Рішення

від 27.12.2020 по справі 911/2602/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" грудня 2020 р. м. Київ Справа № 911/2602/19

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Бойко О.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 30, код 22991617)

до

Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (08100, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 53, код 24219983)

приватного підприємства «Переяслав-Туризм» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, код 34976786)

Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код 39817550)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство оборони України (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 6, код 00034022)

про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання вчинити дії

за участю представників учасників справи:

від позивача:Сажієнко І.О.;

від відповідача:не з`явився;

від відповідача:Щелков П.С.;

від відповідача:не з`явився;

від третьої особи:Сажієнко І.О.;

21.10.2019 до Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Київського квартирно-експлуатаційного управління (надалі КЕУ/позивач) до Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (надалі РДА/відповідач 1), приватного підприємства «Переяслав-Туризм» (надалі Підприємство/відповідач 2), Головного управління Держгеокадастру у Київській області (надалі Держгеокадастру/відповідач 3), в якій позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 615 від 30.08.2007 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди приватному підприємству «Переяслав-Туризм»;

- визнати недійсним договір оренди землі від 30.08.2007, укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Переяслав-Туризм», який зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.08.2007;

- визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 30.08.2007, укладену між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Переяслав-Туризм», зареєстровану в реєстрі за № 639 (номер правочину 3426972);

- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 та перенести відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що РДА було прийнято розпорядження та, відповідно, з Підприємством укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,95 га, яка є частиною земельної ділянки площею 515,9 га, в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, яка відповідно до Державного акту на право користування землею серія Б № 025630, зареєстрованого в Книзі державних актів на право користування землею від 13.03.1979 № 1 надана у безстрокове та безоплатне користування для державних потреб Квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якого є позивач.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2602/19; ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.11.2019.

14.11.2019 на адресу суду від Держгеокадастру надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред`явлених позовних вимог.

18.11.2019 на адресу суду від Підприємства надійшов відзив на позов із запереченнями проти пред`явлених позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Міністерство оброни України (далі по тексту МОУ).

26.11.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзиви Держгеокадастру та Підприємства, в яких позивач заперечив проти доводів відповідачів викладених у відзивах.

03.12.2019 та 03.01.2020 на адресу суду від Підприємства надійшли заперечення на відповідь на відзив та додаткові заперечення на відповідь на відзив.

09.01.2020 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.

До Господарського суду Київської області 15.01.2020 від позивача надійшло клопотання позивача про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.

Клопотання обґрунтоване тим, що необхідність призначення експертизи у цій справі полягає у встановленні факту накладання земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 на земельну ділянку площею 515,9 га, яка розташована в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та яка відповідно до Державного акту на право користування землею серія Б № 025630, зареєстрованого в Книзі державних актів на право користування землею від 13.03.1979 № 1 надана у безстрокове та безоплатне користування для державних потреб Квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої є позивач.

На вирішення експерта позивачем запропоновано поставити наступне питання: - чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 на земельну ділянку площею 515,9 га, яка розташована в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, яка була надана у безстрокове та безоплатне користування Київській квартирно-експлуатаційній частині, для державних потреб відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 025630, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 1 від 13.03.1979?.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.01.2020 клопотання представника позивача про призначення судової земельно-технічної експертизи задоволено та призначено у справі № 911/2602/19 судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Цією ж ухвалою провадження у справі № 911/2602/19 зупинено у зв`язку із призначенням судової експертизи.

20.01.2020 до суду від Підприємства надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача.

20.02.2020 на адресу суду від судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшло клопотання про надання додаткових матеріалів необхідних для проведення експертного дослідження.

Ухвалою суду від 27.02.2020 провадження у справі № 911/2602/19 поновлено, розгляд клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України призначено у судовому засіданні на 11.03.2020 та зобов`язано учасників справи в строк до судового засідання подати суду необхідні матеріали для проведення експертного дослідження, які зазначив експерт у своєму клопотанні.

Ухвалою суду від 11.03.2020 клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України задоволено, надано в розпорядження експерта, для проведення експертизи, подані сторонами додаткові документи та зупинено провадження у справі.

12.03.2020 та 18.06.2020 на адресу суду від Держгеокадастру та КЕУ на виконання вимог ухвали суду від 27.02.2020 надійшли додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи, які в подальшому судом були надіслані судовому експерту, який здійснював експертне дослідження у цій справі.

Ухвалою суду від 08.09.2020 зобов`язано позивача невідкладно сплатити вартість проведення судової земельно-технічної експертизи у справі № 911/2602/19 згідно з рахунком № 4997 від 10.02.2020, який був направлений на адресу платника листом КНДІСЕ від 13.02.2020 № 4105/20-41. Оригінали доказів оплати судової земельно-технічної експертизи надати до експертної установи, а копії до суду.

28.09.2020 від судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, за результатами проведення експертного дослідження, на адресу суду надійшов висновок експерта від 24.07.2020 № 4105/20-41, якому було доручено проведення експертизи призначеної ухвалою суду від 15.01.2020.

Ухвалою суду від 09.10.2020 провадження у справі № 911/2602/19 поновлено та призначено проведення підготовчого засідання на 11.11.2020.

29.10.2020 до суду від КЕУ надійшли додаткові письмові пояснення з урахуванням висновку судового експерта.

02.11.2020 на адресу суду від КЕУ надійшла заява щодо уточнень підстав позову в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158.

16.11.2020 на адресу суду від Підприємства надійшли заперечення на додаткові письмові пояснення КЕУ.

Підготовче засідання у справі судом неодноразово відкладалося та ухвалою суду від 11.11.2020 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 09.12.2020.

В судовому засіданні 09.12.2020 судом оголошено перерву до 28.12.2020.

В судове засідання 28.12.2020 з`явились представники КЕУ, Підприємства та МОУ. Представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, представник відповідача проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в задоволені позову в повному обсязі. Представники РДА та Держгеокадастру в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, при цьому щодо розгляду справи повідомлялись належним чином.

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що у відповідності до Державного акту на право користування землею серії Б № 025630 (надалі Державний акт), зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею 13.03.1979 за № 1, Київській квартирно-експлуатаційній частині району було надано в безстрокове та безоплатне користування 515,9 га землі в межах згідно з планом землекористування.

При цьому позивач, посилаючись на Директиву Генерального Штабу Збройних Сил України № 115/1/3440 від 12.04.1994 та наказ ЦКЕУ MO України № 162 від 24.06.1994, згідно яких на фондах Київської квартирно-експлуатаційної частини району сформовано Квартирно-експлуатаційний відділ м. Києва, а у відповідності до Директиви Міністра оборони України № 115/1/050 від 27.01.2001 та наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління (м. Київ) від 25.01.2001 № 20, 25.01.2001 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Києва переформовано у Квартирно-експлуатаційне управління (м. Київ) та переведено на новий штат - № 41/051- 51 (01), та надалі на підставі Директиви Міністра оборони України № 115/1/0120 від 27.03.2001 та наказу Київського квартирно-експлуатаційного управління від 10.04.2001 № 72, 10.04.2001 Квартирно-експлуатаційне управління (м. Київ) перейменоване в Київське квартирно-експлуатаційне управління, стверджує про те, що Київське квартирно-експлуатаційне управління є правонаступником Квартирно-експлуатаційної частини району, якій була відведена земельна ділянка у відповідності до Державного акту.

Крім того, як зазначає позивач, земельна ділянка, що передавалася згідно Державного акту відноситься за формою власності до земель державної власності, за цільовим призначенням - до земель оборони, знаходиться в постійному безстроковому користуванні та перебуває на обліку в Київському квартирно-експлуатаційному управлінні, що підтверджується, зокрема, відомостями та матеріалами Проекту формування території і встановлення меж Стовп`язької сільської ради народних депутатів та сільських населених пунктів Переяслав-Хмельницького району Київської області та Державною статистичною звітністю «Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі» (форма 6-зем), згідно якої станом на 2016 рік загальна площа земельної ділянки, що рахується в користуванні Київської квартирно-експлуатаційної частини на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області становить 515,0 га земель, номер рядка - 6.1. «Міністерство оборони», шифр рядка - 76, графа 22 - 514,0 га лісових земель, графа 34-1,0 га забудованих земель.

Підставою звернення до суду із розглядуваним позовом, як зазначив позивач стало те, що за моніторингом даних Публічної кадастрової карти України ним виявлено, що в межах земельної ділянки площею 515,9 га, військового містечка, в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області розташована земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 площею 0,9504 га, цільове призначення - для рибогосподарських потреб (код КВЦПЗ 10.07.), форма власності - державна, вид речового права - право оренди земельної ділянки, орендар - приватне підприємство «Переяслав-Туризм» (код ЄДРПОУ 34976786).

Позивач вказує на те, що земельна ділянка площею 0,95 га, яка на праві оренди перебуває у Підприємства, є частиною земельної ділянки площею 515,9 га, яка відповідно до Державного акту для державних потреб надана у безстрокове та безоплатне користування Київській квартирно-експлуатаційній частині, правонаступником якої є позивач.

Як зазначив позивач, земельна ділянка площею 0,95 га була надана в оренду Підприємству на підставі Договору оренди землі від 30.08.2007 на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП «Переяслав-Туризм» від 30.08.2007 № 615. Водночас, будь-яких рішень щодо надання згоди на вилучення земельної ділянки або про припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,95 га в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області ні Міністром оборони України, як контролюючим оборонним відомством за використанням та розпорядженням земельними ділянками, наданим у постійне користування військовим частинам та установам, ні позивачем, як безпосереднім землекористувачем земельної ділянки, не приймалось. Вказане, на думку позивача, безумовно свідчить про факт незаконної передачі в оренду земельної ділянки площею 0,95 га за рахунок земельної ділянки площею 515,9 га в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, що своєю чергою свідчить про незаконне вибуття земельної ділянки з управління Міністерства оборони України і користування Київського квартирно-експлуатаційного управління.

А тому позивач звернувся до суду із розглядуваним позовом із вимогами про визнання незаконним та скасування розпорядження РДА № 615 від 30.08.2007, та, відповідно, про визнання недійсним договору оренди землі від 30.08.2007, додаткової угоди до договору оренди землі від 30.08.2007, укладених РДА та Підприємством, та похідних від них про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158, зобов`язання Держгеокадастр скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 та перенести відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Заперечуючи проти позовних вимог Підприємство вказує на те, що під час набуття земельної ділянки в оренду ним була дотримана необхідна процедура передачі земельної ділянки, яка передбачена ст. 123, ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, в редакції станом на 30.08.2007. Підприємство зазначило, що позивачем не доведено належними доказами, що останній є правонаступником Київської квартирно-експлуатаційної частини району Української PCP. Адже складені позивачем в односторонньому порядку документи такими доказами бути не можуть і, відповідно, належність саме позивачу права безстрокового користування земельною ділянкою, площею 515,9 га, згідно Державного акту на право користування землею від 1979 року не є доведеним. А тому, на думку відповідача 2 відсутність належних доказів правонаступництва позивача за Київською квартирно-експлуатаційною частиною району Української PCP, в силу п. 3 ч. 1 ст. 27 Земельного кодексу УРСР 1990 року, свідчить про припинення права користування земельною ділянкою, площею 515,9 га, в зв`язку з припиненням діяльності підприємства землекористувача.

За доводами відповідача 2, позивачем не доведено, що КЕУ з 1979 року є землекористувачем земельної ділянки площею 515,9 га, коли як останнім не надано землевпорядного проекту на земельну ділянку площею 515,9 га, та не представлено жодних доказів встановлення землевпорядними органами меж вказаної земельної ділянки в натурі (на місцевості), що в свою чергу свідчить про недоведеність виникнення у встановленому законом порядку права безстрокового користування вказаною земельною ділянкою на підставі Державного акту.

Крім того, як стверджує Підприємство, позивачем не доведено належними доказами факту належності земельної ділянки, площею 515,9 га, до земель оборони. З Державного акту або будь-яких інших наданих позивачем доказів не вбачається, що земельна ділянка, площею 515,9 га, надавалась саме для розміщення та постійної діяльності військової частини або ж якоїсь іншої установи, військово-навчального закладу, підприємства або організації Збройних Сил України, іншого військового формування та внутрішніх військ, як і не вбачається, що на вказаній земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого військового майна. Серед іншого, земельна ділянка ніколи не обліковувалась як землі оборони згідно з Українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ) від 24.04.1998 № 14-1-7/1205 та не відображалась у рядку 76 звіту за формою № 6-зем «Звіт про наявність земель та розподіл їх за власниками землі, землекористувачами, угіддями та видами економічної діяльності». А з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ПП «Переяслав-Туризм» під розміщення рибстану в межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, вбачається, що земельна ділянка, площею 0,95 га, була відведена ПП «Переяслав-Туризм» за рахунок земель лісового фонду Стовп`язької сільської ради.

Також відповідач 2 вказує, що межі земельної ділянки, площею 515,9 га, в натурі (на місцевості) ніколи не визначались й відповідні межові знаки не встановлювались, будь-яка технічна документація на вказану земельну ділянку відсутня, а тому неможливо встановити факт накладення земельної ділянки, площею 0,95 га, на земельну ділянку, площею 515,9 га, які розташовані на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області. Та враховуючи, що відомості про земельну ділянку, площею 515,9 га, не були внесені ані до Державного реєстру земель, ані до Державного земельного кадастру, а державна реєстрація земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не здійснювалась, ідентифікація такої земельної ділянки унеможливлена.

Крім наведеного вище, відповідач 2 вказує, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові. Відповідач 2 вважає, що позивач мав довідатися про порушення своїх прав з 10.02.2009, а саме з моменту оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19.03.2008 у справі № 2-а-60/2008 за позовом Переяслав-Хмельницької РДА про скасування державної реєстрації договорів оренди землі, в тому числі і договору від 30.08.2007, укладеного з ПП «Переяслав-Туризм».

Відповідач твердить, що Переяслав-Хмельницький міськрайонний прокурор вже звертався до Господарського суду Київської області із позовною заявою до ПП «Переяслав-Туризм» про визнання недійсним договору оренди від 30.08.2007 та додаткової угоди від 30.04.2009, і постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 у справі № 9/016-12 у позові прокурору було відмовлено повністю.

Держгеокадастр у відзиві на позов зазначив, що за інформацією Відділу у Переяслав-Хмельницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у державному фонді документації із землеустрою (архіву місцевого фонду документації із землеустрою) наявний державний акт на право користування землею, виданий Київській квартирно-експлуатаційній частині району серії Б № 025630, зареєстрований за 13.03.1979 № 1. Проте, межі вищезазначеної земельної ділянки в натурі (на місцевості) не встановлювалися, заяв щодо реєстрації вищезазначеної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі не надходило, відомості щодо неї у Державному земельному кадастрі відсутні.

Держгеокадастр вказує на те, що порядок скасування державної реєстрації земельної ділянки визначено, зокрема ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, іншого порядку скасування державної реєстрації земельної ділянки не передбачено. При цьому, у державного кадастрового реєстратора відсутня технічна можливість скасувати державну реєстрацію земельної ділянки у випадках не передбачених статтею 24 Закону та пунктом 114 Порядку.

Посилаючись на ст. 25 Закону України «Про державний земельний кадастр», стверджує про те, що поняття «скасування запису в поземельній книзі щодо реєстрації земельної ділянки» у Законі та Порядку відсутнє, водночас названою нормою передбачено закриття поземельної книги у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно Державного акту на право користування землею серії Б № 025630, зареєстрованого 13.03.1979 за № 1 в Книзі записів державних актів на право користування землею, Київська квартирно-експлуатаційна частина району набула право безстрокового і безоплатного користування 515,9 га землі в межах згідно з планом землекористування, для державних потреб.

На підставі директиви начальника Генерального Штабу Збройних Сил України від 02.04.1994 № 115/1/3440 та наказу начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва від 24.06.1994 № 162, зокрема, розформовано Київську квартирно-експлуатаційну частину району (індекс 07872039) та сформовано Квартирно-експлуатаційний відділ /міста Києва/ (індекс частини 07872039), який вирішено розмістити на фондах Київської квартирно-експлуатаційної частини району і підпорядкувати Центральному квартирно-експлуатаційному управлінню Міністерства оборони України.

Також наказом начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва від 24.06.1994 № 162, зокрема, призначено склад ліквідаційно-організаційної комісії.

З наявної у матеріалах справи копії ліквідаційного акту Київської квартирно-експлуатаційної частини району, складеного комісією, призначеною наказом начальника ЦКЕУ Міністерства оборони України № 162 від 24.06.1994, та затвердженого начальником ЦКЕУ Міністерства оборони України, вбачається, що «Казарменно-жилищный фонд и земельные участки переданы КЭО г. Киева в составе: 2934 здания в 123 военных городках на 125 земельных участках общей площадью 3510,39 га». При цьому, у вказаному акті зазначено, що «Комисия пришла к выводу, что Киевская КЭЧ района ликвидирована полностью, задолженностей не выявлено» (мовою оригіналу).

Суд зазначає, що станом на момент розформування Київської квартирно-експлуатаційної частини району сфера застосування інституту правонаступництва у цивільних правовідносинах не обмежувалася реорганізацією юридичної особи. Відповідно до чинної на той час ч. 1 ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР цивільні права і обов`язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних засад і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов`язки.

Зокрема, згідно ч. 4 ст. 223 Цивільного кодексу Української РСР передбачалося, що Законодавством Союзу РСР або Української РСР виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи може бути покладено на іншу юридичну особу.

Порядок створення військового господарства при формуванні та ліквідація його при розформуванні військової частини (з`єднання) станом на 1994 рік врегульовано наказом Міністра оборони СРСР від 22.02.1977 № 105 «Про введення в дію Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил СРСР».

У главі Х вказаного Положення, зокрема, зазначено наступне:

- військова частина (з`єднання) розформовується на підставі директиви (наказу) відповідного командування, у якій вказується: строк розформування; час закриття поточного рахунку та закінчення ревізування військової частини (з`єднання); порядок передачі особового складу, озброєння, техніки та інших матеріальних засобів частини (з`єднання); порядок передачі казармено-житлового фонду, комунальних споруд, земельних ділянок та квартирного майна; порядок здавання справ і документів, що підлягають зберіганню, та порядок знищення справ і документів на місці; порядок знищення печаток і штампів; строки подачі акта ліквідаційної комісії;

- для контролю за дотриманням встановленого порядку розформування і точним виконанням директиви (наказу) вищого командира (командуючого), а також для надання допомоги командиру частини (з`єднання) при ліквідації військового господарства наказом вищого командира (командуючого) призначається ліквідаційна комісія;

- ліквідаційна комісія по закінченні розформування військової частини (з`єднання), складає за встановленою формою ліквідаційний акт. У ліквідаційному акті окремими розділами зазначається: куди і в якому складі (кількості) передано особовий склад (солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, офіцери, робітники і службовці); куди, в якій кількості та в якому стані передані озброєння, бойова техніка, майно та інші матеріальні засоби, а також казармено-житловий фонд, комунальні споруди, земельні ділянки, квартирне майно і обладнання, секретне діловодство, документи обліку.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов`язує перехід майнових прав та обов`язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу. Отже у разі виникнення питань, пов`язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов`язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину. Аналогічна правова позиція викладена у роз`ясненнях Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996 № 02-5/334 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств».

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що Директива Генерального Штабу Збройних Сил України від 12.04.1994 № 115/1/3440, наказ Центрального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України № 162 від 24.06.1994, а також Ліквідаційний акт Київської квартирно-експлуатаційної частини району є достатньою підставою для переходу права на майно та інші матеріальні засоби Київської квартирно-експлуатаційної частини району Української РСР в порядку правонаступництва до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва.

Згідно з Директивою Міністра оборони України від 27.01.2001 № 115/1/050 та наказу начальника квартирно-експлуатаційного управління (м. Київ) від 25.01.2001 № 20 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Києва переформовано у Квартирно-експлуатаційне управління (м. Київ) та переведено на новий штат № 41/051-51(01).

На підставі Директиви Міністра оборони України № 115/1/0120 від 27.03.2001 та наказу Київського квартирно-експлуатаційного управління від 10.04.2001 № 72 Квартирно-експлуатаційне управління (м. Київ) перейменоване в Київське квартирно-експлуатаційне управління.

Таким чином, враховуючи: формування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Києва на фондах Київської квартирно-експлуатаційної частини району, зі збереженням індексу частини (07872039), що свідчить про переформування (перетворення) Київської квартирно-експлуатаційної частини району у Квартирно-експлуатаційний відділ м. Києва; відображення в Ліквідаційному акті окремим розділом: куди і в якому складі (кількості) передано особовий склад; куди, в якій кількості та в якому стані передані озброєння, бойова техніка, майно та інші матеріальні засоби, а також казармено-житловий фонд, комунальні споруди, земельні ділянки, квартирне майно і обладнання тощо, відповідно до вимог спеціального нормативного акта станом на 1994 рік наказу Міністра оборони СРСР від 22.02.1977 № 105 «Про введення в дію Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил СРСР», суд зазначає, що припинення Київської квартирно-експлуатаційної частини району жодним чином не свідчить про припинення прав постійного користування Квартирно-експлуатаційного відділу м. Київ, до якого передані усі майнові права та активи для подальшого здійснення подальшої господарської діяльності.

Отже, суд дійшов висновку, що Київське КЕУ є правонаступником Квартирно-експлуатаційної частини району, яка у відповідності до Державного акту набула право безстрокового і безоплатного користування 515,9 га землі для державних потреб.

Як вбачається з матеріалів справи розпорядженням РДА «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП «Переяслав-Туризм» від 30.08.2007 № 615: 1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду Підприємству для організації риболовецького стану в урочищі Чубуки на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; 2. надано Підприємству земельну ділянку площею 0,95 га на умовах довгострокової оренди терміном 49 років, яка знаходиться в урочищі Чубуки на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану за рахунок земель лісогосподарського призначення; 3. Встановлено розмір річної орендної плати за земельну ділянку при укладанні договору оренди 2 % від її нормативної грошової оцінки; 5. Підприємству зареєструвати договір оренди земельної ділянки відповідно до порядку державної реєстрації договорів оренди землі, виконувати обов`язки землекористувача згідно з вимогами ст. 96 Земельного кодексу України. 6. Попереджено землекористувача, що право користування земельною ділянкою може бути припинено відповідно до ст.ст. 141, 143, Земельного кодексу України.

На підставі вказаного розпорядження 30.08.2007 РДА (орендодавець) та Підприємством (орендар) укладено договір оренди землі, згідно якого, на підставі розпорядження голови Переяслав-Хмельницької райдержадміністрації від 30.08.2007 за № 615 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди ПП «Переяслав-Туризм», орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в урочищі Чубуки на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області для організації риболовецького стану (землі комерційного використання) (п. 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,95 га (п. 2 договору).

Договір укладено на 49 років, який набирає чинності з часу державної реєстрації (п. 4 договору).

Вказаний вище договір 30.08.2007 зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.08.2007 № 040733200000.

На підставі укладеного договору оренди 30.07.2007 РДА (орендодавець) та Підприємством (орендар) складено та підписано Акт приймання-передачі земельної ділянки в оренду, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку комерційного призначення для організації риболовецького стану.

30.04.2009 Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією, в особі голови адміністрації Усик В.С., як орендодавцем, та ПП «Переяслав-Туризм» в особі директора Макаренко Р.В., укладено Додаткову угоду до договору оренди від 30.08.2007, згідно якої сторони вирішили погодити умови щодо зміни розміру орендної плати орендованої земельної ділянки площею 0,95 га, яка знаходиться в урочищі Чубуки на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, а договір викладено в новій редакції.

Зазначена додаткова угода зареєстрована у Переяслав-Хмельницькому структурному відокремленому підрозділі «Київський обласний реєстраційний центр» Державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.04.2009 № 639.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 15.08.2016 Підприємство звернулось до ТОВ «Землевпорядкування та кадастр» із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться на території Стовп`язької сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області для рибогосподарських потреб, загальною площею 0,9504 га, згідно Договору оренди землі від 30 серпня 2007 року № 040733200000, Додаткової угоди до Договору оренди землі від 30 квітня 2009 року № 639.

На замовлення Підприємства ТОВ «Землевпорядкування та кадастр» було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для рибогосподарських потреб приватному підприємству «Переяслав-Туризм» на території Стовп`язької сільської ради, Переяслав-Хмельницького району, Київської області.

Надалі Управлінням Держгеокадастру у Переяслав-Хмельницькому районі Київської області 02.11.2016 здійснено реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158, що підтверджується наявним у матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 02.11.2016 № НВ-3207617952016. З вказаного витягу вбачається, що за ПП «Переяслав-Туризм» зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 площею 0,9504 га за цільовим призначенням для рибогосподарських потреб, форма власності державна, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, дата державної реєстрації речового права 30.08.2007.

Позивач звертаючись до суду стверджує, що РДА всупереч вимогам ст.ст. 20, 77, ч. 5 ст. 116, 141, 149 Земельного кодексу України та за відсутності згоди МОУ та КЕУ на вилучення земельної ділянки із земель оборони, прийняла спірне розпорядження та уклала із Підприємством договір оренди землі.

За змістом статей 13, 19 Конституції України від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 77 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності.

Згідно із статтею 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать зокрема землі оборони.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про використання земель оборони» землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України (далі - військові частини).

Відповідно до статті 14 Закону України «Про Збройні Сили України» земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування. Особливості правового режиму майна Збройних Сил України визначаються відповідним законом.

Статтею 326 Цивільного кодексу України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Пунктом 5 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України наділено повноваженнями здійснювати управління об`єктами державної власності відповідно до закону.

Згідно наявного у матеріалах справи листа Держгеокадастру від 02.11.2018 № 10-10-0.223-16776/2-18 вбачається, що Головне управління Держгеокадастру у Київській області повідомило позивача, про те, що згідно Державної статистичної звітності «Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях у Переяслав-Хмельницькому районі» (форма 6-зем) станом на 01.01.2016 загальна площа земельної ділянки, що рахується в користуванні Київської квартирно-експлуатаційної частини (війська частина А 0473) на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області становить 515,0 га земель, номер рядка - 6.1. «Міністерство оборони», шифр рядка - 76, графа 22 -514,0 га лісових земель, графа 34 -1,0 га забудованих земель.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України» Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України).

Згідно із п.п. 44, 45 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.1997, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Таким чином, землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який ними розпоряджається.

При цьому, суд зазначає, що істотною передумовою для припинення права постійного користування землями оборони, які закріплені за структурними одиницями Збройних Сил України, та подальшої передачі таких ділянок у власність або у користування іншим особам є прийняття Кабінетом Міністрів України відповідного рішення за поданням МОУ.

Статтею 92 Земельного кодексу України передбачено право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 10 ст. 149 Земельного кодексу, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.

З аналізу вказаних норм права вбачається, що розпорядження земельною ділянкою, а саме надання її у користування іншій особі за наявності чинного права користування, можливо лише після припинення права такого користування останнім у встановленому порядку.

Суд зазначає, що Державний акт серії Б № 025630, як правовстановлюючий документ підтверджує належність Київській квартирно-експлуатаційній частині району, правонаступником якої, як встановлено судом, є позивач, права постійного користування земельною ділянкою площею 515,9 га, яка відноситься до земель оборони. При цьому, незважаючи на той факт, що зазначений Державний акт було видано до набрання чинності Земельним кодексом України, правовий статус даного акту після прийняття даного законодавчого акту залишився незмінним.

Згідно з пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте, положення пункту 6 розділу X Земельного кодексу України втратили чинність, як такі, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) в частині зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення на підставі рішення Конституційного Суду № 5-рп/2005 від 22.09.2005.

Відповідно до абзацу 11 п. 5.3 цього рішення стаття 92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення.

Крім того, у п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ № 926 від 16.10.2008, в редакції постанови КМ № 1019 від 12.11.2008) визначено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Отже, право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його непереоформлення підприємством, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування.

Таким чином, оскільки позивач не позбавляється права постійного користування земельною ділянкою внаслідок непереоформлення вказаного права, таке (право) не є припиненим.

Суд зазначає, що факт приналежності спірної земельної ділянки до земель оборони підтверджується інформацією Держгеокадастру викладеної у листі від 02.11.2018 № 10-10-0.223-16776/2-18, за змістом якого загальна площа земельної ділянки, що рахується в користуванні Київської квартирно-експлуатаційної частини (війська частина А 0473) на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області становить 515,0 га земель, номер рядка - 6.1. «Міністерство оборони», шифр рядка - 76, графа 22 -514,0 га лісових земель, графа 34 -1,0 га забудованих земель.

Крім того, належність земельної ділянки загальною площею 515,0 га на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області до земель оборони підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Державного агентства земельних ресурсів України від 08.10.2008 № 320/58.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що у матеріалах матеріали справи відсутні докази припинення права постійного користування земельною ділянкою загальною площею 0,95 га в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області або докази надання згоди МОУ на вилучення земельної ділянки та її передачі у власність чи користування Переяслав-Хмельницькій районній державній адміністрації, суд прийшов до висновку, що РДА незаконно розпорядилась земельною ділянкою, яка є державною власністю та за цільовим призначенням відноситься до земель оборони.

Відтак, доводи Підприємства щодо неналежності спірної земельної ділянки до земель оборони та недоведеності факту правонаступництва між Київським квартирно-експлуатаційним відділом та Квартирно-експлуатаційної частини району відхиляються судом, та спростовуються вищенаведеними обставинами.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

З урахуванням викладеного вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 615 від 30.08.2007 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди приватному підприємству «Переяслав-Туризм» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди землі від 30.08.2007 та додаткової угоди до договору оренди землі, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною та визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно до вимог частин 1, 5 ст. 116 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент укладення спірного договору, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Проте, як вже зазначалося судом, матеріали справи не містять доказів добровільної відмови Міністерства оборони України або Кабінету Міністрів України від права користування земельною ділянкою, яка належить Київському квартирно-експлуатаційному управлінню, як правонаступнику Київської квартирно-експлуатаційної частини району, на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії Б № 025630, при цьому, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 615 від 30.08.2007 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди приватному підприємству «Переяслав-Туризм» є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Відтак договір оренди землі від 30.08.2007 та додаткова угода до договору оренди землі, укладенні між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Переяслав-Туризм» підлягають визнанню недійсними з моменту їх вчинення, оскільки є похідними від розпорядження.

Щодо неможливість встановлення факту накладення земельної ділянки площею 0,95 га на земельну ділянку площею 515,9 га, які розташовані в межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, як про це вказував відповідач 2 суд приходить до наступних висновків.

З метою встановлення наявності/відсутності факту накладення земельної ділянки площею 0,95 га на земельну ділянку площею 515,9 га, суд ухвалою від 15.01.2020 призначив у справі № 911/2602/19 судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступне питання «Чи накладається земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158, площею 0,9504 га, яка перебуває в оренді приватного підприємства «Переяслав-туризм» на земельну ділянку площею 515,9 га, яка розташована в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, яка була надана у безстрокове та безоплатне користування Київській квартирно-експлуатаційній частині, для державних потреб відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 025630, що зареєстрований у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 1 від 13.03.1979?».

За результатом проведеного експертного дослідження, судовим експертом Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України складено висновок від 24.07.2020 № 4105/20-41.

В силу положень ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до вказаного висновку судовим експертом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 площею 0,9504 га, яка перебуває в оренді Приватного підприємства «Переяслав-Туризм», повністю накладається на земельну ділянку площею 515,9 га, яка розташована в адміністративних межах Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області і була надана у безстрокове та безоплатне користування Київській квартирно-експлуатаційній частині, для державних потреб відповідно до державного акту на право користування землею серії Б № 025630, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право користування землею за № 1 від 13.03.1979.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 накладається на земельну ділянку, яка належить на праві користування позивачу, право, на яку посвідчено Державний акт серії Б № 025630, та яка сформована раніше ніж земельна ділянка з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158.

Стосовно позовних вимог про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 та перенести відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 до архівного шару Національної кадастрової системи України, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Ведення та адміністрування Державного земельного кадастру забезпечуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ст. 6 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, що допускається за умови визнання нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припинення таких прав (за їх наявності) (ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр»).

Згідно з пунктом 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 № 1051 (надалі Порядок) відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об`єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Позивач, з метою забезпечення об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі, звернувся з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 та перенести відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 до архівного шару Національної кадастрової системи України.

Відповідно п. 60 Порядку запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

З огляду на викладене вище та враховуючи те, що позовні вимоги щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки та зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис у Поземельній книзі та перенести відомості щодо земельної ділянки до архівного шару Національної кадастрової системи України є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 615 від 30.08.2007 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди приватному підприємству «Переяслав-Туризм», визнання недійсними договору оренди землі від 30.08.2007 та додаткову угоду до договору оренди землі від 30.08.2007, щодо яких суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, то суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви позивача про застосування строку позовної давності.

Підприємство у своїх заявах по суті справи також вказувало на те, що окремою підставою для відмови у задоволенні позову є наслідки спливу позовної давності, про застосування якої ним було заявлено.

Підприємство зокрема вказувало на те, що позивач знав або міг дізнатись про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу 2 з 10.09.2009, тобто з моменту оприлюднення у Єдиному державному реєстрі судових рішень постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 19.03.2008 у справі № 2-а- 60/2008, постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2012 у справі № 9/016-12, оскільки, як вказує відповідач 2, у вказаних справах досліджувалась правомірність укладення Договору оренди землі 30.08.2007 та додаткової угоди до цього договору.

Підприємство посилаючись на пункти 1.1.-1.3. Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997 № 483, за змістом яких, зокрема передбачено, що облік земель повинен бути своєчасним, повним, достовірним і точним; облік земель в органах квартирно-експлуатаційної служби ведеться, серед іншого з метою своєчасного забезпечення відповідних посадових осіб, відповідних рад, в адміністративних межах яких знаходиться землекористувач, даними про наявність, рух і якісний стан земель, контролю за збереженістю, законністю, доцільністю і ефективністю використання земель, зазначає, що позивач був зобов`язаний здійснювати своєчасний, повний та достовірний контроль за обліком, цільовим використанням та збереженістю земель, які використовують Збройні Сили України. Адже у разі виконання позивачем наведених норм, останній з інформації Державного земельного кадастру та Державного реєстру земель міг би своєчасно виявити факт свого порушеного права користування спірною земельною ділянкою.

Наведені вище доводи відповідача 2, на його думку, безумовно свідчать про те, що у разі постійного моніторингу позивачем за земельними ділянками, останній своєчасно міг довідатись про порушення свої прав.

Твердження позивача про те, що останній міг дізнатися про порушення своїх прав з моменту реєстрації Підприємством земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, тобто не раніше 02.11.2016, на переконання відповідача 2 є безпідставними, оскільки до моменту реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі така була зареєстрована у Державному реєстрі земель (Книзі записів реєстрації), про що свідчать відповідні відмітки про реєстрацію та лист Держгеокадастру № 10-10-0.223-16776/2-18 від 02.11.2018.

Досліджуючи питання пропуску позивачем строку позовної давності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 260 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ст. 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

При цьому у випадку пред`явлення позову особою, право якої порушене відлік позовної давності обчислюється з моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

У відповідності до ч. 10 ст. 79-1 Земельного кодексу України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з п. 196 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, на офіційному веб-сайті Держгеокадастру за допомогою технологічних та програмних засобів Державного земельного кадастру оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру, зокрема, про: межі адміністративно-територіальних одиниць; кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок; цільове призначення земельних ділянок; розподіл земель між власниками, користувачами (форма власності, вид речового права); суб`єкта права власності на земельну ділянку; суб`єкта речового права на земельну ділянку; державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, права користування (сервітут) земельної ділянки, права постійного користування, права оренди (суборенди) земельною ділянкою; дату державної реєстрації, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням відомостей про її кадастровий номер та орган, що здійснив державну реєстрацію.

Оприлюднення відомостей Державного земельного кадастру на офіційному веб-сайті Держгеокадастру здійснюється автоматизовано з моменту їх внесення до Державного земельного кадастру.

Як підтверджується наявним у матеріалах справи Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-3207617952016 від 02.11.2016, державна реєстрація земельної ділянки із кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 здійснена 02.11.2016.

Відтак, у зв`язку із реєстрацією земельної ділянки із кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 02.11.2016, та враховуючи, що відомості про її реєстрацію у Державному земельному кадастрі та, відповідно, її відображення у Публічній кадастровій карті з`явились саме 02.11.2016, то саме з цієї дати позивач міг довідатись про наявність зареєстрованого права оренди відповідачем 2 на підставі оспорюваного договору оренди та відповідно про порушення свого права.

Таким чином перебіг строку позовної давності у цій справі починається з 03.11.2016, тобто з дня наступного за днем коли відповідач 2 здійснив реєстрацію земельної ділянки, а позивач своєю чергою саме з цієї дати міг дізнатися про порушення своїх прав.

Водночас, позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права 18.10.2019, тобто в межах трирічного строку для звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Судом відхиляються доводи відповідача 2 стосовно можливості КЕУ дізнатись про порушення його права шляхом ознайомлення з судовими рішеннями за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 2-а-60/2008 та у справі № 9/016-12, оскільки ані КЕУ, ані МОУ не були учасниками жодної з вказаних відповідачем 2 судових справ та не мало встановленого законом обов`язку відслідковувати відомості Єдиного державного реєстру судових рішень на предмет наявності чи відсутності судових спорів щодо тієї чи іншої земельної ділянки, яка обліковується за КЕУ. При цьому у справах, на які посилається відповідач 2, встановлювались обставини щодо правомірності укладеного ним договору та державної реєстрації договору оренди землі.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заява відповідача про застосування строку позовної давності до заявлених позовних вимог задоволенню не підлягає, а порушене право позивача підлягає судовому захисту.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Суд також зазначає, що доводи викладені учасниками справи в заявах по суті справи та письмових поясненнях, а також долучені до них докази були досліджені судом і наведених вище висновків суду стосовно наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи (п. 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно приписів п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 9605,00 гривень та витрати пов`язані із проведенням експертизи у розмірі 20096,00 гривень, суд відносить порівну на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити повністю.

2. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області № 615 від 30.08.2007 «Про передачу земельної ділянки на умовах довгострокової оренди приватному підприємству «Переяслав-Туризм»;

3. Визнати недійсним договір оренди землі від 30.08.2007, укладений між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Переяслав-Туризм», який зареєстрований у Переяслав-Хмельницькому відділі № 19 Київської регіональної філії державного підприємства «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельним ресурсам», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 30.08.2007.

4. Визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі від 30.08.2007, укладену між Переяслав-Хмельницькою районною державною адміністрацією Київської області та приватним підприємством «Переяслав-Туризм», зареєстровану в реєстрі за № 639 (номер правочину 3426972).

5. Скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158.

6. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Київській області скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 та перенести відомості щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3223387200:06:027:0158 до архівного шару Національної кадастрової системи України.

7. Стягнути з Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області (08100, Київська область, м. Переяслав-Хмельницький, вул. Богдана Хмельницького, 53, код 24219983) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 30, код 22991617) 3201,67 гривень судового збору та 6698,67 гривень витрат на проведення експертизи.

8. Стягнути з приватного підприємства «Переяслав-Туризм» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 21, код 34976786) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 30, код 22991617) 3201,67 гривень судового збору та 6698,67 гривень витрат на проведення експертизи.

9. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Київській області (03115, м. Київ, вул. Серпова, буд. 3/14, код 39817550) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 30, код 22991617) 3201,67 гривень судового збору та 6698,67 гривень витрат на проведення експертизи.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 03.02.2021.

Суддя Р.М. Колесник