Постанова

від 22.04.2021 по справі 923/509/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 923/509/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,

представників учасників справи:

позивача - приватного підприємства Афіна-Палас - Куркіна Л.П. керівник, Кермач А.І., адвокат (дог. від 05.05.2020),

відповідача - Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватного підприємства Ві ай пі департамент - не з`явився,

товарної біржі Українська міжрегіональна спеціалізована - не з`явився,

ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу приватного підприємства Афіна-Палас

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 (головуючий суддя: Аленін О.Ю., судді: Лавриненко Л.В., Таран С.В.)

у справі № 923/509/20

за позовом приватного підприємства Афіна-Палас (далі - ПП Афіна-Палас )

до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі - Головне управління ДПС),

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: приватне підприємство Ві ай пі департамент (далі - ПП Ві ай пі департамент ), товарна біржа Українська міжрегіональна спеціалізована (далі - Біржа), ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ),

про визнання недійсними договору від 24.07.2017 № 24-07/2017/1 на проведення оцінки майна, звіту від 27.07.2017 № 24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, договору від 14.11.2017 про організацію аукціону.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ПП Афіна-Палас звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання недійсними: договору від 24.07.2017 № 24-07/2017/1 на проведення оцінки майна, який укладений Головним управлінням ДФС та ПП Ві ай пі департамент ; звіту від 27.07.2017 № 24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, який складений ПП Ві ай пі департамент ; договору від 14.11.2017 про організацію аукціону, який укладений Головним управлінням ДФС та Біржою.

Позовні вимоги обґрунтовані з посиланням на те, що відповідачем порушено право власності позивача на нерухоме майно внаслідок незаконного укладення відповідачем з третіми особами 1, 2 договору на проведення оцінки майна та отримання звіту про оцінку майна, складеного на підставі такого договору, а також подальшого незаконного укладення договору про організацію аукціону на підставі отриманого звіту про оцінку майна. За твердженням позивача, відповідач передчасно та протиправно уклав з оцінювачем договір на проведення оцінки майна без урахування того, що позивач у строк до 14.08.2017 мав право самостійно укласти такий договір. Відповідно, на момент укладення договору про проведення оцінки майна (на виконання якого наданий звіт про незалежну оцінку майна, а в подальшому, на підставі такого звіту, укладений договір про організацію аукціону), відповідач не мав права (правоздатності) самостійно його укладати.

Згідно з ухвалою господарського суду Херсонської області від 15.06.2020 зі справи № 923/509/20 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача залучено: ПП Ві ай пі департамент , Біржу, ОСОБА_1 .

Відповідно до ухвали господарського суду Херсонської області від 18.08.2020 здійснено заміну відповідача у справі - Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Херсонської області від 29.10.2020 зі справи № 923/509/20 позов задоволено частково: визнано недійсними договір від 24.07.2017 № 24-07/2017/1 на проведення оцінки майна, який укладений Головним управлінням ДФС і ПП Ві ай пі департамент , та договір від 14.11.2017 про організацію аукціону, який укладений Головним управлінням ДФС та Біржою. У частині позовних вимог про визнання недійсним звіту від 27.07.2017 № 24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, який складений ПП Ві ай пі департамент - провадження у справі № 923/509/20 закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); стягнуто з відповідача на користь позивача 4204,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов задоволено, мотивоване з посиланням на обґрунтованість заявлених позовних вимог. У частині, в якій провадження у справі закрито, суд виходив з того, що правова природа звіту про оцінку майна, як документа, який відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки, унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Згідно з додатковим рішенням від 13.11.2020 зі справи задоволено частково заяву позивача про стягнення 42 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу: стягнуто з Головного управління ДПС на користь ПП Афіна-Палас 28 266,67 грн. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у розмірі 10 000,00 грн. на професійну правничу допомогу відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 зі справи рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов було задоволено, скасовано; ухвалено у скасованій частині нове рішення про відмову в позові; рішення суду першої інстанції в частині закриття провадження у справі залишено без змін; додаткове рішення зі справи скасоване; у задоволенні заяви позивача про стягнення 42 400,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу відмовлено; заяву ОСОБА_1 про відшкодування судових витрат у розмірі 10 000,00 грн. на професійну правничу допомогу задоволено; стягнуто з ПП Афіна-Палас на користь ОСОБА_1 10 000,00 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції; 6306,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги. Стягнуто з ПП Афіна-Палас на користь Головного управління ДПС 6306,00 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанову суду апеляційної інстанції обґрунтовано з посиланням, зокрема, на те, що оспорювані правочини не були підставою для вибуття майна із власності позивача та його (майна) переходу до іншої особи; такі правочини не створили жодних обов`язків для позивача; визнання недійсними оспорюваних правочинів не призведе до відновлення права позивача, на захист якого останній звернувся з позовом до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ПП Афіна-Палас просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції зі справи в частині відмови в позові та в частині скасування додаткового рішення місцевого господарського суду зі справи, а рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов ПП Афіна-Палас задоволено, залишити в силі.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги ПП Афіна-Палас зазначає про те, що апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18, від 05.02.2020 у справі № 905/2550/17, Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень абзацу першого пунктів 95.7, 95.10, 95.12 статті 95 Податкового кодексу України та Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518 у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Скаржник звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, вказує на недослідження цим судом доказів стосовно розбіжностей у площі об`єкта нерухомого майна, оскільки існує розбіжність та перевищення площі між площею будівлі складу, яка зазначена у спірному договорі та в акті опису (пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України).

Доводи інших учасників справи

Головне управління ДПС у відзиві на касаційну скаргу просило рішення суду першої інстанції у справі в частині закриття провадження та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, посилаючись, зокрема, на необґрунтованість та безпідставність її доводів.

20.04.2021 від ПП Афіна-Палас надійшли письмові заперечення на відзив Головного управління ДПС на касаційну скаргу, які (заперечення) Підприємство просить Суд врахувати у розгляді касаційної скарги зі справи.

Розгляд клопотань учасників справи

21.04.2021 від ПП Афіна-Палас надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів направлення заперечень на відзив на касаційну скаргу учасникам справи.

У судовому засіданні 22.04.2021 Суд, порадившись на місці, постановив задовольнити клопотання ПП "Афіна-Палас" про долучення до матеріалів справи доказів направлення заперечень на відзив на касаційну скаргу учасникам справи.

Представники ПП "Афіна-Палас" брали участь у судовому засіданні 22.04.2021 в режимі відеоконференції згідно з ухвалою Суду від 21.04.2021.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

ПП Афіна-Палас на праві приватної власності належало нерухоме майно, а саме, нежитлова будівля, склад виробничої бази, площею 1195,5 кв.м, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 15.03.2010 № 25569606.

У зв`язку з виникненням у позивача податкового боргу, згідно з актом опису майна від 16.11.2015 № 29, Новокаховським ОДПІ Головного управління ДФС у Херсонській області проведений опис майна, належний позивачу у податкову заставу, зокрема, будівлі складу площею 800 кв.м, яка розташована за адресою: м. Нова - Каховка, вул. Паризької Комуни, 4-В. Загальна вартість описаного майна склала 294 892 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17, яка набрала законної сили 09.06.2017, позовні вимоги Головного управління ДФС у Херсонській області задоволені: надано дозвіл Головному управлінню ДФС у Херсонській області на погашення усієї суми податкового боргу в сумі 143 963, 89 грн. за рахунок майна платника податків - ПП Афіна-Палас , що перебуває у податковій заставі.

На підставі постанови Херсонського окружного адміністративного суду від 22.05.2017 у справі № 821/685/17 заступником начальника Головного управління ДФС у Херсонській області прийнято рішення від 14.06.2017 № 10 про погашення yciєї суми податкового боргу ПП Афіна-Палас шляхом продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

24.07.2017 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, як замовником та ПП Ві ай пі департамент , як виконавцем, укладений договір № 24-07/2017/1 на проведення оцінки майна, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе обов`язок з виконання робіт з визначення ринкової вартості майна, яке належить ПП Афіна-Палас , код 35994387, та знаходиться в податковій заставі згідно з актом опису активів, на яке поширюється право податкової застави від 29.11.2015 № 29, для визначення ринкової вартості наступного майна: об`єкт оцінки - нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею 1195,5 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1; власник активу - ПП Афіна-Палас .

27.07.2017 ПП Ві ай пі департамент складений звіт № 24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, яке знаходиться в податковій заставі (нежитлова будівля, склад виробничої бази, загальною площею 1195,5 кв.м), за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно зі звітом ринкова вартість об`єкта оцінки станом на 27.07.2017 складала 953 449 грн (з ПДВ).

Відповідно до листа Головного управління ДФС у Херсонській області від 10.10.2017 № 4747/10/21-22-17-03-16 повідомлено ПП Афіна-Палас про проведення експертної оцінки майна, належного позивачу.

14.11.2017 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, як замовником та Біржою, як виконавцем укладений договір на організацію аукціону, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання в порядку та на умовах, визначених положеннями Податкового кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1244, організувати та провести через Брокерів, зареєстрованих на Біржі, з якими замовник укладає договір доручення, цільовий аукціон з продажу майна, що перебуває в податковій заставі, і належить на праві власності ПП Афіна-Палас , код 35994387, та виділене для реалізації в рахунок погашення його податкового боргу. Майном, що підлягає реалізації на цільовому аукціоні за цим договором є: найменування активу - будівля складу площею 1195, 5 кв.м, розташована за адресою: м. Нова - Каховка, вул. Паризької Комуни, 4-В; власник активу - ПП Афіна-Палас .

20.12.2017 товарною біржою Смарагд-Південь складений звіт № CVFHFUL23102017-3 про оцінку майна, згідно з яким оціночна вартість нерухомого майна - нежитлової будівлі, склад виробничої бази - літ. а , що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1195, 5 кв.м, власник: ПП Афіна-Палас з метою визначення оціночної вартості об`єкта оцінки, для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов`язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, визначена в рамках порівняльного підходу, на дату 20.12.2017 складає 4 077 182, 00 грн. з ПДВ.

04.01.2018 Біржою проведений повторний цільовий аукціон з продажу майна, яке перебуває у податковій заставі - будівлі складу, загальною площею 1195, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, власником якого є ПП Афіна-Палас (лот 1).

За результатом аукціону переможцем оголошено ОСОБА_1 , якому продано лот 1 за 850 997, 86 грн. з ПДВ.

16.01.2018 Головним управлінням ДФС у Херсонській області, як продавцем та ОСОБА_1., як покупцем укладений договір № 18/1 купівлі-продажу майна , за умовами якого продавець передає у власність покупцю: будівлю складу, загальною площею 1195,5 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - майно), а покупець приймає його і сплачує за нього вартість, встановлену під час цільового аукціону 04.01.2018.

Згідно з актом прийому-передачі від 16.01.2018, майно передано продавцем покупцю.

05.02.2018 право власності на нерухоме майно, а саме, на будівлю складу, склад виробничої бази загальною площею 1195, кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_1 .

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у проваджені Новокаховського міського суду Херсонської області перебуває справа № 661/3178/18 за позовом ПП Афіна-Палас до Головного управління ДФС у Херсонській області, Біржі, ОСОБА_1., державного реєстратора виконавчого комітету Каховської міської ради Херсонської області Вермієнко І.І., третя особа: Управління Державної казначейської служби України у м. Новій Каховці Херсонської області, про визнання недійсними результатів цільового аукціону, оформлених згідно з протоколом № 1 проведення повторного цільового аукціону (податкова застава), який затверджений 04.01.2018; договору купівлі-продажу від 16.01.2018 № 18/1, який укладений ПП Афіна-Палас , від імені якого діяло Головне управління ДФС у Херсонській області, та ОСОБА_1 ; відновлення становище, яке існувало до порушення прав ПП Афіна-Палас шляхом зобов`язання державного реєстратора скасувати реєстрацію права приватної власності на нежитлову будівлю, склад виробничої бази, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, за ОСОБА_1. та поновити реєстрацію права власності за попереднім власником - ПП Афіна-Палас .

Відомості щодо прийняття Новокаховським міським судом Херсонської області рішення у справі № 661/3178/18, - відсутні.

З посиланням на те, що дії відповідача призвели до втручання у право позивача на мирне володіння майном, внаслідок чого мало місце позбавлення права власності ПП Афіна-Палас і перехід майна до третьої особи, позивач звернувся з цим позовом до суду.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними: договору від 24.07.2017 № 24-07/2017/1 на проведення оцінки майна, який укладений Головним управлінням ДФС та ПП Ві ай пі департамент ; звіту від 27.07.2017 № 24-07/2017/1 про незалежну оцінку майна, який складений ПП Ві ай пі департамент ; договору від 14.11.2017 про організацію аукціону, який укладений Головним управлінням ДФС та Біржою.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду зі справи про задоволення позову в частині визнання недійсними договорів на проведення оцінки майна та про організацію аукціону, й приймаючи нове рішення про відмову в позові у скасованій частині, суд апеляційної інстанції виходив, зокрема, з того, що: оспорювані правочини не були підставою для вибуття майна із власності позивача та його (майна) переходу до іншої особи; такі правочини не створили жодних обов`язків для позивача; визнання недійсними оспорюваних правочинів не призведе до відновлення права позивача, на захист якого останній звернувся з позовом до суду. Суд апеляційної інстанції також зазначив про те, що позивач обґрунтовує свої вимоги неправомірністю дій відповідача, проте не надав жодних доказів на підтвердження звернення ПП Афіна-Палас до Головного управління ДПС зі скаргами на дії/бездіяльність відповідача, та/або звернення з відповідним позовом до суду з приводу оскарження дій податкової, та прийняття судового рішення з цих питань. При цьому, з огляду на відсутність порушення оскаржуваними правочинами суб`єктивного права, на захист якого спрямований заявлений позов, що зумовлює прийняття рішення про відмову в позові незалежно від інших встановлених судом обставин, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги інші доводи сторін, зокрема, щодо неналежного повідомлення позивача про прийняття відповідачем рішення про погашення усієї суми податкового боргу, ненадання можливості позивачу самостійно здійснити оцінку майна, незгоди позивача з оціночною вартістю нерухомого майна, тощо які містять посилання на Податковий кодекс України, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що апеляційний господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18, від 05.02.2020 у справі № 905/2550/17, Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України).

Так, скаржник зазначає про те, що апеляційний господарський суд:

- не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 922/3272/18 в частині застосування до спірних правовідносин пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке виразилося у втручанні відповідача у мирне володіння позивачем своїм майном шляхом укладення спірних договорів;

- залишив поза увагою критерії сумісності заходу втручання у мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції та, відповідно, не врахував правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц;

- не врахував того, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним (пункт 2 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України), відповідно, залишив поза увагою правову позицію щодо способу захисту порушеного права, яка міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17;

- залишив поза увагою правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постанові від 18.04.2018 у справі № 439/212/14-ц та у постанові від 05.02.2020 у справі № 905/2550/17, згідно з якими оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була його стороною. Власний інтерес заінтересованої особи полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у конкретної особи, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Стосовно наведеного Верховний Суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу ; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд зазначає, що можливість касаційного провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, пунктом 1 частини другої статті 310 ГПК України (що визначено самим скаржником у касаційній скарзі), покладається на скаржника.

Дослідивши доводи касаційної скарги і матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі № 923/509/20 (в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України) на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, з огляду на таке.

Так, згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України (у редакції, чинній з 08.02.2020) суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними .

Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають з подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.09.2017 у справі № 910/3040/16.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, слід розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2018 у справі № 305/1180/15-ц (абзац 18), від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16 (пункт 5.5), від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11(абзац 20), від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц (абзац 18).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Верховний Суд зазначає, що позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача . Зазначена стала та послідовна правова позиція міститься у низці постанов Верховного Суду, зокрема, у постановах від 14.01.2020 зі справи № 910/10031/18, від 18.02.2020 зі справи № 924/1121/16, від 26.05.2020 зі справи № 922/2805/19.

У доводах касаційної скарги скаржник не враховує того, що у розгляді справи суд апеляційної інстанції виходив з встановлених обставин відсутності порушеного права та невідповідності обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, що й стало підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові . При цьому, суд врахував і те, що оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Отже, самостійною та єдиною підставою для відмови позивачу у задоволенні позову стало встановлення судом апеляційної інстанції обставин відсутності порушення оскаржуваними правочинами суб`єктивного права, на захист якого спрямований заявлений позов та обрання позивачем неефективного способу захисту прав, на захист яких останній звернувся до суду.

При цьому, твердження скаржника про те, що суд зазначив про відсутність взагалі такого способу захисту, як визнання правочину недійсним та відсутність в особи, яка не є стороною правочину права на звернення до суду з позовом про визнання його недійсним, - не відповідає змісту та суті оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

Отже, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду (Великої Палати Верховного Суду) по суті кожного конкретного спору, та на які посилається скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 923/509/20 за їх фактично - доказовою базою, з огляду на обставини належності обраного способу захисту у кожній з цих справ (що й стало підставою для розгляду спору по суті), на відміну від справи, яка розглядається.

Водночас згідно з імперативними приписами статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, касаційне провадження у справі № 923/509/20 за касаційною скаргою ПП Афіна-Палас в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, - слід закрити.

Також скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень абзацу першого пунктів 95.7, 95.10, 95.12 статті 95 Податкового кодексу України та Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, що затверджений наказом Міністерства фінансів України від 22.05.2017 № 518 у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).

Суд зазначає про відсутність підстав для формування такого висновку у даній справі, оскільки у розгляді спору зі справи суд апеляційної інстанції виходив з встановлених обставин відсутності порушення оскаржуваними правочинами суб`єктивного права, на захист якого спрямований заявлений позов та обрання позивачем неефективного способу захисту прав, на захист яких останній звернувся до суду, що, у свою чергу, стало єдиною та достатньою підставою для відмови в позові . Отже, спір по суті заявлених позовних вимог, у тому числі, питання щодо застосування до спірних правовідносин положень абзацу першого пунктів 95.7, 95.10, 95.12 статті 95 Податкового кодексу України та Порядку проведення цільових аукціонів з продажу майна платника податків, яке перебуває у податковій заставі, судом апеляційної інстанції не розглядалося та не вирішувалося.

Таким чином, доводи касаційної скарги у цій частині фактично зводяться до встановлення інших обставин, ніж встановлені судом апеляційної інстанції, та стосуються переоцінки наданих сторонами доказів, без урахування меж повноважень суду касаційної інстанції.

Також скаржник обґрунтовував свою касаційну скаргу з посиланням на пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, оскільки, за твердженням ПП Афіна-Палас , суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази стосовно розбіжностей у площі об`єкта нерухомого майна.

Верховний Суд зазначає, що за приписами пункту 4 частини другої статті 287 та пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відсутні підстави для закриття касаційного провадження. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 зі справи № 905/2137/19.

З огляду на положення пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України Суд не бере до уваги аргументи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази. Відповідно до зазначеної норми процесуального права наведені порушення (в разі їх наявності) є підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд лише за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу . Однак у цій справі підстави, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, на які посилався скаржник, не підтвердилися.

Як визначено частиною першою статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги.

Вимога касаційної скарги в даній справі полягає, як зазначалося, зокрема, у скасуванні постанови суду апеляційної інстанції зі справи в частині відмови в позові та в частині скасування додаткового рішення місцевого господарського суду зі справи, й залишенні в силі рішення суду першої інстанції в частині, в якій позов ПП Афіна-Палас задоволено.

При цьому, скаржником не наведено й не обґрунтовано наявності підстав для скасування рішення суду апеляційної інстанції у розумінні приписів статті 312 ГПК України й залишення в силі рішення суду першої інстанції. У Касаційного господарського суду, в свою чергу, відсутні підстави для виходу за межі вимог касаційної скарги.

Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі Рябих проти Росії , від 09.11.2004 у справі Науменко проти України , від 18.11.2004 у справі Праведная проти Росії , від 19.02.2009 у справі Христов проти України , від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України , в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, Суд відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у зазначеній частині.

Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Наявності визначених законом підстав для скасування судового акта попередньої інстанції скаржником не доведено.

Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи, викладені у касаційній скарзі з посиланням на приписи пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, у зв`язку з чим підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції - відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з тим, що в частині підстав, передбачених приписами пунктів 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга залишається без задоволення, а в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційне провадження зі справи підлягає закриттю, судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 296, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 923/509/20 за касаційною скаргою приватного підприємства Афіна-Палас в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу приватного підприємства Афіна-Палас в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2021 у справі № 923/509/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова