к Про звільнення ОСОБА_1 звільнено ОСОБА_1 - головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці 02 березня 2020 року у зв`язку із скороченням чисельності працівників та неможливістю працевлаштування (а.с.15).

Вказаний наказ позивач вважає протиправним, у зв`язку з чим звернулася з даним позовом до суду.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, є Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII Про державну службу (далі - Закон № 889-VIII).

Згідно з частиною першою статті 83 вказаного Закону державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Пунктом 1 частини першої статті 87 Закону №889-VІІІ визначено, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до частини третьої цієї ж статті 87 Закону №889-VІІІ процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Підстави припинення трудового договору передбачені статтею 36 КЗпП України. Відповідно до частини 4 якої у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини 1 статті 40).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

У відповідності до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України Про зайнятість населення , власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Пленум Верховного Суду України у Постанові Про практику розгляду судами трудових спорів №9 від 06.11.1992 роз`яснив, що роботодавець є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявні вакантні посади чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. Роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Судом встановлено, що при повідомленні про майбутнє вивільнення ОСОБА_1 , відповідачем не було запропоновано жодної вакантної посади, зокрема у вказаному повідомленні відсутня така пропозиція.

У судовому засіданні представники відповідача 2 повідомили суду, що вакантних посад не було.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.12.2019 року №07-03/2614 управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації повідомила Великоберезнянську районну державну адміністрацію про вакантні (тимчасово-вакантні) посади в управлінні соціального захисту населення Великоберезнянської райдержадміністрації станом на 30 грудня 2019 року, відповідно до якого зазначається, що вакантних посад немає однак є тимчасова вакантна посада заступника начальника відділу - завідувач сектору з оформлення і підготовки виплатних документів відділу соціальної допомоги та тимчасова вакантна посада заступника начальника управління - начальник відділу праці та зайнятості населення.

Суд констатує, що такі запропоновані позивачу не були.

Суд не бере до уваги твердження представників відповідача 2 про те, що такі тимчасові посади не могли бути запропоновані позивачу, оскільки вимагали проходження конкурсу на зайняття таких, тому, що відповідач повинен був запропонувати всі вакантні посади без винятку.

Згідно витягу з протоколу №1 засідання комісії з визначення рівня професійної компетенції (кваліфікації та продуктивності праці) працівників управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації (далі - комісія) від 31.10.2019 встановлено, що в обговоренні виступили члени комісії та пропонували залишити на посаді головного спеціаліста відділу ОСОБА_2 , яка свої професійні обов`язки виконує професійно, в повній відповідності з посадовою інструкцією, всебічно розвинута та забезпечує самостійність у виконанні доручень, володіє відповідними технічними навиками з питань роботи відділу, наполеглива, робочий час витрачає продуктивно і дбайливо, під час відсутності начальника відділу виконує його обов`язки. У обговоренні члени комісії прийшли до спільної думки у зв`язку з скороченням штатної чисельності та реорганізації відділу скоротити одну штатну одиницю головного спеціаліста відділу у справах інвалідів ветеранів війни та праці, яку обіймала ОСОБА_1 та перевести у реорганізований відділ у справах осіб з інвалідністю, ветеранів війни і праці та правової роботи ОСОБА_3 , головного спеціаліста відділу у справах осіб з інвалідністю, ветеранів війни і праці та правової роботи ОСОБА_2 , на посаду головного спеціаліста - юрисконсульта у справах осіб з інвалідністю, ветеранів війни і праці та правової роботи ОСОБА_4 . Всі члени голосували відкритим голосуванням за 7 утримались 0 проти 0 . Рішення прийнято (а.с.70-72).

Суд зауважує, що відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців;

2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком;

3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації;

4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5) учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту , а також особам, реабілітованим відповідно до Закону України Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років , із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув`язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу;

6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій;

7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання;

8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України;

9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

10) працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

З аналізу наведених норм слідує, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці.

Єдиним нормативно-правовим документом, який містить визначення кваліфікації є Закон України Про вищу освіту . Відповідно до пункту 12 статті 1 Закону України Про вищу освіту кваліфікація - офіційний результат оцінювання і визнання, який отримано, коли уповноважена установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про вищу освіту.

За визначенням пунктів 13, 20, 21 статті 1 Закону України Про вищу освіту компетентність - здатність особи успішно соціалізуватися, навчатися, провадити професійну діяльність, яка виникає на основі динамічної комбінації знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей; спеціалізація - складова спеціальності, що може визначатися закладом вищої освіти та передбачає одну або декілька профільних спеціалізованих освітніх програм вищої або післядипломної освіти; спеціальність - гармонізована з Міжнародною стандартною класифікацією освіти предметна область освіти і науки, яка об`єднує споріднені освітні програми, що передбачають спільні вимоги до компетентностей і результатів навчання випускників.

Водночас, кваліфікація як рівень досягнення компетентності є результатом навчання на певному рівні вищої освіти, який визначає здатність особи успішно здійснювати професійну діяльність у певній галузі.

При цьому слід зазначити, що з урахуванням положень статті 42 КЗпП України, у першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці.

Таким чином, при проведенні вивільнення орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам суб`єкт владних повноважень, приймаючи відповідне рішення.

Судом з`ясовано, що довідка про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі складена не була. Проте, в матеріалах справи міститься витяг з службової записки, відповідно до якої зазначено, що під час проведення аналізу завантаженості головних спеціалістів управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було запропоновано скоротити ОСОБА_1 , незважаючи на те, що вона являється особою з інвалідністю третьої групи.

Суд констатує, що відповідачами не надано чіткого порівняльного аналізу між двома головними спеціалістами управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з критеріїв освіти, сімейного стану, тривалості безперервного стажу роботи.

Суд, з наданих відповідачами документів, не встановив явних переваг ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 . Відповідачі аргументують таке рішення, у більшості тим, що ОСОБА_1 зловживає листками непрацездатності.

Суд не бере до уваги такі твердження відповідача, оскільки позивач являється інвалідом третьої групи і, відповідно, є така вірогідність перебування її на лікуванні. Натомість, відповідач не скористався своїм правом та не перевірив правомірність видачі жодного листка непрацездатності у порядку визначеному законом, що свідчить про голослівні висновки щодо зловживання позивачем листками непрацездатності.

Отже, відповідач повинен був провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з метою визначення переважного права на залишення на роботі та зайняття посади головного спеціаліста відділу інвалідів, ветеранів війни і праці управління соціального захисту населення райдержадміністрації.

Водночас, як вбачається з протоколу №1 засідання комісії з визначення рівня професійної компетенції (кваліфікації та продуктивності праці) працівників управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації від 31.10.2019 року члени комісії розглядали, по суті, тільки характеристики ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Такі доводи на підтвердження продуктивності праці і кваліфікації працівника суд вважає неприпустимими, оскільки такі не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Водночас на противагу негативної оцінки ОСОБА_1 відповідачем не наведено жодних мотивованих і доведених характеристик стосовно ОСОБА_2 , окрім того, що вона обов`язки виконує професійно, в повній відповідності з посадовою інструкцією, всебічно розвинута та забезпечує самостійність у виконанні доручень, володіє відповідними технічними навиками з питань роботи відділу, наполеглива, робочий час витрачає продуктивно і дбайливо, під час відсутності начальника відділу виконує його обов`язки.

Разом з тим, відповідачем не було взято до уваги факт наявності у позивача третьої групи інвалідності.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ начальника управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області від 02.03.2020 року №4-к Про звільнення ОСОБА_1 прийнятий відповідачем з порушенням норм трудового законодавства, у зв`язку з чим мало місце незаконне звільнення позивача.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом під час розгляду справи по суті зібрані докази, які свідчать про недотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 на підставі п.1 ст.40 КЗпП України.

Оскільки відповідачем 2 не доведено правомірність прийнятого рішення, оскаржуваний наказ від 02.03.2020 року №4-к Про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2013 року у справі Волков проти України звертаючи увагу на необхідність поновлення особи на посаді, як спосіб відновлення порушених прав, зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та має бути адекватним наявним обставинам і виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Частиною 1 ст. 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі в зв`язку із повідомленням про порушення вимог Закону України Про запобігання корупції іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно наказу від 02.03.2020 року №4-к Про звільнення ОСОБА_1 ОСОБА_1 звільнено з 02 березня 2020 року з посади головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці Управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області.

Оскільки оскаржуваний наказ є протиправним, відтак, з метою відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне скасувати наказ начальника управління від 02.03.2020 року №4-к Про звільнення ОСОБА_1 та поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці Управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області з 02.03.2020 року.

Згідно ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Як роз`яснено у п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно ст. 27 Закону України Про оплату праці , порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата, таким чином, оскільки позивача звільнено 02 березня 2020 року, однак повні робочі два місяці, що передували звільненню були серпень-вересень 2019 року, то середньомісячна заробітна плата такій обчислюється виходячи з виплат за серпень-вересень 2019 року.

Відповідно до п. 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно із п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних дні за цей період.

Оскільки позивача звільнено з роботи з 02 березня 2020 року, відповідно 02 березня 2020 року є останнім днем роботи, за який відповідачем 2 виплачено позивачу грошове забезпечення при проведенні розрахунку при звільненні.

Тому, тривалість вимушеного прогулу позивача необхідно обраховувати з 03 березня 2020 по 20 січня 2021 року (день ухвалення рішення в справі), що становить 220 робочих днів (за березень - 2020 року 20 робочих днів, за квітень 2020 року - 21 робочих днів, за травень 2020 року - 19 робочих днів, червень 2020 року - 20 робочих днів, липень 2020 року - 23 робочих днів, серпень 2020 року - 20 робочих днів, вересень 2020 року - 22 робочих днів, жовтень - 21 робочий день, листопад 2020 року - 21 робочих днів, за грудень 2020 року - 22 робочих дні, січень 2021 року - 11 робочих днів).

Середньомісячна заробітна плата позивача становить 7734,72 грн., середньоденна заробітна плата позивача становить 368,32 грн.

Таким чином, розмір грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 03 березня 2020 року по 20 січня 2021 року, що підлягає виплаті позивачу становить 81030,40 грн., який підлягає стягненню саме з відповідача 2, оскільки такий був роботодавцем позивача та є окремою юридичною особою.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України, слід допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Шевченка, буд. 27, смт. Великий Березний, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 04053753), Управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Шевченка, 71, смт. Великий Березний, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 03192968) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ начальника управління соціального захситу населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області від 02.03.2020 року №4-к Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області з 02 березня 2020 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу у справах інвалідів, ветеранів війни та праці управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області з 02 березня 2020 року.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Великоберезнянської районної державної адміністрації Закарпатської області (вул. Шевченка, 71, смт. Великий Березний, Великоберезнянський район, Закарпатська область, 89000, код ЄДРПОУ 03192968) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2020 року по 20.01.2021 року у розмірі 81030,40 грн. (вісімдесят одна тисяча тридцять гривень 40 копійок), з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до вимог статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми за один місяць, що становить 7734,72 (сім тисяч сімсот тридцять чотири гривні 72 копійки) грн. з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01 лютого 2021 року.

СуддяЯ. М. Калинич