Рішення

від 26.01.2021 по справі 522/15628/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15628/20

Провадження № 2/522/751/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Науменко А.В.

за участю секретаря - Звонецька І.М.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія,-

ВСТАНОВИВ:

Приморським районним судом м. Одеси під головуванням судді Науменко А.В. слухалась цивільна справа (№ 522/20547/19) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія , визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія , визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках.

Ухвалою суду від 09 грудня 2019 року відкрито провадження по справі та призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні із проведенням підготовчого судового засідання.

У підготовчому засіданні 04 серпня 2020 року, враховуючи доцільність та неоднорідність вимог про порушені права, головуючим по справі було поставлено на обговорення питання про роз`єднання позовних вимог, враховуючи, що однією із заявлених вимог, є вимога про скасування органу приватизації, а інші дві вимоги стосуються захисту права на житло.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04 серпня 2020 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія , визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія , визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках, - роз`єднано в окремі провадження.

Роз`єднані провадження в подальшому іменуються:

- цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія ;

- цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати видання та скасування розпорядження органу приватизації №17 від 30.03.2015 року, яке зареєстровано та записано у реєстрову книгу №22-300315, видане органом приватизації ПрАТ Одеська кіностудія , визнати недійсним з дати видання та скасувати свідоцтва про право власності на житло від 30 березня 2015 року, видане ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частках.

14 вересня 2020 року протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія визначено єдиний унікальний номер судової справи №522/15628/20 та передано для розгляду головуючому судді Науменко А.В.

18.09.2020 року від Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія надійшов відзив на позовну заяву. Відповідно до наданого відзиву, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

30.09.2020 року від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 вересня 2020 року клопотання про витребування доказів задоволено.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 10 грудня 2020 року підготовче провадження по справі закрито. Справу призначено до судового розгляду по суті на 26 січня 2021 року.

25.01.2021 року від відповідача до суду надійшли письмові пояснення, клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та заява про застосування строків позовної давності.

26.01.2021 року від відповідача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника відповідача.

У судове засідання призначене на 26.01.2021 року сторони не з`явились, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є серед інших і принцип диспозитивності.

Диспозитивність (від лат. Dispono - розпоряджаюся) - це надання особам, які беруть участь у справі, можливості вільно розпоряджатися своїми матеріальними та процесуальними правами на власний розсуд. Зміст принципу диспозитивності перш за все розкривається через положення хто хоче здійснити свої права, повинен сам турбуватися про це

Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В данному випадку, позивач, будучи сповіщеним належним чином, не з`явився у судове засідання, а тому суд розцінює його неявку як його волевиявлення, прояв дії принципу диспозитивності.

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає за можливе розглянути справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до ч. 1, ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників

Виходячи з наданих до матеріалів справи документів та пояснень сторін, суд вважає за можливе проаналізувати наступні обставини що стосуються розгляду справи.

Так, судом встановлено наступне.

21 листопада 2005 року, Міністерство культури і туризму України передало Фонду держаного майна України, а останній - Кіностудії цілісний майновий комплекс державного підприємства Одеська кіностудія художніх фільмів у складі якого була, у тому числі, зазначена будівля (розташована за адресою: Французький бульвар 33-А)

Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14 травня 2012 року по справі № 2а-17235/11/2670 визнано протиправними дії Міністерства культури і туризму України та Фонду державного майна України стосовно передачі до статутного фонду Кіностудії Будівлі. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду по вказаній вище справі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 по суті залишено без змін.

Необхідно зазначити, що не дивлячись на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 по справі № 2а-17235/11/2670, в матеріалах справи відсутні підтвердження щодо обов`язку Кіностудії передати зазначену будівлю до комунальної власності м. Одеси. А тому, хоча постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 14.05.2012 по справі № 2а-17235/11/2670 дії стосовно передачі до статутного фонду Кіностудії Будівлі визнані протиправними, фактично Будівля залишалась у статутному фонді (капіталі) Кіностудії.

Наказом від 26.12.2014 року ПрАТ Одеська кіностудія був створений орган приватизації, відповідно до Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України Про затвердження положення по передачі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян .

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.04.2016 у справі №522/8089/14 визнано недійсними накази Фонду державного майна України № 3020 від 22.11.2005 та № 3006 від 27.12.2004 в частині включення вартості Будівлі до статутного фонду Кіностудії з 30.10.2006 року; виключено з акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 21.11.2005 Будівлю оціночною вартістю 7 400 065,05 гривень; виключено із статутного капіталу Кіностудії вартість Будівлі. Рішення апеляційного суду Одеської області від 21.04.2016 р. у справі № 522/8089/14 залишено без змін Постановою Верховного Суду від 06.03.2018 р.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що дії Кіностудії щодо розпорядження Будівлею до ухвалення рішення від 21.04.2016 у справі № 522/8089/14 є цілком правомірними, зокрема в частині створення органу приватизації. Орган приватизації створено Кіностудією 26.12.2014 наказом № 56, тобто до ухвалення рішення апеляційного суду Одеської області від 21.04.2016.

У даному спорі позивач заявляє, що захищає свої житлові права, тобто цивільні права, а саме право на його приватизацію, передбаченого ЗУ Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків , та просить суд визнати недійсним з дати створення та скасувати орган приватизації, створений на ПрАТ Одеська кіностудія .

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні 10.12.2020 року представник відповідача зазначив, що орган приватизації на даний час припинив свою діяльність від 21.05.2020 року.

Представник позивача під час зазначеного судового засідання в свою чергу зазначила, що створення органу приватизації Одеської кіностудії є неправомірною, а представник звертається за захистом порушеного права ОСОБА_4 та всіх 13 осіб, мешканців гуртожитку, які не змогли приватизувати своє житло.

В контексті завдань в даному випадку цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Позивач повинен довести, що його право порушене і він є потерпілим від порушення цього права з боку відповідача.

При з`ясуванні статусу позивача як потерпілого , Суд керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття потерпілий має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Відповідно до статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає: a) що ця заява несумісна з положеннями Конвенції або протоколів до неї, явно необґрунтована або є зловживанням правом на подання заяви; або b) що заявник не зазнав суттєвої шкоди, якщо тільки повага до прав людини, гарантованих Конвенцією і протоколами до неї, не вимагає розгляду заяви по суті, а також за умови, що на цій підставі не може бути відхилена жодна справа, яку національний суд не розглянув належним чином.

Таким чином, право особи на звернення до ЄСПЛ пов`язане з наявністю у неї статусу жертви (потерпілого). Слово жертва в контексті статті 34 Конвенції означає особу або осіб, яких прямо або опосередковано торкнулося стверджуване порушення. Отже, стаття 34 стосується не тільки безпосередньої жертви або жертви стверджуваного порушення, але також непрямих жертв, яким порушення заподіяло б шкоду або які б мали дійсну і особисту зацікавленість в тому, щоб воно припинилося (Валліанатос та інші проти Греції [ВП], №№ 29381/09 та 32684/09, п. 47, від 7 листопада 2011) Щоб мати можливість подати скаргу відповідно до статті 34, заявник повинен бути здатним довести, що оскаржуваний захід зачіпає його безпосередньо (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 104, від 27 квітня 2010, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008) Щодо скарг, які стосуються компаній, Суд вважає, що фізична особа не може скаржитися на порушення своїх прав під час судового розгляду, стороною якого він або вона не є, навіть якщо він або вона був акціонером і (або) директором компанії, яка є стороною судового розгляду. Незважаючи на те, що в певних обставинах єдиний власник компанії може вимагати визнання його / її жертвою в значенні статті 34 Конвенції у випадках, коли щодо його або її компанії були вжиті оспорювані заходи, в інших випадках ігнорування правоздатності компанії може бути виправдано тільки у виняткових обставинах, зокрема, коли явно встановлено, що компанія не має можливості звернутися до Суду через органи, засновані на підставі її статуту, або (в разі ліквідації) через своїх арбітражних керуючих (Centro Europa 7 S.r.l. та Ді Стефано проти Італії [ВП], № 38433/09, п. 92, від 7 червня 2012). Стаття 34 Конвенції не дозволяє скаржитися абстрактно на порушення Конвенції (Центр правових ресурсів імені Валентин Кампеану проти Румунії, № 47848/08, п. 101, від 7 липня 2014).Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004). Заявник не може вважатися жертвою, якщо він сам особисто частково винен в стверджуваному порушенні (Паша та Еркан Ероль проти Туреччини, № 51358/99, від 12 грудня 2006). Суд також підкреслює, що Конвенція не передбачає подання actio popularis з метою тлумачення прав, які вона містить, або дозволу фізичним особам оскаржити положення внутрішньодержавного права тільки тому, що вони вважають, не перебуваючи під прямим впливом такого положення, що воно може суперечити Конвенції (Аксу проти Туреччини [ВП], №№ 4149/04 та 41029/04, п. 50, від 15 грудня 2012, Берден проти Сполученого Королівства [ВП], №. 13378/05, п. 33, від 29 квітня 2008). Однак особа може заявляти, що закон, навіть не застосовуючись до неї особисто, порушує її права в силу необхідності коригувати свою поведінку під страхом кримінального переслідування або в силу приналежності до категорії осіб, які ризикують безпосередньо випробувати на собі дію законодавства (Тенасє проти Молдови [ВП], № 7/08, п. 344, від 27 квітня 2010, Мішо проти Франції [ВП], № 12323/12, пп. 51-52, від 6 грудня 2012, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 проти ОСОБА_7 та Герцеговини [ВП], №№ 27996/06 та 34836/06), п. 28, від 22 грудня 2009).

З наведеного випливають такі ознаки потерпілого від порушення права:

(а) безпосередньо йому належить право, на захист якого подано позов;

(б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності;

(в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду);

(г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Крім того, заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача.

Таким чином суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що відповідачем порушено право на приватизацію житлового приміщення у будівлі, а сама по собі вимога по скасуванню органу приватизації не поновлює порушеного права позивача на приватизацію.

Зазначений висновок підтверджений самим позивачем у тесті позовної заяви та поясненнями у судовому засіданні. Так позивач зазначає, що захист права позивача на приватизацію житлового приміщення у будівлі можливе лише після передачі будівлі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси. Однак скасування органу приватизації не призведе до передачі будівлі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси, враховуючи, що це не пов`язане між собою, а орган приватизації на час розгляду справи вже ліквідований.

Крім того, необхідно зазначити про необхідність застосування принципу пропорційності, який є також і принципом цивільного судочинства, який забезпечує розумний баланс між інтересами позивача, відповідача та загальними інтересами.

Так, враховуючи тривалий обсяг часу який минув з моменту вчинення дій щодо створення органу приватизації та прийнятих ним певних актів індивідуально дії, суд приходить до висновку, що у осіб яким були оформлені органом приватизації свідоцтва про право власності виникли тривалі зв`язки з житлом.

Враховуючи, що позивачем не доведено яким чином відповідач порушив право позивача на приватизацію, суд приходить до висновку, що порушення стабільності та прогнозованості суспільних відносин, в тому числі щодо права на проживання осіб яким були оформлені органом приватизації свідоцтва про право власності, не може бути порушено з метою захисту права позивача, порушення якого в рамках предмету спору по даній справі позивачем не доведено.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходь до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76,77, 141, 259, 263, 264, 265, 268,272,273 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія - відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1 ст. 354 ЦПК України.

Суддя: А.В. Науменко

Повний текст рішення виготовлений 05.02.2021 року.

Суддя: А.В. Науменко

26.01.21