Постанова

від 02.02.2021 по справі 761/43804/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 761/43804/19

Апеляційне провадження 22-ц/824/3329/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Махлай Л.Д.,

суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.

сторони

позивач ОСОБА_1

відповідач Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради

Київський обласний центр громадського здоров`я

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний центр громадського здоров`я на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року, ухвалене під головуванням судді Юзькової О.Л., у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний центр громадського здоров`я про стягнення виплати середньої заробітної плати за період не виконання рішення суду,

в с т а н о в и в :

у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ , у якому з урахуванням неодноразових заяв про зміну предмету позову та про збільшення позовних вимог просила стягнути з відповідача середній заробіток за час невиконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 06.09.2019 по 29.11.2019 - 45 997, 20 грн та за період з 29.11.2019 по 30.06.2020 - 108 860,04 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що 12.08.2014 її звільнено з посади головного лікаря Київської обласної Ради Київський обласний центр профілактики боротьби з ВІЛ/СНІДом . 14.06.2017 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва її звільнення визнано незаконним та поновлено на посаді головного лікаря Київської обласної Ради Київський обласний центр профілактики боротьби з ВІЛ/СНІДом та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 240 839, 10 грн. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва в частині поновлення на роботі не виконувалось відповідачем, внаслідок чого державним виконавцем накладались штрафи та рішенням Шевченківського районного суду від 05.09.2019 Шевченківським районним судом м. Києва на її користь стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2017 по 05.09.2019. Проте на роботі відповідач так і неї і не поновив, відтак має сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 06.09.2019.

Ухвалою суду від 29.09.2020 проведено заміну відповідача його правонаступником Комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради Київський обласний центр громадського здоров`я .

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19.11.2020, з урахуванням ухвали суду від 24.11.2020 про виправлення арифметичної помилки, позов задоволено. Стягнуто з КНП КОР Київський обласний центр громадського здоров`я на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період невиконання рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14.05.2017 в частині поновлення на роботі за період з 06.09.2019 по 30.06.2020 у сумі 154 857,24 грн. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, КНП КОР Київський обласний центр громадського здоров`я подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.12.2019 по 30.06.2020 у сумі 108 860,04 грн та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, суд не звернув уваги, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду ухвалено рішення, яким зобов`язано Київську міську раду в особі голови Київської міської ради на виконання рішення Голосіївського районного суду видати розпорядження про поновлення на посаді. На підставі розпорядження першого заступника голови Київської обласної ради від 02.12.2019 винесено наказ про поновлення позивачки на посаді головного лікаря, яким фактично реалізовано розпорядження про поновлення на роботі з дня її звільнення та запропоновано негайно приступити до роботи. З наказом та розпорядженням позивач ознайомлена під підпис та ознайомлена з наказом про реорганізацію. Проте, всупереч вимогам п. 7 ч. 3 ст. 24 КЗпП України трудову книжку, паспорт, документи про освіту, стан здоров`я та інші документи остання не надала та відмовилась від підпису про ознайомлення з наказом від 16.12.2019 № 48, яким неї зобов`язано надати трудову книжку для внесення запису про поновлення на роботі. Факт такої відмови засвідчено актом. Після 16.12.2019 позивачка на роботу більше не з`являлась, причин відсутності на роботі не повідомляла. Вважає, що ними виконано рішення про поновлення на роботі шляхом видачі відповідного наказу, а тому суд помилково вважав, що рішення про поновлення на роботі не виконане. Факт поновлення позивачки на роботі з 02.12.2019 встановлено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020, яка має преюдиційне значення. Крім того, суд прийняв до розгляду позовну заяву, яка не оплачена судовим збором та якій не міститься орієнтовного розрахунку суми судових витрат, які остання понесла при розгляді справи. Суд позбавив відповідача можливості виступити в судових дебатах, оскільки судова повістка направлена поза розумних строків та отримана після ухвалення рішення. Вважає, що справа розглянута поверхнево, оскільки в ухвалі про виправлення описок суд допустив нові описки.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зазначає, що всі данні щодо руху даної судової справи знаходяться на сайті ЄДРСР та є у вільному доступі, а тому відповідач міг своєчасно дізнатися про день та час судового засідання, навіть якщо судова повістка доставлена його несвоєчасно. Вважає, що відповідач у апеляційній скарзі не може надавати оцінку діям судді, оскільки такі висновки може виносити лише Вища рада правосуддя. Описки виправлені у рішенні відповідно до ст. 269 ЦПК України. Апелянт додав до апеляційної скарги постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020, яка не досліджувалася судом першої інстанції, а тому не може бути врахована при вирішенні спору. Вона не була стороною у адміністративній справі та суд ухвалив рішення без надання неї доказів невиконання рішення суду. Вважає, що поновлення неї на роботі виконане не належним шляхом, оскільки розпорядження про поновлення на роботі підписане не головою Київської обласної ради, а його першим заступником. А директора центру не уповноважували на видання наказу про поновлення на роботі. Зазначає, що її було звільнено за рішенням сесії депутатів Київської обласної ради та наказу Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації, яким вона була підпорядкована, а не наказом центру.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14.06.2017 рішенням Голосіївського районного суду м. Києва, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 31.10.2017 та постановою Верховного суду від 09.07.2018 поновлено ОСОБА_1 на посаді головного лікаря КЗ КОР Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом , стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 240 839,10 грн та стягнуто солідарно з Київської міської ради, Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

07.12.2017 рішення суду Комунальним закладом Київської міської ради Київський обласний центр профілактики боротьби з ВІЛ/СНІДом в частині виплати середнього заробітку з час затримки розрахунку виконано, на рахунок позивача перераховані грошові кошти в сумі 240 842, 95 грн.

05.09.2019 рішенням Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/13894/19, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 18.06.2020 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Комунального закладу Київської обласної ради Київський центр профілактики боротьби з ВІЛ/СНІДом , Київська обласна рада про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, та стягнуто на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2017 по 05.09.2019 у розмірі 389 209,09 грн та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 10 120 грн.

13.11.2019 Шостим апеляційним адміністративним судом за апеляційною скаргою ОСОБА_1 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міст Києва від 02.09.2019 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправними дій, стягнення моральної шкоди та ухвалено нове, яким зобов`язано Київську міську раду в особі голови Київської міської ради на виконання рішення Голосіївського районного суд м. Києва від 14.06.2017 видати розпорядження (наказ) про поновлення на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом .

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що рішення суду про поновлення позивачки на роботі станом на 30.06.2020 відповідачем не виконане. При цьому суд зазначив, що належним виконанням рішення про поновлення на роботі є видача відповідного наказу чи розпорядження голови обласної ради.

Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду виходячи з наступного.

Рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2019 по 29.11.2019 у сумі 45 997,20 грн не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється.

Предметом оскарження є період стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 02.12.2019.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню.

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні.

Рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі слід вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. У випадку невиконання цього обов`язку добровільно, рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

За змістом цієї норми затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначають Закон України Про виконавче провадження .

Відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України Про виконавче провадження рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до розпорядження Київської обласної ради від 02.12.2019 № 437 ОСОБА_1 поновлена на посаді головного лікаря Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ з 13.08.2014.

Наказом Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ від 03.12.2019 № 344-к ОСОБА_1 поновлена на посаді головного лікаря з 13.08.2014 та скасовано наказ від 12.08.2014 № 248-АД про звільнення з посади. Зазначений наказ підписано головою комісії з реорганізації, в.о. директора О.Б. Голуб.

Із наказом про поновлення на роботі позивач ознайомлена, але остання залишила запис на наказі про те, що для неї є незрозумілим на якій підставі виданий такий наказ, оскільки в розпорядженні Київської обласної ради не вказано про особу, яка його підписала.

Вважаючи, що видача розпорядження та наказу про поновлення позивачки на роботі не є належним виконанням рішення суду, суд першої інстанції не врахував положення ч. 2 ст. 65 Закону України Про виконавче провадження та роз`яснень, викладених у п. 34 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів , які містять положення про те, що рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача.

Тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі стягувач має приступити до виконання своїх посадових обов`язків та передати трудову книжку для внесення до неї відповідного запису про поновлення на роботі.

Позивач не заперечувала, що вона до роботи не приступила та трудову книжку відповідачу не передала. Позивач також не посилалася на ті обставини, що відповідач, видавши наказ про поновлення на роботі, не допустив неї до закладу чи чинив перешкоди у виконанні нею своїх посадових обов`язків.

Наказ про поновлення на роботі є чинним, він не оспорений та не скасований. Зазначений наказ є наказом Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ , від імені якого діє в.о. директора закладу О.Б. Голуб. Цей наказ не є наказом О.Б. Голуб , як фізичної особи, а тому доводи позивачки про те, що вона вважає, що наказ підписано неповноважною особою не мають правового значення.

Видача наказу поновлює право позивачки на працю, надає їй доступ до робочого місця, гарантує оплату за виконану роботу тощо.

Позивачка поновлена на роботі рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017.

Саме затримка у виконанні відповідачем цього рішення надає позивачці право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі ст. 236 КЗпП України, а не будь - якого іншого судового рішення.

Стаття 236 КЗпП України вказує, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Тобто із змісту статті вбачається, що суд виносить не рішення, а ухвалу, та для стягнення зазначених сум підлягає встановленню чи видано наказ або розпорядження про поновлення стягувача на роботі на виконання рішення суду саме про поновлення на роботі відповідно до ч. 2 ст. 65 Закону України Про виконавче провадження .

Рішення, ухвалене у іншій справі виконується відповідно до Закону України Про виконавче провадження окремо, а відтак посилання суду на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, як на підставу стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є помилковим. Встановлення порядку і способу виконання цього рішення іншим судовим рішенням законом не передбачено.

Позивачка поновлена на роботі рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2017 та саме на виконання цього рішення видано розпорядження Київської обласної ради від 02.12.2019 та наказ Комунального закладу Київської обласної ради Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДОМ від 03.12.2019, а тому суд першої інстанції помилково стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу і після видачі наказу про поновлення позивачки на роботі.

За вказаних обставин рішення суду в частині стягнення на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2019 по 30.06.2020 у сумі 108 860,04 грн підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові в цій частині.

При цьому колегією суддів враховується, що рішення суду про поновлення на роботі позивачки виконане 02.12.2019, а 30 листопада та 01 грудня 2019 є вихідними днями.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо процесуальних порушень, які на думку відповідача допустив суд, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставо для скасування або зміни рішення лише, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів не приймає до уваги рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2020, яке долучено до апеляційної скарги, оскільки відповідач не довів поважності причин неподання цього рішення до суду першої інстанції, а відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до суми задоволеної частини позовних вимог (ст. 141 ЦПК України). Розмір судового збору є мінімальним та складає 840,80 грн.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, а апеляційна скарга відповідача задоволена, витрати по сплаті судового збору у сумі 1 632,90 грн мають бути компенсовані за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний центр громадського здоров`я задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 листопада 2020 року в частині задоволення позову про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.11.2019 по 30.06.2020 у сумі 108 860,04 грн скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові в цій частині, у зв`язку з чим резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний центр громадського здоров`я (м. Київ, вул. Герцена, 31 код ЄДРПОУ 02125728) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2019 по 29.11.2019 у сумі 45 997,20 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради Київський обласний центр громадського здоров`я в дохід держави судовий збір у сумі 840,80 грн.

Компенсувати за рахунок держави Державною судовою адміністрацією понесені Комунальним некомерційним підприємством Київської обласної ради Київський обласний центр громадського здоров`я витрати по сплаті судового збору у сумі 1 632,90 грн у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду, з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Постанова складена 02.02.2021.

Головуючий Л.Д. Махлай

Судді В.А. Кравець

О. Ф. Мазурик