Рішення

від 28.01.2021 по справі 640/11002/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2021 року м. Київ № 640/11002/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Маруліної Л.О., суддів Добрівської Н.А., Кузьменко А.І., за участі секретаря судового засідання Яцеленко Ю.О., представника позивача Швець Н.О. (ордер серії КВ №477726 від 18.05.2020 року), представника позивача Хорунжия Ю.А. (ордер серії АА №1045551 від 26.11.2020 року), представника відповідача 1 Пуленця А.С., представника відповідача 2 Гришакової Н.Є., представника третьої особи Гуцевої Л.О., вирішивши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України

третя особа Міністерство фінансів України

про визнання протиправним та скасування розпорядження від 24.04.2020 року №447-р, поновлення на роботі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач 1, Уряд), Державної митної служби України (далі також - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №447-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України";

- поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на посаді Голови Державної митної служби України з 25.04.2020 року;

- стягнути з Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43115923) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу виходячи з розміру його середньоденної (годинної) заробітної плати.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що оскаржуване розпорядження видано з порушенням вимог Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Конвенції Міжнародної організації праці №158 про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982 року, Закону України Про державну службу , Закону України Про центральні органи виконавчої влади , Закону України Про Кабінет Міністрів України , Кодексу законів про працю України, та інших нормативно-правових актів.

На переконання позивача, оскаржуване розпорядження не містить фактичних підстав для його звільнення. Крім того, останній був відсутній під час його прийняття.

На переконання позивача, дія статті 87-1 Закону України Про державну службу на нього не розповсюджується, оскільки її застосування можливе лише до державних службовців категорії А , призначених після 25.09.2019 року, водночас, звільнення позивача з урахуванням цієї норми законодавства України мало відбуватися за поданням Прем`єр-міністра України, а не Міністра фінансів України, оскільки саме Кабінетом Міністрів України координується робота Державної митної служби України.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.07.2020 року.

Через канцелярію суду 17.06.2020 року відповідачем 1 подано клопотання про поновлення строку на подачу відзиву; подано відзив та докази.

Кабінет Міністрів України проти задоволення позовних вимог заперечує з огляду на те, що твердження позивача про незаконність оскаржуваного розпорядження Уряду ґрунтується фактично на наданні позивачем оцінки положення статті 87-1 Закону України Про державну службу , яка, на думку останнього, не відповідає положенням Конституції України.

Так, дії Кабінету Міністрів України ґрунтуються на визначених нормах чинного законодавства України, мають обґрунтовану мету та жодним чином не створюють будь-яких дискримінаційних норм стосовно позивача, оскільки, відповідно до статті 87-1 Закону України Про державну службу позивача зараховано за штат, а тому, останній продовжує перебування на державній службі.

Враховуючи викладене, Уряд просить суд у задоволенні позову відмовити.

Через канцелярію суду 24.06.2020 року відповідачем 2 подано відзив на позов, в якому проти задоволення позову заперечує, оскільки твердження позивача про порушення оскаржуваним розпорядженням принципу правової визначеності, верховенства права та права на працю є надуманими та суб`єктивною оцінкою положень статті 87-1 Закону України Про державну службу самим позивачем.

Також, відповідачем 2 подано копію матеріалів особової справи ОСОБА_1 для долучення судом до матеріалів адміністративної справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020 року у задоволенні клопотання Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року про поновлення строку на подачу відзиву відмовлено. Визнано причини пропуску встановленого судом строку на подання відзиву поважними та продовжено Кабінету Міністрів України строк на подання відзиву на позовну заяву. Прийнято до розгляду відзив Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 року.

У підготовче засідання 01.07.2020 року прибули представники сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, Міністерство фінансів України (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ 00013480) та відкладено підготовче засідання до 03.08.2020 року.

Через канцелярію суду 06.07.2020 року представником позивача подано відповідь на відзив Державної митної служби України, в якій проти тверджень у відзиві заперечується з підстав, викладених у позовній заяві.

Разом із відповіддю на відзив представником позивача подано клопотання про продовження строку на подання відповіді на відзив у справі на строк, не менший ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби COVID-19 на території України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2020 року у задоволенні клопотання представника позивача про продовження процесуального строку відмовлено; роз`яснено, що перебіг процесуальних строків, встановлених судом під час дії запровадженого Кабінетом Міністрів України карантину обчислюється із урахуванням пункту 3 Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Через канцелярію суду 16.07.2020 року відповідачем - 2 подано заперечення на відповідь на відзив.

Через канцелярію суду 23.07.2020 року відповідачем - 1 подано заперечення на відповідь на відзив.

Через канцелярію суду 03.08.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив Кабінету Міністрів України, в якій проти тверджень Уряду у відзиві заперечується з підстав, викладених у позовній заяві.

Через канцелярію суду 03.08.2020 року уповноваженим представником Міністерства фінансів України подані пояснення на позов, в яких просить у задоволенні позову відмовити з підстав, які зазначені відповідачами у відзивах.

У підготовче засідання 03.08.2020 року прибули представники позивача та відповідачів. Третьою особою участь уповноваженого представника не забезпечено.

Представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання додаткових доказів, яке задоволено судом.

Підготовче засідання відкладено до 03.09.2020 року.

У підготовче засідання 03.09.2020 року прибули представники позивача та відповідачів. Третьою особою участь уповноваженого представника не забезпечено.

Судом поставлено на обговорення питання про закінчення підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2020 року закрито підготовче провадження; призначено справу до колегіального розгляду за головуванням судді Маруліної Л.О. ; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 26.11.2020 року.

У судове засідання 26.11.2020 року прибули представники позивача, відповідачів та третьої особи.

Судом заслухано вступні слова представників сторін та на цій стадії оголошено перерву у судовому засіданні до 28.01.2020 року.

У судове засідання 28.01.2020 року прибули представники сторін.

Відповідно до частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритому судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №512-р призначено ОСОБА_1 Головою Державної митної служби України з 15.07.2019 року строком на п`ять років з оплатою праці відповідно до законодавства, встановивши випробування строком на один місяць.

23.04.2020 року Міністром фінансів України внесено подання №17030-02-3/12004 про звільнення Голови Державної митної служби України ОСОБА_1.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №447-р звільнено ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України Про державну службу .

Наказом Державної митної служби України від 27.04.2020 року №292-о оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №447-р Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України ; зараховано ОСОБА_1 за штат Державної митної служби України з дня звільнення з посади Голови Державної митної служби України; Департаменту бухгалтерського обліку та організації фінансової роботи митних органів ( ОСОБА_2 ) здійснювати оплату праці ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 року №977.

Вважаючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №447-р протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Конституцією України, Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №899-VIII), Законом України від 27.02.2014 року №794-VII Про Кабінет Міністрів України (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794-VII), Законом України від 17.03.2011 року № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади (далі також - Закон №3166), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950 (далі також - Регламент).

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційним Судом України в рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. .

Таким чином, усі нормативно-правові та підзаконні акти застосовуються судом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України призначає на посаду: державних секретарів міністерств, керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, відповідно до законодавства про державну службу; перших заступників і заступників міністрів - за поданням Прем`єр-міністра України.

Звільнення зазначених осіб здійснюється Кабінетом Міністрів України в порядку та з підстав, передбачених законами України Про Кабінет Міністрів України , Про центральні органи виконавчої влади , Про державну службу .

Щодо дотримання Кабінетом Міністрів України процедури розгляду подання Міністра фінансів України про звільнення Голови Державної митної служби України, суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 §7 розділу 2 Регламенту на своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає питання організаційно-розпорядчого характеру, в тому числі кадрові питання, питання присудження премій та призначення стипендій Кабінету Міністрів.

Відповідно до пункту 1, 2 §16 глави 1 розділу 3 Регламенту пропозиції Прем`єр-міністрові щодо порядку денного засідання Кабінету Міністрів готує Секретаріат Кабінету Міністрів на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду в порядку, встановленому розділами 4-7 цього Регламенту.

Порядок денний засідання Кабінету Міністрів складається з таких розділів: концептуальні засади реалізації державної політики; акти законодавства; кадрові питання; звіти та питання контролю; питання, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Згідно з пунктом 1 §17 глави 1 розділу 3 Регламенту схвалений Прем`єр-міністром проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів та матеріали до нього Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання в електронній формі із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, не пізніше ніж за 24 години до початку засідання, а у разі проведення позачергового засідання надає їх до початку або в ході засідання.

Матеріали з кадрових питань надаються учасникам засідання в день засідання перед його початком.

Пунктом 1 §19 глави 2 розділу 3 Регламенту передбачено, що на засіданнях Кабінету Міністрів головує Прем`єр-міністр, а в разі відсутності Прем`єр-міністра за його дорученням - Перший віце-прем`єр-міністр або віце-прем`єр-міністр згідно з визначеним Кабінетом Міністрів розподілом повноважень.

Пунктом 4 § 20 глави 2 розділу 3 Регламенту встановлено, що з кадрових питань доповідає на засіданні Міністр Кабінету Міністрів.

Відповідно до пунктів 1, 2 § 30 глави 1 розділу 4 Регламенту акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з абзацем 1 пункту 4 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів Міністром Кабінету Міністрів.

Відповідно до пункту 5 § 33 глави 2 розділу 4 Регламенту проект акта Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань та щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

Абзацом 1 пункту 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що Міністром фінансів України внесено подання від 23.04.2020 року №17030-02-3/12004 про звільнення Голови Державної митної служби України ОСОБА_1 , яке зареєстровано Департаментом документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року №17531/0/1.

Відповідно до витягу з протоколу №22 засідання Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року, на якому головував Прем`єр-міністр України Шмигаль Д.А., присутнім, зокрема, був запрошений з окремих питань Голова Держмитслужби ОСОБА_1

Згідно з пунктом 4 витягу з протоколу №22 на засіданні Уряду 24.04.2020 року прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України .

Наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини свідчать про те, що Кабінетом Міністрів України дотримано вищенаведені положення Регламенту під час вирішення кадрового питання щодо розгляду подання Міністра фінансів України про звільнення Голови Державної митної служби України.

Крім того, судом звертається увага, що твердження позивача, зазначене у позовній заяві про те, що ОСОБА_1 був відсутній під час розгляду Кабінетом Міністрів України подання щодо звільнення позивача, спростовано матеріалами справи, а саме витягом з протоколу №22 засідання Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року.

Також, зазначене твердження ОСОБА_1 спростовано Протоколом опитування особи за її згодою від 12.08.2020 року, поданого суду адвокатом позивача Н.О. Швець, якою в порядку пункту 7 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", опитано ОСОБА_1 , зокрема, і щодо питання його присутності на засіданні Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року. Із змісту цього Протоколу судом встановлено, що позивачем підтверджується його особиста присутність на засіданні Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року з власної ініціативи.

Зокрема, помилковим є судження позивача щодо протиправності дій Кабінету Міністрів України про не надання ОСОБА_1 слова для виступу та надання пояснень відносно питання його звільнення з посади Голови Державної митної служби України, оскільки Регламентом обов`язку Кабінета Міністрів України заслуховувати позицію суб`єкта звільнення не встановлено.

Окрім іншого, щодо твердження позивача про не запрошення останнього на засідання Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року відносно розгляду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України, суд зазначає, що Регламентом не передбачено обов`язку Кабінету Міністрів України запрошувати в якості учасників засідання осіб, відносно яких розглядається кадрове питання.

Щодо тверджень позивача про відсутність у Міністра фінансів України повноважень вносити подання про звільнення Голови Державної митної служби України, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №899-VIII (в редакції, чинній на 05.07.2019 року) посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби: 1) категорія А (вищий корпус державної служби) - посади: зокрема, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України, та їх заступників.

Пунктом 54 Закону України від 19.09.2019 року № 117-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами): доповнено статтею 87-1 такого змісту:

Стаття 87 -1 . Додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення

1. Крім підстав, передбачених статтею 87 цього Закону, суб`єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії "А" з власної ініціативи, за поданням Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

2. Державні службовці, зараховані за штат відповідно до частини першої цієї статті, продовжують перебувати на державній службі згідно з цим Законом, виконуючи обов`язки державного службовця в межах, визначених керівником відповідного державного органу. Граничний строк такого перебування становить шість місяців з дня звільнення з посади відповідно до частини першої цієї статті.

3. Умови оплати праці державних службовців, зазначених у частині другій цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, погодженою з відповідним суб`єктом призначення, державний службовець за його згодою може бути переведений на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії Б у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

5. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державному службовцю не запропоновано переведення відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою.

6. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державний службовець тричі відмовився від переведення на іншу посаду відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, без виплати вихідної допомоги .

Відповідно до змісту оскаржуваного розпорядження, позивача звільнено з посади Голови Державної митної служби України саме на підставі частини першої статті 87-1 Закону №899-VIII.

Суд зауважує, що доказів оскарження, або втрати чинності, або визнання неконституційною статті 87-1 Закону №899-VIII на день внесення Міністром фінансів України подання про звільнення позивача з посади Голови Державної митної служби України учасниками справи суду не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 затверджено Положення про Державну митну службу України (із змінами і доповненнями) (далі також - Положення №227), відповідно до пункту 1 якого Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Отже, слід дійти висновку, що Міністр фінансів України у даному випадку є уповноваженим міністром, за чиїм поданням суб`єкт призначення - Кабінет Міністрів Україні, може прийняти рішення про звільнення Голови Державної митної служби України.

Щодо посилання позивача на положення підпункту 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 298 (далі також - Порядок №298), відповідно до якого керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник, керівник центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Міністерства юстиції Україні від 30.01.2009 року № Н-35267-18 щодо порядку застосування нормативно-правових актів, щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України:

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу .

Враховуючи викладене, стаття 87-1 Закону №899-VIII має вищу юридичну силу ніж положення пункту 2 Порядку № 298, з огляду на що, Міністр фінансів України є належним суб`єктом внесення подання про звільнення Голови Державної митної служби України.

Відповідно до змісту частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v." від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Крім того, судом враховується, що згідно з пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та враховуючи, що судом не виявлено порушень відповідачами вимог законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на відмову у задоволенні позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 9, 73-80, 241, 245, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбаченими статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач 1: Кабінет Міністрів України (01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2);

Відповідач 2: Державна митна служби України (код ЄДРПОУ 43115923, адреса: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г);

Третя особа: Міністерство фінансів України (код ЄДРПОУ 00013480, адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2).

Повне рішення складено 04.02.2021 року.

Головуючий суддя Л.О. Маруліна

Суддя Н.А. Добрівська

Суддя А.І. Кузьменко