Ухвала

від 25.01.2021 по справі 522/14217/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/175/21

Номер справи місцевого суду: 522/14217/19 1-кс/522/15382/20

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.01.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року,-

встановив:

оскарженою ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному проваджені №32019160000000054 від 10.07.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль «BMW» модель «X5», білого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_2 .

Не погоджуючись з рішенням слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого та накласти арешт на майно зазначене у клопотанні слідчого.

В апеляційній скарзі прокурор стверджує, що не накладення арешту на майно, може призвести до зникнення, втрат, або пошкодження вказаного майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню та забезпеченню відшкодування завданих державі збитків.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити; підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; апеляційний суд приходить до висновку про таке.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що СУ ГУ ДФС в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №32020160000000033 внесеному до ЄРДР 23.04.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

Згідно клопотання ТОВ «Столес Лоджистік» зареєстровано 16.09.2011 року у Виконавчому комітеті Одеської міської ради Одеської області, про що здійснено відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації під № 15561020000042527, видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи №267441 та присвоєно унікальний податковий номер в Єдиному державному реєстрі підприємств юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за номером 37872143.

19.09.2011 ТОВ «Столес Лоджистік» за №8682 взято на податковий облік в органах Державної податкової служби. З моменту заснування по теперішній час ТОВ «Столес Лоджистік» перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби, Північне управління у місті Одесі, Суворовська Державна податкова інспекція. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 200019261 від 12.01.2012 ТОВ «Столес Лоджистік» зареєстровано платником податку на додану вартість за індивідуальним податковим номером №378721415545. Основним видом діяльності ТОВ «Столес Лоджистік» є інша допоміжна діяльність у сфері транспорту(код ВЕД _52.29).

Протоколом №2 Загальних Зборів Учасників ТОВ «Столес Лоджистік» від 16.11.2011 вирішено призначити на посаду директора підприємства ОСОБА_8 (далі ОСОБА_8 ). Того ж дня Наказом №3-к ОСОБА_8 призначено на посаду директора ТОВ «Столес Лоджистік».

Будучи директором ТОВ «Столес Лоджистік» ОСОБА_8 при здійсненні фінансово-господарської діяльності підприємства, маючи злочинний намір та корисливу мету, спрямовану на ухилення від сплати податків, розуміючи незаконність своїх дій, а також те, що операції з поставки транспортних послуг та послуг з організації транспортно-експедиційного обслуговування виконаніТОВ «Транс-Групп» (ЄДРПОУ 40140475), ТОВ «КК «Контракт» (нова назва ТОВ «Сільгоспінвестіндастріалгруп») (ЄДРПОУ 38017540), ТОВ «Бєл-Транс» (ЄДРПОУ 37136296)не мали реального характеру, в період з січня 2016 року по березень 2020 року склав та подав до ДПІ у Суворовському районі м. Одеси податкові декларації з податку на додану вартість в яких безпідставно відобразив суми коштів по фінансово-господарським операціям звище зазначеними суб`єктами господарської діяльності,що призвело до заниження за звітні (податкові) періодиз січня 2016 року по лютий 2020 року податкудодану вартість що підлягав сплаті до бюджету на загальну суму 6149381 грн.

Таким чином, ОСОБА_8 підозрюється у вчинені злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, за кваліфікуючими ознаками: умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів в особливо великих розмірах.

01.12.2020 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотання про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_8 , а саме на: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ; квартиру за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль марки «BMW» модель «X5», білого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , держаний номерний знак НОМЕР_2 .

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2020 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.

Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя зазначив про те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт не належить підозрюваному ОСОБА_8 та послався на відповідні документи на підтвердження цих обставин.

Перевіривши оскаржувану ухвалу та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, з огляду на таке.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України (далі КПК) визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя.

Відповідно до вимог п.7 ч.2 ст.131 КПК один із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

При розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

За змістом ст.170КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Процедура вирішення питання про накладення арешту на майно визначена ст.171 КПК.

Кримінальний процесуальний Кодекс України вимагає обов`язкового дотримання вимог закону при оформленні всіх процесуальних документів, надаючи цим вимогам принципових характер.

Таким чином, якщо закон визначив, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно повинно відповідати вимогам ст.171 КПК, орган досудового розслідування та прокурор повинні неухильно дотримуватися визначених законом вимог.

Апеляційним судом встановлено, що в провадженні органу досудового розслідування перебуває кримінальне провадження №32019160000000054 внесене до ЄРДР 10.07.2019 року за ч.3 ст.212 КК України.

Відмовляючи в накладенні арешту на майно, слідчий суддя обґрунтовано послався на те, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не належить підозрюваному.

Так, згідно шлюбного договору від 02.12.2020 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або жінкою в період зареєстрованого шлюбу, є особистим майном і належить на праві особистої власності тому з подружжя, на чиє ім`я воно було придбане чи набуте.

Згідно договору дарування, укладеного 24.06.2019, ОСОБА_8 безоплатно передав у власність ОСОБА_9 Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно договору дарування, укладеного 24.06.2019, ОСОБА_8 безоплатно передав у власність ОСОБА_9 Ѕ частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 25.11.2003, квартира за адресою: АДРЕСА_3 належить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_13 (дошлюбне прізвище ОСОБА_9 ) в рівних частках.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки «BMW» модель «X5», білого кольору, 2018 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , належить ОСОБА_12 .

З урахуванням встановлених обставин, слідчий суддя прийшов до вірного висновку, що зазначене в клопотанні майно, на яке слідчий просить накласти арешт, не належить підозрюваному ОСОБА_8 , не перебуває у сумісній власності, а отже не може бути використано як засіб забезпечення конфіскації майна як виду покарання, передбаченого санкцією статті, інкримінованої ОСОБА_8 , чи відшкодування завданої шкоди.

Крім того, погоджуючись з рішенням слідчого судді про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, апеляційний суд враховує наступні обставини.

Згідно матеріалів кримінального провадження, 25.11.2020 року, ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.212 КК України.

Разом з цим, стороною захисту надано слідчому судді рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.11.2019 року, у відповідності до якого, судом було задоволено позов ТОВ «Столес Лоджистік» та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року №0020951408 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 11.05.2019 року №0020921408 щодо збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 5086603 грн., за 2016-2018 роки, тобто в тому числі і за період, який інкримінується підозрюваному.

Вказані обставини не заперечувалися прокурором.

За таких обставин, з урахуванням правової кваліфікація злочину, який інкримінується ОСОБА_8 , на думку апеляційного суду, існують сумніви щодо обґрунтованості підозри ОСОБА_8 щодо вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України в період з січня 2016 року по лютий 2020 року.

Погоджуючись з ухвалою слідчого судді, апеляційний суд звертає увагу, що при розгляді клопотання про накладенняарешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Таким чином, апеляційний суд констатує, що на день розгляду слідчим суддею клопотання та апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали слідчого судді, відсутні підстави для застосування щодо зазначеного у клопотанні слідчого майна, яке не належить підозрюваному, обмежувальних заходів.

При цьому, доводи прокурора про нібито фіктивність укладання шлюбного договору від 02.12.2020 року між ОСОБА_8 та його дружиною, а також договорів дарування на нерухоме майно, з посиланням на те, що в такий спосіб ОСОБА_8 вжив заходів на відчуження майна з метою унеможливлення його конфіскації, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки на день розгляду даної справи, прокурором не доведено, що вказані цивільно-правові угоди у визначеному законом порядку не скасовані.

За таких умов, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя, встановлюючи наявність правових підстав для арешту майна, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність таких підстав у цьому кримінальному провадженні на день розгляду клопотання, оскільки прокурор не довів обґрунтованості накладення арешту на майно, що вказує на необґрунтованість апеляційної скарги прокурора.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді,апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 307, 309, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 08.12.2019 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №32019160000000054 від 10.07.2019 року залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4