Постанова

від 01.07.2021 по справі 522/15628/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/7346/21

Номер справи місцевого суду: 522/15628/20

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Цюра Т. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С.,

За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2021 року про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2019 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія .

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 26 січня 2021 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія - відмовлено в повному обсязі.

29 січня 2021 року від представника ПрАТ Одеська кіностудія - Козак М.О. надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, шляхом ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2021 року у задоволенні заяви представника відповідача Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія - адвоката Козак М.О. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія - відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, Приватне акціонерне товариство Одеська кіностудія подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просять суд скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2021 року та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву ПрАТ Одеська кіностудія про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, шляхом ухвалення додаткового рішення.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від сторін не надходив, однак відповідно до положень ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судове засідання, призначене на 01.07.2021 року з`явився представник ПрАТ Одеська кіностудія - Козак М.О.

Позивач ОСОБА_1 та треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Треті особи - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 викликались до суду в порядку ч. 11 ст. 128 ЦПК України, а саме шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (том ІІ: а.с. 33-36).

Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.

Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права.

За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.

Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.

За таких обставин, обставин апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача ОСОБА_1 та третіх осіб - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ..

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду зазначеним вимогам не відповідає, з огляду на таке.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ПрАТ Одеська кіностудія - адвоката Козак М.О. про ухвалення додаткового рішення, районний суд виходив з того, що представлений представником відповідача обсяг та вартість виконаних робіт не відповідають матеріалам справи №522/15628/20, а підстави обчислення витрачених годин по наданих тих чи інших послугах , пов`язаних з розглядом даної справи не підтверджується умовами договору. Судом також зазначено, що договір про надання правової допомоги не містить посилань про надання послуг при розгляді конкретної справи та його укладено набагато раніше надходження позову до суду. Крім того, судом також зазначено, що не надано доказів, відповідно до п. 4.1 Договору №1/20 про надання правової допомоги, оскільки вказаним пунктом передбачено, що гонорарні відносини сторін, строки та порядок оплати винагороди (гонорару) за договором, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цього договору визначаються додатковою угодою та окрім цього, заявником не подано обґрунтоване математичне обчислення сум, згідно з яким можливо було б їх перевірити іншою стороною і судом, у зв`язку із чим суд не вбачав підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

Проте, апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст. 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 30 ЗУ Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У рішеннях ЄСПЛ від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України (пункти 3436), від 23 січня 2014 року у справі East/West Alliance Limited проти України , від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Апеляційним розглядом справи встановлено, що керуючись нормою ч. 1 ст. 134 ЦПК України, ПрАТ Одеська кіностудія разом із відзивом на позовну заяву (вхід. № 95664/20 від 18.09.2020р.) подало до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Кіностудія очікувала понести в зв`язку із розглядом справи № 522/15628/20. Згідно попереднього розрахунку, суми судових витрат, які ПрАТ Одеська кіностудія очікувала понести, склали - 8000,00 грн. (том І: а.с. 33-4, 65-67).

Матеріалами справи також встановлено, що 25.01.2021 року до канцелярії суду також надійшло клопотання ПрАТ Одеська кіностудія про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу (вхід. №7252/21 від 25.01.2021 року) (том І: а.с. 209-221), в додатках якого надано до суду:

-Договір про надання правової допомоги від 01.03.2020 року №1/20;

-Платіжне доручення № 665 від 25.09.2020 про оплату рахунку № 18 від 31.08.2020р. (а.с. 212);

-Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.09.2020р. (а.с. 213);

-Рахунок № 19 від 01.10.2020р. (а.с. 214);

-Платіжне доручення № 702 від 21.10.2020р. про оплату рахунку № 19 від 01.10.2020р. (а.с. 215);

-Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.11.2020р. (а.с. 216);

-Рахунок № 21 від 04.12.2020р. (а.с. 217);

-Платіжне доручення № 798 від 18.12.2020р. про оплату рахунку № 21 від 04.12.2020р. (а.с. 218);

-Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.12.2020р. (а.с. 219);

-Рахунок № 22 від 29.12.2020р. (а.с. 220);

-Платіжне доручення № 826 від 13.01.2021 про оплату рахунку № 22 від 29.12.2020р. (а.с. 221).

Відповідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в додатковій постанові від 19.02.2020 року ( справа №755/9215/15ц, провадження №14-382цс19) зазначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що надані документи, на підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою ПрАТ Одеська кіностудія правової допомоги, вказують на реальність та фактичність витрат на правову допомогу, понесених відповідачем та зв`язок цих витрат з розглядом даноїс прави

Колегія суддів зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

При новому розгляді заяви суду слід виходити з положень чинного законодавства та враховувати наявні у справі докази.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

При цьому, апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, оскільки скаржник просить суд апеляційної інстанції ухвалити додаткове рішення, що не належить до повноважень апеляційного суду, оскільки відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України додаткове рішення ухвалюється в тому самому складі, що ухвалив рішення.

Відтак, заява Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питання про судові витрати підлягає направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З урахуванням того, що член колегії суддів, а саме суддя Комлева О.С. у період з 05 по 09 липня 2021 року перебувала у відпустці, що підтверджується довідкою № 190д від 05 липня 2021 року відділу кадрової роботи та управління персоналом, тому повне судове рішення виготовлене 12 липня 2021 року.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 379, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія - задовольнити частково.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 08 лютого 2021 року - скасувати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія - направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення складено 12.07.2021 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: Л.А. Гірняк

О.С. Комлева