Рішення

від 18.04.2021 по справі 420/10385/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10385/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірним розміру призначеної пенсії, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в якому позивач просить:

визнати частково неправомірним розпорядження від 16.09.2015 року Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі щодо призначення розміру пенсії ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області винести розпорядження, яким виконати перерахунок пенсії позивача на підставі довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про розмір заробітної плати позивача 1518 руб. 86 коп., за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на Чорнобильській АЕС з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач працював водієм в АТП-15122, яке було перейменовано в АТП-35128, а потім - в АТП-15128.

З 13.01.1987 року по 13.02.1987 року позивач перебував у відрядженні в м. Чорнобиль та виконував завдання по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на посаді водія у 10-ти кілометровій зоні.

З 2015 року позивачу призначено пенсію як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, категорія 2 на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку. Проте, відповідачем під час призначення пенсії занижено розмір пенсії та не враховано довідку №93 про розмір заробітної плати за період роботи в зоні радіоактивного забруднення на ЧАЕС, виданої АТП-33027.

Вважаючи такі дії ГУ ПФУ в Одеській області протиправними, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 19.02.2021 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст. 262 КАС України.

24.03.2021 року за вх. №ЕП/7709/21 від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, що звертається за пенсією.

Отже, довідка про заробітну плату може бути видана виключно тим підприємством, установою чи організацією, де працював Позивач, з обов`язковим зазначенням первинних документів, на підставі яких видано таку довідку.

Як вбачається з матеріалів справи (виписка із Наказу від 15 січня 1992 року Одеського автотранспортного підприємства № 15128), Позивача було відряджено до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на період з 17.01.1987 по 17.02.1987. Також, з Довідки № 255 від 26.11.1990, виданої Одеським автотранспортним підприємством № 15128, вбачається, що у період з 02.09.1980 по 18.10.1988 Позивач працював в Одеському автотранспортному підприємстві № 15122. На підставі Наказу №365 від 16.06.1986 АТП № 15122 змінило назву на АТП № 35128. На підставі Наказу №95 від 29.03.1988 АТП № 35128 змінило назву на АТП № 15128.

Тобто, у період з 02.09.1980 по 18.10.1988 Позивач працював на підприємстві Одеське АТП № 15122 (АТП № 35128, АТП № 15128), що підтверджується як наведеною Довідкою № 255 від 26.11.1990 так і записами трудової книжки Позивача.

Позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС саме у період роботи на Одеському АТП № 15128, що підтверджується випискою із Наказу від 15 січня 1992 року Одеського АТП № 15128.

Проте, всупереч наведеним обставинам, Довідка № 93, на яку посилається Позивач, видана підприємством Київське АТП № 33027. Жодних відомостей про те, що Позивач у період з 17.01.1987 по 17.02.1987 працював на підприємстві Київське АТП № 33027 не існує, жодних доказів на те, що підприємство Київське АТП № 33027 є правонаступником підприємства Одеське АТП № 15128 Позивачем до Головного управління не було надано. Окрім того, Довідка № 93 не містить підстав для видачі (не зазначені первинні документи, на підставі яких зазначаються відомості про заробітну плату), що унеможливлює перевірку вказаних у ній відомостей. Також, бажаємо зазначити, що 1 червня 1997 року Одеське державне підприємство "АТП-15128" перетворено у відкрите акціонерне товариство "Лазтранссервiс" (код ЄДРПОУ - 03114951), яке в свою чергу припинило діяльність 06.05.2014 на підставі судового рішення. Тобто, Київське АТП №33027 (підприємство, яким було видано Довідку № 93 про заробітну плату Позивача) не має жодного юридичного відношення до Одеського АТП № 15128 (підприємство, на якому працював Позивач у період відрядження для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС).

Відтак, враховуючи наведені норми матеріального права, зокрема п. 2.10 Порядку № 22-1, Довідка № 93 не є належним документом для здійснення перерахунку пенсії Позивача, оскільки видана підприємством, на якому Позивач не працював, а також не містить відомостей про первинні документи, на підставі яких таку довідку видано.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Рішенням Малиновського районного суду від 19 листопада 2015 року по справі №521/15699/15-ц заяву ОСОБА_1 про становлення факту належності правовстановлюючих документів задоволено.

Встановлено факт належності ОСОБА_1 , зокрема, довідки № 93, виданої Київським АТП 33027, завірена головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації в тому, що він дійсно з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року перебував у відрядженні на Чорнобильській АЕС та був зайнятий на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії в якості водія.

Рішенням Малиновського районного суду від 29.06.2016 року по справі №521/7678/16-а визнано відмову УПФУ в Малиновському районі м. Одеси у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС неправомірною та зобов`язано УПФУ в Малиновському районі м. Одеси призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як особі яка працювала у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів, починаючи з 16.09.2015 року.

На виконання рішення Малиновського районного суду від 29.06.2016 року по справі № 521/7678/16-а ОСОБА_1 з 16.09.2015 року призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахування вимог ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

У серпні 2020 року позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із зверненням щодо його пенсійного забезпечення.

Листом від 05.08.2020 року № 6674-6536/А-02/8-1500/20, Головне управління ПФУ в Одеській області повідомило, що під час призначення пенсії позивачу, ГУ ПФУ в Одеській області не враховано довідка № 93, видана Київським АТП 33027, завірену головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації. Оскільки відсутня інформація щодо підтвердження роботи позивача в АТП-33027, а також відсутня інформація про перейменування організації, тому довідка про заробітну плату видана підприємством в якому позивач не працював та здійснити перевірку її відповідності первинними документами немає можливості, отже врахувати довідку №93 при обчисленні пенсії немає правових підстав.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

У ч. 2 ст. 19 Конституції України згадано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у ч.1 ст.68 Конституції України також згадано, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Отже, усі без виключення суб`єкти права на території України зобов`язані дотримуватись існуючого у Державі правового порядку, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати доведені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 10 Закону №796-ХІІ передбачено, що учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається КМУ.

Відповідно до абз.9 підпункту 5 пункту 2.1 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі порядок № 22-1) посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року № 122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи (за наявності)) та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи");

Відповідно до п. 4.1, 4.2, 4.7 «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів орган, що призначає пенсію перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідно до п. 7 Порядку №22-1 до заяви про призначення (перерахунок) пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж та довідка про заробітну плату особи (додаток 1) за період страхового стажу до 01.07.2000 року, а починаючи з 01.07.2000 року індивідуальні відомості про застраховану особу надаються відділом персоніфікованого обліку.

Пунктом 17 цього Порядку передбачено, що довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.

У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

В той же час п. 43 Порядку гарантує, що право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що відповідні територіальні управління пенсійного фонду України здійснюють, зокрема, призначення, нарахування та перерахунок пенсії саме на підставі тих документів, які надані заявником до органу, що здійснює такий перерахунок та вимагають всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, водночас, суд зауважує, що територіальні органи пенсійного фонду мають право, а не зобов`язані, в окремих випадках вимагати від підприємств подання додаткових документів.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок).

Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Зважаючи на викладене, у разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці, особа має право подати до органів пенсійного фонду довідку, що містить інформацію на підтвердження загального страхового стажу.

За змістом підпункту «в» пункту 7 Порядку № 22-1 заробітна плата для призначення пенсії за період роботи до 1 липня 2000 року підтверджується довідкою підприємства, установи, організації (форма і зміст довідки визначено в додатку 1 Порядку).

Така довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами (пункт 17 Порядку № 22-1).

Також Порядком №22-1 передбачено форму довідки про заробітну плату для обчислення пенсії, яка повинна містити: розшифровку сум помісячно, штамп підприємства, що видало довідку, найменування грошової одиниці сум, така довідка завіряється печаткою та підписується головним бухгалтером та керівником підприємства з розшифруванням прізвищ. Довідка надається на підставі особистих рахунків особи з зазначенням років, за які вона видана (Додаток №1).

Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника визначено Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1 (далі - Порядок № 18-1).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

У пункті 6 Порядку № 18-1 визначено, що основними завданнями Комісії є, зокрема, розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь, за місцем проживання (реєстрації) такі документи:

1) заяву про підтвердження стажу роботи;

2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр);

3) трудову книжку;

4) документи, видані архівними установами, зокрема:

а) довідку про заробітну плату;

б) копії документів про проведення атестації робочих місць;

в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідку про їх відсутність).

У разі необхідності заявник може подавати інші документи, які можуть підтверджувати виконання робіт, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років.

Пунктами 15, 16 Порядку № 18-1 визначено, що Комісії розглядають заяви про підтвердження стажу роботи, за бажанням заявника, у його присутності або в присутності його законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Комісії приймають рішення щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні та не пізніше п`яти робочих днів з дня його прийняття направляють до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, а також у містах та районах, а також повідомляють заявника про прийняте рішення. Рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Як вбачається з копії трудової книжки серії НОМЕР_2 , виданої 02.09.1980 року на ім`я ОСОБА_1 , з грудня 1983 року по жовтень 1988 року працював в Одеському автотранспортному підприємстві № 15122 (Одеське АТП №35128, Одеське АТП №15128).

Також позивачем до матеріалів справи надано копії довідок № 255 від 26.11.1990 року, № 93 про розмір заробітної плати, довідки № 201 та № 214, № 756 від 16.11.1992 року, № 177/02 від 01.07.1996 року, довідку про заробіток для обчислення пенсії №102 від 09.04.2004 року, довідка № 291 від 29.09.2020 року про перейменування підприємства, довідка №154 від 29.09.2020 року, відомість про розмір заробітної плати.

Судом встановлено, що позивача було відряджено до м. Чорнобиль для ліквідації наслідків на ЧАЕС на період з 17.01.1987 по 17.02.1987 року.

Довідкою № 255 від 26.11.1990 року, виданою Одеським автотранспортним підприємством № 15128, підтверджується, що у період з 02.09.1988 по 18.10.1988 роки позивач працював в Одеському автотранспортному підприємстві № 15122.

На підставі наказу №365 від 16.06.1986 року Одеське автотранспортне підприємство № 15122 перейменовано на Одеське автотранспортне підприємство №35128.

На підставі наказу №95 від 29.03.1988 року Одеське автотранспортне підприємство № 35128 перейменовано на Одеське автотранспортне підприємство № 15128.

Суд звертає увагу, що позивач приймав участь по ліквідації наслідків на ЧАЕС у період роботи в Одеському автотранспортному підприємстві № 15128, що підтверджується випискою з наказу Одеського АТП № 15128 від 15.01.1992 року.

Рішенням Малиновського районного суду від 19 листопада 2015 року по справі №521/15699/15-ц заяву ОСОБА_1 про становлення факту належності правовстановлюючих документів задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , зокрема, довідки № 93, виданої Київським АТП 33027, завірена головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації в тому, що він дійсно з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року перебував у відрядженні на Чорнобильській АЕС та був зайнятий на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії в якості водія.

Рішенням Малиновського районного суду від 29.06.2016 року по справі №521/7678/16-а визнано відмову УПФУ в Малиновському районі м. Одеси у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС неправомірною та зобов`язано УПФУ в Малиновському районі м. Одеси призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як особі яка працювала у зоні відчуження у 1987 році не менше 14 календарних днів, починаючи з 16.09.2015 року.

На виконання рішення Малиновського районного суду від 29.06.2016 року по справі № 521/7678/16-а ОСОБА_1 з 16.09.2015 року призначено пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахування вимог ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 та ч. 1 ст. 129-1 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Зазначений принцип отримав подальше закріплення у нормах судоустрійного і процесуального законодавства.

Обов`язковий характер судового рішення, яке ухвалюється іменем України, підкреслює авторитет судової влади, оскільки жодне рішення інших органів не може прийматись іменем України. Вимога про ухвалення судових рішень іменем України випливає з теорії поділу влади, згідно з якою судова влада є гілкою державної влади України, а тому рішення судів є уособленням волевиявлення держави і, відповідно, їх виконання має бути гарантовано державою. Саме тому обов`язковість судових рішень забезпечується державою.

Рішенням Малиновського районного суду від 19 листопада 2015 року по справі №521/15699/15-ц встановлено наступне:

«В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, другої категорії, що підтверджується дублікатом відповідного посвідчення виданого 05.05.2006 року.

Згідно виписки з наказу №17/ОК від 15.01.1992 року Одеського автотранспортного підприємства №15128 відряджено в м. Чорнобиль для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС водія: ОСОБА_1 з 17.01.-17.02.1987 року.

Факт перебування на роботі ОСОБА_1 в зоні відчуження в м . Чорнобиль, Київської області з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року підтверджується довідкою №201 від 26.08.1992 року, виданою Виконкомом Іллічівської райради народних депутатів м. Одеси, протокол №23 від 26.08.1992 року.

З трудової книжки НОМЕР_2 виданої 02.09.1980 року на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що з грудня 1983 року по жовтень 1988 року він працював на автотранспортному підприємстві №15122, яке було перейменовано: в АТП 35128, та потім в АТП 15128.

Згідно записів про нагородження, що містяться у вкладиші НОМЕР_3 до трудової книжки ОСОБА_1 , встановлено, що 23.02.1987 року він нагороджувався почесною грамотою за самовіддану працю, добросовісне відношення до виконання особливо важливого завдання по ліквідації аварії на ЧАЕС.

З довідки №2960 від 14.07.2015 року, виданої Управлінням соціального захисту населення в Малиновському районі вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (категорія 2), перебуває на обліку в управління соціального захисту населення з 01.12.2002 року по теперішній час і отримує призначені компенсаційні виплати…

На підставі викладеного, суд вважає, що довідка №93, видана ОСОБА_1 Київським АТП 33027, завірена головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації в тому, що він дійсно з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року перебував у відрядженні на Чорнобильській АЕС та був зайнятий на роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії в якості водія належить саме ОСОБА_1 ».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладене в листі №6674-6536/А-02/8-1500/20 від 05.08.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації та, як наслідок, зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про розмір заробітної плати позивача 1518 руб. 86 коп., за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на Чорнобильській АЕС з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року, з 30.11.2015 року та здійснити виплату донарахованих сум пенсії.

При цьому, дату з якої необхідно здійснити перерахунок пенсії слід визначити саме 30.11.2015 року, оскільки Рішенням Малиновського районного суду від 19 листопада 2015 року по справі №521/15699/15-ц набрало законної сили 29.11.2015 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні - в соціальній і правовій державі, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Основний Закон Держави також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на їх забезпечення, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

При цьому, Конституція України містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).

Європейська соціальна хартія (переглянута) від 3 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V, яка набрала чинності з 1 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії.

Згідно статті 12 Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на соціальне забезпечення Сторони зобов`язуються, зокрема, започаткувати систему соціального забезпечення або підтримувати її функціонування; підтримувати систему соціального забезпечення на задовільному рiвнi, принаймні на такому, який дорівнює рівню, необхідному для ратифікації Європейського кодексу соціального забезпечення; вживати заходів шляхом укладання відповідних двосторонніх i багатосторонніх угод або в інший спосіб i відповідно до умов, визначених у таких угодах, для забезпечення, серед іншого, рівності між їхніми власними громадянами та громадянами інших Сторін у тому, що стосується прав на соціальне забезпечення, включаючи збереження пільг, які надаються законодавством про соціальне забезпечення, незалежно від пересування захищених осіб по територіях держав Сторін.

Крім того, згідно із зобов`язаннями, які взяті відповідно до статей 4, 6 та 14 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (ратифікована згідно із Законом України №1678-VII від 16 вересня 2014 року), Україна прагне зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та доброго врядування; забезпечує стабільність і дієвість демократичних інституцій; гарантує права людини і основоположні свободи, а також дбає про зміцнення судової влади та підвищення її ефективності.

У статті 420 Угоди також передбачено досягнення таких цілей як покращення якості людського життя, а також посилення рівня соціального захисту та модернізації систем соціального захисту, зокрема щодо якості, доступності та фінансової стабільності.

Згідно з позицією Конституційного Суду України, яка висловлена у рішенні від 4 червня 2019 року №2-р/2019 (пункти 3.1 та 3.2 мотивувальної частини) до основних обов`язків держави належить забезпечення реалізації громадянами соціальних, культурних та економічних прав; гарантування державою конституційного права на соціальний захист є однією з необхідних умов існування особи і суспільства; рівень соціального забезпечення в державі має відповідати потребам громадян, що сприятиме соціальній стабільності, забезпечуватиме соціальну справедливість та довіру до держави; гарантування державою цих прав, у тому числі права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист, має здійснюватися на основі Конституції України та у спосіб, що відповідає їй. Основними завданнями соціальної держави є створення умов для реалізації соціальних, культурних та економічних прав людини, сприяння самостійності і відповідальності кожної особи за свої дії, надання соціальної допомоги тим громадянам, які з незалежних від них обставин не можуть забезпечити достатній рівень життя для себе і своєї сім`ї (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року №3-рп/2012). За будь-яких обставин сутність права на пенсійне забезпечення як складової конституційного права на соціальний захист не може бути порушена, а законодавче регулювання у цій сфері має відповідати принципам соціальної держави. Конституційний Суд України наголошував на необхідності дотримання вказаних принципів, зокрема, у Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011. Держава Україна, як учасниця Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, визнає право кожної людини на соціальне забезпечення, включаючи соціальне страхування, і може встановлювати тільки такі обмеження цього права, які визначаються законом, і лише остільки, оскільки це сумісно з природою зазначеного права, і виключно з метою сприяти загальному добробуту в демократичному суспільстві.

Отже, право особи на отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується, в тому числі, міжнародними зобов`язаннями України.

Особливою формою здійснення права на пенсію є пенсійні правовідносини, які водночас виступають як один із видів суспільних відносин. Пенсійні правовідносини розглядаються як особлива форма соціальної взаємодії, що об`єктивно виникає в суспільстві відповідно до закону, учасники якої мають взаємні кореспондуючі права та обов`язки і реалізують їх з метою задоволення своїх потреб та інтересів в особливому порядку, який не заборонений державою чи гарантований і охороняється нею в особі певних органів.

Людина вступає в пенсійні правовідносини для реалізації свого права на отримання пенсійного забезпечення і такі відносини, за загальним правилом, мають безстроковий характер.

Пенсія за віком призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу та розміру заробітної плати, яку вона отримувала, та, відповідно відрахувань до спеціального фонду.

Тобто, пенсія за віком - це свого роду "державний депозит" (примусовий та індивідуальний) кожної особи, який залежить від праці такої особи, та підлягає безумовному поверненню з боку держави у встановленому розмірі протягом всього життя пенсіонера, крім виняткових випадків, що можуть бути встановлені законом.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Неправомірні рішення, дії чи бездіяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування, прийняті з порушенням прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, можуть бути оскаржені відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України в порядку адміністративного судочинства.

Разом з цим, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про визнання протиправним та скасування розпорядження від 16.09.2015 року Малиновського об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі щодо призначення розміру пенсії ОСОБА_1 , оскільки таке розпорядження прийнято 16.05.2015 року, тобто до 29.11.2015 року дати набрання законної сили Рішенням Малиновського районного суду від 19 листопада 2015 року по справі №521/15699/15-ц.

Критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Судом також враховується п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, згідно якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Крім того, у справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 12, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання неправомірним розпорядження, зобов`язання здійснити перерахунок пенсії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, викладене в листі №6674-6536/А-02/8-1500/20 від 05.08.2020 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку пенсії з урахуванням довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням довідки №93, виданої АТП-33027, завіреної Головним управлінням праці та соціальної політики Одеської обласної державної адміністрації про розмір заробітної плати позивача 1518 руб. 86 коп., за час роботи в зоні радіоактивного забруднення на Чорнобильській АЕС з 17.01.1987 року по 17.02.1987 року, з 30.11.2015 року та здійснити виплату донарахованих сум пенсії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1 , адреса перебування: АДРЕСА_2

Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області - адреса: 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385

Головуючий суддяН.В. Потоцька