Ухвала

від 08.02.2021 по справі 522/15628/20

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/15628/20

Провадження 2-др/522/6/21

УХВАЛА

08 лютого 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Звонецької І.М.,

розглянувши заяву представника відповідача Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія - адвоката Козак М.О. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія,-

В С Т А Н О В И В:

26 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія, яким в задоволені позовних вимог відмовлено в повному обсязі. При цьому судом не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Представником відповідача 18 вересня 2020 було подано суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Кіностудія очікує понести в зв`язку із розглядом справи № 522/15628/20.

29 січня 2021 року від представника відповідача надійшла заява про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу, шляхом ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

В заяві адвокат Козак М.О. просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія витрати на правову (правничу) допомогу адвоката у розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп.

Заяву обґрунтовує тим, що відповідач, під час розгляду даної справи, користувався послугами адвоката Козак М.О., на підставі Договору про надання правової допомоги від 01.03.2020 № 1/20.

Суд, перевіривши матеріали справи, що стосуються відшкодування витрат на професійну (правничу) допомогу, дійшов висновку, що заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Судом досліджені надані стороною відповідача адвокатом - Козак М.О. докази на підтвердження понесених відповідачем судових витрат, а саме:

- Договір про надання правової допомоги від 01.03.2020 № 1/20;

- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 31.08.2020;

- Рахунок № 18 від 31.08.2020;

- Платіжне доручення № 665 від 25.09.2020 про оплату рахунку № 18 від 31.08.2020;

- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.09.2020;

- Рахунок № 19 від 01.10.2020;

- Платіжне доручення № 702 від 21.10.2020 про оплату рахунку № 19 від 01.10.2020;

- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 30.11.2020;

- Рахунок № 21 від 04.12.2020;

- Платіжне доручення № 798 від 18.12.2020 про оплату рахунку № 21 від 04.12.2020,

- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 29.12.2020;

- Рахунок № 22 від 29.12.2020;

- Платіжне доручення № 826 від 13.01.2021 про оплату рахунку № 22 від 29.12.2020.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва за надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Окрім того, при ухваленні додаткового рішення суд приймає до уваги додаткову постанову Великої Палати Верховного Суду по справі N 755/9215/15-ц від 19.02.2020 року, провадження N 14-382цс19, в якій висловлена правова позиція щодо вирішення питання про розподіл судових витрат між учасниками справи.

За результатом дослідження судом наданих стороною відповідача адвокатом - Козак М.О. доказів на підтвердження понесених відповідачем судових витрат, суд приходить до висновку, що представлений представником відповідача обсяг та вартість не відповідають матеріалам справи №522/15628/20. А підстави обчислення витрачених годин по наданих тих чи інших послугах , пов`язаних з розглядом даної справи не підтверджується умовами договору.

Суд звертає увагу, що договір про надання правової допомоги не містить посилань про надання послуг при розгляді конкретної справи та його укладено набагато раніше надходження позову до суду.

Крім того, суду не надано доказів, відповідно до п. 4.1 Договору №1/20 про надання правової допомоги, оскільки вказаним пунктом передбачено, що гонорарні відносини сторін, строки та порядок оплати винагороди (гонорару) за договором, компенсація витрат, пов`язаних з виконанням цього договору визначаються додатковою угодою (Додаток №1 до даного договору, який є невід`ємною частиною даного договору).

Також, суд вказує, що заявником не подано обґрунтоване математичне обчислення сум, згідно з яким можливо було би їх перевірити іншою стороною і судом.

Верховний суд, у своїй постанові по справі № 910/4201/19 від 07 вересня 2020 року роз`яснив, якщо заявник, навіть за відсутності клопотання про зменшення витрат на адвоката, не доведе, що сплачений гонорар пов`язаний виключно із розглядом даної справи, суду слід залишати заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з іншої сторони без розгляду, та підкреслив що договір про надання правової допомоги та подані на підтвердження його виконання докази, повинні бути пов`язаними з розглядом конкретної судової справи. Відсутність у договорі про надання правової допомоги та додаткових угод до нього посилань на справу, яка безпосередньо розглядалася судом за участю адвоката, вказує на ненадання заявником доказів фактичного понесення витрат на професійну правничу допомогу.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну (правничу) допомогу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Керуючись ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія - адвоката Козак М.О. про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Одеська кіностудія , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним з дати створення та скасування органу приватизації, створеного ПрАТ Одеська кіностудія - відмовити в повному обсязі.

Ухвала суду може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: А.В. Науменко

08.02.21