Постанова

від 22.09.2021 по справі 132/3681/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 132/3681/20

Провадження № 22-ц/801/1979/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ставнійчук С. В.

Доповідач:Рибчинський В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 рокуСправа № 132/3681/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати

у цивільних справах:

судді-доповідача Рибчинського В.П.,

суддів Денишенко Т.О., Медвецького С.К.,

за участі секретаря судового засідання Файчук Я.В., представника ОСОБА_1 - адвоката Сидорова П.В., розглянувши апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро Мельника Юрія Миколайовича на рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Агро Трак про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткової угоди ,

в с т а н о в и в :

В листопаді 2020 року ТОВ Лан-Агро звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю АгроТрак , про визнання договору оренди землі недійсним, визнання укладеною додаткову угоду .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.02.2009р. між ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки площею 2,1484 га із кадастровим номером 0521686300:06:000:0277, яка знаходиться на території Пиківської сільської ради Калинівського району строком на 10 років, який був зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2009 року за № 040986300136. Оскільки відповідний запис про державну реєстрацію зазначеного договору внесений до Книги записів про державну реєстрацію договорів оренди 10.06.2009 року, а строк дії договору становить 10 років, то в такому разі даний договір діє в період часу з 10.06.2009 року по 10.06.2019 року, в межах якого товариство має право самостійно господарювати на земельній ділянці ОСОБА_2 в обсязі встановленому договором. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка датована 03.04.2019 роком, право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, видане 21.11.2018 року Приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області. Відповідно до ст. 32 Закону України Про оренду землі (в редакції, чинній на момент переходу права власності на земельну ділянку) та згідно з п. 12.5 Договору оренди землі від 02.02.2009 року - перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - Орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання Договору, в зв`язку з чим до ОСОБА_1 перейшли права та обов`язки орендодавця попереднього власника земельної ділянки за договором і остання зобов`язана дотримуватися умов укладеного договору оренди землі із ТОВ Лан Агро , бо є його стороною.

Однак позивачу стало відомо, що ОСОБА_1 всупереч договору оренди землі від 02.02.2009 р. та актам цивільного законодавства України, які регулюють відносини пов`язані з орендою землі, 21.04.2020 уклала договір оренди спірної земельної ділянки із ТОВ Агро Трак , державна реєстрація якого проведена 27.04.2020 року, чим порушене переважне право ТОВ Лан-Агро перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), а тому такий договір підлягає визнанню недійсним.

Так, на виконання вимог п. 3.1 укладеного договору позивач 26.04.2019 року направив ОСОБА_1 лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 02.02.2009 року та проект додаткової угоди до нього від 05.04.2019 року, підтвердженням чому є: опис про відправку цінного листа із штрих-кодом № 2102801223359, в якому перераховані вкладення у направленому конверті; список №630 згрупованих поштових відправлень, де під порядковим номером 7 отримувачем листа із вказаним вище штрих-кодом вказано ОСОБА_1 ; фіскальний чек ПАТ Укрпошта , який датований 26.04.2019 щодо відправлення поштових відправлень за списком №630. Однак з дня направлення вказаних документів та по день звернення до суду, ОСОБА_1 будь-яких листів про прийняте рішення за наслідками розгляду документів позивачу не направляла.

При цьому, на момент направлення позивачем листа про бажання скористатись переважним правом на поновлення договору оренди землі, ця земельна ділянка вже перебувала в оренді у ОСОБА_3 відповідно до договору оренди від 30.11.2018 року, який зареєстровано 12.12.2018 року, та в подальшому за угодою сторін від 14.04.2020 р. був розірваний. Проте незважаючи на намір позивача скористатися переважним правом на укладання договору оренди на новий строк, ОСОБА_1 уклала новий правочин щодо спірної земельної ділянки з ТОВ Агро Трак .

Дані дії відповідача ОСОБА_1 свідчать про невизнання переважного права позивача на поновлення договору оренди землі, оскільки орендодавець всупереч ст.33 Закону України Про оренду землі , ст.777 ЦК України та умов укладеного договору, позбавив першочергового права ТОВ Лан-Агро оренди спірної земельної ділянки, надавши перевагу в передачі земельної ділянки в оренду ТОВ Агро Трак , який немає будь-якого переважного права на оренду земельної ділянки як позивач. За вказаних обставин, договір оренди землі, укладений 21.04.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ Агро Трак підлягає визнанню недійсним, що гарантуватиме можливість позивачу безперешкодно користуватись спірною земельною ділянкою. Оскільки договір оренди від 02.02.2009р., укладений між ТОВ Лан-Агро та відповідачем ОСОБА_1 вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, як єдиної підстави продовження орендних правовідносин, позивач вимушений звернутись до суду із вказаним позовом.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду , представник ТОВ Лан-Агро - Мельник Ю.М. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю .

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Сидоров П.В. просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскільки апелянт не навів жодних доводів, які б давали підстави для скасування оскаржуваного рішення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване.

Також адвокат Сидоров П.В., представляючи інтереси ТОВ Агро Трак , подав відзив, в якому навів аналогічні доводи, що і у відзиві, поданому у інтересах ОСОБА_1 та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Судом встановлено, що 02.02.2009 року між позивачем ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого ОСОБА_2 надав, а ТОВ Лан-Агро прийняло в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 2,1484 га, яка розташована на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області та належить орендодавцю на підставі Державного акта на право приватної власності на земельну ділянку серії ВН № 022588 від 01.09.2004 року, строком на 10 років.

Даний договір оренди землі зареєстрований у Калинівському районному відділі Вінницької регіональної філії ДП Центру державного земельного кадастру при ДКУ по земельних ресурсах , про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 10.06.2009 року за № 040986300136, що також підтверджується Книгою записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, витяг з якої наданий згідно листа Відділу у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах від 11.05.2019р. № 0-2-0.181-368/124-19 (а.с.10-11,13, 18-19).

В даному листі також зазначено, що в кадастровому номері земельної ділянки 0521686300:06:000:0277 площею 2,1484 га, яка належить ОСОБА_2 , право оренди якої зареєстровано у книзі реєстрації договорів оренди землі 10.06.2009 за № 040986300136, який записано в дану книгу під номером запису по порядку (з/п) 64, допущено помилку в кадастровому номері земельної ділянки замість написання передостанньої цифри №7 написано цифру 2 (0521686300:06:000:0227) (а.с. 18).

Реєстрація договору оренди землі від 02.02.2009 року була здійснена 10.06.2009 року, і відповідно строк дії договору оренди земельної ділянки, укладеного між ТОВ Лан-Агро та ОСОБА_2 , розпочався з моменту його державної реєстрації, тобто - з 10.06.2009 року, та є чинним протягом 10 років з дня його державної реєстрації, тобто - до 10.06.2019 року, що було погоджено сторонами під час укладення цього договору (п.3.1 та п.14.1 Договору).

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.04.2019 право власності на земельну ділянку площею 2,1484 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташовану на території Пиківської сільської ради Калинівського району Вінницької області з кадастровим номером 0521686300:06:000:0277 зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенком В.Б. 21.11.2018 за №8379 (а.с. 14-15).

12.12.2018 року ОСОБА_1 направила лист-повідомлення на адресу ТОВ Лан-Агро , про те, що договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0521686300:06:000:0277 закінчується 02.02.2019 в зв`язку з чим просила дану земельну ділянку не засівати. Такий лист отриманий позивачем, про що свідчить його засвідчена копія, яка додана позивачем до позовної заяви (а.с.116-117).

ТОВ Лан-Агро направило 26.04.2019 року лист-повідомлення (датований 05.04.2019р.) на адресу ОСОБА_1 з пропозицією поновлення договору оренди земельної ділянки від 02.02.2009 р. шляхом підписання додаткової угоди, до якого долучило її проект (а.с. 20-23).

Конверт, з вмістом листа-повідомлення та проектом додаткової угоди повернуто на адресу відправника неврученим адресату з відміткою відділення поштового зв`язку причин повернення За закінченням терміну зберігання .

Відповідно до п.14.1 вказаного Договору оренди землі від 02.02.2009 року, він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача відсутнє переважне право перед іншими особами на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк за встановлених обставин.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами першою-другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Згідно з частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до частини першої статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (далі - землекористувач).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 792 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Відповідно до частини першої статті 78 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; відшкодування заподіяних збитків (стаття 152 ЗК України).

Частиною першою статті 153 ЗК України встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 13 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено.

По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Стаття 33 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву Поновлення договору оренди землі та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею ЗЗ Закону України Про оренду землі було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк та поновлення договору оренди землі , використовуючи конструкцію поновлення договору оренди землі як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою - п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України Про оренду землі ).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України Про оренду землі ).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі . І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таких правових висновків викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 313/350/16-ц.

Доводи апелянта, що ОСОБА_1 у листі, направленому на адресу ТОВ Лан-Агро від 21.12.2018 року не заперечувала проти поновлення договору оренди землі, а лише просила не засівати земельну ділянку, колегія суддів до уваги не бере, оскільки зі змісту листа вбачається, що ОСОБА_1 фактично виразила своє волевиявлення про небажання продовжувати термін дії договору оренди з даним орендарем. Такий лист є достатнім підтвердженням відмови орендодавця від подальшої пролонгації відповідного договору на новий строк.

З матеріалів справи вбачається, що лист-повідомлення, датований 05.04.2019, про намір ТОВ Лан Агро скористатися своїм переважним правом оренди та проект додаткової угоди до нього ОСОБА_1 не отримувала, оскільки конверт не було вручено адресату, а тому положення частини п`ятої статті 33 Закону України Про оренду землі щодо виконання орендодавцем обов`язку повідомити орендаря в місячний термін про прийняте рішення не може бути застосоване у даному випадку, оскільки позивачем не доведено, що до відома відповідачки були доведені відповідні наміри ТОВ Лан Агро .

Твердження апелянта щодо небажання відповідачем отримувати лист-повідомлення від позивача є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що ТОВ Лан Агро лише одноразово направляв на адресу ОСОБА_1 лист-повідомлення, після повернення поштового відправлення з відміткою за терміном зберігання , позивач будь-яких інших дій, спрямованих на повідомлення ОСОБА_1 про намір продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки, не вчиняв.

Відповідно до Закону України "Про оренду землі" укладання договору оренди не може бути примусом і передбачає право, а не обов`язок на переукладання договору оренди, ураховуючи при цьому положення ст. ст. 6, 627 ЦК України щодо свободи договору, укладання його при наявності вільного волевиявлення особи, непорушність права власності та здійснення при цьому права власником відповідно до закону на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, необхідності згоди обох сторін при укладенні чи зміні договору.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 27 червня 2019 року у справі № 312/275/17.

Разом з тим, ТОВ Лан Агро не надало доказів продовження користування спірною земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору 10.06.2019 року, здійснення обробки, вирощування сільськогосподарських культур.

Також не надано доказів здійснення орендної плати за 2019 рік, яка відповідно до п. 4.5 Договору від 02.02.2009 повинна вноситися з липня по березень кожного наступного року оренди. Тобто кінцевим терміном внесення орендної плати за 2019 рік є березень 2020 року. Однак як видно з матеріалів справи ТОВ Лан Агро востаннє здійснило виплату орендної плати ОСОБА_1 19.09.2018 року за 2018 рік (а.с. 32).

Поряд з іншим 30.11.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір оренди спірної земельної ділянки строком на 7 років, який зареєстрований в Державному реєстрі 12.12.2018, та був достроково розірваний 14.04.2020 року, на підставі рішення державного реєстратора Черпашинецької сільської ради Калинівського району Вінницької області Демко В.В. (а.с. 16-17). Даний договір недійсним в установленому законом порядку не визнано.

Наведені обставини свідчать про те, що до спірних правовідносин не могли бути застосовані і положення частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі щодо поновлення договору оренди землі "за мовчазної згоди" орендодавця.

Таким чином, при наявності вираженого волевиявлення орендодавця про відмову від поновлення строку оренди, направлення ТОВ Лан Агро пропозиції про продовження відносин оренди не може виступати підставою для поновлення орендних відносин між сторонами.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі Проніна проти України , від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю Лан-Агро Мельника Юрія Миколайовича залишити без задоволення.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 25 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2021 року.

Суддя-доповідач: В.П. Рибчинський

Судді: Т.О. Денишенко

С.К. Медвецький