Постанова

від 03.02.2021 по справі 132/3681/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/3681/20

Провадження № 22-ц/801/359/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ставнійчук С. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 рокуСправа № 132/3681/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Голоти Л.О., Денишенко Т.О.,

за участі секретаря судового засідання Очеретної М.Ю., представника ТОВ Лан-Агро - адвоката Мельника Ю.М., представника ОСОБА_1 - адвоката Сидорова П.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро на ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області про забезпечення позову від 18 листопада 2020 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТрак , про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2020 року ТОВ Лан-Агро звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТрак , про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду.

З позовною заявою позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 2,1484 га із кадастровим номером земельної ділянки 0521686300:06:000:0277, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, та належить на праві власності ОСОБА_1 , обґрунтовуючи тим, що невжиття таких заходів забезпечення позову унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення позову та ефективний захист позивачем своїх прав, оскільки відповідачі на даний час мають змогу в будь-який момент та необмежену кількість разів укладати та реєструвати правочини, предметом яких буде право користування спірною земельною ділянкою, в зв`язку з чим позивач буде змушений кожного разу збільшувати позовні вимоги, а можливо й подавати нові позовні заяви, що унеможливить поновити порушене право позивача на оренду спірної землі.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2020 року в задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро - адвоката Мельника Юрія Миколайовича про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ТОВ Лан-Агро подало апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі просило скасувати ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 18.11.2020 року щодо відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову ТОВ Лан-Агро та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову ТОВ Лан-Агро , а саме заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 2,1484 га із кадастровим номером земельної ділянки 0521686300:06:000:0277, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Відзивів на апеляційну скаргу не надходило.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне в задоволенні апеляційної скарги відмовити виходячи з наступного.

Згідно ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що забезпечення позову в обраний позивачем спосіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами і виходить за межі позовних вимог та може призвести до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 , оскільки власнику обмежується можливість розпоряджатися та використовувати належне йому майно.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

За роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України у п. 4 постанови № 9 від 22 грудня 2006 року Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову, за змістом якої позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у п.1-9 цієї частини.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідальність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Застосовані заходи забезпечення позову не повинні перевищувати обсягу пред`явлених позивачем позовних вимог, тобто мають бути співмірними.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У позовній заяві ТОВ Лан-Агро ставить питання про визнання недійсним укладеного 21.04.2020 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак договору оренди землі площею 2.1484 га із кадастровим номером земельної ділянки 0521686300:06:000:0277, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, який був зареєстрований за рішенням державного реєстратора Черепашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області від 04.05.2020 року індексний номер 52120943; визнання укладеною додаткову угоду від 05.04.2019р. до договору оренди землі № від 02.02.2009 року, між ОСОБА_1 та ТОВ Лан-Агро , предметом якого є оренда земельної ділянки площею 2,1484 га із кадастровим номером земельної ділянки із кадастровим номером земельної ділянки 0521686300:06:000:0277.

У заяві про забезпечення позову ТОВ Лан-Агро просить забезпечити вказаний позов шляхом заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно земельної ділянки площею 2,1484 га із кадастровим номером земельної ділянки 0521686300:06:000:0277, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області, та належить на праві власності ОСОБА_1 .

Проте заборона вчиняти будь-які реєстраційні дії також обмежує відповідача, як власника земельної ділянки, у праві розпоряджатись належною йому земельною ділянкою на свій розсуд (наприклад відчужити її), оскільки спір виник лише щодо права оренди земельної ділянки. Тому такі заходи забезпечення позову не відповідають принципу співмірності.

Недотримання справедливого балансу (співмірності) при втручанні в право власності є порушенням статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 11 ЦПК України суд визначає в межах закону порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності.

При цьому наявність самого по собі позову про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії, це також обмежує відповідача, як власника земельної ділянки, у праві розпоряджатись належною йому земельною ділянкою на свій розсуд (наприклад відчужити її), оскільки спір виник лише щодо права оренди земельної ділянки, предметом спору є лише виключно договірно-правові відносини стосовно дійсності договору оренди. Тому такі заходи забезпечення позову не відповідають принципу співмірності.

Крім того, матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Ухвала суду першої інстанції винесена з додержання вимог матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 149-154, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро залишити без задоволення.

Ухвалу Калинівського районного суду Вінницької області від 18 листопада 2020 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 03 лютого 2021 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Л.О. Голота

Т.О. Денишенко