Ухвала

від 03.12.2020 по справі 752/11819/20

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/11819/20

Провадження №1-кс/752/9525/20

У Х В А Л А

про арешт майна

03.12.2020 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_1 з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні № 12020100000000254, внесене старшим слідчим СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , подане в порядкуглави 17 Кримінального процесуального кодексу України, -

в с т а н о в и в:

старший слідчий СУ ГУ НП в м. Києві ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням пронакладення арешту на грошові кошти ТОВ "ЛТСМ" (ЄДРПОУ 39759824).

В обґрунтування вимог, викладених у клопотанні про арешт майна, слідчим зазначено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в м. Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020100000000254 від 10.03.2020 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 ККУкраїни.

Проведеним досудовим розслідуванням встановлено, що з 2018 року по теперішній час службові особи ТОВ «І-Нвест», директором і головним бухгалтером якого є ОСОБА_5 , ТОВ «ІК «Говерла», ПрАТ «Майстер Брок», ТОВ «Баккет», директором та бенефіціарним власником якого є ОСОБА_6 , виступають організаторами схем з використанням облігацій внутрішньої державної позики для фальсифікації запасу платоспроможності страховиків, достатності та адекватності сформованих страхових резервів, фальсифікації дотримання страховиком нормативів достатності та диверсифікованості активів та приховування фактів невиконання страховими компаніями фінансових нормативів, встановлених законодавством України.

Отримані внаслідок вчинення суспільно небезпечних діянь грошові коти виводяться в тіньовий, тобто непідконтрольний державою, обіг через карткові рахунки підконтрольних фізичних осіб та поточні рахунки підконтрольних підприємств та надає групі осіб можливість отримувати надприбутки і використовувати грошові кошти на свої особисті цілі.

На підставі викладеного сторона обвинувачення вважає, що існує наявна потреба в накладенні арешту на діючі рахунки ТОВ «ЛТСМ», відкриті у банківських установах, оскільки грошові кошти є предметом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364 та ч. 4 ст. 191 КК України, тобто є такими, на які спрямоване кримінальне правопорушення та мають значення речових доказів відповідно до ст. 98 КПК України.

З метою забезпечення збереження речових доказів необхідно заборонити дії, пов`язані з користуванням та розпорядженням вказаними розрахунковими рахунками ТОВ «ЛТСМ», оскільки існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, знищення, використання, пересування, передачі отриманих грошових коштів.

Вирішуючи питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Статтею 98 КПК Українивизначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, ще встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з вищенаведеного, речовими доказами є саме матеріальні об`єкти.

Суд вважає, що стороною обвинувачення під час розгляду справи належним чином не доведено відповідність арештованого майна, а саме грошових коштів, що знаходяться танадходять на банківські рахунки суб`єкта підприємницької діяльності, критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Відповідно дост.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банківські рахунки - рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.

Згідно п.1.3 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, Безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Таким чином, безготівкові кошти не є індивідуалізованими матеріальними об`єктами, відповідно режим поводження з ними не може бути аналогічний тому, який запроваджений до речових доказів.Тому накладення арешту на грошові кошти, що обліковуються на рахунках, враховуючи їх нематеріальний і неіндивідуалізований характер, не узгоджується з заявленою метою - збереження речових доказів, адже їх неможливо використати як доказ у кримінальному провадженні.

За змістом положень ст.ст.2,8 КПК Українипри застосуваннібудь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», та у справі «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Таким чином, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Вказане свідчить про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно з метою збереження речових доказів, на які посилається орган досудового розслідування, оскільки прокурором не надано доказів на підтвердження вказаних обставин, а за наявних матеріалів дане твердження є передчасним та таким, що ґрунтується на припущеннях.

На підставі викладеного, керуючись ст. 309 суд,-

у х в а л и в

відмовити в задоволенніклопотанняслідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУ НП у м. Києва ОСОБА_3 , погодженого прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №12020100000000254 від 10.03.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, а саме на грошові кошти, які належать ТОВ «ЛТСМ» (ЄДРПОУ 39759824).

Ухвала про арешт майна може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя