Постанова

від 05.07.2021 по справі 913/557/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2021 р. Справа №913/557/20

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Гриців В.М.,

без повідомлення учасників справи

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства "Вегамакс" за № 22/01-2021 від 22.02.2021

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.01.2021 суддя: Гурин М.О. м. Чернівці, повний текст рішення складено - 04.02.2021

за позовом приватного підприємства "Вегамакс", м. Харків

до відповідача 1 товариства з обмеженою відповідальністю "Волнухинський кар`єр", село Волнухине, Лутугинський район, Луганстка область

до відповідача 2 фізичної особи-підприємця Поповича Павла Івановича, с. Волока, Глибоцький район, Чернівецька область

за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ РІТЕЙЛ", м. Луцьк

про стягнення заборгованості в сумі 184 140,00 грн.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог.

Приватне підприємство Вегамакс (надалі - ПП Вегамакс ) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Волнухинський кар`єр (надалі - ТОВ Волнухинський кар`єр ) та фізичної особи-підприємця Поповича Павла Івановича (надалі - ФОП Попович П.І.) про стягнення заборгованості в сумі 184 140,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПП Вегамакс оплатило ТОВ ВОГ РУТЕЙЛ згідно рахунку-фактури № 3588 від 27.12.2016 - 1 004 400,00 грн. за дизельне пальне у кількості 54000 літрів, що також підтверджується платіжними дорученнями за №2625 від 27.12.2016, за №1022 від 27.12.2016 та за №2626 від 27.12.2016.

Згідно товарно-транспортної накладної за № ВРТ0405281 від 30.12.2016 ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ завантажило дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л, яке належало ПП Вегамакс на суму 184 140,00 грн. на автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO 1224L, державний № НОМЕР_1 , який належить Поповичу Павлу Івановичу .

Позивач зазначає, що вказаний вище автомобіль виїхав з підприємства-вантажовідправника 31.12.2016, але вантаж на адресу ПП Вегамакс не поставив.

В подальшому, 07.09.2020 між ТОВ Волнухинський кар`єр та ФОП Поповичем П.І. укладено договір поруки по зобов`язанням щодо поставки дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л та відшкодування збитків, пов`язаних з не поставленням вказаного дизельного палива. Договір перевезення між ФОП Поповичем П.І. та ПП Вегамакс не укладався, тож строку доставки вантажу сторонами встановлено не було, тому ПП Вегамакс звертався до відповідача 2 з вимогами 11.08.2020 про доставку дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс та 31.08.2020 про відшкодування збитків у сумі 184 140,00 грн., також ПП Вегамакс надсилав вимогу відповідачу 14.09.2020, проте відповідачі жодним чином не відреагували на вищевказані вимоги, не сплатили заборгованість у добровільному порядку у визначений у вимогах строк, тому позивач просить стягнути з відповідачів 184 140,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції .

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 28.01.2021 у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що виходячи з наявних у справі доказів та обставин, на які покликається позивач, судом не встановлено порушеного права позивача, яке б підлягало судовому захисту. Місцевий господарський суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги .

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати зазначене рішення та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про витребування оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016.

Зазначає, що надавши пояснення щодо місцезнаходження ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016, ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" фактично визнало факт відвантаження дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс .

Узагальнені доводи та заперечення відповідача 2.

Відповідач 2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду без змін.

В обґрунтування доводів відзиву, зазначає, що ФОП Попович П.І. жодних господарських зобов`язань перед позивачем немає, а тому позов вважає завідомо безпідставним. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін. Доводи відзиву на апеляційну скаргу кореспондуються з доводами викладеними у рішенні місцевого господарького суду.

Відповідач 1 та третя особа не скористалися своїм правом на подання відзиву, яке передбачене ст.263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подали.

У відповідності до приписів ч. 10 ст. 270 ГПК України вказана апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається без повідомлення учасників справи.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи і заперечення, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення 184 140,00 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем 2 умов перевезення та відвантаження дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс .

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначив, що ПП Вегамакс здійснило оплату дизельного палива на користь ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ у сумі 1 004 400,00 грн. згідно платіжних доручень № 2625 від 27.12.2016 на суму 610 000,00 грн., № 1022 від 27.12.2016 на суму 294 400,00 грн., № 2626 від 28.12.2016 на суму 100 000,00 грн.

Позивач зазначає, що ТОВ ВОГ РІТЕЙЛ 30.12.2016 завантажило дизельне паливо ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на суму 184 140,00 грн, яке належало ПП Вегамакс , на автомобіль MERCEDES-BENZ ATEGO 1224L, державний № НОМЕР_1 , який належить Поповичу Павлу Івановичу .

Проте, договір перевезення між ПП Вегамакс та ФОП Поповичем П.І. не укладався.

Позивач стверджує, що вантаж на адресу ПП Вегамакс в період з 31.12.2016 року та по даний час не поставлений.

11.08.2020 та 31.08.2020 на адресу ФОП Поповича П.І. надсилалась вимога щодо доставки дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс та вимога про відшкодування збитків у сумі 184 140,00 грн у зв`язку з неотриманням дизельного палива. Зазначені вимоги залишені без відповіді та належного реагування.

07.09.2020 між ПП Вегамакс та ТОВ Волнухинський кар`єр укладено договір поруки, відповідно до умов якого, поручитель зобов`язується перед кредитором за виконання ФОП Поповичем Павлом Івановичем (боржником) зобов`язання щодо поставки дизельного палива ДП-3-Євро5 у кількості 9900,00 л. у сумі 184 140,00 грн на підставі вимоги (вих № 31/08-20 від 31.08.2020 року) та відшкодування збитків, пов`язаних з відсутністю поставки вищевказаного дизельного палива у встановлений строк.

Поручитель відповідає перед кредитором по зобов`язанням згідно п. 1.1 цього договору у межах суми 5 000,00 грн. (п.1.2. Договору поруки).

14.09.2020 ПП Вегамакс звернулося з вимогою за № 14/09-20 до ТОВ Волнухинський кар`єр про сплату суми боргу у розмірі 5 000,00 грн. на підставі договору поруки від 07.09.2020. Зазначена вимога залишена без відповіді та належного реагування.

Згідно тверджень позивача, договір перевезення між ним та відповідачем 2 не укладався, строк доставки вантажу між сторонами не узгоджувався, тому позивач просить застосувати до даних правовідносин частину 2 статті 530 ЦК України.

При цьому для правильного вирішення спору необхідно встановити дійсні правовідносини між сторонами та наявність факту надання послуг, а також обставини щодо розрахунків між сторонами за надані послуги.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Цивільним Кодексом України (ч. 1 ст. 207) передбачена можливість укладання правочину в електронній формі, зокрема правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

У відповідності до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частинами 2 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Судами встановлено, що у підтвердження своїх позовних вимог позивачем не надано документи, які б підтверджували повноваження перевізника - ФОП Поповича П.І. чи водія ОСОБА_2 на отримання товару (пального): договір, угода, доручення тощо; документи, які б свідчили про перевірку придатності автоцистерни для здійснення перевезення ПП Вегамакс чи передоручення здійснення даної дії перевізнику; копія свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорту) автомобіля з державним реєстраційним номером № НОМЕР_1 , а також інші документи, де вказаний об`єм автоцистерни, що було б підтвердженням того, що вказаний у ТТН автомобіль за своїми технічними характеристиками може перевозити нафтопродукти (дизельне паливо) у кількості зазначеній у ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 року; документи, які б свідчити про наявність трудових правовідносин між ФОП Поповичем П.І. та водієм ОСОБА_2 .

Оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення 184 140,00 грн. у зв`язку з невиконанням відповідачем 2 умов перевезення та відвантаження дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс , а відтак слід подати докази укладення договору перевезення вантажу, що підтверджуються складанням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Проте позивачем зазначених доказів не подано.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у тексті позовної заяви позивач не вказує про факт існування усної домовленості між ним та ФОП Поповичем П.І. щодо здійснення останнім перевезення вантажу, а саме: дизельного палива ДП-3-Євро5 у кількості 9900,00 л. у сумі 184 140,00 грн.

При цьому, досліджуючи копію ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016, судами встановлено, що у графі автопідприємство зазначено дані не ФОП Поповича П.І, а позивача ПП Вегамакс .

Інших доказів, спрямованих на конкретизацію заявлених позовних вимог за час розгляду даної справи позивачем не подано в суді першої інстанції.

Заявлене ж позивачем клопотання про витребування оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016 в межах підготовчого провадження у даній справі підставно не було задоволено судом першої інстанції з огляду на те, що дане клопотання (вх. № 276) не містить будь-яких доказів вжиття позивачем заходів для самостійного отримання оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016.

З цих підстав відхиляються доводи скаржника про те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про витребування оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016.

Позивачем не надано до господарського суду первинних документів, які б відображали господарські операції щодо перевезення та відвантаження дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс .

З урахуванням вищевикладених обставин, суд першої інстанціі дійшов до правильного висновку, що позивачем належним чином не обґрунтовано свої позовні вимоги та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, викладених у позові.

Статтею 16 ЦК Україні унормовано, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав може бути визнання права судом.

Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права, інтересу; порушення, невизнання або оспорювання такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту. При цьому, відсутність або недоведеність будь-якої з зазначених умов унеможливлює задоволення позову.

Суд першої інстанції на підставі встановлених обставин по справі, з врахуванням предмету позову правильно зробив висновок, що заявляючи позовні вимоги у даній справі позивачем не вказано, які саме його права чи охоронювані законом інтереси не визнаються чи оспорюються відповідачами.

Інших доказів, які б відображали господарські операції щодо відвантаження чи перевезення дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс , позивачем не подано.

Частиною першою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Зі змісту цієї норми вбачається, що необхідними елементами "обов`язку доказування" є: 1) певне міркування особи щодо обставин, якими вона підтверджує свої вимоги або заперечення; 2) подання відповідних доказів, які підтверджують ці обставини.

Отже, до подання відповідних доказів на обґрунтування заявлених вимог, доводів або заперечень, будь-які висловлені особою міркування являтимуться припущеннями, які не мають під собою жодного доказового значення.

Зазначене узгоджується з вимогами ч. 1 ст. 73 та ч. 1 ст. 86 ГПК України щодо оцінки доказів про те, що встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про витребування оригіналу ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач всупереч вимог норм процесуального права (п. 3-5 ч. 2 ст. 81 ГПК України) не навів підстави про вжиття заходів для отримання цих доказів, а також причини неможливості їх одержання самостійно.

За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності господарського судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості господарського судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Наведене місцевим господарським судом дотримано.

Апеляційний господарський суд відхиляє також доводи скаржника про те, що надавши пояснення щодо місцезнаходження ТТН № ВРТ0405281 від 30.12.2016, ТОВ "ВОГ РІТЕЙЛ" фактично визнало факт відвантаження дизельного палива ДП-3-Євро5-ВО у кількості 9900,00 л. на адресу ПП Вегамакс , оскільки такі не спростовують обгрунтованого висновку місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Крім того, за результатами аналізу питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, у питаннях вичерпності висновків суду суд апеляційної інстанції враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні від 28.10.2010 в справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини, апеляційний господарський суд вважає, що ним наведено аргументи та мотиви щодо всіх визначальних доводів апеляційної скарги у світлі конкретних обставин справи та в залежності від характеру судового рішення.

З врахуванням викладеного апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга залишенню без задоволення.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

З огляду на наведене, аргументи, викладені відповідачем 2 у відзиві на апеляційну скаргу про заперечення доводів апеляційної скарги є такими, що відповідають встановленим обставинам по справі.

Апелянтом не спростовано наведених висновків суду першої інстанції, які тягли б за собою наслідки у вигляді скасування прийнятого судового рішення та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга приватного підприємства "Вегамакс" за № 22/01-2021 від 22.02.2021 підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта судового збору в розмірі 4 143,15 грн., який сплачений згідно з платіжним дорученням за № 1134 від 22.02.2021.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

рішення Господарського суду Чернівецької області від 28.01.2021 у справі №913/557/20 залишити без змін.

Апеляційну скаргу приватного підприємства "Вегамакс" за № 22/01-2021 від 22.02.2021 залишити без задоволення.

Судовий збір в розмірі 4 143,15 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя: Бойко С.М.

Судді: Бонк Т.Б.

Гриців В.М.