Рішення

від 26.01.2021 по справі 761/3559/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3559/20

Провадження № 2/761/1479/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Горюк В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Київського національного університету імені Тараса Шевченка про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач 1), КНУ імені Т.Шевченка (далі - відповідач 2), у якому просять суд,визнати недостовірною, та такою, що порушує права позивачів на повагу до їх честі, гідності та недоторканість ділової репутації, інформацію, розповсюджену відповідачем 1, під час виступу на конференції трудового колективу КНУ імені Т.Шевченка 23.12.2019 року, що викладена у анонімному листі від 21.12.2019 року, а саме, що ОСОБА_1 нібито: присвоює собі усі здобутки юридичного факультету; до незгодних застосовує репресії; займається лише тим, де він має особисто гроші; додав корупційну складову в усі проекти, якими займається; постійно грубо принижує і безпощадно експлуатує у своїх власних корисливих та корупційних інтересах працівників кафедри; причетний до хабарництва у сфері захисту дисертації; примушує викладачів виставляти позитивні оцінки студентам навіть за їх відсутності; жорстоко придушує прояв будь-якого невдоволення непрофесійними й зухвалими корупційними вказівками чи діями ОСОБА_1 й такі викладачі переслідуються у різні способи; незацікавлений у розвитку молодих наукових, ініціативних кадрів на кафедрі без власних корупційних інтересів, працевлаштовує через корупційну складову; шахрайськими методами заволодіває коштами під час видавничої діяльності; присвоює кошти Асоціації випускників юридичного факультету тощо та що ОСОБА_2 нібито: присвоює собі усі здобутки кафедри; є вкрай непрофесійною, корупційною, зухвалою й помстивою людиною; до незгодних на кафедрі застосовує репресії; додав корупційну складову в усі проекти, якими займається; весь процес видавничої діяльності журналу Адміністративне право і процес перетворив лише на чергове джерело незаконного й зухвалого забезпечення; незаконно позачергово отримав від Університету 4-кімнатну квартиру, оскільки він неодноразово розповідав членам кафедри, що для того щоб потрапити до квартирної черги Університету та отримати квартиру він дав декану юридичного факультету ОСОБА_1 й ректору ОСОБА_4 хабар у сумі 50 тис. доларів, а також робив послугу ректору щодо підготовки та захисту док.дис. дочці ректора ОСОБА_5 ; постійно грубо принижує і безпощадно експлуатує у своїх власних корисливих та корупційних інтересах працівників кафедри; причетний до хабарництва у сфері захисту дисертації; примушує викладачів виставляти позитивні оцінки студентам навіть за їх відсутності; жорстоко придушує прояв будь-якого невдоволення непрофесійними й зухвалими корупційними вказівками чи діями ОСОБА_2 й такі викладачі переслідуються у різні способи; примушує викладачів кафедри часто неофіційно виконувати своє навантаження; відверто перешкоджає кар`єрному зростанню викладачів кафедри, зловживає своїм статусом завідувача кафедри; вимагає хабарі за проходження конкурсу на посаду доцента; незацікавлений у розвитку молодих наукових, ініціативних кадрів на кафедрі без власних корупційних інтересів, працевлаштовує через корупційну складову; шахрайськими методами заволодіває коштами під час видавничої діяльності; присвоює кошти Асоціації випускників юридичного факультету тощо .

Також позивачі просять суд зобов`язати відповідача 1 спростувати поширену відносно позивачів недостовірну інформацію, шляхом публічного виступу на конференції трудового колективу університету протягом одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили. Зобов`язати відповідача 2 скликати у встановленому порядку конференцію трудового колективу університету для забезпечення можливості виступу ОСОБА_3 на цій конференції із спростуванням поширеної відносно позивачів недостовірної інформації протягом одного місяця після набрання судовим рішенням законної сили. Стягнути з відповідача 1 на користь позивачів моральну шкоду в розмірі 2,00 грн., по 1,00 грн. кожному.

Свої вимоги позивачі обґрунтовують тим, що вищенаведена інформація, поширена відповідачем 1 відносно них, є недостовірною, такою що порочить їх честь, гідність та ділову репутацію, оскільки не відповідає дійсності, нічим не доведена та не підтверджена. Крім того, поширена інформація формує негативну громадську думку щодо позивачів та спричинила їм моральні страждання. За вказаних обставин, посилаючись на порушення своїх прав та законних інтересів позивачі звернулись до суду з цим позовом, який просять задовольнити з підстав, передбачених ст.ст. 32, 68 Конституції України та ст.ст. 15, 227, 301, 302 ЦК України.

Ухвалою від 04.02.2020 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

08.05.2020 року через канцелярію суду відповідач 1 подав свій відзив на позовну заяву, в якому останній виклав свої заперечення та просив суд відмовити у задоволенні позову.

17.06.2020 року представник позивача подав відповідь на відзив відповідача 1, в якому виклав свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем 1 у відзиві заперечень.

Ухвалою від 03.07.2020 року відмовлено представнику відповідача ОСОБА_3 в задоволенні заяви від 17.02.2020 р. (а.с.51-53), клопотання від 18.06.2020 р. (а.с.174-176) та клопотання від 29.05.2020 р. про передачу справи за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва.

07.08.2020 року до суду надійшли пояснення представника відповідача 2 щодо позовної заяви, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвала від 31.08.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Представник позивачів в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач 1 та його представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, через канцелярію суду подав пояснення по справі, в яких, серед іншого, просив розглядати справу за відсутності представника відповідача 2.

Вислухавши пояснення учасників судового розгляду справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що на час подачі позову ОСОБА_1 є доктором юридичних наук, професором деканом юридичного факультету Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. ОСОБА_2 є доктором юридичних наук, професором, завідувачем кафедри адміністративного права, директором Центру німецького права Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

23.12.2018 року відбулась звітна конференція трудового колективу Київського Національного університету імені Тараса Шевченка.

З матеріалів справи встановлено, що на передодні конференції невизначеному колу осіб, через електронне листування, був розповсюджений анонімний лист від 21.12.2019 року, адресований ректору, проректору, директорам інститутів, деканам факультетів, завідувачам кафедри, працівникам Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, в якому були викладена негативна інформація стосовно позивачів. Роздруківка вказаного листа на 13 аркушах була надана разом з позовом до суду.

Позивачі у своєму позові стверджують, що відповідач 1, під час виступу на звітній конференції трудового колективу Київського Національного університету імені Тараса Шевченка, поширив інформацію, яка викладена у вказаному анонімному листі від 21.12.2019 року, а саме що ОСОБА_1 нібито: присвоює собі усі здобутки юридичного факультету; до незгодних застосовує репресії; займається лише тим, де він має особисто гроші; додав корупційну складову в усі проекти, якими займається; постійно грубо принижує і безпощадно експлуатує у своїх власних корисливих та корупційних інтересах працівників кафедри; причетний до хабарництва у сфері захисту дисертації; примушує викладачів виставляти позитивні оцінки студентам навіть за їх відсутності; жорстоко придушує прояв будь-якого невдоволення непрофесійними й зухвалими корупційними вказівками чи діями ОСОБА_1 й такі викладачі переслідуються у різні способи; незацікавлений у розвитку молодих наукових,ініціативних кадрів на кафедрі без власних корупційних інтересів, працевлаштовує через корупційну складову; шахрайськими методами заволодіває коштами під час видавничої діяльності; присвоює кошти Асоціації випускників юридичного факультету тощо; та що ОСОБА_2 нібито: присвоює собі усі здобутки кафедри; є вкрай непрофесійною, корупційною,зухвалою й помстивою людиною; до незгодних на кафедрі застосовує репресії; додав корупційну складову в усі проекти, якими займається; весь процес видавничої діяльності журналу Адміністративне право і процес перетворив лише на чергове джерело незаконного й зухвалого забезпечення;незаконно позачергово отримав від Університету 4-кімнатну квартиру, оскільки він неодноразово розповідав членами кафедри, що для того щоб потрапити до квартирної черги Університету та отримати квартиру він дав декану юридичного факультету ОСОБА_1 й ректору ОСОБА_4 хабар у сумі 50 тис.доларів, а також робив послугу ректору щодо підготовки та захисту док.дис. дочці ректора ОСОБА_5 ; постійно грубо принижує і безпощадно експлуатує у своїх власних корисливих та корупційних інтересах працівників кафедри; причетний до хабарництва у сфері захисту дисертації; примушує викладачів виставляти позитивні оцінки студентам навіть за їх відсутності; жорстоко придушує прояв будь-якого невдоволення непрофесійними й зухвалими корупційними вказівками чи діями ОСОБА_2 й такі викладачі переслідуються у різні способи;примушує викладачів кафедри часто неофіційно виконувати своє навантаження; відверто перешкоджає кар`єрному зростанню викладачів кафедри, зловживає своїм статусом завідувача кафедри; вимагає хабарі за проходження конкурсу на посаду доцента; незацікавлений у розвитку молодих наукових,ініціативних кадрів на кафедрі без власних корупційних інтересів, працевлаштовує через корупційну складову; шахрайськими методами заволодіває коштами під час видавничої діяльності; присвоює кошти Асоціації випускників юридичного факультету тощо.

Позивачі, як на підставу для задоволення позовних вимог, посилаються на те, що вищенаведена інформація, поширена відповідачами, є недостовірною, такою що порочить їх честь, гідність та ділову репутацію, оскільки вона не відповідає дійсності, нічим не доведена та не підтверджена, а також формує негативну громадську думку щодо позивачів.

Згідно зі ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Частиною 4 статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Згідно з ч.1 ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; …, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

У відповідності до глави 22 ЦК України до особистих немайнових прав включені, зокрема, право на повагу до гідності та честі (стаття 297) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299). Гідність та честь фізичної особи, її ділова репутація є недоторканними (згідно із частиною другою статті 297 та частиною першою статті 299 ЦК України).

Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. (згідно із частиною першою статті 275 ЦК України). Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (ч.3 ст. 297 ЦК України). Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації (ч.2 ст. 299 ЦК України).

Зважаючи на ст. 1 Закону України Про інформацію під інформацією розуміють документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушені внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

З огляду на пункт 15 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 р. № 1, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

З дослідженого в судовому засіданні відеозапису, який до позову надали самі позивачі, вбачається, що 23.12.2019 року на конференції трудового колективу Київського Національного університету імені Тараса Шевченка в своєму виступі ОСОБА_3 дійсно повідомив про надходження анонімного листа від 21.12.2019 року та висловлював власні міркування щодо викладених обставин у цьому листі, при цьому він не зачитував його, що не заперечувалось представником позивачів, а тільки посилався на нього у виступі та наголошував на необхідності перевірки викладеного у цьому листі.

Суду не було надано жодного доказу достовірності викладеної у вказаному анонімному листі від 21.12.2019 року інформації, що надає право позивачем ставити питання про її недостовірність та її спростування.

Разом з тим, у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи від 27.02.2009 р. № 1, визначено, що саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Однак, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту, що саме відповідачі є авторами листа від 21.12.2019 року, зі змістом якого не погоджуються позивачі, останніми суду надано не було, навпаки, з пояснень сторін, судом встановлено, що він був направлений працівникам та студентам університету анонімно, без посилання на автора інформації. Крім того, доказів поширення відповідачами інформації, викладеної у вказаному анонімному листі, яку позивачі просять визнати недостовірною та такою, що порушує їх права на повагу до честі, гідності та недоторканість ділової репутації, також суду надано не було, а матеріали справи містять відео та аудіо запис виступу відповідача 1 з якого вбачається, що останній не оголошував інформацію викладену в цьому листі з якою не погоджуються позивачі.

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч. 1 ст.77 та ст. 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, не зважаючи на те, що суду не було надано доказів на підтвердження достовірності інформації з якою не погоджуються позивачі, враховуючи, що останні не довели належними та допустимими доказами, що саме відповідачі поширювали, або що вони є авторами оспорюваної інформації, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позовних вимог про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкодислід відмовити.

Крім того, суд вважає за можливе роз`яснити позивачам, що якщо не можливо встановити автора поширеної недостовірної інформації, що порочить честь, гідність, чи ділову репутацію, відповідно до ч.4 ст. 277 ЦК України, вони в праві звернутися за захистом своїм прав до суду в порядку окремого провадження.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в задоволенні позову до ОСОБА_3 , Київського національного університету імені Тараса Шевченка про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м.Києва протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: