Постанова

від 03.02.2021 по справі 552/3374/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/3374/20 Номер провадження 22-ц/814/290/21Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого - судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Коротун І. В.

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року, ухвалене суддею Самсоновою О. А., повний текст рішення складено - 28 жовтня 2020 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Альфа страхування про визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії , -

В С Т А Н О В И В :

24 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Альфа страхування про визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що 09 липня 2019 року між Акціонерним товариством Альфа-Банк та ОСОБА_1 була укладена угода про надання кредиту №501160913, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб, шляхом акцептування клієнтом (позичальником) публічної пропозиції банку. Відповідно до договору АТ "Альфа-Банк" на умовах споживчого кредиту надав їй, як позичальнику, 28 600,00 грн., в тому числі 25 000,00 грн. на власні потреби та 3 600,00 грн. на страховий платіж по договору добровільного страхування ризиків позичальника №006.501160913.111 від 09.07.2019 р., зі сплатою 0.01% річних за користування кредитом, на строк до 09.07.2021 року. Вказаним договором також передбачено обов`язок оплати позичальником послуг з розрахунково-касового обслуговування, а саме за період з 5-го місяця користування кредитом по 24-й місяць користування кредитом - 4,3% від суми кредиту, за розрахунково-касове обслуговування відповідно в терміни та в розмірах, визначених додатком №1 до угоди Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг . Також встановлена комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки відповідача згідно з тарифами, які розміщені на сайті банку, та є невід`ємною частиною кредитного договору. А також на вимогу банку встановлено обов`язкове добровільне страхування від ризиків, в т.ч. і втрати здоров`я у страховій компанії, яка належить відповідачу. Обов`язковою умовою видачі кредиту є сплата страхового платежу у сумі 3600,00 грн. Зазначає, що відповідно до ст.20 Закону України Про споживче кредитування , не допускається надання супутніх послуг, в тому числі страхування, без надання вибору. Такий вибір не був їй запропонований. Без будь-якого вибору їй надали супутню послугу - страхування ризиків позичальника. Вказана супутня послуга до договору кредиту надана в порушення норм Закону України Про споживче кредитування , є обмеженням прав та несправедливою умовою договору. Продаж послуги зі страхування відбувся в місці укладення кредитного договору, однак послугу з прийняття документів на страхову виплату їй не надали, тому позивач вбачає нерівність сторін договору страхування та ухилення відповідачів від виконання його обов`язків за кредитним договором та договором страхування. Крім того, на суму страхової виплати відповідач нарахував щомісячну комісію у розмірі 4,3% щомісячно, таким чином, отримавши подвійну вигоду - від продажу послуги по страхуванню 3 600,00 грн. та комісії із розрахунку (3 600,00*4,3%)*20міс=3 096,00 гри. У затверджених тарифах АТ Альфа-банк відсутня комісія за РКО в розмірі 4,3% за кожен місяць від суми виданого кредиту Максимум , тобто, такі тарифи не затверджувались Правлінням АТ Альфа-банк , є протиправними, а договір укладений представником з перевищенням повноважень. Позивач просила суд визнати частково недійсним кредитний договір №501160913 від 09.07.2019 р., а саме: в частині сплати щомісячної комісії в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту та стягнення страхового платежу щодо страхування ризиків позичальника; зобов`язати АТ Альфа банк провести перерахунок її кредитних зобов`язань за кредитним договором №501160913 від 09.07.2019 р.; визнати недійсним комплексний договір добровільного страхування ризиків позичальника №006.501160913.111 від 09.07.2019 року; зобов`язати ПрАТ СК Альфа Страхування повернути сплачені кошти по договору добровільного страхування ризиків позичальника №006.501160913.111 від 09.07.2019 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" - задоволено частково.

Визнано частково недійсною угоду про надання кредиту №501160913, укладену 09 липня 2019 року Акціонерним товариством Альфа-Банк та ОСОБА_1 , а саме в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту.

Зобов`язано Акціонерне товариство Альфа-Банк здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 згідно Угоди про надання кредиту №501160913 від 09 липня 2019 року без врахування щомісячної комісії в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк та в задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія Альфа Страхування - відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства Альфа-Банк на користь держави судовий збір у розмірі 1681,60 грн.

Інші судові витрати віднесено за рахунок держави.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що Законом України Про споживче кредитування або іншими нормативними актами на час виникнення спірних правовідносин не було встановлено заборони включення до договорів про надання споживчих кредитів умов щодо сплати комісії, комісійної винагороди банку чи інших подібних платежів. Проте, пунктом першим укладеної між сторонами угоди одночасно передбачено сплату комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування, а саме за обслуговування кредиту за період з 5-го місяця користування кредитом по 24-й місяць користування кредитом у розмірі 4,30 % від суми кредиту, зазначеної в оферті та погодженої акцептом, та сплату комісійної винагороди за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку у розмірі згідно діючих тарифів банку. Таким чином, угодою про надання кредиту №501160913 від 09 липня 2019 року передбачено подвійну сплату комісії банку позичальником, що жодним чином не відповідає інтересам позичальника та свідчить про дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Тобто, законодавством, що діяло на час укладення договору, не заборонено включення до загальної вартості кредиту комісії та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця, але відсутність законодавчо встановленої заборони встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту не може бути підставою для встановлення умов договору, які є явно несправедливими, оскільки сплата комісії за розрахунково-касове обслуговування, пп. (б) - за обслуговування кредиту у розмірі більшому, ніж встановлені банком відсотки, яка сплачується в твердій сумі щомісячно, незалежно від здійснених погашень, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Оспорений пункт договору за розрахунково-касове обслуговування відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором. Без опису у чому полягає надана послуга, при тому, що договором передбачено, що за переказ коштів та приймання готівки на рахунки, банку сплачується комісійна винагорода, яка передбачена тарифами банку, вказана умова, на думку суду, є несправедливою та такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Оскільки вказана оскаржувана умова угоди про надання кредиту суперечить вимогам актів цивільного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовної вимоги про визнання частково недійсним договору №501160913 в частині сплати щомісячної комісії в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту. Інші підстави для визнання оскаржуваного договору у вказаній частині недійсним свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли. У зв`язку з частковим визнанням кредитного договору недійсним позовні вимоги про зобов`язання АТ Альфа-Банк провести перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 також задоволено. В іншій частині позовних вимог суд першої інстанції визнав, що в оферті, так і у заяві про акцепт публічної пропозиції АТ Альфа-Банк на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ Альфа-Банк не передбачена така умова видачі кредиту, як укладення договору страхування або сплата страхового платежу у сумі 3 600 грн. Передбачений угодою про надання кредиту порядок виплати позивачу одержаних в кредит коштів, а саме: для власних потреб - 25000 грн. шляхом переказу на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ Альфа-Банк , для оплати страхового платежу - 3 600 грн. згідно з умовами комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника №006.501160913.11 від 09.07.2019 року - шляхом переказу коштів на рахунок ПрАТ Альфа-Страхування № НОМЕР_2 , відкритий в АТ Альфа-банк , також не є умовою видачі кредиту, а лише передбачає порядок надання таких кредитних коштів. Крім того, сторони не заперечували, що відповідач АТ Альфа-Банк має декілька страхових компаній - партнерів, про що зазначено на його сайті. Вимоги до договорів страхування ризиків позичальника за іншими договорами банком не встановлювалися. Докази наявності таких вимог сторонами суду не надані. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не була обмежена у праві вибору страхової компанії, оскільки судом не встановлено обмеження позивача при укладенні договору добровільного страхування або іншого порушення вимог закону при його укладенні. Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника №006.501160913.11 від 09 липня 2019 року та про зобов`язання АТ Альфа-Банк повернути позивачу сплачені нею кошти.

В апеляційній скарзі ПАТ Альфа-Банк , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Як видно з оферти від 09.07.2019 р. саме позивач звернулася до АТ Альфа-Банк із пропозицією укласти кредитний договір і саме вона в оферті запропонувала його істотні умови, в тому числі ті, з якими вона в даний час раптом не погоджується. Законом України Про споживче кредитування , що набрав чинності 10 червня 2017 року та діяв на момент укладення оспорюваного кредитного договору, чітко передбачена можливість банкам передбачити у кредитному договорі нарахування та сплату комісії, які позичальник зобов`язаний сплатити банку. При цьому, згідно ст. 47 Закону України Про банки і банківську діяльність банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Отже, всі норми Закону України Про захист прав споживачів , які суперечать викладеним нормами Закону України Про споживче кредитування (в тому числі ті, що забороняли встановлення комісії), не можуть застосовуватись до відносин споживчого кредитування з огляду на ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів . Вказує, що позивач навмисно намагається перекрутити норми чинного законодавства, хибно тлумачачи їх на свою користь та посилається на норми, що втратили законну силу на момент виникнення спірних правовідносин. Також звертає увагу, що Закон України Про споживче кредитування та Закон України Про захист прав споживачів у редакції, чинній на момент укладення оспорюваного кредитного договору з ОСОБА_1 , вже не містили жодних посилань про те, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Вважає, що не може вважатись недобросовісним та несправедливим те, можливість застосування чого законодавець прямо передбачив у профільному Закону України Про споживче кредитування . Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. Жодних зауважень чи застережень від позивача на момент укладання та підписання договору не було. Підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі. Зазначає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу про те, що кредитний договір містить несправедливі умови, що волевиявлення позивача не було вільним, що вона не розуміла значення своїх дій та не керувала ними, також відсутні докази введення її в оману, наявності стороннього тиску та впливу щодо підписання умов договору.

Виходячи із доводів апеляційної скарги, предметом апеляційного перегляду є рішення суду в частині позовних вимог про визнання частково недійсною угоду про надання кредиту та зобов`язання здійснити перерахунок кредитних зобов`язань. В іншій частині рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що 09 липня 2019 року між Акціонерним товариством Альфа-банк та ОСОБА_1 було укладено угоду про надання кредиту №501160913 шляхом підписання наступних документів.

Так, 09 липня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до АТ Альфа-Банк з офертою на укладення угоди про надання кредиту №501160913, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 46).

Згідно вказаної оферти ОСОБА_1 пропонувала АТ Альфа-Банк укласти угоду про надання кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб, що укладений нею та банком. Умови для укладення угоди зазначені наступні: тип кредиту - кредит готівкою , сума кредиту - 28 600,00 грн., процентна ставка - 0,01% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 24 міс.

Крім того, згідно пункту 1 оферти ОСОБА_1 зазначила, що під час користування кредитом вона пропонує банку надавати їй послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором, за надання яких пропонує встановити комісійну винагороду, а саме:

(а) за надання кредиту 0,00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті на укладення угоди без ПДВ,

(б) за обслуговування кредиту:

за період з 1-го місяця по 4-й місяць користування кредитом - 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ;

за період з 5-го місяця користування кредитом по 24-й місяць користування кредитом - 4,30 % від суми кредиту, зазначеної в цій оферті без ПДВ.

Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору та розміщені на сайті банку: www.alfrbank.com.ua.

Дата повернення кредиту - 09.07.2021 року. Для повернення заборгованості за угодою пропонує використовувати рахунок № НОМЕР_3 , відкритий у банку.

Кредит надасться позичальнику для:

- власних потреб. Розмір - 25 000,00 гривень, спосіб видачі - переказ коштів на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий в АТ Альфа-Банк , МФО 300346;

- оплата страхового платежу в розмірі 3 600,00 гривень згідно з умовами комплексного договору добровільного страхування ризиків позичальника №006.501160913.111 від 09.07.2019 року. Спосіб оплати - переказ коштів на рахунок ПрАТ "СК Альфа Страхування» № НОМЕР_2 , відкритий в АТ Альфа-Банк (а.с. 46).

09 липня 2019 року ОСОБА_1 та представником АТ Альфа-Банк було підписано анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ Альфа-Банк на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ Альфа-Банк , яка містила анкетні дані ОСОБА_1 , прохання відкрити поточні рахунки на її ім`я у гривні, а також повідомлення про підтвердження акцепту публічної пропозиції та укладення договору з АТ Альфа- Банк , на умовах, викладених в публічній пропозиції та додатках до договору, що розміщені на веб-сторінці Банку www.alfabank.ua (а.с .46).

09 липня 2019 року представником АТ Альфа-Банк підписано акцепт пропозиції на укладання угоди про надання кредиту № 501160913, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, згідно якої АТ Альфа-Банк приймає пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання кредиту №501160913 від 09 липня 2019 року , обслуговування кредитної карти та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід`ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб. Підставою для угоди є договір про банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 10).

Акцептом повідомлено про прийняття наступних умов споживчого кредиту:

тип кредиту - кредит готівкою , сума кредиту - 28 600,00 грн., процентна ставка 0,01% річних, тип ставки - фіксована, строк кредиту - 24 міс.

За час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги встановлюється комісійна винагорода, а саме:

(а) за надання кредиту 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті на укладення угоди без ПДВ;

(б) за обслуговування кредиту:

за період з 1-го місяця по 4-й місяць користування кредитом - 0.00% від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті без ПДВ;

за період з 5-го місяця користування кредитом по 24-й місяць користування кредитом - 4,30 % від суми кредиту, зазначеної в цьому акцепті без ПДВ.

Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку. Тарифи є невід`ємною частиною договору. Вони вказані на сайті банку: www.alfrbank.com.ua.

Також 09 липня 2019 року сторонами було підписано додаток № 1 до угоди про надання кредиту № 501160913 від 09.07.2019 року, що містить Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з урахуванням вартості всіх супутніх послуг . У графіку також зазначено, що підпис позичальника свідчить про отримання ним всієї інформації про умови кредитування (а.с. 47).

Із вказаного графіку вбачається розрахунок суми щомісячного платежу за кредитом, що включає суму кредиту, відсотків та комісію за розрахунково-касове обслуговування щомісячно.

Зокрема, як визначено графіком, щомісячний платіж за розрахунково-касове обслуговування, починаючи з 09 грудня 2019 року, становить 1229,80 грн.

Розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної вартості з врахуванням всіх супутніх послуг за угодою про надання кредиту №501160913 від 09 липня 2019 року передбачено повернення кредиту в розмірі 28 600 грн., процентів за користування кредитом в розмірі 2,57 грн., платежі за розрахунково-касове обслуговування 24 596,00 грн., реальна процентна ставка 129,24 %, загальна вартість кредиту - 53 198,57 грн.

Оскільки відповідачем прийнято пропозицію (оферту) позивача, позивачу надано акцепт та надано кредитні кошти, судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини.

При цьому, судом першої інстанції визнано, що Законом України Про споживче кредитування або іншими нормативними актами на час виникнення спірних правовідносин не було встановлено заборони включення до договорів про надання споживчих кредитів умов щодо сплати комісії, комісійної винагороди банку чи інших подібних платежів.

Аналізуючи оскаржувані умови угоди про надання кредиту №501160913 від 09 липня 2019 року, укладеної між ОСОБА_1 та АТ Альфа-Банк , суд встановив, що пунктом першим вказаної угоди одночасно передбачено сплату комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування, а саме за обслуговування кредиту за період з 5-го місяця користування кредитом по 24-й місяць користування кредитом у розмірі 4,30 % від суми кредиту, зазначеної в оферті та погодженої акцептом, та сплату комісійної винагороди за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку в розмірі згідно діючих тарифів банку.

Таким чином вказаним пунктом договору передбачено сплату комісійної винагороди за тарифами банку за конкретні послуги, що надаються банком, як то: переказ коштів, приймання готівки, зарахування на рахунки в банку.

Які саме послуги розуміють сторони під застосованим ними терміном за обслуговування кредиту , угода інформації не містить.

Визначення терміну розрахунково-касове обслуговування надано в п.1.37 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні , згідно якого: розрахунково-касове обслуговування - послуги, що надаються банком клієнту на підставі відповідного договору, у тому числі у вигляді електронного документа, укладеного між ними, які пов`язані із переказом коштів з рахунка (на рахунок) цього клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також здійсненням інших операцій, передбачених договорами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що угодою про надання кредиту №501160913 від 09 липня 2019 року передбачено подвійну сплату комісії банку позичальником, що жодним чином не відповідає інтересам позичальника та свідчить про дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої, сьомої ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору.

Частиною 4 ст. 18 вказаного Закону передбачено, що перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним.

Таким чином, судом визнано, що законодавством, що діяло на час укладення договору, не заборонено включення до загальної вартості кредиту комісії та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця. Проте, відсутність законодавчо встановленої заборони встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту не може бути підставою для встановлення умов договору, які є явно несправедливими, оскільки сплата комісії за розрахунково-касове обслуговування, пп. (б) - за обслуговування кредиту в розмірі більшому, ніж встановлені банком відсотки, яка сплачується в твердій сумі щомісячно, незалежно від здійснених погашень, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Оспорений пункт договору за розрахунково-касове обслуговування відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором. Без опису у чому полягає надана послуга, при тому, що договором передбачено, що за переказ коштів, та приймання готівки на рахунки банку сплачується комісійна винагорода, яка передбачена тарифами банку, вказана умова, на думку суду, є несправедливою та такою, що всупереч принципу добросовісності має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що угода про надання кредиту №501160913 в частині умов про сплату комісії за розрахунково-касове обслуговування у розмірі 4,3% суперечить вимогам актів цивільного законодавства, а саме вимогам частини першої ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів , згідно якої продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Оскільки вказана оскаржувана умова угоди про надання кредиту суперечить вимогам актів цивільного законодавства, суд визнав обґрунтованою позовну вимоги про визнання частково недійсним договору №501160913 в частині сплати щомісячної комісії в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту. Інші підстави для визнання оскаржуваного договору у вказаній частині недійсним свого підтвердження під час розгляду справи не знайшли.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що кошти, одержані відповідачем від позивача на виконання зобов`язання згідно угоди про надання кредиту №501160913, які мали бути зараховані як погашення кредиту або відсотків, але які зараховані на погашення комісії за недійсною частиною договору, на підставі ст. 216 ЦПК України підлягають поверненню позивачу ОСОБА_1 .

Такий спосіб захисту права позивача як перерахунок її заборгованості за кредитом в повній мірі відповідає завданням цивільного судочинства та є належним способом захисту прав позивача.

На підставі викладеного, у зв`язку з частковим визнанням кредитного договору недійсним позовні, вимоги про зобов`язання АТ Альфа-банк провести перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 також визнані судом першої інстанції такими, що підлягають до задоволення.

Апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 12 Закону України Про споживче кредитування (в редакції, що діяла станом на час укладення кредитного договору) у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору. У договорі про споживчий кредит можуть бути зазначені інші умови, визначені законом та за домовленістю сторін.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України Про споживче кредитування (в редакції, що діяла станом на час укладення кредитного договору) реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Платежі за додаткові та супутні послуги третіх осіб, пов`язані з договором про споживчий кредит, не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом. Якщо укладення договору про надання додаткових чи супутніх послуг третіми особами є обов`язковим для отримання кредиту або для отримання кредиту на умовах, що пропонуються кредитодавцем, споживач має бути прямо проінформований про це у письмовій формі.

До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:

1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов`язків, передбачених договором про споживчий кредит;

2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов`язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.

Відповідно до ст. 47 Закону України Про банки та банківську діяльність банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року № 49 затверджено Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, додатком 2 до яких є таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка містить, у тому числі, платежі за додаткові та супутні послуги банку, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.

Апеляційний суд зазначає, що розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, який є додатком № 1 до угоди про надання кредиту, відповідає за формою таблиці у додатку 2 зазначених Правил.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що така форма витрат як плата за обслуговування кредиту, в тому числі, за ведення рахунків (розрахунково-касове обслуговування) існує, передбачається Законами України Про споживче кредитування та Про банки і банківську діяльність та підзаконним нормативно-правовим актом (постанова НБУ), визначається кожним банком індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Разом з цим, відповідно до ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

З врахуванням встановлених у даній справі обставин, вбачається, що між сторонами виникли відносини на підставі кредитного договору №501160913 від 09 липня 2019 року за умовами якого позичальнику ОСОБА_1 наданий кредит у розмірі 28 600 грн строком до 09 липня 2021 року (а.с.10).

Згідно умов укладеного кредитного договору від 09 липня 2019 року сторони погодили сплату комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування, а саме за обслуговування кредиту за період з 5-го місяця користування кредитом по 24-й місяць користування кредитом у розмірі 4,30 % від суми кредиту, зазначеної в оферті та погодженої акцептом (п.1).

Крім того, даним договором визначено, що комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку.

Згідно з ст. 11 Закону України Про захист прав споживачів цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Відповідно ч.8 ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною третьою статті 55 Закону України Про банки і банківську діяльність банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

З врахування викладеного, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про визнання частково недійсною угоду про надання кредиту №501160913, укладену 09 липня 2019 року Акціонерним товариством Альфа-Банк та ОСОБА_1 , а саме в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту . Відсутність законодавчо встановленої заборони встановлення комісії за розрахунково-касове обслуговування кредиту не може бути підставою для встановлення умов договору, які є явно несправедливими, оскільки сплата комісії за обслуговування кредиту в розмірі більшому ніж встановлені банком відсотки, яка сплачується в твердій сумі щомісячно, незалежно від здійснених погашень вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Стягнення сказаного розміру комісії щомісячно є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства.

В зв`язку з частковим визнанням кредитного договору недійсним, є обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання ПАТ Альфа-банк провести перерахунок кредитних зобов`язань.

Отже, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обгрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З підстав вище вказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу - без задоволення, а рішення суду - без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 - 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Альфа-Банк - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її прийняття безпосередньо до суду касаційної інстанції, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 лютого 2021 року.

СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов