Постанова

від 01.02.2021 по справі 420/10385/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/10385/20 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача - Турецької І. О.,

суддів - Стас Л. В., Шеметенко Л. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року про повернення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання частково неправомірним розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), в якому просив:

- визнати неправомірним розмір призначеної пенсії;

- зобов`язати здійснити перерахунок пенсії на підставі довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про розмір заробітної плати - 1518 руб. 86 коп. за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на Чорнобильській АЕС з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року;

- зобов`язати виплатити своєчасно суми недоотриманої пенсії за минулий час - з 16.09.2015 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, з причин її невідповідності вимогам статті 161 КАС України.

Серед підстав, зазначених судом першої інстанції, для залишення позову без руху було пропуск позивачем строку звернення до суду та ненадання заяви про його поновлення.

Такого висновку суд першої інстанції дійшов ураховуючи:

1) предметом оскарження є рішення про призначення пенсіє від 16 вересня 2015 року;

2) про порушення свого права позивач дізнався у лютому 2020 року:

3) звернення до суду за захистом порушених прав відбулось лише 09 жовтня 2020 року, тобто через вісім місяців з моменту, як позивач дізнався про порушення своїх прав.

На виконання вимог даної ухвали, 26 жовтня 2020 року ОСОБА_1 подав уточнений адміністративний позов, в якому виклав свою думку, що ним не пропущено строк звернення до суду з даним позовом.

Так, позивач керуючись ч.3 ст. 122 КАС України, вважає, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. На думку позивача, інший строк встановлений статтею 87 Закону України Про пенсійне забезпечення , яка передбачає, що суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає, або виплачує пенсії, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком.

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2020 року в поновленні строку звернення до суду відмовлено та продовжено строк для усунення недоліку поданого позову.

Суд першої інстанції, визнавши зазначені позивачем підстави несвоєчасного звернення до суду неповажними, пропонував позивачу вказати інші підстави, які свідчать про поважність причин пропуску строку звернення до суду.

18 листопада 2020 року, виконуючи наведені судом вимоги, позивач надав суду уточнений адміністративний позов, в якому наполягав на своєї позиції, що строки звернення до суду у сфері соціального захисту регулюються статтею 87 Закону України Про пенсійне забезпечення .

Також позивач змінив вимоги позову, виклавши їх у такій редакції:

- визнати частково неправомірним розпорядження від 16.09.2015 року Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі щодо призначення розміру пенсії;

- зобов`язати прийняти розпорядження, яким виконати перерахунок пенсії на підставі довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про розмір заробітної плати позивача - 1518 руб. 86 коп., за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на Чорнобильській АЕС з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року;

- зобов`язати виплатити своєчасно недоотримані суми пенсії за минулий час - з 16.09.2015 року.

24 листопада 2020 року Одеський окружний адміністративний суд прийняв ухвалу, якою повернув позовну заяву ОСОБА_1 , на підставі ч.2 ст. 123 КАС України, оскільки вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду не є поважними.

Вважаючи ухвалу суду першої інстанції такою, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить її скасувати, а справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Обґрунтування доводів апеляційної скарги складається з тих саме підстав, що були зазначені в позові.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, ГУ ПФУ в Одеській області зазначає про її необґрунтованість та просить відмовити в задоволенні скарги, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін.

На думку Пенсійного органу, позивач повинен був знати про розмір отриманої пенсії з вересня 2015 року та, відповідно, і про порушення своїх прав, оскільки, згідно висновків постанови Верховного Суду від 21 лютого 2018 року (справа №346/3696/17), пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому застосування судом першої інстанції строків звернення до суду є правильним застосуванням норм процесуального права.

Відповідно до приписів ч.2 ст. 312 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження, у зв`язку з поданням апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Стаття 46 Конституції України встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64 Конституції України).

У справі, яка розглядається, спір з Пенсійним фондом виник з приводу неврахування, при призначенні ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС пенсії, довідки №93 про розмір його заробітку за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на ЧАЕС, що призвело до заниження її розміру.

Як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, встановлення на законодавчому рівні строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.

Дійсно, стаття 123 КАС України встановлює право суду для повернення позову у випадку, зокрема, якщо особа пропустила строк звернення до суду і вказані нею підстави для поновлення строку будуть визнані неповажними.

Однак, при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у категорії справ стосовно соціального захисту, слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді повернення позовної заяви, на підставі їх пропуску, не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права (права на призначення пенсії за віком), легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Наведений висновок суду апеляційної інстанції побудований на правовій позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №295/6531/17.

У вказаній справі, Верховний Суд звернув увагу на те, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами.

У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Тобто, як вважає Суд, відносини щодо реалізації конституційного права на соціальний захист у старості між позивачем та пенсійним органом виникли з моменту отримання останнім заяви позивача про призначення пенсії за віком, виходячи із змісту конституційного права на соціальних захист, зазначені відносини є триваючими, оскільки право на пенсію гарантується державою, є довічним і не може бути обмеженим неправомірними діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Суд першої інстанції, застосовуючи до ОСОБА_1 строки звернення до суду за заявленими позовними вимогами не перевірив правомірності дій пенсійного органу щодо призначення пенсії, чим позбавив пенсіонера права на гарантований Конституцією України та міжнародними актами права на судовий захист.

Слушно зауважити, що суд першої інстанції досліджуючи питання поважності пропуску позивачем строку звернення до суду відзначив, що Європейський суд з прав людини висловив декілька критеріїв, які необхідно розглядати для вирішення цього питання.

Перелічуючи такі критерії, суд першої інстанції, зокрема, зазначив: поведінку заявника, поведінку державних органів, значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду.

На думку колегії суддів, якщо виходити з наведених вище критерії, то активна поведінка позивача свідчить про його намір захистити гарантоване конституцією право на соціальний захист.

Так, позивач у вересні 2015 року звертався до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту належності йому документів, зокрема, довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про розмір заробітної плати позивача - 1518 руб. 86 коп., за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на Чорнобильській АЕС з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року, на підставі якої просить здійснити перерахунок пенсії у цій справі.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2015 року заяву було задоволено та встановлено факт належності позивачу довідок, в тому числі і вказаної довідки за №93.

Також у квітні 2016 року ОСОБА_1 звертався до Малиновського районного суду м. Одеси з позовом до пенсійного органу в якому просив призначити та виплачувати пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як особі, яка працювала у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів, починаючи з 16.09.2015 року. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 29 червня 2016 року такі вимоги ОСОБА_1 були задоволені.

Далі, як вважає суд апеляційної інстанції, право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, а тому для позивача це є значущим питанням.

Одним із мотивів для залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції зазначив, що відновлення попереднього становища учасника справи через значний проміжок часу, з моменту пропущеного строку, може бути значно ускладнено, оскільки зумовлено скасуванням рішення або визнання незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень та може привести до порушення прав та інтересів інших осіб. Підставою для таких мотивів суд першої інстанції зазначив рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Шевченко проти України , в якій Суд наголосив, що навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку.

Суд апеляційної інстанції, вважає, що наведені вище аргументи є слушними, але їх не можна застосувати до спірних правовідносин.

На думку колегії суддів, лише розгляд даної справи по суті і з`ясування обставин справи, дозволить суду оцінити правомірність дій пенсійного органу щодо розміру призначеної пенсії за віком.

До того ж, розгляд справи по суті не порушить принцип правової визначеності, не порушить права та інтереси інших осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Системний аналіз викладеного дає підстави дійти висновку, що строкового обмеження щодо виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція стосовно застосування процесуального строку у спорах, пов`язаних із правом особи на соціальний захист, викладена у постановах Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, від 09 липня 2019 року у справі 676/1557/16-ц, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 30 січня 2020 року у справі №554/5119/16-а, від 18 лютого 2020 року у справі №1840/3344/18 та від 29 жовтня 2020 року у справі № 816/197/18.

За таких обставин, колегія суддів не погоджується із тим, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення, слід застосовувати строк звернення до адміністративного суду, оскільки це матиме наслідком неможливість реалізувати передбачене Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження строку у визначеному законодавством розмірі.

У зв`язку з цим, висновки суду першої інстанції з приводу спірного питання є помилковими та такими, що порушують норми процесуального права.

Європейський Суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 320 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання.

Враховуючи наведене, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, підлягає скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 311, 312, 315, 320, 321, 325 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 року про повернення позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання частково неправомірним розпорядження та зобов`язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу направити до Одеського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя доповідач: І. О. Турецька

Суддя: Л. В. Стас

Суддя: Л. П. Шеметенко

Повне судове рішення складено 01.02.2021 року.