Постанова
від 03.02.2021 по справі 923/509/20
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 923/509/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Аленіна О.Ю.

суддів: Лавриненко Л.В., Таран С.В.

секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.

За участю представників учасників справи:

від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі - Оперчук О.О.,

від ОСОБА_1 - адвокат Горяшко Л.В.,

від ПП "Афіна - Палас" - адвокат Кермач А.І. та Бенедичук О.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі

на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020

по справі №923/509/20

за позовом Приватного підприємства "Афіна-Палас"

до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Ві ай пі департамент"

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товарна біржа "Українська міжрегіональна спеціалізована"

третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання недійсними договору на проведення оцінки майна від 24.07.2017 № 24-07/2017/1, договору на організацію аукціону від 14.11.2017 та звіту про незалежну оцінку майна від 27.07.2017 № 24-07/2017/1

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство "Афіна-Палас" звернулося до Господарського суду Херсонської області із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, за участю третіх осіб, відповідно до якого, просив визнати недійсним договір №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24 липня 2017 року, визнати недійсним звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складений 27 липня 2017 року оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем та визнати недійсним договір на організацію аукціону від 14 листопада 2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Товарною біржею "Українська міжрегіональна спеціалізована".

В обґрунтування заявлених позовних вимог, ПП "Афіна-Палас" зазначає, що відповідачем порушено його право на нерухоме майно в результаті незаконного укладення відповідачем з третіми особами договору про проведення оцінки майна та отримання звіту про оцінку майна, складеного на підставі такого договору, а також подальшого незаконного укладення договору про організацію аукціону на підставі отриманого звіту про оцінку майна.

На переконання позивача, відповідач був зобов`язаний повідомити його про прийняття рішення про реалізацію майна та право позивача здійснити оцінку майна протягом двох місяців з дня прийняття такого рішення. Протягом двох місяців з дня прийняття рішення про реалізацію майна відповідач не мав права укладати договір про проведення оцінки майна, що перебуває у податковій заставі. Проте, відповідач, передчасно та протиправно уклав договір на проведення оцінки майна. Як вважає позивач, на момент укладення такого договору відповідач не мав права (правоздатності) самостійно його укладати, а тому такий договір має бути визнаний недійсним.

Щодо недійсності звіту про оцінку майна позивач вказує, що враховуючи причинно-наслідковий зв`язок між договором про проведення оцінки майна та звітом про оцінку майна, який складається на підставі такого договору, то у разі визнання недійсним такого договору слід визнати недійсним й звіт про оцінку майна, складений на його виконання.

З приводу вимоги про визнання недійсним договору на організацію аукціону позивач вказує, що визнання недійсним договору про проведення оцінки майна та звіту про незалежну оцінку майна, яким визначено початкову ціну майна, є підставою для застосування до договору на організацію аукціону наслідків недійсності правочину за принципом плодів отруєного дерева .

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 позовні вимоги задоволено частково, визнано недійсним договір №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Приватним підприємством "ВТ АИ ПІ ДЕПАРТАМЕНТ", визнано недійсним договір на організацію аукціону від 1411.2017 року, укладений між Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області та Товарною біржею "Українська міжрегіональна спеціалізована", в частині позовних вимог Приватного підприємства "Афіна-Палас" про визнання звіту №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складеного 27.07.2017 оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем , недійсним - закрито провадження, здійснено розподіл судових витрат.

В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції щодо вимоги позивача визнання недійсним договору про проведення оцінки майна від 24.07.2017 зазначив, що дії відповідача після прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу ПП "Афіна-Палас" шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, а саме не направлення вказаного рішення на адресу позивача, укладення до спливу двомісячного строку, встановленого п. 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України, договору про проведення оцінки майна, належного позивачеві, становили втручання в право власності позивача, яке в результаті призвело до втрати ним цього права, і такі дії не відповідають принципу законності в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За твердженням суду першої інстанції, факт прийняття відповідачем рішення про погашення усієї суми податкового боргу платника податків прямо впливав на можливу реалізацію ПП "Афіна-Палас" свого права на самостійне здійснення оцінки шляхом укладення договору з оцінювачем, яке передбачене п. 95.12 ст. 95 Податкового кодексу України. Не отримавши таке рішення й не будучи обізнаним про дату його винесення, позивач не міг знати, що відлік двохмісячного строку на самостійне здійснення оцінки шляхом укладення договору з оцінювачем вже розпочався. За таких обставин, на переконання місцевого господарського суду, рішення відповідача мало юридичні наслідки для ПП "Афіна-Палас", учасника податкових правовідносин, оскільки воно визначало його права та обов`язки.

Окрім того, як відзначено місцевим господарським судом, виходячи з положень ч. 2 ст. 55 Конституції України, ст. 17, 55, 56 Податкового кодексу України, у платника податків було наявне право на оскарження рішень, прийнятих контролюючим органом, в адміністративному або судовому порядку. Однак, не направлення відповідачем рішення про погашення уciєї суми податкового боргу ПП "Афіна-Палас" шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, позивачеві, фактично позбавляло можливості останнього реалізувати своє право на таке оскарження.

За твердженням суду першої інстанції, ПП "Афіна-Палас" було власником майна, яке знаходилося у податковій заставі, а тому на державу в особі відповідача поширювалося позитивне зобов`язання дотримуватися принципів пропорційного втручання у право власності та справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном, яке гарантоване ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На думку місцевого господарського суду, відповідач, як контролюючий орган, повинен був врахувати ризики несприятливих для нього наслідків прийняття рішення про погашення усієї суми податкового боргу платника податків за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі, та передбачити можливість оскарження позивачем такого рішення або того, що платник податків реалізує своє право, передбачене п. 95.12. ст. 95 Податкового кодексу України, на самостійне здійснення оцінки майна шляхом укладення договору з оцінювачем. А, отже, з метою дотримання принципів пропорційності втручання у право власності та справедливого балансу, відповідач мав у належний спосіб поставити ПП "Афіна-Палас" до відома про своє рішення про погашення усієї суми податкового боргу, тим самим, надавши платнику податків можливість реалізувати належні йому права.

Зазначені порушення контролюючим органом порядку погашення усієї суми податкового боргу платника податків, встановленого законодавством України, на переконання суду першої інстанції, не могли бути передбачувані для позивача та призвели до свавільного втручання в його право власності з боку органу державної влади - Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку майна, місцевий господарський суд зазначив, що звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що звіт про незалежну оцінку майна, не створив жодних правових наслідків не тільки для учасників правовідносин з оцінки майна, а й для позивача, і лише відобразив та підтвердив зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку майна, підлягає закриттю.

Щодо вимоги позивача про визнання недійсним договору на організацію аукціону, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на встановлені підстави задоволення позовної вимоги ПП "Афіна-Палас" про визнання недійсним договору про проведення оцінки майна, суд дійшов до висновку, що укладення договору на організацію аукціону також призвело до порушення прав та законних інтересів ПП "Афіна-Палас". При цьому судом першої інстанції відхилено посилання апелянта на доктрину "плодів отруйного дерева", оскільки вона стосується лише процесу доказування при розгляді судових справ і не може бути застосована при розгляді даної справи для визначення підстав недійсності договору на організацію аукціону.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 13.11.2020 заяву Приватного підприємства "Афіна-Палас" про стягнення 42 400 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на користь Приватного підприємства "Афіна-Палас" 28266,67 грн витрат на професійну правничу допомогу, в решті заяви Приватного підприємства "Афіна-Палас" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено. Відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат в розмірі 10000 грн на професійну правничу допомогу.

В мотивах додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що надані позивачем докази є достатніми для підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі. Враховуючи те, що позов задоволено частково, місцевий господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (із трьох позовних вимог немайнового характеру - рішенням суду від 29.10.2020 задоволено дві вимоги) відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України (42400/3*2=28266,67 грн).

Розглянувши заяву третьої особи ОСОБА_1 - адвоката Горяшко Л.В., про ухвалення додаткового рішення про відшкодування третій особі 10000 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначена заява не підлягає задоволенню, оскільки третя особа ОСОБА_1 відповідно до відзиву, поданого до суду 27.10.2020, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Оскільки в даному випадку позов задоволено частково, то судові витрати покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, позивачу відшкодовуються за рахунок відповідача судові витрати за дві задоволені позовні вимоги. У зв`язку з тим, що щодо третьої позовної вимоги провадження у справі було закрито, а не відмовлено в задоволенні позову, тому на позивача не покладаються судові витрати, а йому повернуто з Державного бюджету 50% судового збору, сплаченого за цю позовну вимогу. Оскільки третя особа ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні позову, то витрати на правничу допомогу йому не відшкодовуються.

Не погодившись із рішення суду першої інстанції від 29.10.2020 та додатковим рішенням від 13.11.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду звернулися ОСОБА_1 та Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі з апеляційними скаргами.

ОСОБА_1 в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020, додаткове рішення від 13.11.2020 та ухвалити нове, яким відмовити ПП Афіна-Палас в задоволені позовних вимог в повному обсязі та стягнути з ПП Афіна-Палас на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 10 000 грн.

Апелянт вважає, що оскаржувані рішення прийняті з порушенням норма матеріального та процесуального права, з огляду на таке.

Так, за твердженням апелянта, постановою Херсонського окружного адміністративного суду надано дозвіл ГУ ДФС у Херсонській області на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків - ПП Афіна - Палас , що перебуває у податковій заставі. Дане судове рішення набрало законної сили та не оскаржувалось позивачем.

На переконання апелянта, висновок суду першої інстанції про те, що не направлення відповідачем рішення про погашення yciєї суми податкового боргу ПП "Афіна-Палас" шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі на адресу ПП Афінн-Палас , фактично позбавляло можливості останнього реалізувати своє право на таке оскарження, не відповідає приписам п.95.3 ст.95 ПК України, так як законодавець визначив, що рішення контролюючого органу про погашення усієї суми податкового боргу приймається саме на підставі рішення суду, при цьому ст.95 ПК не містить обов`язку податкового органу направляти чи повідомляти платника податків про прийняте рішення.

Апелянт відзначає, що у разі, якщо платник податків не погоджується щодо продажу його майна, яке перебуває у податковій заставі, він має право оскаржити лише рішення суду, а не рішення податкового органу. Оскільки позивач не оскаржував постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 року, йому було відомо, що його податковий борг буде погашено за рахунок реалізації його майна.

За твердженням апелянта, контролюючим органом було вручено директору ПП Афіни-Палас , повідомлення в якому відповідач повідомляв про ухвалене рішення суду про надання дозволу про погашення боргу за рахунок реалізації майна, яке описане в податкову заставу та підлягає реалізації в рахунок погашення податкового боргу. На що директором позивача повідомлено, що підприємство не має коштів на самостійне проведення експертної оцінки. Листом від 10.10.2017 ПП Афіни-Палас було повідомлено про реалізацію заставного майна та проведення експертної оцінки. У відповідь на лист податкового органу, керівництво підприємства повідомило, що описане за актом майно, яке знаходиться в податковій заставі дійсно є нежитловою будівлею. При цьому даний лист не містить будь-яких заперечень від позивача, стосовно проведення оцінки майна саме ГУ ДФС у Херсонській області, та заперечень ПП Афіни-Палас стосовно визначеної у звіті вартості майна.

Скаржник наголошує, що з часу складання опису майна, ухвалення Херсонським окружним адміністративним судом постанови, повідомлення щодо реалізації заставного майна, позивачем не вчинялось жодних дій по погашенню податкового боргу, не направлялось до податкового органу повідомлень про бажання самостійно здійснити оцінку заставного майна.

Як стверджує апелянт, ПП Афіни-Палас не є стороною правочинів, які є предметом спору у даній справі, жодних належних доказів порушення спірними правочинами його суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, яке потребувало б захисту, позивачем не доведено. Фактично, як вважає апелянт, позов ПП Афіни-Палас направлений на встановлення фактів (обставин), а не на захист порушених прав, оскільки відчуження нерухомого майна, яке знаходилось в податковій заставі, та подальша зміна власника майна, відбулася саме за результатами проведеного повторного цільового аукциону, а не за оскаржуваними позивачем договорами.

Апелянт також відзначає, що звертаючись до суду з вимогами про визнання недійсними вищезазначених договорів, ПП Афіни-Палас не ставить вимогу про визнання недійсним результатів проведеного аукціону, а саме протоколу за яким ОСОБА_1 визначено переможцем.

На думку апелянта, з огляду на предмет позову, наведені позивачем обставини в його обґрунтування, надані докази, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання недійсними договору про проведення оцінки майна, договору на організацію аукціону та задоволення позову ПП Афіни Палас .

Щодо додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від апелянт зазначає, що у відповідності до ст. 129 ГПК України до суду першої інстанції надані належні докази понесених мною витрат на професійну правничу допомогу а саме договір про надання правничої допомоги, ордер, додаткова угода про визначення вартості наданих послуг, акт виконаних робіт, детальний опис робіт, квитанцію до прибуткового касового ордеру. На переконання апелянта, сукупний аналіз ст.ст. 129-130 ГПК України дає підстави вважати, що у випадку неправильних (необґрунтованих) дій сторони, в даному випадку позивача, закриття провадження у справі стосовно позовної вимоги про визнання недійсним звіту про незалежну оцінку майна, суд зобов`язаний виходити з положень ч.5 ст. 130 ГПК України, оскільки вказана норма є спеціальною і надає право стороні, у даному випадку скаржнику, ставити питання про відшкодування витрат понесених на правову допомогу.

ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі в апеляційних скаргах просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 року по справі №923/509/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а також скасувати додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 по справі №923/509/20 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПП Афіна-Палас про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків, що порушення контролюючим органом порядку погашення усієї суми податкового боргу платника податків, встановленого законодавством України, не могли бути передбачувані для позивача та призвели до свавільного втручання в його право власності з боку органу державної влади, а саме відповідача.

За твердженням скаржника, враховуючи, що погашення податкового боргу за рахунок коштів боржника не відбувалось, відповідач заходи по стягненню податкового боргу за рахунок реалізації майна боржника, що перебувало у податковій заставі шляхом звернення до Херсонського окружного адміністративного суду, яким було прийнято рішення про надання дозволу на погашення податкового боргу боржника. Як вважає апелянт, рішення суду є підставою для прийняття органом державної фіскальної служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу, а тому, як вважає скаржник, є необґрунтованими доводи позивача, щодо позбавлення його можливості оскаржити рішення контролюючого органу. Належним способом захисту прав в цьому випадку, на думку апелянта, є оскарження рішення суду. Також, як вважає апелянт, чинним законодавством не передбачено обов`язку контролюючого органу погоджувати, направляти/вручати таке рішення на адресу платника або повідомляти йому про це в інший спосіб.

Посилаючись на приписи п. 95.12 ст. 95 ПКУ апелянт зазначає, що зазначена норма не містить чіткого визначення, яке рішення мається на увазі - суду чи контролюючого органу, як й не містить заборони контролюючого органу самостійно укладати договір про проведення оцінки майна до спливу двомісячного строку. Також, вона не містить обов`язку контролюючого органу звертатись до боржника з пропозицією здійснювати експертну оцінку.

Як стверджує апелянт, ним з власної ініціативи було вручено керівнику позивача лист, який містив посилання на рішення про надання дозволу про погашення боргу за рахунок реалізації майна та нагадування про право платника самостійного проведення експертної оцінки майна, яке було описане в податкову заставу та пропонувалось до реалізації в рахунок погашення податкового боргу. Відповідачем при розгляді справи наголошувалось, але судом не взято до уваги, що керівником було повідомлено, що підприємство не має коштів на самостійне проведення експертної оцінки. Враховуючи вищевикладене, контролюючий орган самостійно уклав договір про проведення оцінки майна та отримано звіт про проведення незалежної оцінки майна. При цьому, як стверджує апелянта, керівник ПП Афіна-Палас була ознайомлена зі змістом звіту про експертну оцінку майна та ринковою вартістю об`єкта, що була визначена експертом. Проте, будь - яких звернень позивача до контролюючого органу або суду з приводу оскарження звіту про експертну оцінку майна та вартості об`єкту нерухомості не надходило. Також до моменту проведення торгів (і до теперішнього часу) підприємство не повідомляло контролюючий орган про наявність іншого звіту про експертну оцінку майна.

На переконання апелянта, з урахуванням наведених обставин, а також сприяння позивача у реалізації його майна, про що свідчить самостійне прибуття позивача до приміщення контролюючого органу для отримання листів, вирішення питання щодо технічної помилки у визначенні площі будівлі тощо, можна зробити висновок, що позивач не заперечував проти суми оцінки майна.

До того ж, за твердженням апелянта, звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Як стверджує апелянт, приписи Порядку зміни початкової ціни продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, в рахунок погашення його податкового боргу та оприлюднення інформації про час та умови проведення відповідних торгів та Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, не містять вимог інформування контролюючим органом або іншими фізичними чи юридичними особами боржника про зміст укладеного договору з уповноваженою товарною біржею та/або з брокерською конторою (брокером), яка вчиняє дії з продажу майна за дорученням контролюючого органу та/або погодження такого договору з боржником, місто та умови проведення аукціону по реалізації його майна.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу апелянт зазначає, що як свідчать матеріали справи, цей спір відноситься до категорії справ незначної складності, отже підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи (текст позову та обґрунтування позовних вимог розміщено на 9 аркушах), нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

Апелянт наголошує, що при визначенні розміру витрат позивача на оплату винагороди адвоката за складання позовної заяви у сумі 42400 порушено принцип співмірності та розумності розміру таких витрат. Як вбачається з поданої заяви, позивач надав розрахунок розміру витрат на оплату правничої допомого за договором, а також акт приймання-передачі наданих послуг в якому зазначено перелік наданих послуг, зокрема, ознайомлення з матеріалами справи №661/3178/18, яка перебуває на стадії дослідження доказів та в якій саме цей адвокат представляє інтереси позивача і всі документи йому знайомі та, більш того він надавав до суду. На думку апелянта, позивач не обґрунтував необхідності адвокату витрачати 8 годин на ознайомлення із судовою справою, супроводження якої він здійснює більше ніж 3 роки та відбулося більше 20 судових засідань в цілому. Також в переліку наданих послуг зазначено, що здійснювалась підготовка до 6 судових засідань, 4 з яких не відбулися. При розгляді справи по суті, за твердженням апелянта, жодних нових аргументів, доказів та обґрунтувань адвокатом не надано, а тому виникають обґрунтовані сумніви щодо здійснення підготовки до судових засідань по 2 години, які підлягають оплаті в сумі по 1600 грн (загальна сума 9600 грн). Адвокатом не конкретизовано, які самі дії він вчиняв по підготовці до судових засідань та не доведено вплив надання таких послуг на кінцевий результат розгляду справи (вивчення документів, судової практики, аналіз законодавства, пошук та аналіз наявних доказів тощо). Тим паче, справа №923/509/20 аналогічна справі №661/3178/18, яка слухається в Новокаховському міському суді Херсонській області більше ніж 3 роки, а тому додатково вивчати нормативну базу та документи, які є в зазначених справах, не має необхідності. Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в суді свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Також, за твердженням скаржника, вартість послуг щодо підготовки та участі у судових засіданнях згідно акта приймання-передачі наданих послуг становить 12000 грн, проте як стверджує апелянт, за всі судові засідання представник позивача виступав лише один раз в судовому засіданні, що підтверджується протоколом судових засідань. Тож реальність надання зазначених послуг, на переконання апелянта, викликає обґрунтовані сумніви.

Апелянт також вважає, що такі дії адвоката, як опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції в суді першої інстанції, вивчення матеріалів справи, аналіз практики консультація, рекомендація подачі до суду, роз`яснення можливих наслідків і ризиків не мають характеру необхідної правової допомоги ПП Афіна Палас , а є різновидом самонавчання та підвищення кваліфікації самого адвоката в певній галузі права, а отже витрати на такі дії не могли бути покладені на контролюючий орган.

До того ж, як вважає апелянт, позивачем не доведено вплив надання таких послуг на кінцевий результат розгляду справи, адже час, витрачений адвокатом для аналізу законодавства та судової практики України, пошук та збирання доказів, що регулює спірні правовідносини, (разом 53 години - 800 грн/год) вочевидь не відповідає складності спору та змістовності позовної заяви, а також одного виступу адвоката за 6 засідань.

За твердженням скаржника, в переліку наданих адвокатом послуг також зазначено про виконання ухвали Господарського суду Херсонської області від 15.06.2020 по справі №923/509/20, але, в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі судових рішень така ухвала відсутні, а тому апелянту не відомо її зміст, що не дає можливість встановити, які дії потрібно було вчиняти адвокату на її виконання. Тим паче такі витрати, як вважає апелянт, не може бути враховано у загальну вартість, так як виконання вимог ухвали суду є наслідком неналежного складання представником процесуальних документів, за що сторона не має нести відповідальність у вигляді понесення додаткових витрат, які сталися з вини представника.

До того ж, як стверджує апелянт, в переліку послуг зазначено дві різні оплачувані послуги: отримання нових доказів та складання, погодження, оформлення клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи від 08.09.2020 загальною вартістю 48000 грн. Проте, жодним чином не доведена необхідність цих доказів для вирішення справи по суті та їх подання жодним чином не вплинуло на вирішення спору. Довідка, на яку посилається представник, як на новий доказ є в матеріалах справи №661/3178/18, яку він супроводжує також. Жодних активних дій (направлення адвокатських запитів, заяв, відвідування державних органів тощо) для її отримання адвокатом не вчинялося. А складання клопотання на пів сторінки, на переконання скаржника, не потребує значних юридичних навиків та технічних сил, які можна оцінити вартістю 3200 грн і виконувати протягом 4 годин.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2020 відкрито апеляційне провадження у справі №923/509/20 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 та призначено справу до розгляду на 19.01.2021.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №923/509/20 а апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 та додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020, об`єднано апеляційні скарги Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та ОСОБА_1 в одне апеляційне провадження та призначено їх до сумісного розгляду на 19.01.2021.

У судовому засіданні Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.01.2021 у справі №923/509/20 було оголошено перерву до 03.02.2021 про що учасників справи повідомлено ухвалою суду апеляційної інстанції від 19.01.2021.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі в якому останній просить апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

В обґрунтування своїх заперечень ОСОБА_1 зазначає, що задоволення заявлених позивачем позовних вимог не призведе до поновлення його майнових прав на нерухомість, що свідчить про обрання позивачем неналежного захисту своїх порушених прав, що відповідно виключає задоволення позовних вимог. Фактично, як вважає ОСОБА_1 , заявлений позов направлений на встановлення фактів, а не на захист порушених прав. Відтак, з огляду на предмет позову, наведені позивачем обставини в його обґрунтування, надані докази, ОСОБА_1 вважає, що суду першої інстанції повинен був відмовити у задоволенні позову.

Судом апеляційної інстанції отримано відзиви на апеляційні скарги від позивача в яких він просить залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

В обґрунтування своїх заперечень позивач зазначає, що платник податків має гарантоване Конституцією України та ПК України право оскаржити будь - яке рішення контролюючого органу, зокрема і рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Отже, позивач мав право оскаржити рішення про погашення усієї суми податкового боргу, а відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про таке рішення, зокрема роз`яснити право та порядок його оскарження.

На переконання позивача, за загальним принципом право кореспондує з обов`язком. Відповідно, право платника податків на оскарження рішення контролюючого органу кореспондує з обов`язком контролюючого органу забезпечити можливість реалізації такого права. Як вважає позивач, відповідач мав би врахувати, що прийняте ним рішення про погашення усієї суми податкового боргу має юридичні наслідки, зокрема пов`язані з ним право позивача оскаржити його, а також право самостійно здійснити оцінку майна протягом двох місяців з дня прийняття такого рішення.

За твердженням позивача, відповідач не вручав керівнику ПП Афіна-Палас рішення про погашення усієї суми податкового боргу, а ні в приміщенні контролюючого органу, а ні будь - яким іншим чином, і керівник ПП Афіна-Палас не повідомляла відповідача щодо наявності або відсутності у підприємства коштів на самостійне проведення експертної оцінки. На переконання позивача, в цій частині ОСОБА_1., як і відповідач, навмисно вводить суд в оману.

Позивач наголошує, що неповідомлення позивача про прийняття відповідачем рішення про погашення усієї суми податкового боргу порушило право позивача самостійно здійснити оцінку майна протягом двох місяців з дня прийняття такого рішення, що в свою чергу призвело до порушення права позивача захистити право володіння майном.

У своєму відзиві ПП Афіна-Палас зазначає, що ОСОБА_1 долучив до апеляційної скарги нові докази, які не подавав до суду першої інстанції разом з поясненнями, а саме копію листа позивача без номеру і дати, адресованого заступнику начальника ГУ ДФС у Херсонській області та ухвалу Новокаховського міського суду Херсонської області від 05.09.2018. Однак, за твердженням позивача, ОСОБА_1 не обґрунтував поважність причин неподання суду першої інстанції вказаного доказу, а тому позивач заперечує щодо прийняття судом вказаного доказу до розгляду.

Щодо доводів ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі в частині незгоди із додатком рішенням, позивач відзначає, що відповідач надає в апеляційній скарзі свою суб`єктивну нормативно - правову оцінку обставинам, якими обґрунтовано заяву позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

На переконання позивача, дана справа є складною, оскільки предметом її дослідження є діяльність відповідача та інших осіб за певний проміжок часу під час здійснення процедури примусової реалізації майна, що перебуває у податковій заставі. Підготовка цієї справи до розгляду в суді потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи пов`язаної з пошуком та аналізом нормативно-правової бази (національної і міжнародної) та судової практики (національної і міжнародної). Текст позову та обґрунтування позовних вимог є результатом довготривалої правничої роботи адвоката, яка містить скорочену та систематизовану інформацію і висновки, що доступні до сприймання та аналізу. Роздрукування і оформлення позовної заяви та додатків до неї вимагало затрат значного часу. Також, на переконання позивача, слід врахувати значення цієї справи для сторін, зокрема врахувати, що вона має значення для іншої справи, а оціночна ринкова вартість майна позивача, яке було відчужено внаслідок незаконної діяльності відповідача складає більше чотирьох мільйонів гривень.

До суду апеляційної інстанції також надішли клопотання від ОСОБА_1 та ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про закриття провадження у справі в яких останні просять скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 29 жовтня 2020року, додаткове рішення від 13 листопада 2020року по справі № 923/509/20 та закрити провадження у справі Господарського суду Херсонської області №923/509/20.

В обґрунтування своїх клопотань останні зазначають, що позов у даній справі поданий саме на захист цивільного (речового) права ПП Афіни-Палас , так як фактично позивачем оскаржується правомірність набуття переможцем аукціону - ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно. Таким чином попри участь у спорі суб`єкта владних повноважень та юридичних осіб, судом першої інстанції порушені правила судової юрисдикції.

Відповідач та третя особі відзначають, що позивач звертаючись із позовом про визнання недійсними правочинів, пред`явив позов лише до однієї із сторін правочину - Головного Управління ДПС у Херсонській області. Інші сторони оскаржуваних договорів та переможець аукціону були залучені до участі у справі лише як треті особи на стороні відповідача. Водночас, у справах про визнання недійсним правочину, в якості відповідачів мають залучатись всі учасники правовідносин, сторони правочинів - продавець, організатор аукціону та його переможець.

З огляду на що, ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі та ОСОБА_1 , вважать, що оскаржувані судові рішення Господарського суду Херсонської області підлягають скасуванню, а провадження у справі має бути закрите, так як дана справа не підлягає вирішенню у порядку господарського судочинства, а має розглядатись загальним судом в порядку цивільного судочинства.

Розглянувши під час судового засідання від 03.02.2021 наведені клопотання, колегія суддів дійшла висновку про відмову у їх задоволенні з огляду на таке.

За приписами ст. 231 ГПК України Господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

У відповідності до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 20 ГПК України визначено, що Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

У справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи (ст.41 ГПК України).

Згідно з ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Так, позивачем у даній справі є юридична особа ПП "Афіна-Палас", відповідачем Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі. Предметом спору у даній справі є визнання недійсними правочинів, укладених між юридичними особами.

Відтак, як за суб`єктним складом, так й за предметом позову, даний спір підлягає розгляду саме у порядку господарського судочинства, а тому є помилковими посилання заявників за необхідність розгляду заявлених позовних вимог ту порядку цивільного судочинства та необхідності закриття провадження у справі.

Під час судового засідання від 03.02.2021 апелянти підтримали вимоги за апеляційними скаргами та наполягали на їх задоволенні.

Представники позивача надали пояснення у відповідності до яких не погоджуються із доводами апеляційних скарг, просять залишити їх без задоволення, а оскаржувані рішення та додаткове рішення без змін.

Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представника апелянта, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві ПП "Афіна-Палас" належало на праві приватної власності нерухоме майно, а саме нежитлова будівля, склад виробничої бази, площею 1195,5 кв.м., що розташований за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №25569606 від 15.03.2010.

У зв`язку із виникненням у позивача податкового боргу, Актом опису майна від 16.11.2015 № 29, Новокаховським ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області проведений опис майна, належного позивачеві, у податкову заставу, а саме: будівлю складу, площа 800 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; автомобілю ГАЗ-52, тип С2 номерний знак НОМЕР_1 VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_2 , рік випуску 1987; автомобілю ГАЗ-53, тип С-2 номерний знак НОМЕР_3 VIN (номер кузова, шасі, рами) НОМЕР_4 , рік випуску 1985. Загальна вартість описаного майна - 294 892 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17, яка набрала законної сили 09.06.2017, задоволені позовні вимоги Головного управління ДФС у Херсонській області та надано дозвіл Головному управлінню ДФС у Херсонській області на погашення усієї суми податкового боргу в сумі 143 963 грн. 89 коп. за рахунок майна платника податків - ПП "Афіна- Палас", що перебуває у податковій заставі.

На підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17 заступником начальника Головного управління ДФС у Херсонській області прийнято рішення №10 від 14.06.2017 про погашення yciєп суми податкового боргу ПП "Афіна-Палас" шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

24.07.2017 між Головним управлінням ДФС у Херсонській області ("Замовник") та Приватним підприємством "BI АЙ ПI ДЕПАРТАМЕНТ" ("Виконавець") укладено договір №24-07/2017/1 Пpo проведення оцінки майна. Згідно з п. 1.1. вказаного Договору, "Замовник" доручає, а "Виконавець" бере на себе обов`язок по виконанню робіт з визначення ринкової вартості майна, яке належить ПП "Афіна-Палас", 35994387, та знаходиться в податковій заставі згідно акту опису активів, на яке поширюється право податкової застави, від 29.11.2015 № 29, для визначення ринкової вартості наступного майна: Найменування активу (об`єкт оцінки) - нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею:1195,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; Власник активу - ПП "Афіна-Пагас".

27.07.2017 ПП "BI АЙ ПI ДЕПАРТАМЕНТ" складено звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, яке знаходиться в податковій заставі (нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею 1195,5 кв.м.), за адресою: АДРЕСА_1. Згідно звіту, за результатами роботи був зроблений висновок, що ринкова вартість об`єкта оцінки, станом на 27.07.2017 року, з ПДВ, cкладала 953 449 гривень. Копію вказаного звіту отримано позивачем додатком до супровідного листа Головного управління ДФС у Херсонській області від 10.10.2017 №4747/10/21-22-17-03-16.

Листом Головного управління ДФС у Херсонській області від 10.10.2017 №4747/10/21-22-17-03-16 повідомлено ПП "Афіна-Палас" про проведення експертної оцінки майна, належного позивачеві.

14.11.2017 між Головним управлінням ДФС у Херсонській області та Товарною біржею "Українська міжрегіональна спеціалізована" (Виконавець) укладено договір на організацію аукціону. Згідно першого та другого абзаців Розділу 1 (Предмет договору) вказаного Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених положеннями Податкового кодексу України, постанови КМУ № 1244 від 29.12.2010 організувати та провести через Брокерів, зареєстрованих на біржі, з якими Замовник укладає Договір доручення, цільовий аукціон з продажу майна, що перебуває в податковій заставі і належить на праві власності ПП "Афіна-Палас", код за ЄДР 35994387, і виділене для реалізації в рахунок погашення його податкового боргу. Майном, що підлягає реалізації на цільовому аукціоні за цим Договором є: Найменування активу - Будівля складу, площа 1195, 5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1; Власник активу - ПП "Афіна-Палас".

20.12.2017 Товарною біржею "Смарагд-Південь" складено звіт №CVFHFUL23102017-3 про оцінку майна, згідно якого, оціночна вартість нерухомого майна - нежитлова будівля, склад виробничої бази - літ. "а", що розташована за адресою: Херсонська обл., АДРЕСА_1, загальною площею: 1195, 5 м.кв., власник: ПП "АФІНА-ПАЛАС" з метою: визначення оціночної вартості об`єкта оцінки, для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, визначена в рамках порівняльного підходу, на дату 20.12.2017 року складає 4 077 182, 00 гривні з ПДВ.

04.01.2018 Товарною біржею "Українська міжрегіональна спеціалізована" проведено повторний цільовий аукціон з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі - Будівля складу, загальною площею 1195, 5 кв.м., що знаходиться за адресою: 74900, Херсонська область, АДРЕСА_1, власником якого є ПП "Афіна-Палас" (лот 1).

За результатом аукціону переможцем оголошено ОСОБА_1 , якому продано "лот 1" за 850 997, 86 гривень 96 коп. з ПДВ.

16.01.2018 між Головним управлінням ДФС у Херсонській області (Продавець) та ОСОБА_1 (Покупець) укладено договір № 18/1 купівлі-продажу майна. Згідно пунктів 1.1. та 1.2. вказаного Договору, Продавець передає у власність Покупцю: будівлю складу, загальною площею 1195,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (Майно), а Покупець приймає його і сплачує за нього вартість, встановлену в ході цільового аукціону 04.01.2018 року. Згідно акту прийому-передачі від 16.01.2018 року, майно передано від продавця до покупця.

05.02.2018 право власності на нерухоме майно, а саме: будівля складу, склад виробничої бази загальною площею 1195, кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач зазначив, що дії позивача призвели до втручання в право позивача ПП "Афіна-Палас" на мирне володіння своїм майном, що призвело у результаті до позбавлення права власності ПП "Афіна-Палас" і його переходу до третьої особи.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції частково погодився із доводами позивача та задовольнив позовні вимог в частині визнання недійсним договір про проведення оцінки майна та договору на організацію аукціону.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду з цього приводу зазначає наступне.

Статтею 55 Конституції України встановлено право кожного на захист своїх прав і свобод у судовому порядку.

Реалізуючи конституційне право, передбачене ст. 55 Конституції України, на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно із ч.1 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

У відповідності до приписів ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 5 ГПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов`язковими.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередньо мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав (Правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 910/16039/16).

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право на позов в особи виникає лише тоді, коли її право, свобода чи інтерес або порушені, або невизнані, або оспорюються.

Отже, навіть у разі обґрунтованого і підставного позову, але у разі, коли жодне право особи, яке звернулася із позовом непорушене і неоспорюється, то правових підстав для задоволення такого позову немає.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Під порушенням права слід розуміти такий стан суб`єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб`єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов`язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (Правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.02.2020 у справі №910/16236/18).

За вимогами ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 1 ст. 80 ГПК України передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За положеннями ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, нормами Господарського процесуального кодексу встановлений обов`язок для особи, яка звернулась до суду доказування і подання доказів та визначені критерії належності та допустимості доказів.

Виходячи із змісту статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, чи охоронюваного законом інтересу, є підставою для відмови у задоволенні такого позову (правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25.06.2019 у справі №904/3169/18, від 28.01.2020 у справі №916/495/19, у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 у справі № 3-670гс15).

В свою чергу, охоронюваний законом інтерес - це прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, який зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам (Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №1-10/2004).

Звертаючись із даним позовом до суду позивач із посиланням на Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що відповідачем порушено його право на нерухоме майно в результаті незаконного укладення відповідачем з третіми особами договору про проведення оцінки майна та отримання звіту про оцінку майна, складеного на підставі такого договору, а також подальшого укладення договору про організацію аукціону на підставі отриманого звіту про оцінку майна.

Як вбачається зі змісту договору №24-07/2017/1 пpo проведення оцінки майна від 24.07.2017, останній укладено між Головним управлінням ДФС у Херсонській області ("Замовник") та Приватним підприємством "BI АЙ ПI ДЕПАРТАМЕНТ" ("Виконавець") та спрямований на виконання виконавцем за дорученням замовника робіт з визначення ринкової вартості майна, яке належить ПП "Афіна-Палас", та знаходиться в податковій заставі згідно акту опису активів, на яке поширюється право податкової застави, від 29.11.2015 № 29, для визначення ринкової вартості наступного майна: Найменування активу (об`єкт оцінки) - нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею:1195,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1; Власник активу - ПП "Афіна-Пагас".

Зі змісту договору на організацію аукціону від 14.11.2017 вбачається, що він укладений між Головним управлінням ДФС у Херсонській області (Замовник) та Товарною біржею "Українська міжрегіональна спеціалізована" (Виконавець) та згідно першого та другого абзаців Розділу 1 (Предмет договору) вказаного Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених положеннями Податкового кодексу України, постанови КМУ № 1244 від 29.12.2010 організувати та провести через Брокерів, зареєстрованих на біржі, з якими Замовник укладає Договір доручення, цільовий аукціон з продажу майна, що перебуває в податковій заставі і належить на праві власності ПП "Афіна-Палас", код за ЄДР 35994387, і виділене для реалізації в рахунок погашення його податкового боргу. Майном, що підлягає реалізації на цільовому аукціоні за цим Договором є: Найменування активу - Будівля складу, площа 1195, 5 кв.м., розташована за адресою: АДРЕСА_1; Власник активу - ПП "Афіна-Палас".

Отже, зі змісту наведених правочинів вбачається, що позивач ПП "Афіна-Палас" не є ані стороною договору пpo проведення оцінки майна від 24.07.2017, ані договору на організацію аукціону від 14.11.2017.

За приписами ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зобов`язання з реституції виникають внаслідок недійсності правочину (його нікчемності чи визнання судом недійсним). Реституція є заходом, спрямованим на приведення майнового стану сторін недійсного правочину до стану, який вони мали до вчинення такого правочину. Вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного, зокрема нікчемного, правочину, за правилами реституції може бути адресована тільки стороні цього правочину. Крім того, реституцію можна застосувати лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він був переданий.

Судова колегія зазначає, що оспорювані позивачем правочини не були підставою вибуття майна із власності ПП "Афіна-Палас" та його переходу до іншої особи.

До того ж, оспорювані правочини не створили жодних обов`язків для позивача.

Колегія суддів зазначає, що визнання недійсними оспрюваних позивачем правочинів, не призведе до відновлення на захист якого він звернувся до суду.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що позивач обґрунтовує свої вимоги за позовом неправомірністю дій відповідача, однак, у порушення приписів ст. 74 ГПК України, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження звернення ПП "Афіна-Палас" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі зі скаргами на дії/бездіяльність відповідача, та/або звернення із відповідним позовом до суду з приводу оскарження дій податкової та прийняття судом рішення з цих питань.

Відтак, виходячи зі змісту суб`єктивного права за захистом якого звернувся позивач до суду, заявлені позовні вимоги не спрямовані на захист такого права чи його відновлення, у зв`язку з чим у задоволенні таких вимог слід відмовити.

При цьому, колегія суддів частково погоджується із твердженням апелянта ОСОБА_1 з приводу того, що у даному випадку заявлені ПП Афіна-Палас позовні вимоги фактично направлені на встановлення певних юридичних фактів (обставин), а не на захист порушеного права, оскільки відчуження нерухомого майна ПП Афіна-Палас , яке перебувало у податковій заставі, та подальша зміна його власника, відбулось за результатами проведеного повторного цільового аукціону від 04.01.2018 та подальшого укладення договору купівлі-продажу, а не за оскаржуваними позивачем правочинами.

Колегія суддів також звертає увага на наявність у проваджені Новокаховського міського суду Херсонської області справи №661/3178/18 на позовом ПП "Афіна-Палас" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Товарної біржі "Українська міжрегіональна спеціалізована", ОСОБА_1 , Державного реєстратора виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області Вермієнко Ілони Ігорівни, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Новій Каховці Херсонської області про визнання недійсними результати цільового аукціону, що оформлено протоколом № 1 проведення повторного цільового аукціону (податкова застава), затверджений 04 січня 2018 року, договору купівлі-продажу №18/1 від 16 січня 2018 року, укладений між Приватним підприємством Афіна-Палас , від імені якого діяло Головне управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, в особі заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області та ОСОБА_1., відновлення становище, яке існувало до порушення прав Приватного підприємством Афіна-Палас , шляхом зобов`язання державного реєстратора скасувати реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, склад виробничої бази, що розташована за адресою: Херсонська область, АДРЕСА_1, за ОСОБА_1. та поновити реєстрацію права власності за попереднім власником - ПП Афіна-Палас .

Наразі, відомості щодо прийняття Новокаховським міським судом Херсонської області рішення по справі №661/3178/18, відсутні.

За таких обставин, враховуючи відсутність порушення оскаржуваними правочинами суб`єктивного права на захист якого спрямований заявлений позов, що відповідно зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин, колегія суддів залишає поза увагою інші доводи сторін, зокрема щодо неналежного повідомлення позивача про прийняття відповідачем рішення про погашення усієї суми податкового боргу, ненадання можливості позивачеві самостійно здійснити оцінку майна, незгоди позивача з оціночною вартістю нерухомого майна, тощо які містять посилання на Податковий кодекс України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

З урахуванням вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при прийняття оскаржуваного рішення дійшов помилкових висновків щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог, а тому оскаржуване рішенні в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору № 24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 та визнання недійсним договору на організацію аукціону від 14.11.2017 року підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення, про відмову у задоволенні позову.

Щодо вимоги позивача визнати звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складений 27.07.2017 оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем на підставі договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 недійсним, колегія суддів зазначає таке.

Звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.03.2018 у справі № 914/881/17.

Оскаржуваний позивачем звіт №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складений 27.07.2017 оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем, лише відобразив та підтвердив зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності, та не створив жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, у тому числі й для позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції щодо необхідності закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання звіту № 24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складеного 27.07.2017 оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем на підставі договору №24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 недійсним.

При цьому, слід відзначити, що скаржниками рішення суду першої інстанції в цій частині не оскаржується, а позивач своїм правом на подання апеляційної скарги, у тому числі у зв`язку з незгодою з оскаржуваним рішенням в частинні закриття провадження по справі, не скористався.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, 03.11.2020, протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, позивачем подано до суду першої інстанції клопотання про стягнення 42 400 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Приймаючи оскаржуване додаткове рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що надані позивачем докази є достатніми для підтвердження факту понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у справі, однак з урахуванням того, що позов задоволено частково, судом першої інстанції заяву ПП "Афіна-Палас" про стягнення 42 400 грн витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

За приписами ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Частиною 4 ст. 129 ГПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні позову, понесені позивачем ПП "Афіна - Палас" судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у суді першої інстанції, покладаються на позивача.

А тому, додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 по справі №923/509/20 в частині задоволення заяви Приватного підприємства "Афіна-Палас" про стягнення 42 400 грн витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню із прийняттям рішення про відмову у задоволенні такої заяви.

Щодо заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат в розмірі 10000 грн на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Водночас, згідно з частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно з статтею 74 України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 ГПК України.

Так, ОСОБА_1 на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката надано суду договір про надання правничої допомоги №42 від 02.10.2020 укладений між адвокатом Горяшко Л.В. та ОСОБА_1. у відповідності до п. 1.1. якого адвокат зобов`язується надати Клієнтові правову допомогу в господарській справі № 923/509/20.

Згідно з п. 1.2. договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:

- надає Клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських, адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження;

- представляє Клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, у тому числі з правом пред`явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред`явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред`явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги (апеляційні скарги), уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені Клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах Клієнта не передбачених даним Договором;

- представляє інтереси Клієнта в судах, в органах прокуратури, органах національної поліції під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подавати заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняти інші дії щодо захисту прав та інтересів Клієнта.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 2.1. договору).

У відповідності до п. 3.1. договору, за правову допомогу, передбачену в п.п. 1.2. Договору Клієнт сплачує Адвокату винагороду в розмірі визначеною додатком №1 до цього Договору.

Розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються Сторонами в додатках до цього Договору (п.4.1. договору).

02.10.2020 між адвокатом Горяшко Л.В. та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду №1 до договору про надання правничої допомоги №42 у відповідності до якої сторони погодили, що ціна послуг адвоката за договором по справі №923/509/20 становить - 10 000 грн.

02.11.2020 адвокатом Горяшко Л.В. та ОСОБА_1. складено та підписано акт виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №42 від 02.10.2020 у відповідності до якого адвокат надав, а клієнт прийняв правничу допомогу по справі №923/509/20 вартістю 10000 грн.

У відповідності до детального опису робіт (послуг) за договором про надання правничої допомоги №42 від 02.10.2020, адвокатом здійснено ознайомлення з матеріалами справи №923/509/20, 1 год 30 хв, вартість 1588,50 грн, консультація клієнта, формування/узгодження правової позиції 1 год вартість 1059 грн, підготовка та подання до господарського суду Херсонської області відзиву на позовну заяву від 26.10.2020 3 год 30 хв вартістю 3706,50 грн, участь у судових засіданнях 3 год вартістю 3177 грн, складання заяви про ухвалення додаткового рішення 30 хв вартістю 529,50 грн.

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №95 адвокатом Горяшко Л.В. було прийнято від ОСОБА_1 було 10 000 грн на підставі договору про надання правничої допомоги №42 від 02.10.2020.

Отже, дослідивши надані ОСОБА_1 докази на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, судова колегія встановила, що такі витрати у розмірі 10 000 грн підтверджені належними доказами, є обґрунтованими і підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.

Відповідно до ч.ч. 4, 5,6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач, під час розгляду справи у суді першої інстанції не скористалося своїм правом на надання клопотання про зменшення розміру витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу, не довів неспівмірності таких витрат, як то передбачено ст. 126 ГПК України, що виключає можливість суду самостійно зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу за ініціативою суду (правова позиція Об`єднаної палати Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 №922/445/19).

Не містить жодних заперечень з приводу неспівмірності заявлених ОСОБА_1 витрат, як то передбачено ст. 126 ГПК України, й відзив позивача на апеляційну скаргу.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що заяви заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат в розмірі 10000 грн на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню, із стягненням з Приватного підприємства "Афіна-Палас" на користь ОСОБА_1 10000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору № 24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 та визнання недійсним договору на організацію аукціону від 14.11.2017 року, а також розподілу судових витрат скасуванню із прийняттям в цій частині нового рішення про відмову у позову та покладенням судових витрат на позивача.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 по справі №923/509/20 в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору № 24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 та визнання недійсним договору на організацію аукціону від 14.11.2017 року, а також розподілу судових витрат - скасувати. Ухвалити нове рішення в цій частині.

У задоволенні позову про визнання недійсним договору № 24-07/2017/1 про проведення оцінки майна від 24.07.2017 та визнання недійсним договору на організацію аукціону від 14.11.2017 року - відмовити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 по справі №923/509/20 в частині закриття провадження за вимогами про визнання недійсним звіту №24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, складеного 27.07.2017 оцінювачем Гагуліним Микитою Миколайовичем та повернення з Державного бюджету України Приватному підприємству "Афіна-Палас" 2102,00 грн судового збору - залишити без змін.

Додаткове рішення Господарського суду Херсонської області від 13.11.2020 по справі №923/509/20 скасувати.

У задоволенні заяви Приватного підприємства "Афіна-Палас" про стягнення 42 400 грн витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.

Заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат в розмірі 10000 грн на професійну правничу допомогу - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Афіна-Палас" на користь ОСОБА_1 10000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.

Стягнути з Приватного підприємства "Афіна-Палас" на користь ОСОБА_1 6306 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Приватного підприємства "Афіна-Палас" на користь Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі 6306 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням відповідних реквізитів.

Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено та підписано 04.02.2021.

Головуючий суддя Аленін О.Ю.

Суддя Лавриненко Л.В.

Суддя Таран С.В.

СудПівденно-західний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення03.02.2021
Оприлюднено05.02.2021
Номер документу94655009
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —923/509/20

Постанова від 30.06.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 29.06.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 15.06.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Постанова від 22.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 21.04.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Ухвала від 18.03.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 16.03.2021

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Колос І.Б.

Постанова від 03.02.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 21.01.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

Ухвала від 19.01.2021

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Аленін О.Ю.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні