Постанова

від 01.02.2021 по справі 906/1155/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2021 року Справа № 906/1155/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Мельник О.В.

судді Розізнана І.В.

судді Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Панасюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Сонячний пагорб" на рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2020р. у справі №906/1155/19 (суддя Давидюк В.К., повний текст рішення складено 04.03.2020 року)

за позовом селянського (фермерського) господарства "Сонячний пагорб"

до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

за участю представників:

позивача - Колосівської Л.Я.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 26.02.2020 р. у справі №906/1155/19 у задоволенні позову селянського (фермерського) господарства "Сонячний пагорб" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі відмовлено.

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що зі змісту додаткової угоди, викладеної у заяві про уточнення позовних вимог, вбачається, що з об`єкта оренди виключено земельну ділянку площею 1,0923 га, чим позивач змінив умови первинного договору, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цілому, адже положення ч. 6 ст.33 Закону України "Про оренду землі" презюмує поновлення договору лише на тих самих умовах.

Також з посиланням на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 917/540/16, місцевий господарський суд зазначає, що зміна об`єкта оренди виключає можливість пролонгації договору на тих самих умовах і потребує укладання нового правочину щодо нового (зміненого) предмета спору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, селянське (фермерське) господарство "Сонячний пагорб" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2020 року у справі №906/1155/19 суперечить фактичним обставинам справи, винесене з порушенням норм матеріального права. Зокрема, вказує, про наявність поважних причин пропуску строку надсилання повідомлення орендодавцю про його намір скористатися переважним правом на укладання договору, оскільки під час підготовки проекту додаткової угоди для продовження договору оренди землі від 28.08.2009 р. у Державному земельному кадастрі містились відомості про те, що орендовані земельні ділянки перебувають в комунальній власності та зміни щодо типу права власності були внесені відповідачем лише під час розгляду справи у січні 2020 року. Таким чином СФГ "Сонячний пагорб" вважає, що допущені відповідачем помилки та його безвідповідальність позбавили позивача права "правомірного очікування".

Звертає увагу суду на те, що під час дії договору оренди землі належним чином виконував обов`язки, які слідують з його умов, сплачував та продовжує сплачувати узгоджену з відповідачем орендну плату за земельні ділянки, дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, тобто, може вважатись таким, що набув права "правомірного очікування". З посиланням на ч.8 ст.33 Закону України "Про оренду землі" вважає, що ініціювати укладення додаткової угоди та надавати її проект іншій стороні могли в однаковій мірі як позивач, так і відповідач.

На думку скаржника відповідач своїм рішенням фактично позбавив його можливості отримати доходи, оскільки порушив його право на поновлення договору оренди земельних ділянок, на яких вже проведено підготовку до засівання.

Позивач також зазначає, що земельні ділянки орендовані ним згідно договору оренди землі від 28.08.2009 року розташовані в межах одного масиву із земельними ділянками, що використовуються у сільськогосподарській діяльності СФГ "Сонячний пагорб", а тому, з урахуванням положень ст. 37-1 ЗК України, вважає, що саме йому належить переважне право орендувати спірні земельні ділянки.

Скаржник вважає, що у поновленні договору оренди землі від 28.08.2009 року йому було відмовлено з формальних підстав, без врахування всіх важливих причин та обставин.

Відповідач, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2020 р. у справі №906/1155/19 залишити без змін (т.2, а.с.41-47).

01.02.2021 року селянським (фермерським) господарством "Сонячний пагорб" до суду було подано письмові пояснення в яких, зокрема, з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2020 р. у справі №378/596/16-ц зазначає, що ним було обрано вірний та ефективний спосіб захисту, що у випадку задоволення позовних вимог забезпечить поновлення його порушеного права. Водночас, з підстав уже викладених в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

У судове засідання, що відбулося 01.02.2021 року, відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника, натомість подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В обґрунтування клопотання відповідач послався на дію постанови Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 р., якою, з метою запобігання поширення гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановлено з 19.12.2020 р. по 28.02.2021 р. на території України карантин, у зв`язку із чим було обмежено функції органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Одночасно з цим відповідач заявив клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеконференції.

За змістом ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.202 ГПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У випадку нез`явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом також враховано, що норми чинного процесуального законодавства надають учасникам справи можливість брати участь в судовому засіданні в режимі відеконференції поза межами приміщення суду, повідомивши про це суд не пізніше п`яти днів до судового засідання, у відповідності до ст. 197 ГПК України.

При цьому оцінюючи подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи та проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції, подане в день судового засідання 01.02.2021 року, колегія суддів зазначає, що отримавши ухвалу суду про призначення судового засідання завчасно, а саме 04.01.2021 року, відповідач мав достатньо часу підготувати та подати до суду клопотання про проведення судового засідання 01.02.2021 р. в режимі відеоконференції.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.

Враховуючи наведене, приписи ст. ст. 269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, а також те, що з поданого клопотання про відкладення не вбачається поважних причин, які б свідчили про необхідність перенесення судового засідання на іншу дату, відсутність обмежень завчасної подачі клопотань про проведення засідання в режимі відеоконференції та те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заявленого відповідачем клопотання та відкладення розгляду справи. З огляду на вказане суд визнав за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

28.08.2009 року між Житомирською районною державною адміністрацією (орендодавець) та фермерським господарством "Сонячний пагорб" (орендар) укладено договір оренди землі (т. 1, а.с. 24-25), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення фермерського господарства, згідно розпорядження голови Житомирської районної державної адміністрації №991 від 16.10.2007 року, №142 від 03.02.2009 року та №824 від 09.07.2009 року, яка знаходиться на території Левківської сільської ради Житомирського району, поза межами населеного пункту (п. 1 договору).

Відповідно до п. 2 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 5,7090 га, у тому числі ділянка №1 - площею 2,8065 га (сіножать), ділянка №2 - площею 0,5202 га (сіножать), ділянка №3 - площею 0,6417 га (сіножать), ділянка №4 - площею 0,6483 га (сіножать), ділянка №5 - площею 1,0923 га (рілля).

Пунктом 8 договору узгоджено, що договір укладено на 10 (десять) років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно з відміткою, договір зареєстрований у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.10.2009 року за №040920900005.

Актом приймання-передачі від 28.08.2009 року засвідчено факт передачі земельної ділянки загальною площею 5,7090 га (т. 1, а.с. 26).

Позивач 25.09.2019 року (згідно відмітки вхідної кореспонденції ГУ Держгеокадастру) звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (відповідач) з письмовим проханням про поновлення дії договору оренди земельної ділянки площею 5,7090 га для ведення фермерського господарства терміном на 10 років (т. 1, а.с. 35-41).

Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області наказом від 24.10.2019 року № 6-3676/14-19-СГ відмовило селянському (фермерському) господарству "Сонячний пагорб" у поновленні договору оренди землі від 28.08.2009 року, укладеного з Житомирською районною державною адміністрацією, про передачу в строкове платне користування земельної ділянки, загальною площею 5,7090 га із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, яка розташована на території Левківської сільської ради Житомирського району Житомирської області (за межами населеного пункту), зареєстрованого у Житомирському районному відділі Житомирської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.10.2009 за №040920900005, з підстав порушення селянським (фермерським) господарством "Сонячний пагорб" вимог частини 2 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та пункту 8 зазначеного договору оренди землі (т. 1, а.с. 42).

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області у поновленні договору оренди землі є безпідставною, а позовна вимога про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі від 28.08.2009 (державна реєстрація від 02.10.2009р. за №040920900005) в редакції, запропонованій позивачем є належним способом захисту порушеного права, а відтак підлягає задоволенню, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі №378/596/16-ц здійснено правовий висновок про те, що укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі кореспондує передбаченому пунктом 6 частини другої статті 16 ЦК України способу захисту порушеного права шляхом зміни правовідношення та відповідає підставам виникнення, припинення та зміни прав та обов`язків сторін за статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 33 Закону України "Про оренду землі" визначає умови поновлення договору оренди землі. В частині першій вказаної статті визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Частиною 1 ст. 210 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.3 ст. 640 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020р. у справі № 322/1178/17 викладено правовий висновок щодо моменту набрання чинності договором оренди земельної ділянки та визначення строку його дії. Зокрема, зазначено, що для визначення початку перебігу та закінчення строку дії саме цього договору має значення не момент його підписання, а момент вчинення реєстраційних дій, тобто внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень як єдиної державної інформаційної системи, яка містить відомості про речові права на нерухоме майно, їх обтяження, суб`єктів речових прав, технічні характеристики об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд тощо), кадастровий план земельної ділянки, а також відомості про правочини, вчинені щодо таких об`єктів нерухомого майна, з якими закон пов`язує набрання чинності договору, а саме можливість реалізації сторонами своїх суб`єктивних прав та обов`язків.

Отже, перебіг строку дії договору оренди землі починається з моменту його державної реєстрації.

Враховуючи п. 8 договору оренди землі від 28.08.2009 року, яким визначено термін дії договору 10 років, а також те, що державну реєстрацію договору було здійснено 02.10.2009 року, колегія суддів дійшла висновку, що термін дії договору оренди землі закінчився 02.10.2019 року.

Частиною 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (в ред. чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі .

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №920/739/17 від 10.09.2018р. та у справі №920/753/17 від 06.02.2019р. наведено правову позицію, відповідно до якої для застосування положень ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Відтак, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена частиною 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення обох сторін.

Однак, СФГ "Сонячний пагорб" звернулося до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області з заявою про поновлення дії договору оренди земельної ділянки згідно з відміткою вхідної кореспонденції ГУ Держгеокадастру у Житомирській області - 25.09.2019 року.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до орендодавця з заявою про продовження дії договору оренди землі з порушенням строків, передбачених ч. 2 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", а тому відповідачем правомірно було відмовлено позивачу у поновленні договору оренди землі з посиланням на вищевказану норму законодавства.

Оцінюючи посилання СФГ "Сонячний пагорб" на ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі , як на підставу задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі (в ред. чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі , такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №159/5756/18 наведено правовий висновок про те, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України Про оренду землі ). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах , які були передбачені договором.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області було відмовлено позивачу в поновлені договору оренди землі 24.10.2019 року, тобто у відповідності до приписів ч.6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" менше ніж за місяць після закінчення договору оренди землі (02.10.2019 року).

Враховуючи наведене, ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі не може бути застосована у даному спорі як підстава для задоволення позовних вимог, що вірно було враховано судом першої інстанції.

Окрім того, з тексту додаткової угоди, викладеної у заяві про уточнення позовних вимог (т.1, а.с. 196-198) вбачається, що з об`єкта оренди виключено земельну ділянку площею 1,0923 га.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виклавши зміст додаткової угоди, позивач змінив умови первинного договору, що є підставою для відмови у задоволенні позову в цілому, адже положення ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" презюмує поновлення договору лише на тих самих умовах.

Зміна об`єкта оренди виключає можливість пролонгації договору на тих самих умовах і потребує укладання нового правочину щодо нового (зміненого) предмета спору (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018р. у справі №917/540/16).

Посилання апелянта на статтю 37-1 Земельного кодексу України, відповідно до якої зазначено, що особи, які користуються істотною частиною масиву земель мають право орендувати інші земельні ділянки, розташовані у такому масиві та таке право оренди набувається в порядку встановленому Законом України Про оренду землі та Земельним кодексом України, оцінюються судом апеляційної інстанції критично, оскільки вказана стаття не визначає порядку реалізації переважного права на поновлення договору оренди землі на новий термін, що є предметом розгляду у даній справі.

У відповідності до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п. 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява №4909/04) від 10.02.2010 р. у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з всебічним, повним та об`єктивним дослідженням матеріалів справи в їх сукупності та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Житомирської області від 26.02.2020 р. у справі №906/1155/19 залишити без змін, апеляційну скаргу селянського (фермерського) господарства "Сонячний пагорб" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "05" лютого 2021 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.