Ухвала

від 19.03.2021 по справі 552/3374/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

19 березня 2021року

м. Київ

справа № 552/3374/20

провадження № 61-3545ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянув касаційну скаргу акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Альфа-Банк , приватного акціонерного товариства Страхова компанія Альфа страхування , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Державна податкова служба України, про визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства Альфа-Банк (далі - АТ Альфа-Банк ), приватного акціонерного товариства Страхова компанія Альфа страхування

(далі - ПрАТ СК Альфа страхування ) про визнання кредитного договору частково недійсним, визнання недійсним договору страхування, зобов`язання вчинити певні дії.

Зокрема позивач просила суд визнати частково недійсним кредитний договір № 501160913 від 09 липня 2019 року, а саме: в частині сплати щомісячної комісії та стягнення страхового платежу щодо страхування ризиків позичальника; зобов`язати АТ Альфа банк провести перерахунок її кредитних зобов`язань за кредитним договором № 501160913 від 09 липня 2019 року; визнати недійсним комплексний договір добровільного страхування ризиків позичальника № 006.501160913.111 від 09 липня

2019 року; зобов`язати ПрАТ СК Альфа Страхування повернути сплачені кошти по договору добровільного страхування ризиків позичальника

№ 006.501160913.111 від 09 липня 2019 року.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано частково недійсною угоду про надання кредиту №501160913, укладену 09 липня 2019 року АТ Альфа-Банк та ОСОБА_1 , а саме в частині зобов`язання позичальника сплачувати щомісячну комісію в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту; зобов`язано АТ Альфа-Банк здійснити перерахунок кредитних зобов`язань ОСОБА_1 згідно угоди про надання кредиту № 501160913 від 09 липня 2019 року без врахування щомісячної комісії в розмірі 4,3% від початкової суми кредиту; в задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 до АТ Альфа-Банк та в задоволенні позовних вимог до ПрАТ СК Альфа Страхування відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу АТ Альфа-Банк залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року залишено без змін.

02 березня 2021 року засобами поштового зв`язку представник

АТ Альфа-Банк - адвокат Луньова А. Г. подала до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 552/3374/20 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, які не підлягають касаційному оскарженню.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

АТ Альфа-Банк реалізувало своє право на апеляційний перегляд справи № 552/3374/20.

Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи

від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , у справі Шамоян проти Вірменії ).

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Згідно із пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд першої інстанції в ухвалі від 28 липня 2020 року про відкриття провадження у справі визнав справу № 552/3374/20 малозначною на підставі пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за розрахунком сукупної вартості споживчого кредиту та реальної вартості з врахуванням всіх супутніх послуг за угодою про надання кредиту № 501160913 від 09 липня 2019 року загальна вартість кредиту становить 53 198,57 грн. Розмір страхового платежу, який просила повернути позивач становить 3 600 грн.

Колегія суддів погоджується із тим, що справа № 552/3374/20 є малозначною, як справа незначної складності, що не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Банк, в касаційній скарзі не заперечував, що справа № 552/3374/20 є малозначною, однак на думку заявника, касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а справа має виняткове значення для банку.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Касаційну скаргу подано на судові рішення, ухвалені у малозначній справі; відповідачем реалізовано право на апеляційний перегляд справи, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору; наявність випадків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, колегією суддів не встановлена, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою акціонерного товариства Альфа-Банк на рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 жовтня 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року в справі № 552/3374/20.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта