Рішення

від 27.01.2021 по справі 905/1009/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.01.2021 Справа № 905/1009/20

За позовом Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України доКомунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа простягнення 79 161 313,73 грн Суддя: Хабарова М.В. Секретар судового засідання: Романенко С.А. Представники учасників справи:

від позивачаЄфременко О.О. від відповідачане з`явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про стягнення інфляційних втрат у розмірі 55514298,99 грн, 3% річних у розмірі 9900810,44грн та пені у розмірі 18480203,33 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №4731/1617-ТЕ-6 постачання природного газу від 30.09.2016 в частині здійснення своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 01.06.2020 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про стягнення 83895312,76 грн залишено без руху.

Позивачем у строк, встановлений судом, усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 22.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1009/20, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.07.2020.

16.07.2020 на поштову адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на ті обставини, що він є виконавцем та виробником житлово-комунальних послуг з централізованого постачання тепла у м. Маріуполь, а позивач є постачальником енергоресурсу, у зв`язку з чим, вважає, що на правовідносини між сторонами за договором №4731/1617-ТЕ-6 постачання природного газу від 30.09.2016 поширюється приписи ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси , а тому нарахування пені за спірним договором не повинно здійснюватися, оскільки з 07.02.2015 діє мораторій на нарахування та стягнення пені. Крім того, відповідач заперечив щодо розрахунку інфляційних, оскільки вважає, що розраховуючи суму інфляційних нарахувань позивач як базу для здійснення інфляційних нарахувань використовував суму боргу з урахуванням інфляційних нарахувань попередніх періодів, а тому її розмір на думку відповідача є завищеним на 2500036,74 грн на що відповідачем додано контррозрахунок інфляційних нарахувань. При цьому, відповідач вважає, що розрахунок позивача є необґрунтованим, оскільки безпосередньо у тексті позовної заяви не визначено періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних, а доданий до позову розрахунок містить розрахунок за зобов`язаннями грудня 2017 року, хоча фактично є розрахунком за зобов`язаннями грудня 2016 року, а тому на думку відповідача вимоги є невизначеними. Водночас, відповідач заперечив проти проведено позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних нарахувань відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №630 за зобов`язання травня 2017 року - вересня 2017 року, оскільки Додатковою угодою №2 від 28.02.2017 було змінено порядок розрахунків щодо частини нарахувань за спожитий протягом опалювальний період природний газ. Так, відповідач зазначає, що у травні-вересні 2017 року відбувся розподіл коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання, сума надходжень з яких більша, за суму обов`язкового платежу до Довідки, а тому вважає, що платежі, визначені у Довідці щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом міжопалювального періоду в рахунок оплати за природний газ, спожитий за жовтень-січень 2017 року, є сплаченими своєчасно та у розмірі, визначному у Довідці, а тому пеня, 3% річних та інфляційних на ці суми нараховані безпідставно. При цьому, відповідач зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних на суми, перераховані позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020 є безпідставними, оскільки підприємство не може відповідати за розрахунки визначені Кабінетом Міністрів України. Також відповідач зазначає про те, що розрахунки за природний газ проводились з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, а тому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, на думку відповідача виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат за розрахунки без використання коштів з поточних рахунків підприємства. Щодо розрахунків здійснених відповідачем за рахунок коштів з поточних рахунків підприємства, то відповідач вважає, що позивачем не доведено порядок нарахування і розмір 3% річних та інфляційних на суму заборгованості, сплаченої відповідачем за рахунок власних коштів. Разом з тим, відповідач вважає, що порушення зобов`язання відбулось за відсутності вини відповідача, оскільки з боку останнього вжито усі можливі заходи щодо виконання зобов`язання за договором, а тому відсутні підстави для стягнення суми пені, інфляційних та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.07.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі №905/1009/20 на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі на 03.09.2020.

17.08.2020 на поштову адресу суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, у зв`язку з допущенням технічної помилки під час підрахунку загальної суми 3% річних при роботі з програмою Excel та відповідно не включення до неї суми 3% річних у розмірі 7172890,76 грн. З огляду на викладене, позивач просить суд вважати загальну суму 3% річних, яка підлягає стягненню у розмірі 17073701,20 грн, а не 9900810,44грн, як зазначено у загальній таблиці розрахунку позовних вимог, доданого до позовної заяви. Також, у вказаній заяві позивач, у зв`язку зі сплатою відповідачем частини суми основного боргу за договором постачання природного газу №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016 на підставі спільних протокольних рішень у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №20, зменшив суму позовних вимог в цій частині на просить суд стягнути з відповідача 84502952,97 грн, з яких: пеня у розмірі 18480203,33 грн, 3% річних у розмірі 15737117,07 грн, інфляційні втрати у розмірі 50285632,57 грн.

17.08.2020 на поштову адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній заперечив проти тверджень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на те, що позивач не був і не є енергопостачальною компанією , а тому норми Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси не можуть бути застосовані. В обґрунтування зазначеного позивач посилається на правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18. Крім того, позивач зазначає про те, що ним правильно визначено розмір інфляційних втрат, механізм розрахунку яких відповідає нормам законодавства, а також сформованій практиці Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17.07.2018 у справі №904/10242/17, від 04.12.2018 у справі №913/63/18, від 23.10.2018 у справі №913/70/18, від 05.07.2019 у справі №905/21/19, від 05.07.2019 у справі №905/600/18. Разом з тим, позивач зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційних нарахувань та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому 3% річних та інфляційні втрати на ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. При цьому, позивач зазначив про те, що ним під час розрахунку було допущено помилку, а саме, в розрахунку помилково зазначено грудень 2017 року, в той час, правильним є грудень 2016 року. До того ж, позивач вважає, що здійснені ним нарахування відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №630 є правомірними, та такими, що відповідають чинному законодавству та умовам договору. Водночас позивач зазначає, що враховуючи часткову сплату відповідачем суми основного боргу за спірним договором на підставі спільних протокольних рішень у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005, позивачем до суду подано оновлений розрахунок, з якого вбачається, що жодних нарахувань на кошти, які були сплачені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 не здійснюється. Щодо здійснення оплат із рахунків із спеціальним режимом використання, то позивач вважає, що відповідач не обмежувався в здійсненні розрахунків лише рахунками зі спеціальним режимом використання, а тому він мав передбачену договором можливість сплатити заборгованість власними коштами та міг впливати на стан розрахунку. На підтвердження зазначеного позивачем наведено постанову Об`єднаної палати Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 та постанови Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №902/517/18, від 21.02.2018 у справі №910/16072/16від 17.04.2018 у справі №918/1395/15, від 12.06.2018 у справі №922/1010/16.

Представник відповідача в судовому засіданні 03.09.2020 подав заперечення, в яких заперечив проти тверджень позивача, викладених у відповіді на відзив, посилаючись на те, що приписи ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси поширюють свою дію на правовідносини сторін щодо невиконання умов договору постачання природного газу №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016, оскільки природний газ є енергетичним ресурсом, гарантованим постачальником якого є підприємство позивача, а тому нарахування пені за спірним договором не повинно здійснюватися. На підтвердження зазначеного відповідачем наведено постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18 та постанови Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №905/44/19, від 17.10.2019 у справі №905/1310/18 та у справі №905/1811/18. Разом з тим, відповідач вважає, що методика нарахування інфляційних на суму боргу з урахуванням інфляційних попередніх періодів, такою що порушує баланс інтересів сторін по договору та звертає увагу суду, що при здійсненні розрахунків у справі позивачем не дотримано правил заокруглення індексу інфляції, визначених у постанові від 26.06.2020 у справі №905/21/19. При цьому, відповідач заперечив стосовно нарахувань відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №630, щодо розрахунків за постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 та із рахунків зі спеціальним режимом використання.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні 03.09.2020 також було подано клопотання про призначення економічної експертизи, проведення якої доручити Запорізькому відділенню Дніпропетровського науково-дослідницького інституту судових експертиз.

В судовому засіданні 03.09.2020 представник позивача заперечив проти клопотання про призначення економічної експертизи та зазначив, що розрахунок штрафних санкцій по справі не потребує спеціальних знань.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 03.09.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, подану 17.08.2020, відмовлено у задоволенні клопотання Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про призначення економічної експертизи та відкладено підготовче засідання у справі на 23.09.2020.

21.09.2020 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких останній з урахуванням уточнених позовних вимог та додатково до раніше наданих заперечень зазначив, зокрема, про те, що позивач самостійно здійснює зарахування коштів, отриманих відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 та №256, а також договору про організацію взаєморозрахунків, на погашення заборгованості того чи іншого місяця, при цьому відповідачу не завжди зрозуміло механізм такого розподілу коштів, який не відповідає призначенню платежу, визначеному у спільних протокольних рішеннях. Так, відповідач зазначає, що за даними бухгалтерського обліку відповідача 28.03.2017 на підставі спільних протокольних рішень №1737 та №1759 двома платежами на користь позивача було перераховано суму у розмірі 1489681,41 грн та 23330656,18 грн, а тому згідно спільних протокольних рішень, доданих позивачем до позовної заяви, на погашення заборгованості у 2016 році мало бути розподілено 22845593,26грн, в свою чергу в розрахунку враховано 14481269,96 грн, а решту зарахованого до зобов`язань січня 2017 року. Також відповідач вважає, що при здійсненні розрахунку 3% річних та інфляційних позивачем не враховано, що сума у розмірі 26633965,00 грн, сплачена 17.11.2017 була на підставі Договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332, а у розрахунку ця сума вказана, як сплачена підприємством самостійно, що впливає на розрахунок штрафних санкцій. З огляду на зазначене, відповідач вважає, що на суму у розмірі 26633965,00 грн не можуть нараховуватися 3% річних та інфляційні, оскільки це кошти на компенсацію субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води на підставі постанови Кабінету Міністрів України №332 від 18.05.2017, а тому при розрахунку за зобов`язання січня 2017 року не вірно здійснено розподіл коштів, що надійшли відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256. Крім того, на думку відповідача, зарахування суми, сплаченої на підставі договору про організацію взаєморозрахунків призведе до зміни і суми і періодів нарахування 3% річних та інфляційних за зобов`язання січня 2017 року. Разом з цим, відповідач заперечив проти розрахунку позивача за зобов`язаннями січня, лютого 2017 року за якими нараховано 3% річних та інфляційні на суми сплачені на підставі постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, оскільки підприємство не може відповідати за розрахунки визначені зазначеною постановою. При цьому, відповідач наголосив на тому, що при розрахунку пені за вказаний період базу для нарахування пені зменшено на суму, сплачену відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256, а при розрахунку 3% річних та інфляційних це не враховано, внаслідок чого завищено суму нарахувань. Крім того, до вказаних пояснень відповідачем додано контррозрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

В підготовчому засіданні 23.09.2020 оголошено перерву до 07.10.2020 до 14:40, про що винесено протокольну ухвалу.

06.10.2020 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у якій враховуючи часткову сплату відповідачем суми основного боргу за договором №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016, на підставі спільних протокольних рішень та договорів про організацію взаєморозрахунків у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 та №332 від 18.05.2017, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 47 738 970,31 грн, 3% річних у розмірі 15 218146,95 грн та пеню у розмірі 16 204 196,47 грн.

07.10.2020 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №905/1009/20 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 07.10.2020 прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, подану 06.10.2020, задоволено клопотання Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа про зупинення провадження у справі №905/1009/20, зупинено провадження у справі №905/1009/20 до закінчення перегляду Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №903/918/19 та зобов`язано сторін повідомити суд про усунення обставин, що викликали зупинення провадження у справі №905/1009/20.

18.11.2020 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про поновлення розгляду справи, у якому останнім повідомлено, що постановою Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №903/918/19 касаційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України було задоволено частково, справу №903/918/19 направлено на новий розгляд.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.11.2020 задоволено клопотання позивача про поновлення розгляду справи, поновлено провадження у справі №905/1009/20, призначено підготовче засідання у справі на 15.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 23.12.2020.

В судовому засіданні 23.12.2020, представник позивача оголосив вступне слово, у якому виклав зміст та підстави позовних вимог. Представник відповідача проти позову заперечив.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 23.12.2020 оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 20.01.2021.

16.01.2021 на електронну пошту суду від позивача надійшли додаткові пояснення, які останній просить врахувати при ухваленні рішення по справі.

20.01.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 27.01.2021, про що винесено протокольну ухвалу.

25.01.2021 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, у зв`язку з його зайнятістю у судовому засіданні у Центральному апеляційному господарському суді.

Вказане клопотання судом задоволено.

У судовому засіданні 27.01.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

30.09.2016 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , яке змінило тип товариства з публічного на приватне і перейменувалось та на даний час є Акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , (постачальник, позивач) та Комунальним комерційним підприємством Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (споживач, відповідач) підписано договір №4731/1617-ТЕ-6 постачання природного газу (далі - Договір).

Сторонами підписані та скріплені печатками Додаткові угоди №1 від 23.01.2017, №2 від 28.02.2017, №3 від 31.03.2017 до Договору, якими були внесені зміни до договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Відповідно до п. 2.2 Договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору.

За правилами п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 23.01.2017 перегляд та коригування планових обсягів природногоо газу, що планується передати за цим договором відповідно до п. 2.1, може змінюватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного місяця постачання газу.

Згідно з п. 2.1 Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 року по 31 березня 2017 року (включно) природний газ обсягом до 130830,5 тис.куб.метрів, у тому числі за місцями (тис.куб.метрів): жовтень 2016 року - 10106,0 тис.куб.м, листопад 2016 року - 20026,4 тис.куб.м, грудень 2016 року - 24748,1 тис.куб.м, січень 2017 року - 28090,0 тис.куб.м, лютий 2017 року - 26240,0 тис.куб.м, березень 2017 року - 21620,0 тис.куб.м.

Згідно з п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди №1 від 23.01.2017 постачальник передає споживачу в період з 01 квітня 2017 року по 30 вересня 2017 року (включно) газ обсягом до 12170,250 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м): квітень 2017 року - 2253,75 тис.куб.м, травень 2017 року - 2253,75 тис.куб.м, червень 2017 року - 1803,0 тис.куб.м, липень 2017 року - 1803,0 тис.куб.м, серпень 2017 року - 1803,0 тис.куб.м, вересень 2017 року - 2253,75 тис.куб.м.

Пунктом 2.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 23.01.2017 допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного місяця постачання газу в розмірі +/- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягну без узгодження сторін.

Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до п. 3.4 цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному місяці постачання газу.

У відповідності до п. 3.4 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Згідно з п. 3.5 Договору споживач зобов`язується подати не пізніше 7 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, постачальнику:

- завірену копію акта про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий місця, складеного між споживачем та оператором газорозподільних мереж (газотранспортної системи). Разом з копією акта споживач подає за підписом уповноваженої особи інформацію стосовно детальної розбивки кількості природного газу, зазначеної акті, за категоріями (у тому числі згідно з цим договором);

- підписання та скріплені споживача два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використання природного газу згідно з цим договором у розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494, та Кодексом газотранспортної системи, затвердженими постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 (п. 4.1 Договору).

Відповідно до п. 5.1 Договору регульована ціна на природний газ (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до його вартості відповідно до Податкового кодексу України), який постачається за цим договором, визнається згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758.

Ціна за 1000 куб.метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн (п. 5.2 Договору).

Додатковою угодою №3 від 31.03.2017 до Договору сторонами п.п. 5.1 та 5.2 розділу 5 Ціна газу договору викладено в наступній редакції:

5.1 Ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 №187.

5.2 Ціна за 1000 куб.м газу за цим договором з 01 квітня 2017 року становить 4942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн .

Додатковою угодою №2 від 28.02.2017 до Договору сторонами п. 6.1 розділу 6 Порядок та умови проведення розрахунків викладено в наступній редакції:

6.1 Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

6.1.1 Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.

6.1.2 В строк до 15-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач має право надати постачальнику довідку щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом між опалювального періоду, в рахунок оплати за природний газ, спожитий в кожному місяці опалювального сезону, за формою згідно з додатком 5 до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Довідка).

У разі коли споживач відповідно до Закону України Про житлово-комунальні послуги не є виконавцем житлово-комунальної послуги з централізованого опалення, він має право надати постачальнику до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу, Довідку, складену на підставі відповідної довідки виконавця житлово-комунальної послуги з централізованого опалення.

При цьому відповідальність за достовірність наданої постачальнику інформації покладається на споживача.

Останній строк надання Довідки за цим Договором є 15.04.2017. У разі надання Довідки до 15.04.2017 (включно), споживач втрачає право на перенесення строків остаточних розрахунків відповідно до підпункту 6.1.3.

6.1.3 У разі надання споживачем постачальнику Довідки, терміном остаточного розрахунку за зобов`язання споживача, які підлягають обов`язковій сплаті у відповідному місяці між опалювального періоду, на суму, визначену в Довідці, вважається останній день цього місяця. .

У пункті 6.2 Договору сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим.

Оплата за природний газ здійснюється таким чином:

1) споживач перераховує на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначному законодавством, - у разі коли на споживача поширюється дія статті 19 1 Закону України Про теплопостачання ;

2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розраховуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;

3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюється дія статті 19 1 Закону України Про теплопостачання в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором;

5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника.

Відповідно до п. 6.3 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погодились, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем:

1) у першу чергу - відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості.

У п. 8.3 Договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3 цього договору укладання договорів про організацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обв`язку сплатити на користь постачальника платежі відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані н всю суму заборгованості за цим Договором.

Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років (п. 10.3 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1 Договору в редакції Додаткової угоди №3 від 31.03.2017).

Відповідно до актів приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) за Договором, підписаних представниками постачальника та споживача, скріплених їх печатками, позивач передав, а відповідач прийняв природний газ за період з грудня 2016 року по березень 2017 року (включно) на загальну суму 438 102 701,70 грн., зокрема:

- у грудні 2016 року в обсязі 20251,017 тис.куб.м на суму 120 096 631,21 грн (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.12.2016);

- у січні 2017 року в обсязі 19874,425 тис.куб.м на суму 117 863 290,02 грн (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.01.2017);

- у лютому 2017 року в обсязі 19530,594 тис.куб.м на суму 115 824 234,66 грн (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 28.02.2017);

- у березні 2017 року в обсязі 14218,020 тис.куб.м на суму 84 318 545,81 грн (акт приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.03.2017).

Відповідач, газ за вказаними актами прийняв, спору щодо кількості поставленого природного газу, а також порядку поставки та інших зауважень не має.

Спір у справі виник у зв`язку неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого природного газу у період грудня 2016 року по березень 2017 року, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 47738970,31 грн, 3% річних у розмірі 15218146,95 грн та пеню у розмірі 16 204196,47грн (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 06.10.2020).

За правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у п. 6.1 Договору сторонами встановлено, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Таким чином, з урахуванням умов підписаного між сторонами Договору, відповідач повинен був сплатити вартість газу:

- поставленого у грудні 2016 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.12.2016 в строк до 25.01.2017 включно;

- поставленого у січні 2017 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.01.2017 в строк до 27.02.2017 включно (з урахуванням того, що 25-й день (25.02.2017) припадає на суботу - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день);

- поставленого у лютому 2017 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 28.02.2017 в строк до 27.03.2017 включно (з урахуванням того, що 25-й день (25.03.2017) припадає на суботу - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день);

- поставленого у березні 2017 року згідно акту приймання-передачі природного газу (на території підконтрольній українській владі) від 31.03.2017 в строк до 25.04.2017 включно.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій упродовж 2017 року між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Донецькій області (сторона 1), Департаментом фінансів Донецької облдержадміністрації (сторона 2), Департаментом фінансів Маріупольської міської ради (сторона 3), Управлінням соціального захисту населення Маріупольської міської ради (Лівобережного, Приморського району) (сторона 4), Національною акціонерною компанією Нафтогаз України (сторонам остання) було підписано ряд спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу згідно з договором №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016 на загальну суму 73 369 796,68 грн, а саме:

- №1759 від 16.03.2017 на суму 23 330 656,18 грн (сплачено 28.03.2017);

- №1737 від 16.03.2017 на суму 1 489 681,41 грн (сплачено 28.03.2017);

- №3059 від 18.07.2017 на суму 844,57 грн (сплачено 23.08.2017);

- №3060 від 18.07.2017 на суму 22672,66 грн (сплачено 29.09.2017);

- №3451 від 13.09.2017 на суму 266,91 грн (сплачено 02.11.2017);

- №3453 від 13.09.2017 на суму 1390,27 грн (сплачено 02.11.2017);

- №3903 від 15.11.2017 на суму 2 856,31 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3682 від 18.10.2017 на суму 3 263,04 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3681 від 18.10.2017 на суму 5 802,37 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3679 від 18.10.2017 на суму 20 869,96 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3680 від 18.10.2017 на суму 24 882,20 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3271 від 17.08.2017 на суму 1 424 192,49 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3270 від 17.08.2017 на суму 2 247 914,73 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3905 від 15.11.2017 на суму 3 590 133,73 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3272 від 17.08.2017 на суму 39 567 381,46 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3242 від 13.09.2017 на суму 63 215,18 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3904 від 15.11.2017 на суму 229 077,10 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3902 від 15.11.2017 на суму 457 053,35 грн (сплачено 22.12.2017);

- №3269 від 17.08.2017 на суму 887 642,76 грн (сплачено 22.12.2017).

Разом з тим, 07.04.2017 відповідач скориставшись своїм правом передбаченим п.6.1.2 Договору в редакції Додаткової угоди №2 від 28.02.2017 звернувся до позивача з листом №388/04 (зареєстрований 12.04.2017 Національною акціонерною компанією Нафтогаз України за №2079/18-17) щодо надання розстрочки населенню, до якого останнім додано довідку про надання розстрочки щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом міжопалювального періоду в рахунок оплати за природний газ спожитий за жовтень-січень 2014 року опалювального сезону 2016/2017.

Згідно вказаної довідки сторонами було погоджено розстрочення з оплати за природний газ, спожитий за період з листопада 2016 року по січень 2017 року на загальну суму 1 966 900,01 грн, з розстроченням платежу на 5 рівних частин зі сплатою в травні, червні, липні, серпні та вересні 2017 року.

Водночас дану довідку за поясненнями сторін було враховано частково на суму 1 798 293,38 грн, в частині постачання природного газу з грудня 2016 року по березень 2017 року, оскільки постання природного газу за спірним договором у листопаді 2016 року не відбувалось та віднесено кошти, що підлягають щомісячній сплаті протягом міжопалювального періоду з травня по вересень 2017 року рівними частинами відповідно по 359 658,68 грн кожного місяця.

Як вбачається з матеріалів справи, за поставлений природний газ за Договором відповідач розрахувався у повному обсязі згідно з випискою операцій по договору №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016 та банківськими виписками, однак з порушенням передбаченого умовами Договору терміну розрахунків, таким чином:

- суму 207 324 706,65 грн відповідач оплатив через розподільчі рахунки відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 шляхом щомісячної сплати;

- суму 36 087 222,11 грн за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з використання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету ;

- суму 73 369 796,68 грн за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій на підставі спільних протокольних рішень;

- суму 26 663 965,00 грн за рахунок коштів, отриманих відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 №332 Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування ;

- суму 94 657 011,26 грн за рахунок власних коштів отриманих від населення.

За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст. 611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов`язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 Договору встановлено, що у разі невиконання споживачем п. 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Додатковою угоди №3 від 31.03.2017 до Договору сторонами змінено в п.8.2 розділу Відповідальність сторін договору слова 21% річних на 16,4% річних .

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивачем нарахована пеня у загальній сумі 16 204 196,47 грн (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 06.10.2020), з яких: 763 897,60 грн за період з 26.01.2017 по 21.03.2017 за зобов`язання грудня 2016 року; 1 164 048,45 грн за період з 28.02.2017 по 24.10.2017 за зобов`язання січня 2017 року; 7 225 798,78 грн за період з 28.03.2017 по 19.01.2020 за зобов`язання лютого 2017 року; 6 903 072,39 грн за період з 26.04.2017 по 25.10.2017 за зобов`язання березня 2017 року та згідно довідки: 29 572,81 грн за період з 01.06.2017 по 30.11.2017 за зобов`язання травня 2017 року; 29734,41 грн за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 за зобов`язанням червня 2017 року; 29731,41 грн за період з 01.08.2017 по 31.01.2018 за зобов`язання липня 2017 року; 29249,61 грн за період з 01.09.2017 по 28.02.2020 за зобов`язання серпня 2017 року; 29088,01 грн за період з 03.10.2017 по 31.03.2018 за зобов`язання вересня 2017 року.

Статтею 1 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси від 13.01.2015 №85-VIII визначено, що метою цього Закону є встановлення додаткових гарантій щодо захисту житлових та майнових прав громадян, які проживають на територіях, де проводиться антитерористична операція, та громадян, які тимчасово переселені в інші населені пункти України з територій, на яких проводиться антитерористична операція. До 31 грудня 2015 року цим громадянам має бути погашена заборгованість із виплат заробітної плати, стипендій, пенсій, що утворилася внаслідок проведення антитерористичної операції, а також встановлено додаткові гарантії захисту житлових та майнових прав громадян, звільнених на підставі зазначених обставин, до моменту їх працевлаштування, за умови отримання ними статусу зареєстрованого безробітного.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси встановлено мораторій на час проведення антитерористичної операції на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює свою господарську діяльність у м.Маріуполь Донецької області, яке входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 №1275.

Указом Президента України №116/2018 від 30.04.2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки та оборони України від 30.04.2018 Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях (документи для службового користування).

Законом України Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях визначено тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях, визначаються Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (стаття 1 Закону). Також, відповідно до підпункту 8 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, внесено зміни до таких законодавчих актів - стаття 3 Закону України Про боротьбу з тероризмом доповнено абзацом десятим такого змісту: антитерористична операція може здійснюватися одночасно із відсіччю збройної агресії в порядку статті 51 Статуту Організації Об`єднаних Націй та/або в умовах запровадження воєнного чи надзвичайного стану відповідно до Конституції України та законодавства України .

Системний аналіз зазначених норм права дозволяє зробити висновок про те, що антитерористична операція та всі нормативні акти, які визначали гарантії прав громадян на території її проведення в Україні, не припинилася, вона здійснюється одночасно із відсіччю збройної агресії Російської Федерації в окремих районах Донецької та Луганської областей, а мораторій, встановлений ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси щодо нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси підприємствами-виконавцями/виробниками житлово-комунальних послуг, що надають такі послуги у районі проведення антитерористичної операції, продовжує діяти.

Крім того, п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 №705 Про визначення гарантованих постачальників природного газу встановлено, що гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є Національна акціонерна компанія Нафтогаз України , що в установленому порядку отримала ліцензію на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом.

У пунктах 5, 6 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №747 від 25.05.1998 (в редакції, яка діяла на момент прийняття Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси ) встановлено, що метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах і отримання прибутку. Предметом діяльності позивача є, зокрема, постачання природного газу, організація виробництва і постачання електричної та теплової енергії.

Згідно з п. 6 статуту позивача, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №26 від 06.03.2019, предметом діяльності компанії є видобування нафти і природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ; постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом; постачання нафти, скрапленого газу та газового конденсату та інше.

Законом України Про енергозбереження визначено, що: енергозбереження - це діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), яка спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів; паливно-енергетичні ресурси - це сукупність всіх природних і перетворених видів палива та енергії, які використовуються в національному господарстві.

Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу енергоносії - це кам`яне і буре вугілля, торф, інші види первинного твердого палива, кам`яновугільні брикети, інші види вторинного твердого палива, буровугільні і торф`яні брикети, газ нафтопереробки, нафтопродукти, природний газ, природні енергетичні ресурси (ядерна, гідравлічна та геотермальна енергія, інші природні ресурси), електрична і теплова енергія.

Тобто природний газ як матеріальний об`єкт, різновид палива, в якому зосереджена енергія, придатна для практичного використання, є одним з видів енергетичних ресурсів.

Як зазначалось вище, ч. 2 ст. 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII, мораторій поширюється на нарахування та стягнення пені та інших штрафних санкцій енергопостачальними компаніями у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси . Отже, цей Закон встановлює мораторій на стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасні розрахунки за спожиті енергоресурси незалежно від того, які енергетичні ресурси споживаються для надання житлово-комунальних послуг населенню. Предмет правового регулювання за цим спеціальним законом виходить за межі поняття договору енергопостачання, визначеного ст. 275 Господарського кодексу України, та узгоджується з поняттям постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу згідно із ст. 714 Цивільного кодексу України.

Отже мораторій, встановлений ч. 2 ст. 2 ст. 2 Закону України від 13.01.2015 №85-VIII щодо нарахування та стягнення пені, поширюється на АТ НАК Нафтогаз України , як постачальника енергетичного ресурсу (природного) газу в розумінні ст. 714 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги (у редакції, чинній на момент прийняття Закону) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.

Залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо; п. 1 ч. 1 ст. 13 названого Закону в зазначеній редакції).

Відповідно до інформації, яка наявна у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності відповідача є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Так, з п. 1.2 Договору вбачається, що природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.

Тобто, Комунальне комерційне підприємство Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа споживало природний газ як виконавець/виробник житлово-комунальних послуг.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території проведення антитерористичної операції (операції об`єднаних сил), приймаючи до уваги, що Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є постачальником енергоресурсу, положення ч. 2 ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси розповсюджують свою дію на правовідносини сторін, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №4731/1617-ТЕ-6 постачання природного газу від 30.09.2016.

З урахуванням наведеного, в силу приписів чинного законодавства Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України є енергопостачальною компанією в розумінні ст. 2 Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №913/65/18, є необґрунтованими, оскільки ухвалою Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №913/66/18 за касаційною скаргою Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафгогаз України на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 02.07.2018 та на рішення господарського суду Луганської області від 25.04.2018 в частині відмови АТ Національна акціонерна компанія Нафгогаз України у стягненні з відповідача 1181164,31 грн пені передано на розгляд Об`єднаної палати Верховного Суду з підстав неоднакового застосування у постановах Верховного Суду №905/3272/16 та №913/65/18 положень ст. 2 Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18 встановлено, що ПАТ НАК Нафтогаз України є енергопостачальною організацією, а відповідач є виконавцем/виробником житлово-комунальних послуг на території, де проводилася в спірний період часу антитерористична операція, тому на спірні правовідносини, пов`язані із стягненням пені, поширюється мораторій, встановлений частиною другою статті 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств - виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 16 204 196,47 грн є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню в силу прямої норми ст. 2 Закону України Про встановлення додаткових гарантій щодо захисту прав громадян, які проживають на територіях проведення антитерористичної операції, та обмеження відповідальності підприємств виконавців/виробників житлово-комунальних послуг у разі несвоєчасного здійснення платежів за спожиті енергетичні ресурси .

Вищезазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.01.2019 у справі №913/66/18, від 26.06.2020 у справі №905/21/19, постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі №905/3272/16 та від 25.10.2018 у справі №905/2949/17, від 13.06.2019 у справі №905/297/18, від 13.02.2020 у справі №913/230/19, від 03.03.2020 у справі №913/412/19, від 03.03.2020 у справі №913/408/19, від 18.03.2020 у справі №913/407/19, від 30.04.2020 у справі №913/409/19, 10.06.2020 у справі №905/609/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 47 738 970,31 грн (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 06.10.2020), з яких: 177 315,35 грн за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 за зобов`язання грудня 2016 року; 2 010 477,60 грн за період з 01.03.2017 по 31.01.2018 за зобов`язання січня 2017 року; 25 130 837,07 грн за період з 01.04.2017 по 31.12.2019 за зобов`язання лютого 2017 року; 20 059 627,41 грн за період з 01.05.2017 по 31.01.2020 за зобов`язання березня 2017 року та згідно довідки: 80 741,82 грн за період з 01.06.2017 по 31.01.2020 за зобов`язання травня 2017 року; 73806,38 грн за період з 01.07.2017 по 31.01.2020 за зобов`язання червень 2017 року; 72 941,18 грн за період з 01.08.2017 по 31.01.2020 за зобов`язання липня 2017 року; 73 374,22 грн за період з 01.09.2017 по 31.01.2020 за зобов`язання серпня 2017 року; 59849,28 грн за період з 01.11.2017 по 31.01.2020 за зобов`язання вересня 2017 року.

Також, зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 15 218 146,95 грн (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 06.10.2020), з яких: 109 128,23 грн за період з 26.01.2017 по 21.03.2017 за зобов`язання грудня 2016 року; 436 064,26 грн за період з 28.02.2017 по 06.02.2018 за зобов`язання січня 2017 року; 7 543 118,11 грн за період з 28.03.2017 по 19.01.2020 за зобов`язання лютого 2017 року; 6 991 157,81 грн за період з 26.04.2017 по 24.02.2020 за зобов`язання березня 2017 року та згідно довідки: 29 531,43 грн за період з 01.06.2017 по 24.02.2020 за зобов`язання травня 2017 року; 28 644,59 грн за період з 01.07.2017 по 24.02.2020 за зобов`язанням червня 2017 року; 27 728,20 грн за період з 01.08.2017 по 24.02.2020 за зобов`язання липня 2017 року; 26 819,77 грн за період з 01.09.2017 по 27.02.2020 за зобов`язання серпня 2017 року; 25 954,55 грн за період з 03.10.2017 по 27.02.2020 за зобов`язання вересня 2017 року.

Разом з цим, як свідчить розрахунок позивача, останнім здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат на грошові кошти, перераховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 та постанови Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014. Нарахування 3% річних та інфляційних втрат на грошові кошти, перераховані відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.05.2005 та постанови №332 від 18.05.2017 позивачем не проводилось.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти вказаних нарахувань та зазначає, що нарахування 3% річних та інфляційних на суми, перераховані позивачу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2020 є безпідставними, оскільки підприємство не може відповідати за розрахунки визначені Кабінетом Міністрів України. Також відповідач зазначив про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суми, що надійшли з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, у зв`язку з тим, що у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що, зокрема, на думку відповідача виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді нарахування 3% річних та інфляційних втрат за розрахунки без використання коштів з поточних рахунків підприємства.

З цього приводу господарський суд зазначає наступне.

Положеннями частин 1-3 ст. 12 Господарського кодексу України передбачено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій є одним із основних засобів регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

З 01.01.2018 механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення щодо надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема і природного газу (в тому числі послуг з транспортування, розподілу та постачання) за рахунок субвенцій з державного бюджету визначався Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 (далі - Порядок № 256).

Отже, з 01.01.2018 розрахунки за природний газ, спожитий категорією населення, яке має пільги та субсидії, здійснювалися між сторонами відповідно до Порядку №256.

Згідно з пунктами 2, 4 Порядку №256 фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій, передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення, районних бюджетах, бюджетах об`єднаних територіальних громад на зазначені цілі. Забороняється фінансування місцевих програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов`язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.

Відповідно до абзацу 1 пункту 8-1 Порядку №256, кошти на оплату пільг і субсидій за електричну енергію, природний газ, послуги з транспортування, розподілу та постачання природного газу, тепло-, водопостачання і водовідведення, отримані від головних розпорядників місцевих бюджетів згідно з пунктом 8 цього Порядку, використовуються суб`єктами господарювання, розрахунки з якими здійснюються за рахунок таких коштів, за цільовим призначенням з урахуванням вимог цього пункту.

Відповідно до абзаців 21, 22, 25, 28 п.8-1 Порядку №256 для проведення розрахунків відповідно до цього пункту всі учасники відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах казначейства. Розрахункове обслуговування таких рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та учасниками розрахунків. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі Призначення платежу платіжних доручень додатково зазначають постанова Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не підніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійснює їх виконання.

Отже, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Тобто держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.

Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу (ПЕК), визначений Порядком фінансування видатків, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств ПЕК, пов`язаних із газопостачанням населення, яке користується житловими субсидіями та має пільги з оплати комунальних послуг.

Отже, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами у цій частині (стосовно розміру пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг і субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. Отже, на виконання таких законодавчих актів держава в особі відповідних державних органів приймає підзаконні нормативні акти.

Таким чином, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства.

Аналогічні висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18 та в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №913/334/18, від 24.09.2019 у справі №927/894/18, від 21.01.2021 у справі №927/704/19.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

При цьому положення норм постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ, у тому числі за його транспортування, визначаються саме нормами наведеної постанови.

Саме такі висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №927/587/18.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування 3% річних та втрат від інфляції на суми коштів, перерахованих відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002, а відтак позивач неправомірно здійснив нарахування 3% річних та втрат від інфляції на такі суми.

Щодо оплат відповідачем спожитого природного газу з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №217 від 18.06.2014 слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України Про теплопостачання оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється.

Вимоги цієї статті щодо відкриття рахунків зі спеціальним режимом використання не поширюються на: теплопостачальні та теплогенеруючі організації, які виробляють або постачають теплову енергію для потреб споживачів в обсягах, що не перевищують 18 тисяч Гкал на рік; суб`єктів господарювання, що виробляють теплову енергію виключно для власних потреб з опалення приміщень, що належать їм на праві власності або на інших речових правах; бюджетні установи, що виробляють теплову енергію, повністю утримуються за рахунок державного чи місцевого бюджету та є неприбутковими; теплогенеруючі та теплопостачальні організації, господарська діяльність з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії яких не підлягає ліцензуванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Оплата споживачем теплової енергії шляхом перерахування коштів на рахунок із спеціальним режимом використання є обов`язковою умовою договору на постачання теплової енергії, укладеного між теплопостачальною організацією та споживачем теплової енергії.

Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації.

Цим порядком також визначається механізм перерахування коштів такими організаціями для проведення розрахунків з гарантованим постачальником за весь обсяг спожитого природного газу.

На кошти, що перебувають на рахунках зі спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов`язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.

Операції на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання не підлягають зупиненню.

Відповідно до ст. 19-1 Закону України Про теплопостачання , Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки від 18.06.2014 №217.

Пунктом 1 Порядку передбачено, що цей Порядок визначає механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки.

Згідно з п. 3 Порядку теплопостачальні організації, що здійснюють продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води, для виробництва яких повністю або частково використовується природний газ, куплений у постачальника природного газу із спеціальними обов`язками такими теплопостачальними організаціями або теплогенеруючими організаціями, в яких теплопостачальні організації купують теплову енергію, та їх структурні підрозділи відкривають у місячний строк з дня набрання чинності постановою, якою затверджено цей Порядок, в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води за категоріями споживачів населення, релігійні організації, бюджетні установи, інші споживачі (далі - спеціальні рахунки, відкриті теплопостачальними організаціями).

Пунктом 12 Порядку встановлено, що комісія на підставі даних, визначених у пунктах 10 і 11 цього Порядку, щомісяця: 1) розраховує для кожної категорії споживачів теплопостачальної і теплогенеруючої організації нормативи перерахування коштів: на поточний рахунок теплопостачальної і теплогенеруючої організації; на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками, зазначений у договорі купівлі-продажу (постачання) природного газу (далі - рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками); на рахунок оператора газотранспортної системи, зазначений у договорі на транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) (далі - рахунок оператора газотранспортної системи); на рахунок оператора газорозподільної системи, зазначений у договорі на розподіл природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) (далі - рахунок оператора газорозподільної системи); на спеціальні рахунки, відкриті теплогенеруючими організаціями; 2) затверджує реєстр нормативів; 3) доводить реєстр нормативів до відома уповноваженого банку для виконання не пізніше ніж за один робочий день до початку місяця, в якому застосовуватимуться нормативи; 4) розміщує реєстр нормативів на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 13 Порядку уповноважений банк згідно з умовами договору банківського рахунка здійснює перерахування коштів за спожиту теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води із спеціальних рахунків, відкритих структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій, на спеціальні рахунки теплопостачальних і теплогенеруючих організацій двічі на день, а саме: до 10-ї години - залишок коштів на початок операційного дня; до 17-ї години - кошти, що надійшли протягом операційного дня на спеціальні рахунки, відкриті структурними підрозділами теплопостачальних і теплогенеруючих організацій.

Уповноважений банк до 12-ї години операційного дня здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14-26 цього Порядку.

Згідно з пп. 1 п. 14 Порядку у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація: здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15-26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості: природного газу - на рахунок постачальника природного газу із спеціальними обов`язками; послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи; послуг з розподілу природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на розподіл природного газу з оператором газорозподільної системи) - на рахунок оператора газорозподільної системи; виробництва, транспортування, постачання теплової енергії та надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води без урахування вартості природного газу - на поточний рахунок теплопостачальної або теплогенеруючої організації.

Отже, вказаним Порядком встановлений конкретний механізм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання і не обмежує споживача у можливості виконати свої обов`язки з оплати за отриманого газу за договором, укладеним між сторонами, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків зі спеціальним режимом використання, не ставить повноту та своєчасність виконання відповідачем договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь позивача, не скасовує і не обмежує відповідальність споживача перед постачальником з оплати за спожитий газ, не змінює строків здійснення розрахунків за договором, що відповідно не виключає виникнення зобов`язань, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, з оплати боргу з урахуванням 3% річних та встановленого індексу інфляції.

Суд також звертає увагу, що у п. 6.2 Договору сторони обумовили, що споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п.6.1. цього Договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.

Отже, для розрахунків з позивачем через розподільчі рахунки відповідно до Порядку №217 застосовується той же режим строків розрахунків між сторонами як і для власних коштів, сплачених відповідачем на виконання договору поставки.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №904/1210/18 та постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/16072/16 та від 17.04.2018 у справі №918/1395/15, від 27.02.2020 у справі №921/12/19, від 16.10.2020 у справі №903/918/19, від 16.12.2020 у справі №902/858/19.

Посилання відповідача на те, що грошові кошти у розмірі 22 845 593,26 грн, які надійшли 28.03.2017 за спільними протокольними рішеннями №1737 та №1759 від 16.03.2017 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №20 від 11.05.2005 повинні бути зараховані у погашення заборгованості за зобов`язання грудня 2016 року, судом не приймається до уваги, оскільки станом на 28.03.2017 заборгованість за зобов`язання грудня 2016 року була погашена частково через розподільчі рахунки відповідно до Порядку №217 (з урахуванням віднімання грошових коштів у розмірі 473283,74 грн, які було розстрочені на підставі довідки та які підлягали оплаті у міжопалювальний період) та становила 14 481 269,96 грн. Отже, позивачем правомірно зараховано грошові кошти у розмірі 14 4812569,96 грн у зобов`язання грудня 2016 року, а іншу частину грошових коштів у зобов`язання січня 2017 року.

Також судом не приймаються посилання відповідача щодо того, що грошові кошти у розмірі 32232370,00 грн, які були перераховані 07.02.2018 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 повинні бути повністю віднесені в рахунок погашення заборгованості за зобов`язання січня 2017 року, оскільки станом на момент надходження вказаних грошових коштів, заборгованість за зобов`язання січня 2017 року становила 8192958,25 грн.

Що ж до твердження відповідача про те, що останнім було своєчасно проведено розрахунок сум коштів, які були визначені у довідці щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом між опалювального періоду у травні-вересні 2017 року, а тому 3% річних та інфляційні втрати на ці суми нараховані безпідставно, суд зазначає наступне.

Так, з контррозрахунку доданого відповідачем до письмових пояснень вбачається, що позивачем здійснено наступне зарахування сплачених коштів: 30.05.2017 у сумі 221664,10грн та 31.05.2017 у сумі 137994,58 грн у зобов`язання травня 2017 року; 23.06.2017 у сумі 7544,80 грн, 26.06.2017 - 119387,34 грн, 29.06.2017 - 207411,97 грн та 30.06.2017 - 25314,57грн у зобов`язання червня 2017 року; 31.07.2017 у сумі 359658,68 грн у зобов`язання липня 2017 року; 28.08.2017 у сумі 39965,03 грн, 29.08.2017 - 174021,50 грн, 30.08.2017 - 57146,75грн та 31.08.2017 у сумі 88525,40 грн у зобов`язання серпня 2017 року; 25.09.2017 у сумі 60413,04 грн, 26.09.2017 - 124857,27 грн, 27.09.2017 - 68141,28 грн, 28.09.2017 - 57272,46 грн та 29.09.2017 у сумі 48974,63 грн у зобов`язання вересня 2017 року.

Судом також встановлено, що відповідно до розрахунку позивача вказані грошові кошти, які надійшли 30.05.2017, 31.05.2017, 23.06.2017, 26.06.2017, 29.06.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 28.08.2017 , 29.08.2017, 30.08.2017, 31.08.2017, 25.09.2017, 26.09.2017, 27.09.2017, 28.09.2017, 29.09.2017 були віднесені позивачем в рахунок погашення заборгованості за зобов`язання січня 2017 року в порядку черговості їх надходження.

Разом з цим, дослідивши платіжні доручення за вказані дати, судом встановлено, що грошові кошти надходили через розподільчі рахунки відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 №217 з призначенням платежу за теплову енергію відповідно до договору №4731/1617-ТЕ-6 від 30.09.2016, будь-яких інших посилань щодо того, що вказані грошові кошти були призначені в рахунок погашення заборгованості згідно довідки та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №630 останні в призначенні платежу не містять, що в свою чергу виключає можливість зарахування вказаних коштів в порядок зарахування довідки щодо суми коштів, які підлягають обов`язковій сплаті постачальнику природного газу протягом між міжопалювального періоду у травні-вересні 2017 року.

Відповідач в судовому засіданні 20.01.2021 підтвердив також, що ним не надсилалось жодних листів позивачу із зазначенням того, що вказані кошти сплачені в рахунок погашення розстроченої згідно довідки заборгованості.

Відтак, цілком правомірно позивачем занесенні грошові кошти, які надійшли 30.05.2017, 31.05.2017, 23.06.2017, 26.06.2017, 29.06.2017, 30.06.2017, 31.07.2017, 28.08.2017 , 29.08.2017, 30.08.2017, 31.08.2017, 25.09.2017, 26.09.2017, 27.09.2017, 28.09.2017, 29.09.2017 в рахунок погашення основної суми заборгованості за зобов`язання січня 2017 року в порядку їх черговості надходження, оскільки основне зобов`язання за вказаний місяць станом на час надходження вказаних коштів погашено відповідачем не було.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд визнає його часткового невірним, оскільки позивачем безпідставно здійснено нарахування 3% річних на грошові кошти перераховані відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 у розмірі 8192958,25 грн за зобов`язаннями січня 2017 року та у розмірі 27894263,86 грн за зобов`язаннями лютого 2017 року. Крім того, позивачем при проведенні розрахунку 3% річних також не враховано, що у 2020 році 366 днів.

За здійсненим судом перерахунком з урахуванням вищенаведеного (нарахування здійснюється на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на заборгованість, сплачену за рахунок власних коштів відповідача та коштів, що надійшли на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання) розмір 3% річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 14050836,68 грн, а саме:

- за зобов`язання грудня 2016 року за період з 26.01.2017 по 21.03.2017 - 109128,23 грн (позивачем проведено вірний розрахунок у вказаному періоді);

- за зобов`язання січня 2017 року за період з 28.02.2017 по 24.10.2017 - 203356,16 грн;

- за зобов`язання лютого 2017 року за період з 28.03.2017 по 19.01.2020 - 6609173,64грн;

- за зобов`язання березня 2017 року за період з 26.04.2017 по 24.02.2020 - 6990522,60грн;

- за зобов`язання травня 2017 року за період з 01.06.2017 по 24.02.2020 - 29526,98 грн;

- за зобов`язання червня 2017 року за період з 01.07.2017 по 24.02.2020 - 28640,15 грн;

- за зобов`язання липня 2017 року за період з 01.08.2017 по 24.02.2020 - 27723,76 грн;

- за зобов`язання серпня 2017 року за період з 01.09.2017 по 27.02.2020 - 26815,30 грн;

- за зобов`язання вересня 2017 року за період з 03.10.2017 по 27.02.2020 - 25949,86 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення 3% річних задоволенню не підлягають, у зв`язку їх з безпідставністю.

Разом з тим, судом під час перевірки розрахунку заявленої до стягнення суми інфляційних втрат враховано правову позицію об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19, в якій зазначено наступне:

25. Законом України Про індексацію грошових доходів населення визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об`єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об`єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.

З метою реалізації Закону України Про індексацію грошових доходів населення Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).

26. Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України Про індексацію грошових доходів населення та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007. Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4постанови КМУ №1078).

п. 27 Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції не за окремі інтервали часу, а в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - дефляція , то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

28. Встановлення компетентним органом (Кабінетом Міністрів України) механізму перемножування індексів інфляції за певний період для обрахування інфляційних збитків означає, що вартість грошей з індексом інфляції за попередній період є визначальною при індексації грошової суми за кожний наступний період. У математиці це називається послідовність, утворена за певною закономірністю.

У судовій практиці часто виникають проблеми із застосуванням механізму розрахунку інфляційних збитків у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу. З огляду на таке, касаційний суд вважає за доцільне роз`яснити, що при зменшенні суми боргу у конкретному місяці А на певну суму (до прикладу 100 грн.), до уваги приймається сума боргу на початок розрахункового періоду "Х", помножена на індекс інфляції у цьому місяці (до прикладу і-1 ), і від зазначеного добутку необхідно віднімати суму погашення (100 грн.) Отже, у математичному викладі це можна відобразити такою формулою:

Х * і-1 - 100 грн. = ЗБ ,

де Х - залишок боргу на початок розрахункового періоду, і-1 - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а ЗБ - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці).

А за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ( ЗБ відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ( ЗБ ) перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

Суд зазначає, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

29. Отже, при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці) .

Разом з тим, Верховний Суд у вказаній постанові встановив, що при визначенні величини інфляційних втрат за певний період (2-х і більше місяців) показник величини приросту індексу споживчих цін має заокруглюватися до десятого числі після коми, адже саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд визнає його часткового невірним, оскільки позивачем безпідставно здійснено нарахування інфляційних втрат на грошові кошти перераховані відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2002 у розмірі 8192958,25 грн за зобов`язаннями січня 2017 року та у розмірі 27894263,86 грн за зобов`язаннями лютого 2017 року. Разом з тим, позивач при визначенні величини інфляційних втрат за період з 01.04.2017 по 31.01.2018, 01.03.2019 по 31.07.2018, 01.09.2019 по 3011.2019 за зобов`язаннями лютого 2017 року не заокруглив до десятого числа після коми показник сукупного індексу інфляції.

Суд, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат (нарахування здійснюється на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України на заборгованість, сплачену за рахунок власних коштів відповідача та коштів, що надійшли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання), враховуючи висновки, викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 встановив, що розмір інфляційних втрат який підлягає стягненню з відповідача становить 42656901,16грн, зокрема:

- за зобов`язання грудня 2016 року за період з 01.02.2017 по 28.02.2017 - 177315,35 грн (позивачем проведено вірний розрахунок у вказаному періоді);

- за зобов`язання січня 2017 року за період з 01.03.2017 по 24.10.2017 - 904029,66 грн;

- за зобов`язання лютого 2017 року за період з 01.04.2017 по 31.12.2019 - 21155620,28грн;

- за зобов`язання березня 2017 року за період з 01.05.2017 по 31.01.2020 - 20059627,41грн (за підрахунками суду, розмір інфляційних втрат є більшим (20064821,00грн), ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу вимоги позивача підлягають задоволенню у визначеному ним розмірі);

- за зобов`язання травня 2017 року за період з 01.06.2017 по 31.01.2020 - 80563,54, грн;

- за зобов`язання червня 2017 року за період з 01.07.2017 по 31.01.2020 - 73730,03 грн;

- за зобов`язання липня 2017 року за період з 01.08.2017 по 31.01.2020 - 72941,18 грн (за підрахунками суду, розмір інфляційних втрат є більшим (73010,71 грн), ніж заявлено позивачем до стягнення, а тому відповідно до ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу вимоги позивача підлягають задоволенню у визначеному ним розмірі);

- за зобов`язання серпня 2017 року за період з 01.09.2017 по 31.01.2020 - 73370,37 грн;

- за зобов`язання вересня 2017 року за період з 01.11.2017 по 31.01.2020 - 59703,34 грн.

В іншій частині вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, у зв`язку їх з безпідставністю.

Посилання відповідача про те, що 3% річних та інфляційні втрати нарахуванню не підлягають, через порушення зобов`язання за відсутності його вини через скрутний фінансовий стан, збитковість та обмеженість матеріальних ресурсів, судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

За приписами ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а саме: особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Норми ст.ст. 614, 617 Цивільного кодексу України кореспондуються із нормами ст. 218 Господарського кодексу України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стаття 617 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Виходячи із наведених норм діючого законодавства суд зазначає, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати природного газу є підставою для нарахування визначених ст. 625 Цивільного кодексу України платежів, а відсутність вини у порушенні такого зобов`язання не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради Маріупольтепломережа (87534, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Гризодубової, 1, ідентифікаційний код 33760279) на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) інфляційні втрати у розмірі 42656901 (сорок два мільйони шістсот п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот одна) грн 16 коп., 3% річних у розмірі 14050836 (чотирнадцять мільйонів п`ятдесят тисяч вісімсот тридцять шість) грн 68 коп. та судовий збір у розмірі 527023 (п`ятсот двадцять сім тисяч двадцять три) грн 63 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням положень п.4 розділу Х Прикінцеві положення та п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.02.2021

Суддя М.В. Хабарова