Постанова

від 05.04.2021 по справі 640/11002/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11002/20 Суддя (судді) першої інстанції: Маруліна Л.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Коротких А.Ю.,

суддів Сорочка Є.О.,

Чаку Є.В.,

при секретарі Дмитренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України, третя особа: Міністерство фінансів України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної митної служби України, третя особа: Міністерство фінансів України про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на роботі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов у повному обсязі. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права.

Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 року №512-р призначено ОСОБА_1 Головою Державної митної служби України з 15.07.2019 року строком на п`ять років з оплатою праці відповідно до законодавства, встановлено випробування строком на один місяць.

23.04.2020 року Міністром фінансів України внесено подання №17030-02-3/12004 про звільнення Голови Державної митної служби України ОСОБА_1 .

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №447-р звільнено ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України Про державну службу .

Наказом Державної митної служби України від 27.04.2020 року №292-о оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №447-р Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України ; зараховано ОСОБА_1 за штат Державної митної служби України з дня звільнення з посади Голови Державної митної служби України; Департаменту бухгалтерського обліку та організації фінансової роботи митних органів ( ОСОБА_2 ) наказано здійснювати оплату праці ОСОБА_1 відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 року №977.

Позивач, вважаючи розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року №447-р протиправним, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Конституцією України, Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII Про державну службу (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №899-VIII), Законом України від 27.02.2014 року №794-VII Про Кабінет Міністрів України (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794-VII), Законом України від 17.03.2011 року № 3166-VI Про центральні органи виконавчої влади (далі також - Закон №3166), Регламентом Кабінету Міністрів України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 року №950 (далі також - Регламент).

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційним Судом України в рішенні від 09.02.1999 року у справі № 1-7/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. .

Таким чином, усі нормативно-правові та підзаконні акти застосовуються судом у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною сьомою статті 21 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України призначає на посаду: державних секретарів міністерств, керівників та заступників керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України, відповідно до законодавства про державну службу; перших заступників і заступників міністрів - за поданням Прем`єр-міністра України.

Звільнення зазначених осіб здійснюється Кабінетом Міністрів України в порядку та з підстав, передбачених законами України Про Кабінет Міністрів України , Про центральні органи виконавчої влади , Про державну службу .

Щодо дотримання Кабінетом Міністрів України процедури розгляду подання Міністра фінансів України про звільнення Голови Державної митної служби України, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Згідно з підпунктом 4 пункту 1 §7 розділу 2 Регламенту Кабінету Міністрів України (далі - Регламент) на своїх засіданнях Кабінет Міністрів розглядає питання організаційно-розпорядчого характеру, в тому числі кадрові питання, питання присудження премій та призначення стипендій Кабінету Міністрів.

Відповідно до пункту 1, 2 §16 глави 1 розділу 3 Регламенту пропозиції Прем`єр-міністрові щодо порядку денного засідання Кабінету Міністрів готує Секретаріат Кабінету Міністрів на підставі матеріалів, підготовлених для розгляду в порядку, встановленому розділами 4-7 цього Регламенту.

Порядок денний засідання Кабінету Міністрів складається з таких розділів: концептуальні засади реалізації державної політики; акти законодавства; кадрові питання; звіти та питання контролю; питання, що містять інформацію з обмеженим доступом.

Згідно з пунктом 1 §17 глави 1 розділу 3 Регламенту схвалений Прем`єр-міністром проект порядку денного засідання Кабінету Міністрів та матеріали до нього Секретаріат Кабінету Міністрів надсилає членам Кабінету Міністрів, іншим учасникам засідання в електронній формі із використанням системи електронної взаємодії органів виконавчої влади, крім матеріалів, що містять інформацію з обмеженим доступом, не пізніше ніж за 24 години до початку засідання, а у разі проведення позачергового засідання надає їх до початку або в ході засідання.

Матеріали з кадрових питань надаються учасникам засідання в день засідання перед його початком.

Пунктом 1 §19 глави 2 розділу 3 Регламенту передбачено, що на засіданнях Кабінету Міністрів головує Прем`єр-міністр, а в разі відсутності Прем`єр-міністра за його дорученням - Перший віце-прем`єр-міністр або віце-прем`єр-міністр згідно з визначеним Кабінетом Міністрів розподілом повноважень.

Пунктом 4 § 20 глави 2 розділу 3 Регламенту встановлено, що з кадрових питань доповідає на засіданні Міністр Кабінету Міністрів.

Відповідно до пунктів 1, 2 § 30 глави 1 розділу 4 Регламенту акти Кабінету Міністрів з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань видаються у формі розпоряджень.

Розпорядження Кабінету Міністрів видаються, зокрема, з кадрових та інших питань організаційно-розпорядчого характеру.

Згідно з абз. 1 пункту 4 § 32 глави 2 розділу 4 Регламенту проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку та вносяться на розгляд Кабінету Міністрів Міністром Кабінету Міністрів.

Відповідно до пункту 5 § 33 глави 2 розділу 4 Регламенту проект акту Кабінету Міністрів підлягає обов`язковому погодженню усіма заінтересованими органами, а також Мінфіном та Мінекономіки (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань та щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств).

Абзацом 1 пункту 1 § 44 глави 4 розділу 4 Регламенту встановлено, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань щодо зміни особи, уповноваженої на підписання міжнародного договору України, зміни персонального складу Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, про затвердження фінансового плану суб`єкта господарювання державного сектора економіки, а також проектів актів з питань утворення та організації роботи комітету з призначення керівників особливо важливих для економіки підприємств, оголошення відбору та призначення чи погодження кандидатур претендентів на посаду керівників і членів наглядових рад таких підприємств) розробник подає Мін`юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями), а також порівняльною таблицею (якщо проектом акта передбачено внесення змін до інших актів Кабінету Міністрів).

Так, Міністром фінансів України внесено подання від 23.04.2020 року №17030-02-3/12004 про звільнення Голови Державної митної служби України ОСОБА_1 , яке зареєстровано Департаментом документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року №17531/0/1.

Відповідно до витягу з протоколу №22 засідання Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року, на якому головував Прем`єр-міністр України Шмигаль Д.А., присутнім, зокрема, був запрошений з окремих питань Голова Держмитслужби ОСОБА_1.

Згідно з пунктом 4 витягу з протоколу №22 на засіданні Уряду 24.04.2020 року прийнято розпорядження Кабінету Міністрів України Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України .

Наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини свідчать про те, що Кабінетом Міністрів України дотримано вищенаведені положення Регламенту під час вирішення кадрового питання щодо розгляду подання Міністра фінансів України про звільнення Голови Державної митної служби України.

Крім того, твердження позивача про те, що ОСОБА_1 був відсутній під час розгляду Кабінетом Міністрів України подання щодо звільнення позивача, спростовано матеріалами справи, а саме витягом з протоколу №22 засідання Кабінету Міністрів України від 24.04.2020 року.

Також зазначене твердження ОСОБА_1 спростовано Протоколом опитування особи за її згодою від 12.08.2020 року, поданого суду адвокатом позивача Н.О. Швець, якою в порядку пункту 7 частини першої статті 20 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , опитано ОСОБА_1 , зокрема і щодо питання його присутності на засіданні Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року. Зі змісту цього Протоколу підтверджується особиста присутність позивача на засіданні Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року з власної ініціативи.

Помилковим є судження позивача щодо протиправності дій Кабінету Міністрів України про не надання йому слова для виступу та надання пояснень відносно питання його звільнення з посади Голови Державної митної служби України, оскільки Регламентом обов`язку Кабінета Міністрів України заслуховувати позицію суб`єкта звільнення не встановлено.

Окрім іншого, щодо твердження позивача про не запрошення останнього на засідання Кабінету Міністрів України 24.04.2020 року відносно розгляду подання про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної митної служби України, колегія суддів зазначає, що Регламентом не передбачено обов`язку Кабінету Міністрів України запрошувати в якості учасників засідання осіб, відносно яких розглядається кадрове питання.

Щодо тверджень позивача про відсутність у Міністра фінансів України повноважень вносити подання про звільнення Голови Державної митної служби України, суд першої інстанції вірно зазначив наступне.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №899-VIII (в редакції, чинній на 05.07.2019 року) посади державної служби в державних органах поділяються на категорії залежно від порядку призначення, характеру та обсягу повноважень і необхідних для їх виконання кваліфікації та професійної компетентності державних службовців.

Встановлюються такі категорії посад державної служби: 1) категорія А (вищий корпус державної служби) - посади: зокрема, керівників центральних органів виконавчої влади, які не є членами Кабінету Міністрів України та їх заступників.

Пунктом 54 Закону України від 19.09.2019 року № 117-IX Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади Закон України Про державну службу (Відомості Верховної Ради України, 2016 р., № 4, ст. 43 із наступними змінами): доповнено статтею 87-1 такого змісту:

Стаття 87-1. Додаткові підстави припинення державної служби окремих державних службовців за ініціативою суб`єкта призначення

1. Крім підстав, передбачених статтею 87 цього Закону, суб`єкт призначення може прийняти рішення про звільнення державного службовця з посади державної служби категорії "А" з власної ініціативи, за поданням Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) протягом чотирьох місяців з дня призначення Прем`єр-міністра України або відповідного міністра чи керівника центрального органу виконавчої влади (керівника державного органу) з одночасним зарахуванням такого державного службовця за штат відповідного державного органу.

2. Державні службовці, зараховані за штат відповідно до частини першої цієї статті, продовжують перебувати на державній службі згідно з цим Законом, виконуючи обов`язки державного службовця в межах, визначених керівником відповідного державного органу. Граничний строк такого перебування становить шість місяців з дня звільнення з посади відповідно до частини першої цієї статті.

3. Умови оплати праці державних службовців, зазначених у частині другій цієї статті, визначаються Кабінетом Міністрів України.

4. Протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, за пропозицією центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби, погодженою з відповідним суб`єктом призначення, державний службовець за його згодою може бути переведений на будь-яку вакантну посаду державної служби не нижче категорії Б у державних органах, юрисдикція яких поширюється на всю територію України, без проведення конкурсу.

5. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державному службовцю не запропоновано переведення відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, з виплатою вихідної допомоги у розмірі шести посадових окладів за останньою посадою.

6. Якщо протягом строку, визначеного частиною другою цієї статті, державний службовець тричі відмовився від переведення на іншу посаду відповідно до частини четвертої цієї статті, такий державний службовець звільняється з державної служби керівником державного органу, за штатом якого він перебуває, без виплати вихідної допомоги .

Відповідно до змісту оскаржуваного розпорядження, позивача звільнено з посади Голови Державної митної служби України саме на підставі частини першої статті 87-1 Закону №899-VIII.

Разом з тим, доказів оскарження, або втрати чинності, або визнання неконституційною статті 87-1 Закону №899-VIII на день внесення Міністром фінансів України подання про звільнення позивача з посади Голови Державної митної служби України учасниками справи ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанцій не надано.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 затверджено Положення про Державну митну службу України (із змінами і доповненнями) (далі також - Положення №227), відповідно до пункту 1 якого Державна митна служба України (Держмитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що Міністр фінансів України у даному випадку є уповноваженим міністром, за чиїм поданням суб`єкт призначення - Кабінет Міністрів Україні, може прийняти рішення про звільнення Голови Державної митної служби України.

Щодо посилання позивача на положення підпункту 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 року № 298 (далі також - Порядок №298), відповідно до якого керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник, керівник центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

Відповідно до листа Міністерства юстиції Україні від 30.01.2009 року № Н-35267-18 щодо порядку застосування нормативно-правових актів, щодо того, яким актом слід керуватись у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам Закону України:

Юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України.

Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 17 жовтня 2002 року №17-рп (щодо повноважності Верховної Ради України) визначення Верховної Ради України єдиним органом законодавчої влади означає, що жоден інший орган державної влади не уповноважений приймати закони.

Ще однією ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин. Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України.

Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.

Так, відповідно до частини третьої статті 106 Конституції України Президент на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, які є обов`язковими до виконання на території України.

Згідно з частиною третьою статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу .

Враховуючи викладене, стаття 87-1 Закону №899-VIII має вищу юридичну силу ніж положення пункту 2 Порядку № 298, з огляду на те, що Міністр фінансів України є належним суб`єктом внесення подання про звільнення Голови Державної митної служби України.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2021 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Сорочко Є.О.

Чаку Є.В.

Повний текст виготовлено: 07 квітня 2021 року.