Ухвала

від 08.02.2021 по справі 911/1697/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"08" лютого 2021 р. м. Київ Справа № 911/1697/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

без виклику (повідомлення) учасників справи

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., розглянув матеріали

за позовом Прокурора Київської області

01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996

до Бориспільської міської ради Київської області

08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72, код ЄДРПОУ 04054903

про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії

встановив:

До Господарського суду Київської області від прокурора Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1708/20 від 11.06.2020) до Бориспільської міської ради Київської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Бориспільською міською радою порушені вимоги земельного, бюджетного законодавства, Закону України "Про місцеве самоврядування", а саме: не укладено договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд".

Крім того, у позові заявлено про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" (08130, Київська обл., с. Чайки, вул. В.Чайки, буд. 13, код ЄДРПОУ 34536374).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.06.2020 позовну заяву повернуто без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 апеляційну скаргу виконувача обов`язків прокурора Київської області задоволено, ухвалу Господарського суду Київської області від 18.06.2020 у справі № 911/1697/20 скасовано, матеріали справи № 911/1697/20 направлено до Господарського суду Київської області для вирішення питання про відкриття провадження.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.12.2020 зобов`язано прокурора Київської області надати суду до матеріалів справи №911/1697/20 оригінал позовної заяви разом з доданими до неї документами (вх. № 1708/20 від 11.06.2020) - у п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали суду.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від прокурора надійшов оригінал позовної заяви разом з доданими до неї документами (вх. № 31644/20 від 22.12.2020).

Судом перевірено позовну заяву і додані до неї документи на відповідність вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України та встановлена їх невідповідність вимогам частини 5 статті 162 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.12.2020 судом позовну заяву залишено без руху та встановлено прокурору Київської області строк для усунення недоліків.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява (вх. № 78/21 від 04.01.2021), в якій відповідачем заявлено про те, що відповідач не отримав копії позовної заяви з доданими до неї документами.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Київської обласної прокуратури надійшов лист на вимогу ухвали Господарського суду Київської області від 23.12.2020 (вх. № 710/21 від 14.01.2021), згідно з якою прокурором надані пояснення відносно порушення інтересів держави, наявності підстав для звернення в порядку господарського судочинства та задоволення позову.

Фактичні обставини, що зазначені прокурором у позовній заяві.

16.09.2004 між Бориспільською міською радою Київської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агробудпереробка-ЛТД укладено договір оренди землі № 3956.

09.08.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю Агробудпереробка-ЛТД за договором купівлі-продажу № 1992 віджучила на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільміськбуд об`єкт незавершеного будівництва - житлово-офісний комплекс готовністю 18% за № 95, що знаходиться в місті Бориспіль по вулиці Київський шлях на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:10:020:0004, яка згідно з договором оренди № 3956 від 16.09.2004 перебувала у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю Агробудпереробка-ЛТД .

10.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю Бориспільміськбуд та Бориспільською міською радою Київської області укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:10:020:0004 зі строком дії до 10.10.2018.

Рішенням Бориспілької міської ради Київської області від 18.10.2019 № 3770-46-VII припинено договір оренди вказаної земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку, на який його укладено та, у подальшому, здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210500000:10:020:0004 на ділянки з кадастровими номерами: 3210500000:10:020:0018 площею 1,3163 га та 3210500000:10:020:0019 площею 0,1243 га.

З 18.10.2018 по теперішній час земельні ділянки в оренді не перебувають, грошові кошити за оренду чи земельний податок з них не сплачується, що, у свою чергу, порушує інтереси територіальної громади міста Борисполя, що полягає у недоотриманні коштів до бюджету, зважаючи на що, у листі щодо виправлення недоліків позовної заяви, прокурор вказує, що він звертається до господарського суду в інтересах держави в особі зазначеної територіальної громади, а не в межах самопредставництва.

На земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:10:020:0004 зареєстровано у приватній власності Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільміськбуд об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер - 124467532105): житлово - офісний комплекс загальною площею 32413 м 2 .

За результатами розгляду листа прокурора (вх. № 710/21 від 14.01.2021) у сукупності з раніше поданою позовною заявою та дослідження матеріалів позову, суд зазначає таке.

1. Відповідно до статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем.

Тобто, господарський суд розглядає справи приватно-правового характеру.

Спір має приватно-правовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту у спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть, якщо позивач намагається захистити своє порушене суб`єктивне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

2. Згідно з частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, у визначених законом випадках, прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 1 статті 23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Так, відповідно до абзацу 1 частини 3 та абзаців 1, 2 частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що прокурор має право звернутись до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або в інтересах держави з позовом, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до суду.

При цьому, у будь-якому разі, наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

Так, у першому випадку, прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. При цьому, нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Разом з цим, здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. При цьому, неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Тобто, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний суб`єкт владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду. Разом з цим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

3. Предмет позову у даній справі: визнати незаконною бездіяльність Бориспільської міської ради Київської області, яка полягає у неукладенні із землекористувачем договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 95 та зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області вжити заходів щодо укладення із землекористувачем договору оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: Київська область, місто Бориспіль, вул. Київський шлях, 95.

Підстави позову у даній справі: Бориспільською міською радою Київської області порушені вимоги земельного, бюджетного законодавства, Закону України "Про місцеве самоврядування", а саме: не укладено договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", у якого на земельній ділянці з кадастровим номером 3210500000:10:020:0004 зареєстроване право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер - 124467532105): житлово - офісний комплекс загальною площею 32413 м 2 .

4. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування регулюється статтями 123, 124 Земельного кодексу України. Цей порядок полягає в такому: зацікавлена особа звертається до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. У клопотанні зазначаються, зокрема, орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення і додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування надає дозвіл (або мотивовану відмову у його наданні).

За замовленням заінтересованої особи виконавець розробляє проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Він погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання земельної ділянки у користування, яким затверджує проєкт землеустрою щодо відведення ділянки.

Передача в оренду земельної ділянки здійснюється на підставі зазначеного рішення шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Отже, правовідносини оренди виникають лише в момент укладення договору оренди на підставі відповідного рішення, і з цього моменту відбуваються приватно-правові відносини.

З огляду на предмет та підстави позову, суд зазначає, що рішення господарського суду, що буде прийняте за результатами розгляду справи у межах господарсько-правових відносин між органом місцевого самоврядування та приватним суб`єктом господарювання із зобов`язання укласти договір оренди землі, безпосередньо впливатиме на права та обов`язки Бориспільської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільміськбуд у межах правовідносин з укладення договору оренди землі, тобто, результат розгляду даного позову прокурора стосуватиметься інтересів приватної юридичної особи, у якої на цій земельній ділянці зареєстроване право приватної власності на об`єкт незавершеного будівництва (реєстраційний номер - 124467532105): житлово - офісний комплекс загальною площею 32413 м 2 .

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд" не позбавлене можливості звернутись до Бориспільської міської ради Київської області з відповідною заявою, у визначеному статтями 120-124 Земельного кодексу України порядку.

5. Відповідно до статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Згідно з статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

6. З`ясування матеріально-правової заінтересованості позивача передує розгляду питання щодо правомірності рішення чи бездіяльності, котре оскаржується.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 20.02.2019 (справа № 522/3665/17) сформулював загальні підходи до визначення законного інтересу як предмета судового захисту в адміністративному судочинстві.

Так, судовому захисту в адміністративному судочинстві підлягає законний інтерес, якому властиві такі ознаки: 1) має правовий характер, тобто перебуває у сфері правового регулювання; 2) пов`язаний із конкретним матеріальним або нематеріальним благом; 3) є визначеним - благо, на яке спрямоване прагнення, не може бути абстрактним або загальним, у позовній заяві особа повинна зазначити, який саме її інтерес порушено та в чому він полягає; 4) є персоналізованим (суб`єктивним), тобто належить конкретній особі (позивачу); 5) суб`єктом порушення позивач вважає суб`єкта владних повноважень.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 308/10112/16-а визначено, що повноваження сільських, селищних, міських рад вирішувати питання про розпорядження землями територіальних громад, передачу земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що під час вирішення таких питань ці ради діють як суб`єкти владних повноважень.

Отже, виникнення спірних правовідносин обумовлено протиправними, на думку прокурора, діяннями відповідача при вирішенні питання щодо передачі земельної ділянки у власність, яке в силу законодавчих приписів належить до його виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, а тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом, у тому числі, зважаючи на те, що згідно з позицією прокурора, у спірних правовідносинах йдеться про захист інтересів не конкретного суб`єкта господарських правовідносин (держави чи товариства), а порушені інтереси територіальної громади міста Борисполя (яка не являється суб`єктом приватних цивільних правовідносин), що полягає у недоотриманні громадою коштів до бюджету.

(Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 березня, 30 травня та 28 листопада 2018 року у справах № 536/233/16-ц, № 127/16433/17 та № 820/4219/17).

7. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулась до суду.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Стосовно терміну публічно-владні управлінські функції , то у розумінні пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України термін публічно- означає, що такі функції суб`єкта спрямовані на задоволення публічного інтересу; зміст поняття владні полягає в наявності у суб`єкта повноважень застосовувати надану йому владу, за допомогою якої впливати на розвиток правовідносин. Управлінські функції - це основні напрямки діяльності органу влади, його посадової чи службової особи або іншого уповноваженого суб`єкта, спрямовані на управління діяльністю підлеглого суб`єкта.

З огляду на вказане, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома чи більше суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у правовідносинах, в яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні), відповідно, зобов`язаний (зобов`язані) виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (аналогічний висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать, зокрема, спори фізичних або юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто, адміністративні суди розглядають публічно-правові спори: такі, що виникають, зокрема, у зв`язку зі здійсненням владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності органів публічної влади.

Якщо в результаті їх здійснення приймається рішення, на підставі якого особа набуває речове право на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і має розглядатися за правилами цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін спору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 809/739/17).

8. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Стосовно дискреційних повноважень, суд зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку, дійсно, суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки, який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому, це не порушує будь-чиїх прав.

У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким (постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 825/2228/18).

З урахуванням предмету позову, рішення, що буде прийняте за результатами розгляду справи, безпосередньо впливатиме на права та обов`язки Бориспільської міської ради Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільміськбуд в межах правовідносин, що виникають на підставі договору оренди земельної ділянки, який укладається у визначеному законом порядку, після прийняття відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Вказане рішення у спірних правовідносинах не приймалось після закінчення строку дії договору оренди та поділу земельної ділянки з кадастровми номером 3210500000:10:020:0004 на ділянки з кадастровими номерами: 3210500000:10:020:0018 площею 1,3163 га та 3210500000:10:020:0019 площею 0,1243 га.

Звернення до суду в інтересах громади відбувається на підставі позову прокурора до Бориспільської міської ради Київської області, із залученням третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільміськбуд", яке є власником нерухомого майна і безпідставно користується земельної ділянкою на якій воно розташоване, з вимогою зобов`язати Бориспільську міську раду Київської області вжити заходів щодо укладення із землекористувачем договору оренди земельної ділянки, а не з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю Бориспільміськбуд в інтересах Бориспільської міської ради Київської області про стягнення коштів за безпідставне користування земельною ділянкою, стягнення збитків, збереження майна без достатньої правової підстави, усунення перешкод у користуванні майном або вимоги про скасування незаконних дій Бориспільської міської ради Київської області, на підставі яких державі завдано збитків, тобто, позовні вимоги безпосередньо спрямовані на владні повноваження органу місцевого самоврядування щодо укладення договору оренди земельної ділянки між Бориспількою міською радою Київської області та Товариством з обмежною відповдіальністю Бориспільміськбуд як власника нерухомого майна та фактичного землекористувача, без дотримання визначеної законом процедури її передачі, з метою наповнення бюджету та з обгрунтуванням участі прокурора тим, що міською радою не здійснюються функції щодо управління та розпорядження майном територіальної громади, що, у свою чергу, свідчить про відсутність приватно-правового спору, отже, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, наявність публічно-правового спору підтверджується тим, що Бориспільська міська рада Київської області шляхом прийняття рішень про надання згоди, відмови чи своєю бездіяльністю, здійснює владні управлінські функції, в межах надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, що належить до її виключної компетенції як органу місцевого самоврядування, тобто, рада діє як суб`єкт владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а тому законність таких дій (бездіяльності) підлягає перевірці адміністративним судом. Згідно з частиною 6 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, суд роз`яснює, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції Київського окружного адміністративного суду (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26).

9. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (див. рішення у справі Занд проти Австрії (Zand v. Austria), заява № 7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. Фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, який не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, що не мала регулювання законом. Отже, висловлювання судом, встановленим законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року закріплено право на суд разом із правом на доступ до суду, тобто, правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Ґолдер проти Сполученого Королівства (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, пункт 36). Проте, такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутності цих прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, пункт 230).

Керуючись статтями 162, 164, 165, 172, 175, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті провадження у справі № 911/1697/20 за позовом (вх. № 1708/20 від 11.06.2020) Прокурора Київської області (01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 27/2, код ЄДРПОУ 02909996) до Бориспільської міської ради Київської області (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Київський шлях, буд. 72, код ЄДРПОУ 04054903) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею - 08.02.2021 та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів.

Суддя С.О. Саванчук