Ухвала

від 22.01.2021 по справі 755/1313/18

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1313/18

Провадження №: 1-кс/755/269/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" січня 2021 р. Слідчий суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , представника ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання директора ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» ОСОБА_5 про скасування арешту майна, в рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12018100040000220,

В С Т А Н О В И В :

23.12.2020 року на розгляд слідчого судді надійшло клопотання директора ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» - ОСОБА_5 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25 січня 2018 року у справі №755/1313/18 (провадження №1-кс/755/333/18) в рамках кримінального провадження №12018100040000220, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07 січня 2018 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, в якій заявник просив слідчого суддю скасувати арешт на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , накладений вищевказаною ухвалою.

Як на підставу звернення до суду з клопотанням заявник посилається на положення ст. 174 КПК України та обґрунтовує його тим, що зазначений арешт є незаконним та необґрунтованим, ухвала суду від 25.01.2018 року не містить підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження оскільки слідчим у клопотанні не було наведено жодного доказу, який би спростував законність набуття ТОВ «ФК «ФІНМАРК» права власності на квартиру АДРЕСА_2 , а тому просить скасувати арешт.

У судове засідання з`явився представник - адвокат ОСОБА_4 , надав додаткові пояснення та просив задовольнити клопотання про зняття арешту з майна. Зазначив, що прокурор не надав матеріали кримінального провадження суду, на його неодноразові звернення про ознайомлення з матеріалами справи йому не надано відповіді, разом з тим і матеріалів для ознайомлення, по справі ніхто не допитаний, підозра нікому не вручена. Правовідносини, що існують між ТОВ ФК «Фінмарк» та ОСОБА_6 є виключно цивільно-правовими, і мають вирішуватись у місцевому загальному суді, та додав, що на розгляді в Шевченківському районному суді м. Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Златобанк», ТОВ ФК «Фінмарк» про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними.

Прокурор в судовому засіданні заперечував з приводу задоволення клопотання і скасування арешту майна, зазначив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018100040000220 триває, зазначена квартира є предметом злочину та відповідає вимогам, передбаченим ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом, а тому просив відмовити у задоволенні клопотання.

Вивчивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши учасників процесу, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.174КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Однак, як видно з матеріалів кримінального провадження ТОВ ФК «Фінмарк» не є підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Пунктом 13 листа ВССУ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» роз`яснено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147,158,174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У відповідності дост. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Згідно до ч. 10ст. 170 КПК Україниарешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч. 11ст. 170 КПК Українизаборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майн-а є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2ст. 173 ПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт накладався у випадку, передбаченому п. 1ч. 2 ст.170цьогоКодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт накладається у випадках, передбачених п. 3,4ч. 2 ст.170цьогоКодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2ч. 2 ст. 170цьогоКодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4ч. 2 ст. 170цьогоКодексу); 5) розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до ч.1ст.321 ЦК Україниправо власності є непорушним.

Згідно зіст. 391 ЦК Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно із ст.1 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008р., де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Між тим, статтею 28КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Статтею 41Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52).

Слідчим суддею встановлено, що Дніпровським УП ГУНП в місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні 12018100040000220 від 01.01.2018 року за фактами вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2018 року накладено арешт на майно, яке перебуває у власності ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» (ЄДРПОУ 40424913), а саме квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 208,8 кв.м.

При цьому, слідчий суддя приймає до уваги та враховує ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як прокурор не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що віднесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Також, слідчий суддя звертає увагу на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Згідно з практикою Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСі" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108. п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Крім того, слідчому судді не наведено додаткових доводів, які зобов`язувався надати прокурор, у зв`язку з чим йому було надано на це час та перенесено судове засідання, однак прокурором таких доводів не було надано. При цьому прокурор запропонував слідчому судді самому витребовувати матеріали кримінального провадження, якщо він вважає недостатніми його доводи. Прокурором не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втручання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. В судовому засіданні на підтвердження своїх доводів прокурор не надав для огляду жодного документу, який би свідчив про проведення слідчих або процесуальних дій у кримінальному провадженні. Така позиція прокурора свідчить не тільки про відсутність результатів досудового розслідування, але й його імітацію, що істотно порушує права сторін у кримінальному провадженні.

Зазначену обставинуслідчий суддя відмічає здійснюючипокладену наньогофункцію судовогоконтролю в кримінальному провадженнізадотриманням прав,свобод іінтересів людини.Відповідно дост.206КПК Україниїї правозахиснийхарактер обумовлюєпокладення наслідчого суддюзагальних обов`язківщодо захиступрав людини.

Крім того, наявність цивільно-правових відносин між ОСОБА_6 та ТОВ ФК «Фінмарк» підтверджується рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_6 на корить ТОФ ФК «Фінмарк» заборгованості за договором іпотечного кредиту, предметом договору, якого було арештоване майно. При цьому, як вбачається із змісту судового рішення ОСОБА_6 не оспорював саму заборгованість, а оспорював тільки її суму.

Є обгрунтованими і доводи заявника про те, що правовідносини, які існують між ТОВ ФК «Фінмарк» та ОСОБА_6 є цивільно-правовими, ця обставина в свою чергу підтверджується копіями ухвал наданими заявником з Шевченківського районного суду м. Києва про призначення до розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_6 до ПАТ «Златобанк», ТОВ ФК «Фінмарк» про визнання договорів відступлення права вимоги недійсними. При цьому вирішення питання арешту майна може бути вжито, як захід забезпечення позову по даній справі.

Викладені вище обставини, встановлені в судовому засіданні свідчать про те, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту на майно, яке перебуває у власності ТОВ ФК «Фінмарк», а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , на час розгляду клопотання відпали.

Таким чином, аналіз наявних у розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність на даний час підстав для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження, а так само, розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, та наслідки арешту майна для третіх осіб. Оскільки з часу накладення арешту на вказане майно минуло три роки, жодній особі так і не було повідомлено про підозру. Більш того, прокурором не доведено, що в подальшому застосуванні цього заходу є потреба.

Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, а оскільки жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання заявника та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду не надано, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність підстав, які б виправдовували подальше втручання держави у право на володіння власником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, а вимоги зазначені в клопотанні, підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись вимогами ст. ст.170,171,173,174,309, 376, 532 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання директора майна ТОВ «Фінансова компанія «ФІНМАРК» - ОСОБА_5 , про скасування арешту майнау кримінальному провадженні під №12018100040000220 від 07.01.2018 року - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва від 25.01.2018 р. у справі №755/1313/18, в рамках кримінального провадження №12018100040000220 від 07.01.2018року на квартиру АДРЕСА_2 ,загальною площею208,8кв. м.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: