Рішення

від 28.01.2021 по справі 913/557/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2021 року м. ЧернівціСправа № 913/557/20

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Гурина М.О., за участю секретаря судового засідання Масюка А.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства «Вегамакс» (61166, проспект Науки, 36/15, м. Харків, код 37283793)

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнухинський кар`єр» (92031, вул. Кар`єрна, 1, село Волнухине, Лутугинський район, Луганстка область , код 32013801)

відповідача 2 Фізичної особи-підприємця Поповича Павла Івановича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, 43010, код 37821544)

про стягнення заборгованості в сумі 184140,00 грн.

Представники сторін:

від позивача - Маленко Ю.А.; Ходош В.Ю.

від відповідача 1 - не з`явився;

від відповідача 2 - Гакман М.Ю.;

від третьої особи - не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Вегамакс» звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волнухинський кар`єр» та фізичної особи-підприємця Поповича Павла Івановича в якому просить стягнути заборгованість в сумі 184140,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Приватне підприємство «Вегамакс» (далі - ПП «Вегамакс» ) оплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «Волнухинський кар`єр» (далі - ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» ) згідно рахунку № 3588 від 27.12.2016 року за дизельне пальне у кількості 54000 літрів вартістю 1004400,00 грн. Згідно товарно-транспортної накладної (далі - ТТН) № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» завантажило дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л, яке належало ПП «Вегамакс» на суму 184140,00 грн на автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO 1224L, державний № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 . Вказаний вище автомобіль виїхав з підприємства-вантажовідправника 31.12.2016 року, але вантаж на адресу ПП «Вегамакс» не поставив по даний час.

Далі позивач зазначає, що 07.09.2020 року між ТОВ «Волнухинський кар`єр» та ФОП Поповичем П.І. укладено договір поруки по зобов`язанням щодо поставки дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л та відшкодування збитків, пов`язаних з не поставленням вказаного дизельного палива. Догорів перевезення між ФОП Поповичем П.І. та ПП Вегамакс не укладався, тож строку доставки вантажу сторонами встановлено не було, тому ПП Вегамакс звертався до відповідача 2 з вимогами 11.08.2020 року про доставку дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс та 31.08.2020 року про відшкодування збитків у сумі 184140,00 грн, також ПП Вегамакс надсилав вимогу відповідачу 1 14.09.2020 року, проте відповідачі жодним чином не відреагували на вищевказані вимоги, не сплатили заборгованість у добровільному порядку у визначений у вимогах строк, тому позивач просить стягнути з відповідачів 184140,00 грн.

Позовна заява № 25/0920 від 25.09.2020 року згідно норм статті 31 Господарського процесуального кодексу України 27.10.2020 року надійшла на адресу Господарського суду Чернівецької області за підсудністю з Господарського суду Луганської області.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.10.2020 року, позовну заяву передано судді Гурину М.О.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 28 жовтня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в підготовчому судовому засіданні на 16 листопада 2020 року, зобов`язано позивача надати оригінал ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року.

12.11.2020 року на поштову адресу суду надійшли письмові пояснення позивача, в яких він зазначає, що оригінал ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року знаходиться у Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» та у відповідача 2, тому надав клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ РІТЕЙЛ» (далі - ТОВ «ВОГ РІТЕЙЛ» ) (вул. Кременецька, 38, м. Луцьк, 43010, код 37821544).

Також 12.11.2020 року від Приватного підприємства «Вегамакс» надійшло клопотання (вх № 2665), в якому він просить забезпечити проведення судового засідання по даній справі 16.11.2020 року в режимі відеоконференції, яке просить доручити: Господарському суду Луганської області.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 12.11.2020 року задоволено клопотання позивача про розгляд справи в режимі відеоконференції.

16.11.2020 року на адресу суду від представника відповідача 2, через відділ документального забезпечення та аналітичної роботи суду, надійшла заява про відкладення підготовчого судового засідання та ознайомлення з матеріалами справи.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2020 року відкладено підготовче судове засідання на 02.12.2020 року у режимі відеоконференції, залучено до участі у справі третю особу - ТОВ ВОГ-РІТЕЙЛ , зобов`язано третю особу та відповідача 2 надати оригінал ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року.

27.11.2020 року надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач 2 просить відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що: договірних правовідносин з ПП Вегамакс та ТОВ ВОГ-РІТЕЙЛ щодо транспортування (перевезення) нафтопродуктів він не мав і договорів про надання транспортних послуг з даними господарюючими суб`єктами не підписував; копія ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року містить лише відомості щодо реєстраційного номерного знаку транспортного засобу, який перебуває у власності ОСОБА_1 , проте жодних даних про особу ФОП Поповича П.І. (чи уповноваженого ним водія) даний документ не містить, крім того ОСОБА_1 не відомо про існування такого документу; позивач приховує дійсні обставини справи, які є предметом багаточисельних кримінальних проваджень, в яких стороною є ПП Вегамакс , а саме: кримінального провадження № 12017030000000084 від 07.03.2017 року в ході досудового розслідування якого встановлено, що невстановлена особа, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном, під приводом укладення цивільно-правового договору від імені ПП Вегамакс (Генеральний договір поставки нафтопродуктів №22-ДГ109 від 27.12.2016 укладеного між ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ та ПП Вегамакс ) та подальшого виконання його умов, заздалегідь не маючи наміру виконувати взяті на себе цивільно-правові зобов`язання, шляхом обману і зловживання довірою заволоділа товарно-майновими цінностями особи ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ на загальну суму 184140 гривень, чим завдала останній майнової шкоди у великому розмірі, з огляду на вищезазначені обставини відповідач 2 вважає, що оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року не існує.

02.12.2020 року третя особа надала заяву, в якій вказує, що ними не отримано від позивача копії позовної заяви з додатками, що унеможливлює надання до суду письмових пояснень щодо предмету спору, тому вказує, що письмові пояснення будуть надані після отримання копії позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 02.12.2020 року відкладено підготовче судове засідання на 16.12.2020 року, повторно зобов`язано сторони надати ряд доказів.

Відповідач 1 та третя особа у судове засідання 16.12.2020 року не з`явились, хоча належним чином повідомлялися про час, дату та місце судового засідання.

11.12.2020 року на поштову адресу суду надійшли від представника позивача додаткові докази, а саме: ордер та договір про надання правової допомоги.

15.12.2020 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній вказує, що у позивача відсутній оригінал товарно-транспортної накладної.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 16.12.2020 року відкладено підготовче судове засідання на 13.01.2021 року, повторно запропоновано позивачу надіслати на адресу третьої особи копію позовної заяви з додатками.

До суду 22.12.2020 року, поштовим зв`язком, надійшли від представника позивача докази надіслання позовної заяви третій особі та копії документів в підтвердження повноважень представника позивача.

На електронну поштову адресу суду 12.01.2021 року від представника третьої особи надійшов лист, в якому останній вказує, що витребуваний ухвалою суду від 02.12.2020 року оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року переданий до правоохоронних органів в межах кримінального провадження № 12017030000000084 від 07.03.2017 року.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 13.01.2021 року, за згодою представників позивача та відповідача 2, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 28.01.2021 року, в режимі відеоконференції.

13.01.2021 року представник відповідача 2 надав до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

26.01.2021 року до суду засобами поштового зв`язку від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому позивач зазначає, що місцезнаходження оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року позивачу стало відоме тільки під час судового засідання з письмових пояснень третьої особи, яка зазначила, що оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року переданий до правоохоронних органів в межах кримінального провадження № 12017030000000084 від 07.03.2017 року. Позивач зазначає, що не є учасником вищевказаного кримінального провадження, немає у ньому ніякого процесуального статусу, отже немає можливості отримати дані докази самостійно, тому просить суд поновити позивачу строк для заявлення клопотання про витребування доказів та витребувати у Головного управління Національної поліції у Волинській області оригінал товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів (нафти) № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року, який знаходиться у матеріалах кримінального провадження № 12017030000000084 від 07.03.2017 року.

Представники відповідача 1 та третьої особи у судове засідання 28.01.2021 року не з`явились.

У судовому засіданні 28.01.2021 року представники позивача просили задоволити клопотання про витребування доказів та наполягали на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представник відповідача 2 просив відмовити у задоволенні клопотання (вх. № 276) та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Щодо клопотання про витребування доказів суд (вх. № 276), зазначає наступне.

Згідно частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України у клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Суд встановив, що дане клопотання (вх. № 276) не містить будь-яких доказів вжиття позивачем заходів для самостійного отримання оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року.

Щодо тверджень позивача зазначених у клопотанні (вх. № 276) про відсутність процесуального статусу ПП Вегамакс у кримінальному провадженні № 12017030000000084 спростовується ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 161/7761/17 від 19.05.2017 року (а.с. 81).

З огляду на вищезазначені обставини, суд відмовляє в його задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Чернівецької області, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Вегамакс здійснило оплату дизельного палива на користь ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ у сумі 1004400,00 грн згідно платіжних доручень № 2625 від 27.12.2016 року на суму 610000,00 грн., № 1022 від 27.12.2016 року на суму 294400,00 грн., № 2626 від 28.12.2016 року на суму 100000,00 грн.

За твердженням позивача, Товариство з обмеженою відповідальністю ВОГ РІТЕЙЛ 30.12.2016 року завантажило дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на суму 184140,00 грн, яке належало ПП Вегамакс , на автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO 1224L, державний № НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

Договір перевезення між ПП Вегамакс та ФОП Поповичем П.І. не укладався.

Позивач стверджує, що вантаж на адресу ПП Вегамакс в період з 31.12.2016 року та по даний час не поставлений.

11.08.2020 року на адресу ФОП Поповича П.І. надсилалась вимога щодо доставки дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс у семиденний строк з моменту отримання даної вимоги, проте вантаж відповідачем не було доставлено.

31.08.2020 року позивач звернувся до відповідача 2 з вимогою про відшкодування збитків у сумі 184140,00 грн у зв`язку з неотриманням від відповідача 2 дизельного палива та втратою інтересу у виконанні зобов`язання щодо поставки нафтопродуктів ПП Вегамакс .

07.09.2020 року між ПП Вегамакс та ТОВ Волнухинський кар`єр було укладено договір поруки згідно пункту 1.1. якого, поручитель зобов`язується перед кредитором за виконання фізичною особою-підприємцем Поповичем Павлом Івановичем, пойменованим в подальшому боржник , по зобов`язанням щодо поставки дизельного палива ДП-3-Євро5 у кількості 9900,00 л. у сумі 184140,00 грн на підставі вимоги (вих № 31/08-20 від 31.08.2020 року) та відшкодування збитків, пов`язаних з відсутністю поставки вищевказаного дизельного палива у встановлений строк.

Поручитель відповідає перед кредитором по зобов`язанням згідно п. 1.1 цього Договору у межах суми 5000,00 грн. (п.п. 1.2. Договору поруки від 07.09.2020 року).

Термін виконання зобов`язання згідно п.п. 1.1., 1.2. цього Договору - 7 (сім) календарних днів з моменту невиконання боржником своїх зобов`язань за п.п. 1.1., 1.2. цього Договору (п.п. 1.3. Договору поруки від 07.09.2020 року).

Згідно п.п. 5.1. Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його виконання сторонами.

14.09.2020 року ПП Вегамакс звернулося з вимогою № 14/09-20 до ТОВ Волнухинський кар`єр про сплату суми боргу у розмірі 5000,00 грн на підставі договору поруки від 07.09.2020 року, проте відповідь від ТОВ Волнухинський кар`єр не надійшла, суму боргу у розмірі 5000,00 грн поручитель не сплатив.

Згідно тверджень позивача, договір перевезення між ним та відповідачем 2 не укладався, строк доставки вантажу між сторонами не узгоджувався, тому позивач просить застосувати до даних правовідносин частину 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якою передбачено: Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства .

Відповідач 2, у свою чергу, стверджує, що: жодних договірних правовідносин з позивачем та ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ щодо транспортування (перевезення) нафтопродуктів до міста Харкова не мав, не брав на себе зобов`язань з виконання функції перевізника; ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року не містить жодних відомостей про ФОП Поповича П.І., крім реєстраційного номерного знаку транспортного засобу, який перебуває у його власності, вказує що йому взагалі не відомо про існування ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року; ФОП Попович П.І. вказує, що жодних правовідносин між ним та ТОВ Волнухинський кар`єр не існувало та не існує, крім того вважає договір поруки від 07.09.2020 року фальсифікацією вчиненою виключно з метою зміни підсудності; позивач приховує сутність реальних правовідносин з ТОВ Вог Рітейл , як з контрагентом товарно-торгової операції на загальну суму 1004400,00 грн, яка мала місце у грудні 2016 року, жодним чином не аргументуючи причин з яких ПП Вегамакс було зменшено розмір позовних вимог саме на суму 184140,00 грн в рамках справи 903/112/18, що перебувала у провадженні Господарського суду Волинської області; позивач приховує обставини пов`язані з розглядом даної справи, які є предметом розгляду декількох кримінальних проваджень, в яких стороною є ПП Вегамакс , а саме: № 12017030000000084 від 07.03.2017 року, № 12017100060000375 від 26.01.2017 року.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

В силу приписів статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов`язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі. Залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення вантажів, укладаються такі довгострокові договори: довгостроковий - на залізничному і морському транспорті, навігаційний - на річковому транспорті (внутрішньому флоті), спеціальний - на повітряному транспорті, річний - на автомобільному транспорті. Порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до частини 1 статті 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.

Перевізник зобов`язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (частина 1 статті 313 ГК України).

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно пункту 8.3. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 № 363 (далі - Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні) при перевезеннях вантажів контроль за своєчасним прибуттям транспорту протягом дня, регулювання його розстановки, подачі під завантаження, використання транспорту, що звільнився, у зворотному напрямку, облік завантаження, часу прибуття та відправлення рухомого складу виконується Перевізником або Замовником залежно від прийнятої ними схеми перевезень.

Пунктом 8.4. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що перед завантаженням автомобілів, причепів, напівпричепів з кузовом типу "фургон", автоцистерн і контейнерів Замовник повинен перевірити придатність рухомого складу та контейнерів для перевезення вантажу у комерційному відношенні.

Згідно пункту 8.7. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні Перевізник може за погодженням із Замовником взяти на себе вантаження і розвантаження вантажів. Участь водія у вантаженні або розвантаженні може мати місце тільки за його згодою. В цьому випадку водій при вантаженні приймає вантаж з борта автомобіля (біля дверей фургона), а при розвантаженні подає його на борт автомобіля (до дверей фургона).

У випадку, коли Перевізник за погодженням із Замовником бере на себе виконання вантажно-розвантажувальних робіт, він несе відповідальність за пошкодження вантажу під час вантаження та розвантаження (пункт 8.8 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні ).

Відповідно до п. 7.5.4., п. 7.5.6. та п. 7.5.7. Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008 N 281/171/578/155, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за N 805/15496 (далі - Інструкція), нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред`явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувач оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні: документи, які б підтверджували повноваження перевізника - ФОП Поповича П.І. чи водія ОСОБА_2 на отримання товару (пального): договір, угода, доручення тощо; документи, які б свідчили про перевірку придатності автоцистерни для здійснення перевезення ПП Вегамакс чи передоручення здійснення даної дії перевізнику; копія свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним реєстраційним номером № НОМЕР_2 , а також інші документи, де вказаний об`єм автоцистерни, що було б підтвердженням того, що вказаний у ТТН автомобіль за своїми технічними характеристиками може перевозити нафтопродукти (дизельне паливо) у кількості зазначеній у ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року; документи, які б свідчити про наявність трудових правовідносин між ФОП Поповичем П.І. та водієм ОСОБА_2 .

Крім того, суд зазначає, що у тексті позовної заяви позивач не вказує про факт існування усної домовленості між ним та ФОП Поповичем П.І. щодо здійснення останнім перевезення вантажу, а саме: дизельного палива ДП-3-Євро5 у кількості 9900,00 л. у сумі 184140,00 грн, а в копії ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року у графі автопідприємство зазначено дані не ФОП Поповича П.І, а позивача ПП Вегамакс .

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Оцінюючи подані сторонами докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, враховуючи вищенаведені обставини справи, суд вважає що позовні вимоги позивача є безпідставними, у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Враховуючи приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України , судові витрати залишити за позивачем.

Керуючись статтями 2, 4, 5, 123, 129, 220, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Суддя М.О. Гурин

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення (якщо оголошено вступну та резолютивну частини рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи - з дня складання повного судового рішення).

Повне рішення складено 04.02.2021.